Постанова

від 14.01.2020 по справі 324/2102/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.01.2020 Справа № 324/2102/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №324/2102/16 Головуючий у 1 інстанції: Іванченко М.В.

Провадження № 22-ц/807/16/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.10.2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 виникла домовленість про те, що ОСОБА_3 продала, а він купив належну ОСОБА_3 на праві власності земельну ділянку в розмірі 5,2413 га, кадастровий номер 2324288200:16:017:0410, розташовану на території Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Договір купівлі-продажу був оформлений у простій письмовій формі у зв`язку з тим, що на момент укладення зазначеного договору в Україні діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, внаслідок чого посвідчити нотаріально договір не виявилось можливим.

Під час укладення договору купівлі-продажу відповідач запевнила його, що після скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення вони звернуться до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

На виконання домовленості він передав відповідачу обумовлену договором суму в розмірі 7860 доларів США, що станом на 19.10.2016 року за курсом обміну становить 204360 грн., на підтвердження чого відповідач підписала акт прийому-передачі від 09.10.2014 року та передала йому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП №164839, виданий 10.04.2007 року Пологівським районним відділом земельних ресурсів.

Йому стало відомо, що у газеті Пологівські вісті №36(12108) за 08.09.2016 року у розділі Вважати недійсними надрукована інформація про втрату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №164839, виданого 10.04.2007 року Пологівським районним відділом земельних ресурсів.

Вважає, що відповідач намагається отримати дублікат зазначеного державного акту, оскільки вважає земельну ділянку своєю власністю.

Укладений між ними договір відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним в силу закону, а тому грошові кошти, отримані відповідачем від нього на підставі нікчемного правочину є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Відповідач у добровільному порядку повертати безпідставно отримані грошові кошти відмовляється.

На підставі зазначеного просив стягнути зі ОСОБА_3 на його користь безпідставно одержані гроші в сумі 7860 доларів США, що станом на 19.10.2016 року становить 204360 грн., а також судові витрати.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необгрунтованість рішення суду, неналежну оцінку письмових доказів, ненадання відповідачем доказів безгрошовості договору, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову на підставі того, що надані докази не дають підстав зробити беззаперечний висновок про відповідність дійсності обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року залучено до участі у справі в якості правонаступника померлого позивача ОСОБА_1 - спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 .

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Матеріалами справи підтверджено, що 09.10.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,2413 га, кадастровий номер 2324288200:16:017:0410, розташованої на території Федорівської (колишня назва Чубарівська) сільської ради Пологівського району Запорізької області, у простій письмовій формі (т.1, а.с.4).

Судом встановлено, що 09.10.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписаний акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами ст.ст. 639, 640 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець ) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заперечення відповідача про те, що зазначений договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі нею не укладався та не підписувався, не доведено належними та допустимими доказами, що є обов`язком сторони в розумінні вимог ст.ст.76-81 ЦПК України. Відповідач відмовилася від призначення і проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, не зважаючи на роз`яснення судом наслідків такої відмови.

За приписами ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом правильно встановлено, що укладений 09.10.2014 року між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки є нікчемним через недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору , так як його недійсність встановлена законом (ч. 1 ст.220 ЦК України), а тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

З огляду на викладене, до спірних правовідносин, які склалися між сторонами, суд правомірно застосував положення статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості стягнення грошових коштів з відповідача, суд вважав, що позивачем не надано суду достовірних, переконливих та достатніх доказів, які дають змогу дійти висновку про отримання відповідачем грошових коштів в сумі 7860 доларів США за нікчемним договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2014 року, зазначивши у рішенні про те, отримання відповідачем грошових коштів у вказаній сумі не підтверджено розпискою, тоді як договір купівлі-продажу від 09.10.2014 року та акт прийому-передачі до договору містять суперечливі відомості щодо отримання відповідачем грошових коштів.

Колегія суддів вважає ці висновки суду безпідставними з огляду на таке.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

За приписами ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Як роз`яснено у пунктах 2,8,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , продаж земельної ділянки здійснюється за 7860 доларів США, які продавець отримав від покупця в повному обсязі до підписання вказаного договору.

Відповідно до пункту 2 Акту прийому - передачі до договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2014 року продавець отримав від покупця обумовлену п.2 договору суму 7860 доларів США (т.1, а.с.5).

Вищезазначені обставини, які підтверджено письмовими доказами, не спростовано сторонами.

В обґрунтування висновку про те, що отримання відповідачем грошових коштів у вказаній сумі не підтверджено розпискою, суд послався на положення ст.545 ЦК України, згідно з якою, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання, та вказав у рішенні, що позивач не вчинив певних дій - не витребував від відповідача розписки про одержання виконання в повному обсязі.

Загальні положення про купівлю - продаж врегульовано нормами статей Глави 54 розділу III Окремі види зобов`язань Цивільного кодексу України, які не містить жодної умови про необхідність складання розписок на підтвердження отримання продавцем грошових коштів при виконанні договору купівлі-продажу . На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги.

Зазначаючи в рішенні про те, що відомості про отримання коштів продавцем від покупця в повному обсязі до підписання договору є надрукованим текстом бланку договору , суд не посилається на положення закону, які забороняють укладання та підписання договору купівлі - продажу саме в такій формі.

Частиною 1 статті 218 ЦК визначено, що заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В порушення вимог ч.1 ст.218 ЦК України, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів за нікчемним договором купівлі - продажу земельної ділянки, суд, вважаючи доведеними належними доказами заперечення відповідача факту вчинення правочину та отримання коштів в сумі 7860 доларів США, послався в рішенні на наявність в договорі підпису лише одного свідка.

При цьому судове рішення взагалі не містить показань свідків, які допитувались в ході судового розгляду.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що земельна ділянка на час укладання договору купівлі - продажу знаходилась в оренді ТОВ Агрофірма Батьківщина , які прийняті судом першої інстанції в якості обґрунтованих сумнівів щодо отримання коштів за договором, лише підтверджують той факт, що зазначена земельна ділянка на час укладання договору не була вільною для користування, як вказав продавець в п.3 договору купівлі-продажу та не спростовують факт отримання коштів продавцем.

Будь яких позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним з підстав фіктивності правочину або його безгрошовості відповідачем не заявлялось протягом майже 4 років.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та приймає постанову про задоволення позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_1 , безпідставно одержані кошти в сумі 7860 (сім тисяч вісімсот шістдесят) доларів США, що станом на 19.10.2016 року становить 204 360 (двісті чотири тисячі триста шістдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 січня 2020 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова