Постанова

від 15.01.2020 по справі 640/8601/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8601/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю "Галіос Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіос Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп "Бізнес Юніон", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206.

В подальшому, судом першої інстанції допущено заміну первинного позивача на належного позивача, у зв`язку зі зміною найменування та юридичної адреси на Товариство з обмеженою відповідальністю "Галіос Плюс".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що порушення порядку здійснення реєстрації податкових накладних контрагентів тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, апелянт вказував, що оскільки на момент проведення перевірки позивача контролюючим органом в лютому 2019 року суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, були підтверджені податковими накладними, а тому спірні суми правомірно віднесено суми податку до податкового кредиту.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі вимог пункту 200.10 статті 200, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2018 року позивача.

При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року (реєстраційний номер 9308274408 від 21.01.2019) з додатками, Єдиний реєстр податкових накладних (ІС "Архів електронної звітності").

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2019 №981/26-15-12-06-16/41015481, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року на суму 1656148,00 грн.

Висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення податкового законодавства ґрунтуються на тому, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Груп "Бізнес Юніон" (податковий номер 41015481) в декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 1656148,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ "Релсервіс" (податковий номер 42511375), за рахунок податкових накладних, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів реєстрації.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1656148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 414037,00 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та вказав, що позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні, які зареєстровані із порушенням граничного терміну реєстрації по контрагенту ТОВ "Релсервіс" на суму ПДВ 1656147 грн., що призвело до заниження сплати податку до бюджету на вказану суму, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є підтвердженими.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України законодавцем встановлена вимога щодо обов`язкової реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів (послуг) як підстава для формування податкового кредиту покупцем.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року включено ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ "Релсервіс", від 05.12.2018 №1, від 06.12.2018 №2, від 13.12.2018 №3, від 13.12.2018 №4, від 26.12.2018 №6, від 28.12.2018 №7, від 28.12.2018 №8 на загальну суму ПДВ 1656147,60 грн.

Граничним терміном реєстрації податкових накладних від 05.12.2018 №1, від 06.12.2018 №2, від 13.12.2018 №3, від 13.12.2018 №4 є останній день (включно) календарного місяця, в якому вони складені, тобто до 31.12.2018; реєстрація податкових накладних від 26.12.2018 №6, від 28.12.2018 №7, від 28.12.2018 №8 повинна бути здійснена до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені, тобто до 15.01.2019.

Згідно інформації, наявної в інформаційні системі "Єдиний реєстр податкових накладних", податкові накладні від 05.12.2018 №1, від 06.12.2018 №2, від 13.12.2018 №3, від 13.12.2018 №4 зареєстровані 10.01.2019, податкові накладні від 26.12.2018 №6, від 28.12.2018 №8 зареєстровані 17.01.2019, а податкова накладна від 28.12.2018 №7 - 18.01.2019, тобто з порушенням граничних строків реєстрації.

Отже, позивачем включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних від 05.12.2018 №1, від 06.12.2018 №2, від 13.12.2018 №3, від 13.12.2018 №4, від 26.12.2018 №6, від 28.12.2018 №7, від 28.12.2018 №8, зареєстрованих з порушенням грачиного строку реєстрації, до декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Вказане призвело до завищення податкового кредиту у грудні 2018 року на суму 1656147 грн. та заниження р. 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету" на суму 1656147 грн.

При цьому, доказів самостійного виправлення виявлених помилок у податковій декларації за грудень 2018 року позивачем не надано.

Щодо доводів апелянта про те, що порушення порядку здійснення реєстрації податкових накладних контрагентів тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, колегія суддів зазначає, що в абзаці 11 пункту 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, законодавцем визначено процедуру, направлену на захист права покупця за операціями поставки у випадку невиконання постачальником своїх вимог щодо надання податкової накладної або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дотримання цієї процедури надає покупцю товарів право на включення сум податку на додану вартість у вартості отриманих товарів (послуг) до складу податкового кредиту, та є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки такого продавця.

Отже, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й за відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач діяв у відповідності до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача про про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, нарахування відповідачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2019 №0187411206 є правомірним.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіос Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю "Галіос Плюс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15.01.2020.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

А.Ю.Кучма