Постанова

від 14.01.2020 по справі 140/1840/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1840/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Смарт-Агро на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя - Смокович В.І., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Смарт-Агро до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство СМАРТ-АГРО в червні 2019 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 28.05.2019 №1906 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки . Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки відповідач не мав законних підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, запит Головного управління ДФС у Волинській області, направлений на адресу ПП СМАРТ-АГРО , не відповідав вимогам ПК України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №140/1840/19 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, а також зазначає, що у запиті контролюючого органу від 11.04.2019 №12334/10/03-20-55-12 Про надання пояснень та їх документального підтвердження не вказано фактів, про які йдеться в пункті 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України, яким передбачено необхідність наведення податковим органом у запиті конкретних порушень, вчинених цим платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та посилань на норми податкового законодавства. Апелянт наголошує, що зазначені в запиті відповідача правові підстави не відповідають фактичним обставинам справи, що не дає підстав вважати такий запит обґрунтованим, та таким, що відповідає вимогам щодо змісту відповідного запиту. Крім цього, скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що зі змісту запиту неможливо встановити, які господарські операції та з якими контрагентами відповідач вважає такими, що свідчать про порушення податкового чи іншого законодавства, чи які конкретно показники податкової звітності платник податків має підтвердити з огляду на перелік запитуваної інформації. Сукупність наведених обставин, на думку позивача, дає підстави для висновку про недобросовісність та непослідовність дії відповідача, як контролюючого органу та недотримання, встановлених ПК України, процедур під час реалізації функцій, визначених податковим законодавством.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Разом з тим, директором ПП Смарт-Агро подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням його представника у відрядженні. Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає таке необґрунтованим, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин щодо неможливості прибути в судове засідання представника позивача не надано. Крім цього, відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 11.04.2019 Головне управління ДФС у Волинській області направило ПП Смарт-Агро запит №12334/10/03-20-55/12 Про надання пояснень та їх документального підтвердження , у якому відповідач просив надати копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися для з`ясування реальності та повноти відображення результатів господарської діяльності (показників) у бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності з податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а саме: 1) розшифровку та зведені регістри, журнали-ордери, відомості, первинні та/або інші документи по рахунках бухгалтерського обліку 20, 23, 26, 28, 70, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 97, з яких перенесено інформацію та сформовано показники фінансової звітності за 2018 рік; 2) пояснення щодо визначених розбіжностей в частині формування витрат згідно із базами даних ІС Податковий блок із даними фінансової звітності за 2018 рік у сумі 51338,50 тис. грн; 3) пояснення та документальне підтвердження щодо правомірності формування витрат у частині включення у витрати операцій, здійснених із фізичною особою-підприємцем (157 ознака) за 2018 рік на суму 36,9 тис. грн; 4) підтверджуючі документи по показнику Запаси (р. 1100) на 31.12.2018 на суму 7197,6 тис.грн, зокрема розшифровка по номенклатурі товарів та місце їх зберігання; 5) деталізація залишків (у якій валюті) кредиторської та дебіторської заборгованості визначених відповідно до фінансової звітності за 2018 рік у розрізі контрагентів, зокрема, по показнику Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у сумі 287552,10 тис.грн (р. 1615), Інші поточні зобов`язання у сумі 71378,40 тис.грн (р. 1690), дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги (р. 1125) у сумі 236005,70 тис.грн, довгострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення (р. 1595) у сумі 43086 тис. грн.

Листом від 23.04.2019 №20-04/19-04 позивач повідомив відповідача про те, що підприємство не убачає підстав для надання документів за даним запитом, та уважає себе звільненим від обов`язку в наданні відповіді на даний запит, із додавання документів, з огляду на норми чинного законодавства. Зокрема ПП Смарт-Агро зазначило, що у запиті не вказано про будь-які порушення підприємством вимог податкового чи іншого законодавства, що можуть стати підставою для витребування документів. Не вказано наявність інших підстав, зазначених у статті 73 ПК України, для надіслання запиту; із наведеної інформації не убачається, якими, фактами керується податковий орган, при поданні даного запиту. Також зазначено, що у письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен падати платник податків, та підстави для їх надання, а у запиті контролюючий орган вимагає документи, які не мають відношення до тієї інформації, що зазначається в запиті без пояснень та прив`язки до неї. На переконання позивача, такий запит є спробою отримання інформації, в тому числі і конфіденційної, що неприпустимо. Отже, у запиті від 11.04.2019 не зазначено ані фактів, ані відомостей, що є джерелом таких фактів. У зв`язку із наведеним, посилаючи на пункт 73.3 статті 73 ПК України, ПП Смарт-Агро відмовило контролюючому органу у наданні інформації, пояснень, документів у відповідь на запит.

Начальником Головного управління ДФС у Волинській області 28.05.2019 на підставі статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв`язку із ненаданням ПП Смарт-Агро пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних на запит від 11.04.2019 №12334/10/03-20-55/12, винесено наказ №1906 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Смарт-Агро .

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у податкового органу виникли законні підстави для проведення перевірки ПП Смарт-Агро згідно з вимогами підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки останнє не надало контролюючому органу належної відповіді та відповідних документів на підтвердження запитуваної інформації.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають правопроводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України. Пунктом 78.1 цієї статті визначено обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Необхідно звернути увагу на те, що обставиною, на наявність якої посилається контролюючий орган, як на підставу проведення документальної позапланової перевірки, визначено - порушення позивачем підпункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що змістова конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов`язково. Внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Належною формою реалізації такого обов`язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.

У випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту у податкового органу існують підстави для її призначення.

Порядок отримання податкової інформації контролюючими органами регулюється нормами статті 73 ПК України.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: - податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної або розрахунку коригування; - акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень свідчить про те, що контролюючий орган із підстав та у порядку, визначеними у податковому законодавстві, наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, а платник податків, отримавши такий запит, зобов`язаний надати запитувану податковим органом інформацію та документи у визначений законом строк у випадку, якщо отриманий запит відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо форми та змісту такого.

Як убачається із оскаржуваного наказу, підставою для його видання слугувало ненадання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу від 11.04.2019 №12334/10/03-20-55-12.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача, містив вказівку на фактичну і правову підстави його направлення - підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також обставини, визначені пунктом 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК України, а саме: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про розбіжності між наявною інформацією у податкових базах ДФС та поданою товариством фінансовою звітністю (розбіжність становить 51338,5 тис.грн); розрахунки із покупцями та постачальниками у повному обсязі не проводились (відповідно до балансу, станом на 31.12.2018, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги склала 236005,7 тис. грн, кредиторська - 287553,1 тис. грн, інші поточні зобов`язання - 71378,4 тис. грн, довгострокове зобов`язання - 43086 тис. грн); відсутність достатньої кількості трудових ресурсів (за даними ІС Податковий блок кількість працюючих на підприємстві - 1 особа); відсутність складських приміщень, стоянок для зберігання запасів (за даними фінансового звіту суб`єкта господарювання станом на 31.12.2018 обліковуються запаси у сумі 44212,5 тис грн, водночас основні засобі на підприємстві - відсутні). Отже, запит містив опис інформації, що запитується, а також орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин, враховуючи, що запит відповідача відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у платника податку виник обов`язок щодо надання інформації та її документального підтвердження.

Однак, як слідує із відповіді ПП Смарт-Агро на запит контролюючого органу, позивачем не надано пояснень щодо запитуваної інформації та не надано доказів на її підтвердження, а лише зазначено про те, що вказаний запит не відповідає вимогам податкового законодавства.

Надіслання позивачу запиту про надання інформації переслідувало певну мету - перевірити факти щодо його господарської діяльності з контрагентами, про які стало відомо контролюючому органу, на предмет порушення позивачем податкового чи іншого законодавства. Позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав останньому пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у податкового органу після отримання певної інформації про ймовірне порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності з контрагентами, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме: призначення і проведення перевірки.

В апеляційній скарзі ПП Смарт-Агро зазначає, що контролюючим органом у запиті не наведено, які конкретні факти свідчать про порушення позивачем податкового законодавства. Також не вказано законність, яких саме господарських операцій ставить під сумнів податковий орган і відповідно, які первинні документи та пояснення повинні бути надані на підтвердження останніх.

Апеляційний суд не погоджується з такою думкою підприємства, оскільки із запиту чітко слідує, що підтвердження потребує реальність та повнота відображення в обліку платника податків господарських операцій позивача. Податковий орган наводить перелік документів, якій пропонує надати разом з поясненнями.

Крім цього, посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформаціїне впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися, як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 ПК України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року у справі №520/9980/18 та постанові від 01 квітня 2019 року у справі №820/19447/14.

За встановлених обставин справи, суд апеляційної погоджується із висновками суду першої інстанції відповідно до яких, оскаржуваний наказ прийнято відповідно до умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ, як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Смарт-Агро залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.