Постанова

від 15.01.2020 по справі 320/5514/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5514/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (розглянута у письмовому порядку, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі - відповідач про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області щодо невнесення змін до Постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 № 186 від 31.08.2001 року в частині зміни розміру відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності з 99,63 грн. на 225,7 грн., згідно поданої корегуючої довідки на 24.07.2001 року;

- зобов`язати відповідача внести зміни до Постанови про продовження раніше призначеної страхової виплати позивачу № 186 від 31.08.2001 року в частині зміни розміру відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності з 99,63 грн. на 225,7 грн., згідно поданої корегуючої довідки на 24.07.2001 року та провести відповідний перерахунок.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року, адміністративний позов задоволено.

02 жовтня 2019 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про роз`яснення судового рішення. Зокрема, заявник просить роз`яснити, чи зобов`язано відповідача даним рішенням суду провести відповідний розрахунок виплат відшкодування втраченого потерпілим заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати професійної працездатності згідно поданої корегуючої довідки з 99, 63 грн. на 225, 70 грн. та здійснити виплату різниці за період з 31.08.2001 по 01.03.2019.

Вказана заява обґрунтовується тим, що згідно відповіді Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на адвокатський запит, позивачу стало відомо, що на виконання вимог рішення суду, відповідачем на підставі скоригованої довідки був проведений перерахунок відшкодування втраченого потерпілим заробітку, який здійснено з 01.03.2019. У той же час, перерахунок виплат з 31.08.2001 по 01.03.2019, відповідачем здійснено не було, у зв`язку із чим, позивач просить роз`яснити рішення КОАС від 22.12.2018 у справі №320/5514/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у роз`ясненні судового рішення у справі.

Відмовляючи у розґяснення судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення є цілком розумілим, а питання порушені у заяві стосуються виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Вказана стаття передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Виходячи з положень ст. 254 КАС України, роз`яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Зі змісту наведеного у ч.1 ст. 254 КАС України законодавчого припису суд робить висновок, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, та зумовлено нечіткістю судового рішення за змістом, коли таке є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим норма не містить.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 Про судове рішення в адміністративній справі визначено, що в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Отже, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Також, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для таких, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Роз`яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз`яснення її неможливо виконати, оскільки високою є імовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дана стаття передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається за розсудом суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).

Колегія суддів зветає увагу на те, що як вбачається з зазначених у заяві про роз`яснення постанови суду питань, заявник не просить роз`яснити суть прийнятого рішення, а ставить питання, які відносяться до безпосереднього виконання рішення суду, зокрема, зазначає про існуючі механізми виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів зазначає, що роз`яснення судового рішення за своєю суттю є одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

При цьому, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що здійснюють його виконання. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Отже, роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону суд доходить висновку, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Процесуальна процедура роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Проте, колегія суддів зазначає, що роз`яснення судового рішення за своєю суттю є одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

При цьому, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що здійснюють його виконання. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Отже, роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності та визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Разом з тим, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону суд доходить висновку, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Процесуальна процедура роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із заяви позивача вбачається, що останній просить роз`яснити обставини, які стосуються порядку та періодів його виконання.

Разом з цим, подана заява про роз`яснення судового рішення не містить посилань на те, що певні частини рішення викликають труднощі в їх розумінні.

Тобто, позивач звернувся до суду за роз`ясненням не з підстав незрозумілості змісту рішення, а у зв`язку з необхідністю роз`яснення порядку виконання рішення та фактично просить вказати, як виконувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 року, що за своєю суттю, не є роз`ясненням його змісту.

Окрім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 у справі №320/5514/18 прийняте у межах заявлених позовних вимог і їх обґрунтувань, та є цілком зрозумілим, а тому розширеного тлумачення шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу, не потребує.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 15 січня 2020 року)

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль