Постанова

від 15.01.2020 по справі 171/51/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1119/20 Справа № 171/51/18 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Голуб О.О.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М , Комунальне підприємство Криничанське бюро технічної інвентаризації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року, ухваленого суддею Коваль Н.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС-М (надалі - ТОВ КОЛОС-М ), Комунального підприємства Криничанське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним додаткової угоди та повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначив, що земельна ділянка кадастровий номер 1220386600:02:012:0204 площею 6,08 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1994 від 13.10.2006 року. Друга земельна ділянка 1220386600:02008:0109, площею 5,99 га, яка також знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, належить йому на праві приватної власності на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 19.10.2001 року.

Вказані земельні ділянки ним передані в оренду на підставі укладених 20.07.2012 року договорів оренди земель строком на п`ять років ТОВ Колос-М , зареєстрованих у відділі Держкомзему у Апостолівському районі, про що у Державному реєстрі земель 27.07.2012 року вчинено запис № 122030004002215 та № 122030004002210. Строк дії договорів закінчився 27.07.2017 року.

Після припинення дії договорів оренди очікував повернення земельних ділянок, мав намір обробляти їх самостійно. Заздалегідь повідомив ТОВ Колос-М про відсутність наміру продовжувати та переукладати договори оренди на новий строк. Незважаючи на неодноразові звернення до ТОВ Колос-М земельні ділянки не повернуло. У листопаді 2017 року від представника ТОВ Колос-М дізнався про існування оскаржуваних додаткових угод, які у вересні 2017 року зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Посилаючись, що оскаржувані додаткові угоди він не підписував, довіреності на їх підписання не надавав, волевиявлення на продовження договорів оренди у нього не було, тому просив суд : визнати недійсною додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2012 року, укладеного між ним та ТОВ Колос-М та додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2012 року укладеного між ним та ТОВ Колос-М ; зобов`язати ТОВ Колос-М повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1220386600:02008:0109, площею 5,99 га, та земельну ділянку, кадастровий номер 1220386600:02:012:0204, площею 6,08 га, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області в стані одержаному в оренду, скасувавши запис № 22155802 (спеціальний розділ) та запис № 22156046 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2012 року № 122030004002210 між ОСОБА_1 та ТОВ КОЛОС-М та додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 27.07.2012 року № 122030004002215 між ОСОБА_1 та ТОВ КОЛОС-М .

Зобов?язано ТОВ КОЛОС-М повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,99 га кадастровий номер 1220386600:02008:0109 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 131791 від 11 грудня 2001 року на умовах визначених договором та земельну ділянку площею 6,08 га, кадастровий номер 1220386600:02:012:0204 цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю ЯЖ №129677 від 20.10.2008 року на умовах визначених договором.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1220386600:02008:0109 та 1220386600:02:012:0204 запис № 22155802 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та запис 22156046 (спеціальний розділ) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Стягнуто з ТОВ КОЛОС-М та КП Криничанське бюро технічної інвентаризації ДОР в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору та витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року заяву ТОВ КОЛОС-М про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ Колос-М , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального і матеріального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що суд в порушення вимог процесуального законодавства ухвалив заочне рішення без наявності достатніх даних, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи. При постановленні ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення судом не враховано відсутність доказів належного сповіщення відповідача. Крім того, зауважує, що суд дійшов помилкового висновку про визнання недійсними додаткової угоди до договорів оренди земельної ділянки від 27.07.2012 року, оскільки договори укладено 20 липня 2012 року.

Відповідач, посилаючись на ч.2 ст.26 Закону №1952-ІV, вказує, що визнання недійсною додаткової угоди є підставою для скасування запису про її державну реєстрацію, вважає що суд фактично підмінив державний орган, який здійснює реєстрацію, приймаючи замість нього рішення про скасування реєстрації.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Як видно зі зворотних поштових повідомлень, сторони та їх представники належним чином про час та місце розгляду справи повідомлено.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених в апеляційній скарзі підстав, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,080 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку № 070011700775 від 20.10.2008 року, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1994 від 13.10.2006 року. Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

Згідно договору оренди землі від 20.07.2012 року ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Колос-М в особі ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 6,080 га, згідно державного акту ЯЖ № 129677 від 20.10.2008 року, кадастровий номер 1220386600020120204. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20.07.2012 року (а.с.7, 9).

Згідно додатку до договору оренди землі від 20.07.2012 року орендна плата сплачується у розмірі 3 % від вартості землі з урахуванням індексації. Форма орендної плати натуральна (500 кг продовольча пшениця на муку, 1700 кг фуражне зерно, 1000 кг солома або 100 грн., 50 кг мука, 50 кг цукор, 10 кг макаронні вироби, 100 кг насіння соняшника або 30 л олії) та відробіткова (оранка городу біля хати 20 соток або 100 грн., ритуальні послуги - 500 грн.) (а.с.10).

Також встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,990 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ДП № 131791, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 179 від 11.12.2001 року, виданий на підставі рішення 19 сесії ХХІІІ скликання Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 19.10.2001 року. Земельна ділянка розташована на території Михайлівської сільської ради передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

Згідно договору оренди землі від 20.07.2012 року ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ Колос-М в особі ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 5,990 га, згідно державного акту ІІ-ДП № 131791 від 11.12.2001 року, кадастровий номер 1220386600020080109. Договір укладено строком на п`ять років. Земельну ділянку передано орендодавцем орендарю відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 20.07.2012 року (а.с.12, 13).

Згідно додатку до договору оренди землі від 20.07.2012 року орендна плата сплачується у розмірі 3 % від вартості землі з урахуванням індексації. Форма орендної плати натуральна (500 кг продовольча пшениця на муку, 1700 кг фуражне зерно, 1000 кг солома або 100 грн., 50 кг мука, 50 кг цукор, 10 кг макаронні вироби, 100 кг насіння соняшника або 30 л олії) та відробіткова (оранка городу біля хати 20 соток або 100 грн., ритуальні послуги - 500 грн.) (а.с.15).

Відповідно до повідомлення від 11.04.2017 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ Колорит про те, що 20.07.2017 року спливає термін дії договору укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Колос-М та він не має наміру продовжувати та переукладати договір на новий строк, та просить його земельну ділянку в розмірі 5,990 га ІІ-ДП №131791 не засівати та не проводити жодної інших дій, оскільки він сам збирається займатися обробкою своєї земельної ділянки (а.с.17).

Відповідно до повідомлення від 11.04.2017 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ Колорит про те, що 20.07.2017 року спливає термін дії договору укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Колос-М та він не має наміру продовжувати та переукладати договір на новий строк, та просить його земельну ділянку в розмірі 6,080 га ЯЖ №129677 не засівати та не проводити жодної інших дій, оскільки він сам збирається займатися обробкою своєї земельної ділянки (а.с.18).

Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки 25.07.2017 року ОСОБА_1 та ТОВ Колос-М в особі директора Андрейченка О.В. дійшли згоди продовжити строк дії оренди земельної ділянки за договором оренди №б/н від 27.07.2012 року на десять років (а.с.19).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2017 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Прокопович Г.М., КП Криничанське бюро технічної інвентаризації зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, б/н від 25.07.2017 року, за змістом якої продовжено термін дії строку оренди земельної ділянки на 10 років, що набирає чинності після закінчення строку основного договору, з правом пролонгації. Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 1220386600:02:008:0109, площею 5,99 га (а.с.20).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2017 року щодо актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права встановлено, що державним реєстратором Прокопович Г.М., КП Криничанське бюро технічної інвентаризації зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, б/н від 25.07.2017 року, за змістом якої продовжено термін дії строку оренди земельної ділянки на 10 років, що набирає чинності після закінчення строку основного договору, з правом пролонгації. Об`єктом нерухомого майна є земельна ділянка кадастровий номер 1220386600:02:012:0204, площею 6,08 га, (а.с.21).

Відповідно до заяви від 18.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника Апостолівського відділення поліції Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області в якій просить порушити кримінальне провадження по факту незаконного заволодіння його земельної ділянки ЯЖ №129677, отриманою ним 20.10.2008 року Михайлівською сільською радою на праві спадщини та земельної ділянки ІІ-ДП №131791, виданої 11.12.2001 року Михайлівською сільською радою за №179 (а.с.22).

Висновком експерта, за результатами проведення 21 грудня 2018 року судової почеркознавчої експертизи №171/51/18 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди від 25.07.2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (а.с.112-114).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 25.07.2017 року, дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його вірним, прийнятим на підставі досліджених доказів, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За загальним правилом, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (ч.2 ст.207 ЦК України).

Нормами ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В правовій позиції, висловленій в постанові від 18.12.2013 року №6-127цс13, Верховний Суд України зазначив, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позивач ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 25.07.2017 року до договору оренди земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта.

За змістом ч.1 ст.319, ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.34 Закону України Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За ч.1 ст.20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Докази про повідомлення позивача, як власника земельної ділянки щодо подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій щодо оспорюваної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки державним реєстратором суду не надані.

Відповідно до ч.8 ст.30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Таким чином позовна вимога до КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про скасування державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною є правильною, такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення вимог процесуального законодавства при ухваленні заочного рішення та постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Як видно з матеріалів справи, відповідач був обізнаний про розгляд порушеної проти нього справи, що підтверджується участю представника відповідача ТОВ Колос-М - адвоката Лантуха О.О., який діяв на підставі ордера про надання правової допомоги від 27 лютого 2018 року, в судових засідання 05 березня 2018 року, 28 березня 2018 року, 10 травня 2018 року,22 серпня 2018 року. За заявою представника відповідача ОСОБА_2 від 26 березня 2019 року розгляд справи відкладено (а.с.127). Представник відповідача - адвокат Лантух О.О. за його заявою від 14 травня 2019 року ознайомився з матеріалами справи. Проте, скористатися правом безпосередньої участі в розгляді справи, призначеної об 11 год.14 травня 2019 року не скористався (а.с153). Будучи належним чином повідомлений, що доводить зворотне поштове повідомлення (а.с.149).

Вдруге, за заявою представника відповідача адвоката Лантуха О.О. він знайомився з матеріалами справи 03 червня 2019 року та був обізнаний із розглядом справи, який призначений на наступний день 04 червня 2019 року (а.с.158), проте не виявив бажання безпосередньої участі в судовому засіданні (а.с.159).

Також є неприйнятними посилання в апеляційній скарзі на невірне зазначення дати 27 липня 2012 року, замість вірної 20 липня 2012 року укладення договору оренди земельної ділянки. Проте, як видно з тексту оскаржуваної додаткової угоди, що міститься в матеріалах справи, саме в ній допущено описку в даті укладання договору оренди та зазначено 27.07.2012 року (а.с.19). Отже, судом вірно зазначено назву додаткової угоди, як вона зареєстрована у державному реєстрі, незважаючи на те, що договір оренди дійсно укладений 20 липня 2012 року.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Отже, представник відповідача - адвокат Лантух О.О., будучи повідомленим про розгляд справи, двічі знайомився з матеріалами справи не виявив зацікавленості та не скористався правом безпосередньої участі в судовому засіданні, через його відсутність розгляд справи відкладався чотири рази, що спричинило тривалий розгляд справи та свідчить про неналежну зацікавленість у вирішенні спору по суті.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі Гінчо проти Португалії вказує, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

З метою дотримання розумного строку розгляду справи, провадження у якій було відкрито у січні 2018 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закінчення розгляд справи у відсутність представника відповідача, з ухваленням заочного рішення.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду першої інстанції про відсутність у заяві відповідача про перегляд заочного рішення посилання на поважні причини його неявки в судові засідання, та відсутнє посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, як підстави для скасування заочного рішення.

Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції суду не спростовують, вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Перевіривши справу у повному обсязі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у досить повному обсязі з`ясував права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи позивача та відповідача, надавши їм належну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-М залишити без задоволення.

Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2020 року.

Головуючий:

Судді: