Постанова

від 15.01.2020 по справі 910/28/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 910/28/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.05.2019 (повний текст рішення суду складено 07.06.2019)

у справі №910/28/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором від 22.08.2013 №018/1-2013/980 та за іпотечним договором від 22.08.2013,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича про визнання припиненими правовідношення за кредитним договором від 22.08.2013 № 018/1-2013/980, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо", а також про визнання припиненими правовідношення за іпотечним договором від 22.08.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.12.2018 позивач отримав повідомлення-вимогу уповноваженої особи в поряду ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. № 22/2110 від 05.10.2018 року щодо виконання у тридцятиденний термін з моменту отримання вказаної вимоги зобов`язань за кредитним договором № 018/1 -2013/980 від 22.08.2013 в розмірі 58895783,55 грн. та сплати неустойки (пені, штрафу), а також позивач отримав повідомлення про те, що у разі невиконання чи виконання не в повному обсязі зазначеної вимоги, відповідачем буде звернено стягнення на предмет іпотеки, згідно ст.ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" та в порядку, встановленому іпотечним договором від 22.08.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 2010.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 позов задоволено. Визнано припиненими правовідношення за кредитним договором від 22.08.2013 № 018/1-2013/980, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо". Визнано припиненими правовідношення за іпотечним договором від 22.08.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" судовий збір в розмірі 3524 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №910/28/19 від 30.05.2019 повністю. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Екопарк Інвест Буд Груп" у справі №910/28/19 відмовити повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5286 грн. покласти на ТОВ "Екопарк Інвест Буд Груп".

Крім того, в апеляційній скарзі міститься клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19. Клопотання обґрунтоване тим, що копію оскаржуваного рішення суду отримано скаржником 13.06.2019.

Також до Північного апеляційного господарського суду відповідачем надані додаткові пояснення, в яких останній посилався на судову практику та просив її врахувати при вирішенні справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що погашення позивачем кредитної заборгованості перед Банком відбулося з депозитних рахунків в період очевидної неспроможності виконання банком своїх грошових зобов`язань, тобто по суті відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни грошових зобов`язань, без надходження на рахунок Банку реальних грошових коштів, оскільки на момент проведення розрахункових операцій кошти на банківських рахунках були відсутні та обліковувалися виключно як запис. Внаслідок такого погашення кредитної заборгованості, Банком порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ № 510/БТ від 19.08.2014 обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами, виключно через кореспондентський рахунок НБУ.

Разом з цим, відповідач вказував на те, що судом першої інстанції не наведено мотивів відступу від викладеної у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/10572/17 правової позиції, на яку посилався відповідач, як на судову практику в подібних спорах.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, у відзиві на апеляційну скаргу позивач наголосив на тому, що відповідач виконав платіжні доручення належним чином, списавши грошові кошти.

Разом з цим позивач зауважив, що на платіжному дорученні № 30 від 11.09.2014 щодо часткового погашення кредиту згідно Кредитного договору в сумі 31 408 101,51 грн міститься відмітка банку про проведення банківської операції, датою проведення є 11.09.2014 та підпис відповідальної особи з відбитком штампу банку-відповідача.

Позивач стверджував, що він діяв у відповідності до норм чинного законодавства та маючи на власному рахунку грошові кошти, як їх власник, без будь-яких встановлених на той момент обтяжень надавав відповідачеві платіжні доручення для виконання, які відповідач згідно взятих на себе зобов`язань повинен був виконувати.

Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення у справі № 910/28/19 від 30.05.2019 з додержанням та у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на позов третя особа підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, посилаючись на те, що 11.09.2014 відповідач провів безготівкове перерахування коштів з депозитного рахунку на рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Також третя особа стверджувала, що безготівковим погашенням кредитних зобов`язань банк порушив приписи, встановлені постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ для ПАТ "Банк Камбіо", а тому такі операції є нікчемними, оскільки є виключно коригуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, тобто високоліквідних коштів банк не отримав.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

15.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 у справі №910/28/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/28/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству "Банк Камбіо" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19; зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 02.10.2019.

02.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2019.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №910/28/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/28/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/28/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; призначено справу до розгляду на 03.12.2019.

У зв`язку з хворобою головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2020.

В судове засідання 15.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свою правову позицію щодо апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо".

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0405344611653. У зв`язку з цим, колегія суддів ухвалила розглядати справу без участі представника третьої особи.

Крім цього, позивачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, яке представником позивача в судовому засіданні 15.01.2020 не підтримана, тому колегією суддів було залишено дане клопотання без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

22.08.2013 між позивачем (позичальником) та відповідачем (кредитором) був укладений кредитний договір № 018/1-2013/980.

На підставі вказаного договору позивачу був наданий кредит в розмірі 35000000,00 грн. на ведення фінансово - господарської діяльності та поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитом 22,0% річних та строком повернення кредиту до 30.11.2015 р.

Відповідно до п. 2.1 договору від 22.08.2013 № 018/1-2013/980 відповідач відкрив позивачу рахунки: № 20631010430180 для обліку кредиту та № 20686010430180 для обліку процентів.

Згідно п. 2.2 вказаного договору відповідач надає кредит позивачу шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті, відкритий у ПАТ "Банк Камбіо"

На виконання умов договору кредиту позивачу були надані кредитні кошти наступним чином: - 29.08.2013 - на поточний рахунок позивача перераховані кошти в розмірі 998000,00 грн; - 30.08.2013 - на поточний рахунок позивача перераховані кошти в розмірі 28002000,00 грн; - 13.09.2013 - на поточний рахунок позивача перераховані кошти в розмірі 6000000,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 договору від 22.08.2013 р. № 018/1-2013/980 позивач доручив відповідачу в разі наявності грошових коштів на своєму рахунку № НОМЕР_1 (поточний рахунок) в національній валюті, здійснювати списання процентів та суми кредиту, неустойки (штрафу, пені) та інших платежів в розмірі, встановленому кредитним договором, при настанні строків платежу та/або заборгованості, що виникла при їх порушенні.

Позивачем також відкрито у ПАТ "Банк Камбіо" поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 у валютах: гривня, долари США, євро, відповідно до договору № 1043 банківського рахунку від 20.08.2013.

01.11.2013 між позивачем та відповідачем також був укладений договір № 1043 про надання розрахункових послуг в системі "Клієнт-Банк", відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов`язання виконання розрахункового обслуговування поточних рахунків позивача, відкритих у банку з допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк".

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 021д/2013 строкового банківського вкладу від 29.08.2013 р.

Відповідно до умов вказаного договору позивачу був відкритий вкладний рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зарахування на нього тимчасово вільних коштів позивача.

За правилами п. 1.2. договору банківського вкладу № 021д/2013 від 29.08.2013 банк прийняв на вкладний рахунок грошові кошти у тимчасове користування на строк з 29.08.2013 по 30.11.2015.

В силу вимог п.п. 2.1, 2.3 вказаного договору позивач зобов`язався перерахувати до 03.09.2013 р. грошові кошти на вкладний рахунок в сумі 29000000,00 грн., а відповідач зобов`язався відкрити позивачу вкладний рахунок № НОМЕР_2 та прийняти грошовий вклад на нього, нарахувати проценти за користування депозитом у розмірі 22,00 % проценти річних, та повернути суму вкладу та суму процентів 30.11.2015 р. на поточний рахунок вкладника № НОМЕР_3 у ПАТ "Банк Камбіо".

30.08.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору банківського вкладу, відповідно до умов якої було змінено номер вкладеного рахунку в гривні для зарахування на нього тимчасово вільних коштів позивача на № НОМЕР_4 .

В подальшому декілька разів було змінено розмір залишку на депозитному рахунку, а саме: 1. відповідно до додаткової угоди від 13.09.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 32106928,00 грн; 2. відповідно до додаткової угоди від 04.10.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 30806928,00 грн; 3. відповідно до додаткової угоди від 07.11.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 30730928,00 грн; 4. відповідно до додаткової угоди від 21.11.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 30806928,00 грн; 5. відповідно до додаткової угоди від 10.12.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 30879428,00 грн; 6. відповідно до додаткової угоди від 12.12.2013 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 31834728,00 грн; 7. відповідно до додаткової угоди від 02.04.2014 - залишок на депозитному рахунку в розмірі 31722728,00 грн.

Крім того, умовами договору банківського вкладу, було дозволено дострокове зняття вкладу або його частини.

Відповідно до п. 2.2 договору банківського вкладу позивач (вкладник) має право достроково вимагати від відповідача всю суму вкладу або його частину, попередньо повідомивши відповідача у письмовій формі за 5 (п`ять) робочих днів до дня повернення.

Згідно п. 3.3 вказаного договору якщо дострокове припинення договору відбулось з ініціативи вкладника, банк повертає йому грошовий вклад у валюті вкладу і нараховує проценти вказані у п. 2.3 договору.

11.09.2014 договір банківського вкладу було припинено за згодою сторін, про що сторонами було підписано додаткову угоду.

В цей же день 11.09.2014 сума депозиту в розмірі 31722728,00 грн та нараховані проценти в розмірі 191205,48 грн були виплачені відповідно до умов договору банківського вкладу з вкладного рахунку НОМЕР_4 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 у гривні, вкладний рахунок закрито.

Крім того, зобов`язання позивача за вказаним кредитним договором № 018/1-2013/980 від 22.08.2013 було забезпечено іпотечним договором від 22.08.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2010, відповідно до умов якого в забезпечення виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором № 018/1-2013/980 від 22.08.2013 року, позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 11 (одинадцять) земельних ділянок.

У зв`язку з посвідченням іпотечного договору, приватним нотаріусом Бишевцем Р.В. в цей же день 22.08.2013 року було накладено заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна (11-ти земельних ділянок) до повного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, за іпотечним договором та всіма додатковими угодами до нього.

У 2015 році позивачем було в повному обсязі виконано всі зобов`язання за кредитним договором № 018/1-2013/980 від 22.08.2013 року, а саме: в повному обсязі повернуто всю суму кредиту, проценти за користування кредитом та пеню за несвоєчасну сплату процентів.

Вказані платежі в рахунок погашення кредиту за кредитним договором були здійснені позивачем за рахунок власних коштів, які знаходились на поточному рахунку позивача у цьому ж банку відповідача ПАТ "Банк Камбіо" та в інших банківських установах.

Позивачем були здійснено наступні платежі в рахунок погашення кредиту та процентів за кредитним договором:

- 04.09.2013 - погашення процентів за користування кредитом, згідно кредитного договору в розмірі 35560,43 грн;

- 01.10.2013 - сплата процентів за користування кредитом на підставі п. 2.6 кредитного договору в розмірі 556219,00 грн;

- 04.10.2013 - сплата процентів за користування кредитом на підставі п. 2.6 кредитного договору в розмірі 33260,44 грн.

Крім того, 12.09.2014 відповідачем було надано довідку за вих. № 22/1998/5 про те, що станом на 12.09.2014 заборгованість позивача за кредитним договором складає 3591898,49 грн, тим самим підтверджено розмір заборгованості позивача перед банком по кредитному договору станом на 12.09.2014.

13.10.2014 відповідач звернувся до позивача з вимогою за вих. № 22/2257 щодо сплати простроченої заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором в сумі 53570,59 грн.

Позивач у свою чергу звернувся до відповідача з листом (вих. № 21 від 19.12.2014) з проханням запровадити кредитні канікули щодо сплати відсотків за користування кредитом за період листопад 2014 - лютий 2015, до березня 2015, які були банком погоджені.

31.03.2015 та 02.04.2015 позивачем було остаточно погашено кредит, сплачені проценти за користування кредитом та пеня, кредит закрито.

Погашення позивачем кредиту за кредитним договором від 22.08.2013 № 018/1-2013/980 підтверджується банківською випискою по рахунках, які відкриті на підставі вказаного договору у ПАТ " Банк Камбіо " (№ НОМЕР_5 - для обліку кредиту та № НОМЕР_6 - для обліку процентів ), банківською випискою по поточному рахунку № НОМЕР_1 позивача у банку № ПАТ "Банк Камбіо", банківськими виписками по поточному рахунку позивача у банку ПАТ " Фідобанк " № НОМЕР_7 за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, за період з 01.04.2015 по 14.04.2015, копіями платіжних доручень № 4 від 31.03.2015, № 3 від 30.03.2015, № 2 від 30.03.2015, № 1 від 30.03.2015, № 6 від 01.04.2015, листами (вих. № 22/1998/5 від 12.09.2014, вих. № 22/2257 від 13.10.2014, вих. № 21 від 19.12.2014).

Таким чином основне зобов`язання, забезпечене іпотечним договором було виконане в повному обсязі та відповідно до умов кредитного договору і чинного законодавства кредитний договір було припинено у зв`язку з його повним виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.6 кредитного договору від 22.08.2013 р. № 018/1-2013/980 договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З припиненням дії кредитного договору, дія іпотечного договору була припинена на підставі п. 5.1 іпотечного договору та ст.17 Закону України " Про іпотеку", а саме:

- відповідно до п. 5.1 іпотечного договору договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем (позивачем) зобов`язань за кредитним договором, за цим договором та всіма додатковими угодами до нього;

- відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України " Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У зв`язку з повним виконання основного зобов`язання за кредитним договором, забезпеченого іпотечним договором, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення заборони відчуження та припинення іпотеки, на підставі листа відповідача (вих. № 22/10 від 03.04.2015) до приватного нотаріуса Бишевця Р.В. "про зняття заборони відчуження щодо нерухомого майна (11 земельних ділянок), що було предметом іпотеки за іпотечним договором та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення заборони відчуження та припинення іпотеки".

Відповідно до вказаного листа відповідача, останній підтвердив повне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, в забезпечення виконання якого був укладений іпотечний договір та необхідність у зв`язку з цим зняти заборону відчуження на нерухоме майно.

Крім того, 14.08.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № 018/1-2013/980/д майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 14493021 з контрольною сумою В72ЕЕАЗГ36.

Об`єктом обтяження відповідно до умов вказаного договору були майнові права - право вимоги грошових коштів в сумі 31722728,00 грн. по договору строкового банківського вкладу № 021д/2-13 від 29.08.2013, що укладений між позивачем та відповідачем.

Вказаний договір застави був припинений 11.09.2014, про що сторонами підписана додаткова угода, а 12.09.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна була внесена запис про вилучення запису № 14493021 з контрольною сумою В72ЕЕАЗГ36.

Рішення господарського суду міста Києва позов задоволено. Визнано припиненими правовідношення за кредитним договором від 22.08.2013 № 018/1-2013/980, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо". Визнано припиненими правовідношення за іпотечним договором від 22.08.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" судовий збір в розмірі 3524 грн 00 коп.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп", а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України), переданням відступного (стаття 600 Цивільного кодексу України), зарахуванням (стаття 601 Цивільного кодексу України), за домовленістю сторін (стаття 604 Цивільного кодексу України), прощенням боргу (стаття 605 Цивільного кодексу України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 Цивільного кодексу України), неможливістю виконання (стаття 607 Цивільного кодексу України), смертю фізичної особи (ст. 608 Цивільного кодексу України), ліквідацією юридичної особи (ст. 609 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові; правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення у ПАТ "Банк Камбіо " права вимоги як кредитора за Кредитним договором у зв`язку з повним виконанням зобов`язання боржником, так і за іпотечним договором у зв`язку з виконанням зобов`язання, забезпеченого іпотекою відповідно до приписів Цивільного Кодексу України.

Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо обрання позивачем ефективного захисту позовних щодо визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та за іпотечним договором , з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. ч. 1, 2, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені, зокрема частиною другою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають найвищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України (постанова від 21.05.2012 по справі № 6-20цс11).

Зважаючи на вищевикладені обставини, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду, та відсутність правових підстав вважати нікчемними правочини, визначені в наказі Уповноваженої особи № 109 від 18.07.2018, колегія суддів вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, є ефективним способом захисту, який призводить до відновлення порушеного права, а тому місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом:

- визнання припиненими правовідношення за кредитним договором від 22.08.2013 № 018/1-2013/980, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо";

- визнання припиненими правовідношення за іпотечним договором від 22.08.2013, що посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишевцем Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 200, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопарк Інвест Буд Груп" та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо".

Посилання відповідача на порушення приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо " в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, що свідчить про наявність ознак нікчемності спірних правочинів згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", колегія суддів відхиляє, оскільки означена постанова НБУ не доводилася до відома вкладників та позичальників, позивач і поручителі не мали загального доступу до неї, а тому станом на час здійснення розрахунків за Кредитним договором, вказані особи не були обізнані щодо наявності застережень, встановлених цією постановою. При цьому, здійснивши проведення розрахункової операції, банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платника необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора, на яку, в силу приписів постанови Правління НБУ від 19.08.2014 № 510/БТ, покладено обов`язок щодо здійснення контролю за операціями, які проводяться банком.

Крім того колегія суддів зазначає, що невиконання вимог постанови НБУ може свідчити про незаконність дій самого Банку, оскільки саме він повинен виконувати вимоги постанови, а тому результатом незаконних дій повинне бути пред`явлення відповідних вимог до винних посадових осіб Банку.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність коштів для проведення розрахунків з посиланням на довідки ПАТ "Банк Камбіо " (а.с.79-81. т.3).

Згідно ч.1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом частин 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю позивача (клієнта), колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо безоплатності проведених операцій.

Окрім зазначеного, колегія суддів акцентує увагу на тому, що погашення заборгованості за Кредитним договором відбулося 11.09.2014, тобто до прийняття Правлінням НБУ Постанови № 782 від 04.12.2014 "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо " до категорії неплатоспроможних", тому твердження скаржника про те, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною та відбулось корегування структури банківського балансу, адже кошти не відображалися ні у касі банку, ні на кореспондентському рахунку банку відкритому в НБУ, не можуть свідчити про нікчемність правочину.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.06.2018 по справі № 755/7957/16-ц.

Щодо посилань скаржника на наявність ознак нікчемності правочину, передбаченої п. 2 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів зазначає, що банк до категорії неплатоспроможних віднесено 04.12.2014, при цьому скаржником не доведено, яким саме чином укладення спірних правочинів вплинуло на платоспроможність банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, та не наведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірних правочинів та ухваленням постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Банк Камбіо " до категорії неплатоспроможних.

Посилання скаржника на наявність ознак нікчемності правочину згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами в розумінні статей 202, 204, 626 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватися нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеній в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц.

Посилання скаржника на приписи постанов Верховного суду від 27.11.2018 у справах №910/4123/16 від 04.07.2018, № 910/9987/16 від 25.04.2018, № 910/10371/16 від 24.04.2018, №910/12148/16 від 20.06.2018, № 910/10572/17 правомірно відхилені судом першої інстанції, з огляду на встановлені у даній справі обставини та правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц та постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15.

Аналогічну правову позицію в подібних правовідносинах, стороною яких було Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 по справі № 910/16152/18.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/8729/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/8729/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі № 910/28/19 - без змін.

Матеріали справи № 910/28/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.01.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна