Рішення

від 17.01.2020 по справі 904/4407/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020м. ДніпроСправа № 904/4407/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Безменко М.Є.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїльський медичний центр "Авангард" (м.Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 від 31.07.2018 у загальному розмірі 62 641 грн. 84 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїльський медичний центр "Авангард" (далі - відповідач) заборгованість за договором комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 від 31.07.2018 у загальному розмірі 62 641 грн. 84 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 32 980 грн. 00 коп. - основний борг;

- 8 348 грн. 65 коп. - пеня;

- 17 274 грн. 00 коп. - штраф;

- 577 грн. 03 коп. - 3% річних;

- 3 462 грн. 16 коп. - 18% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 920 грн. 00 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 44 850 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 від 31.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем в період з 01.08.2018 по 31.07.2019 послуги та, відповідно, наявністю боргу у сумі 32 980 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.01.2019) до договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.09.2018 по 16.09.2019 в сумі 8 348 грн. 65 коп. На підставі пункту 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.01.2019) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 30% від розміру зобов`язання за кожен звітний місяць, в якому виникло таке зобов`язання, за прострочення його виконання понад 15 днів у сумі 17 274 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 577 грн. 03 коп. та на підставі пункту 8.2. договору та статті 536 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18% річних від простроченої суми у розмірі 3 462 грн. 16 коп.

Ухвалою суду від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 28.10.2019.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 48792/19 від 28.10.2019), в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та надати час для ознайомлення з матеріалами справи, а також подачу відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 28.10.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 28.10.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.11.2019.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 49849/19 від 31.10.2019), в якому він просив суд надати матеріали справи для ознайомлення. Відповідно до відмітки на вказаній заяві, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 04.11.2019 (а.с.118 у томі 1).

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 50278/19 від 04.11.2019), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на більш пізніший термін, у зв`язку з тим, що про наявність даної справи відповідачу стало відомо лише 25.10.2019 із загальнодоступних джерел мережі Інтернет та лише 04.11.2019 о 10:00 год. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

У судове засідання 04.11.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні просив суд задовольнити його клопотання та надати час для вивчення отриманих документів та підготовки відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, ухвалою суду від 04.11.2019 вирішено: здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі та призначено її розгляд у підготовчому засіданні на 09.12.2019.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 56832/19 від 09.12.2019), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до розміру 10% від ціни позову, посилаючись на наступне:

- відповідальність за своєчасне та якісне надання послуг по договору, в тому числі і обов`язок здійснювати своєчасне перерахування грошових коштів усім клієнтам відповідача, а також і самому позивачеві за надані послуги, лежить на самому позивачеві;

- згідно з інформацією відповідача протягом 2018-2019 років його підприємству надавалась фінансова допомога у розмірі понад 2 000 000 грн. 00 коп., отже, грошові кошти були на рахунку відповідача і нічого не заважало позивачу перераховувати собі оплату по договору своєчасно;

- позивач умисно не виконував свої зобов`язання по договору своєчасно, з метою отримання з відповідача ще й штрафних санкцій, розмір яких позивач постійно збільшував додатковими угодами до договору;

- позивач, згідно з умовами договору, самостійно здійснював платежі відповідача та був зобов`язаний своєчасно оплачувати свої послуги, у строки передбачені договором та не допускати прострочення платежів. Відповідач, в свою чергу, забезпечив наявність коштів на рахунку, отже позивач не мав жодних підстав нараховувати відповідачу штрафні санкції, оскільки вини відповідача в несвоєчасності оплати послуг позивача немає;

- заявлені витрати на професійну правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатським бюро обсягом послуг, а також зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру;

- сума позову складає 62 641 грн. 84 коп. і стягнення судових витрат в розмірі 45 000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу, що складає понад 70% від ціни позову, становить надмірний тягар для відповідача та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 56866/19 від 09.12.2019), в якому він просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" бухгалтерські документи (первинні документи, звіти, договори, виписки банку, платіжні доручення, тощо) та кадрові документи за весь період здійснення бухгалтерського обслуговування, а саме: з 31.07.2018 по 15.08.2019, оскільки позивач здійснював повне бухгалтерське обслуговування відповідача, всі кадрові та фінансові документи знаходяться у нього, у зв`язку з чим відповідач підтвердити або спростувати заявлену до стягнення суму не має можливості. При цьому, підписаний акт звірки станом на 12.07.2019 не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

У підготовче засідання 09.12.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується участю його представника у судовому засіданні 04.11.2019 (а.с.129,133).

У зв`язку із неможливістю у даному судовому засіданні вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 09.12.2019 підготовче засідання було відкладено на 17.12.2019.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. суду № 57042/19 від 10.12.2019), у якій він вважає відзив відповідача необґрунтованим, посилаючись на наступне:

- відповідач, стверджуючи, що у останнього на рахунках були кошти, і що саме на позивачеві існує обов`язок по списанню таких коштів з рахунку відповідача, не надав жодного доказу існування таких коштів на його рахунках (помісячна виписка з рахунків тощо);

- відповідно до наданої позивачем до суду первинної бухгалтерської документації, банківських документів та акту звірки взаєморозрахунків, відповідач визнав борг в повному обсязі;

- щодо відсутності бухгалтерських документів у відповідача, це також є доводи, що не відповідають дійсності;

- позиція відповідача у справі цілком направлена на затягування судового процесу та зловживання своїми процесуальними правами, що також порушує права позивача на судовий захист;

- щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, позивач зазначив наступне: 1) витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом; 2) адвокатом у даній справі виконаний досить великий об`єм роботи, починаючи зі складання претензій, позову, актів звірки, в тому числі складання розрахунку заборгованості, що є дуже тривалим та об`ємним (близько 2 тижнів роботи); 3) також суд перейшов із спрощеного провадження в загальне, що збільшило об`єм правової допомоги мінімум вдвічі, так як справу почали розглядати спочатку. На всіх судових засіданнях присутній адвокат Безменко М.Є.; одне судове засідання займає часу не менше 2 годин. Отже, позивач вказує, що розмір заявленої до стягнення правової допомоги у даній справі не є завищеним; 4) позивачем надано до матеріалів справи докази оплати правничої допомоги - платіжні документи, договір, акт виконаних робіт, що підтверджують обґрунтованість усіх витрат на правничу допомогу зі сторони позивача.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 58457/19 від 16.12.2019), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із терміновим відрядженням адвоката до міста Києва. На підтвердження викладених у клопотанні обставин, було долучено копію залізничного квитка на поїзд сполученням Дніпро-Київ на 17.12.2019.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 58626/19 від 17.12.2019), в якому він просив суд надати матеріали справи для ознайомлення. Відповідно до відмітки на вказаній заяві, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 17.12.2019 (а.с.209 у томі 1).

У підготовче засідання 17.12.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується, зокрема, отриманими відповідачем та його адвокатом телефонограмам суду від 10.12.2019, а також змістом вказаного вище клопотання (а.с.192-193, 199).

У судовому засіданні 17.12.2019 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було відмовлено.

У зв`язку з неможливістю розглянути у даному судовому засіданні питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 17.12.2019 підготовче засідання було відкладено на 24.12.2019.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. суду № 59639/19 від 21.12.2019), в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу до розміру 10% від ціни позову, посилаючись на те, що:

- учасником Товариства 20.12.2019 була надана частина меморіальних ордерів, як підтвердження внесеної фінансової допомоги в період з 15.02.2019 по 10.07.2019 на суму 1 630 771 грн. 60 коп., отже грошові кошти у спірний період знаходились на рахунку відповідача і у позивача були всі підстави своєчасно перерахувати оплату за надані послуги;

- директором відповідача в період з 07.09.2018 по 15.07.2019 працював ОСОБА_2 , який звільнився 15.07.2019, всупереч вимог установлених статутом відповідача, без попередження учасників відповідача та передання всієї документації (бухгалтерської, кадрової) відповідачу. Про його звільнення відповідач дізнався тільки 06.08.2019;

- відповідачем на адресу ОСОБА_2 направлялася вимога про передачу документів відповідача. Однак до теперішнього часу ані відповіді, ані документів відповідачу передано не було;

- відповідач вважає, що директор діяв в інтересах позивача та підписував усі документи не звіряючи їх з первинними документами. А так як позивач не передав відповідачу після розірвання договору всю документацію, є всі підстави вважати, що позивач не виконував свої обов`язки належним чином;

- акт звіряння станом на 12.07.2019 підписаний колишнім директором ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом наявності заборгованості на теперішній час.

У судове засідання 24.12.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с.217 у томі 1).

У підготовчому засіданні 24.12.2019 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 24.12.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2019.

Від позивача засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшов акт узгодження вартості правничих витрат (вх. суду № 60226/19 від 24.12.2019).

Від позивача засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшло клопотання (вх. суду № 60229/19 від 24.12.2019), в якому він просить здійснювати розгляд справи 27.12.2019 без участі представника позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 60638/19 від 27.12.2019), в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та не розглядати її без його участі, оскільки представник відповідача не має можливості з`явитися у вказане судове засідання, оскільки 27.12.2019 приймає участь в проведенні процесуальної дії (допиту) в рамках кримінального провадження.

У судове засідання 27.12.2019 повноважні представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому судом враховано клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.12.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.01.2020.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 1746/20 від 14.01.2020), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, у зв`язку з тим, що представник не має можливості прибути у судове засідання та зазначає, що позовні вимоги не визнає.

Від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 1748/20 від 14.01.2020), в якому він просить суд витребувати у позивача бухгалтерські документи (первинні документи, договори, виписки банку, платіжні доручення тощо) та кадрові документи за весь період здійснення бухгалтерського обслуговування, а саме: з 31.07.2018 по 15.08.2019, посилаючись на те, що самостійно отримати документи він не має змоги. Крім того, з метою отримання бухгалтерських документів, відповідачем 03.10.2019 був направлений позивачу лист щодо передання відповідачу всіх бухгалтерських та кадрових документів. Однак, позивач по теперішній час не передав витребувані документи відповідачу.

У судове засідання 14.01.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача про розгляду справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; виклав зміст всіх поданих ним у підготовчому провадженні заяв по суті справи.

Судом було оголошено зміст відзиву на позовну заяву відповідача та заперечення на відповідь на відзив позивача, з урахуванням змісту яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З метою надання можливості відповідачу прийняти участь у судових дебатах, враховуючи наявність процесуального строку, ухвалою суду від 14.01.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2020.

У судове засідання 17.01.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що зокрема, підтверджується телефонограмами (а.с. 52-53 у томі 2), а також тим, що у судове засідання відповідачем було делеговано представника, який був присутній у судовому засіданні як вільний слухач, оскільки ним не було надано суду належних доказів на підтвердження наявності повноважень приймати участь у вказаному судовому засіданні у якості представника відповідача.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні .

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні його представника та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, оскільки:

- останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, строк на розгляд даної справи закінчується 25.01.2020 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 25.01.2020, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та ще раз належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Більше того, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 31.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізраїльський медичний центр "Авангард" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 (далі - договір, а.с.39-45 у томі 1), відповідно до умов якого замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується у відповідності із завданням замовника надати йому за плату послуги, вказані в пункті 1.2. договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.07.2019. У випадку неможливості виконання жодною із сторін будь-якого прийнятого зобов`язання у вказані строки, дія договору продовжується на час його повного виконання.

У додатковій угоді № 2 від 12.07.2019 до договору сторони дійшли згоди розірвати договір комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 від 31.07.2018 з 01.08.2019. Надання послуг за договором припиняється з 15.08.2019. У зв`язку із невиконанням замовником прийнятого зобов`язання в частині оплати вартості наданих послуг відповідно до договору, дія договору в частині оплати грошових зобов`язань продовжується на час його повного виконання (а.с.49-50 у томі 1).

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.18/18 від 31.07.2018, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що предметом договору є комплексне надання послуг бухгалтерського супроводу в господарській діяльності замовника, яке може включати:

- бухгалтерській супровід юридичної особи на загальній системі оподаткування з ПДВ;

- постановка на облік в ПО 7.7;

- кадрове діловодство (складання наказів, особові справи співробітників) при наявності найманих осіб;

- робота з первинною документацією вхідною та вихідною (а саме: оформлення, складання, акти взаєморозрахунків);

- робота в клієнт-банку (складання п/п, відправлення, формування виписок в ПО);

- облік ТМЦ, ОС, НА, амортизація та знос;

- облік каси;

- облік податків по заробітній платі (при наявності найманих осіб);

- податковий облік податкових зобов`язань та податкового кредиту, формування накладних, реєстрація накладних, облік кредитного ліміту;

- облік валового доходу та видатків;

- формування щомісячної, квартальної та річної звітності відповідно до діючого законодавства та в строки, встановлені діючим законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги за його окремим дорученням, на підставі наданих документів та довіреності замовника.

Згідно з пунктом 4.4. договору щомісячно по факту надання послуг сторони підписують акт виконаних робіт. Претензії по якості виконаних робіт можуть бути пред`явлені протягом 20 днів з моменту підписання відповідного звітному періоду акту виконаних робіт .

На виконання умов договору у період з серпня 2018 року по липень 2019 року позивачем були надані відповідачу послуги з комплексного бухгалтерського обслуговування на загальну суму 71 920 грн. 00 коп. , що підтверджується наступними актами:

- акт № ОУ-000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2018 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 63 у томі 1);

- акт № ОУ-000050 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 62 у томі 1);

- акт № ОУ-000088 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2018 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 61 у томі 1);

- акт № ОУ-000091 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2018 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 60 у томі 1);

- акт № ОУ-000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 59 у томі 1);

- акт № ОУ-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2019 за бухгалтерський супровід на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 58 у томі 1);

- акт № ОУ-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 за бухгалтерський супровід на суму 6 920 грн. 00 коп. (а.с. 57 у томі 1);

- акт № ОУ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 за юридичні послуги (підготовка та розробка договорів) на суму 4 300 грн. 00 коп. (а.с. 64 у томі 1);

- акт № ОУ-0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2019 за бухгалтерський супровід на суму 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 56 у томі 1);

- акт № ОУ-0000047 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2019 за бухгалтерський супровід на суму 6 760 грн. 00 коп. (а.с. 55 у томі 1);

- акт № ОУ-0000048 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.05.2019 за додаткові витрати на бухгалтерський супровід на суму 150 грн. 00 коп. (а.с. 66 у томі 1);

- акт № ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.05.2019 за виготовлення дог. ПФД, штатний розклад (розробка та складання), наказ про затвердження штатного розкладу, заповнення договорів, складання протоколу по ОЗ для митниці на загальну суму 1 250 грн. 00 коп. (а.с. 67 у томі 1);

- акт № ОУ-0000050 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.05.2019 за юридичні послуги (підготовка правового висновку) на суму 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 65 у томі 1);

- акт № ОУ-0000054 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2019 за бухгалтерський супровід на суму 7 160 грн. 00 коп. (а.с. 54 у томі 1);

- акт № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2019 за юридичні послуги (підготовка, розробка договорів та правового висновку) на загальну суму 5 300 грн. 00 коп. (а.с. 68 у томі 1);

- акт № ОУ-0000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2019 за бухгалтерський супровід на суму 6 840 грн. 00 коп. (а.с. 53 у томі 1);

- акт № ОУ-0000079 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.07.2019 за юридичні послуги (написання листа контрагенту), заповнення договорів, юридичний аналіз договору, внесення змін та доповнень, юридичні послуги (створення наказів) на суму 3 080 грн. 00 коп. (а.с. 69 у томі 1);

- акт № ОУ-0000080 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.07.2019 за бухгалтерський супровід на суму 7 160 грн. 00 коп. (а.с. 52 у томі 1).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень, претензій сторони одна до одної не мають, про що зазначено в кожному із наведених вище актів.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними актами відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань.

Відповідно до підпункту 2.2.1 договору виконавець (позивач) має право, зокрема, на оплату наданих ним послуг у відповідності до умов договору.

Так, у пункті 4.1. договору сторонами було погоджено, що за надане комплексне бухгалтерське обслуговування замовник здійснює абонентську плату виконавцю за період з 01.08.2018 по 28.01.2019 включно в розмірі 2 500 грн. 00 коп. без ПДВ до 05 числа кожного звітного місяця. За період з 01.02.2019 по 31.07.2019 включно в розмірі 5 000 грн. 00 коп. без ПДВ до 05 числа кожного звітного місяця . При цьому додаткові послуги, надані компанією, виставляються окремим рахунком замовнику та сплачуються останнім у відповідності до умов даного пункту договору.

Підпункт 4.1.3. договору сторони у додатковій угоді № 1 до договору від 04.01.2019 дійшли згоди викласти в наступній редакції: "Плата за надані послуги стягується шляхом списання грошових коштів з рахунку замовника без додаткового розпорядження останнього в сумі та в строки, у відповідності до умов договору. У випадку неотримання в повному обсязі плати за надані послуги (відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку), виконавець має право здійснити додаткове списання грошових коштів у недостатній сумі з рахунку виконавця при їх наявності на рахунку. При несвоєчасному перерахуванні замовником абонентської плати виконавцю за надані послуги більше трьох календарних днів, розмір абонентської плати збільшується на 80 грн. 00 коп. за кожний день такого прострочення, починаючи з граничного строку, визначеного пунктом 4.1. договору." (а.с.47-48 у томі 1).

Розрахунок здійснюється в національній валюті України - гривні. Фактичною датою оплати вважається день зарахування коштів замовника на рахунок виконавця (підпункт 4.2.1. договору).

У додатковій угоді № 1 до договору від 04.01.2019 сторони дійшли згоди викласти пункт 4.1. договору у наступній редакції: "За надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у розмірі 5 000 грн. 00 коп. без ПДВ до 05 числа кожного звітного місяця . При цьому додаткові послуги (юридичні, кадрові та інші), які надаються виконавцем виставляються окремим рахунком замовнику та сплачуються останнім у відповідності до умов даного пункту договору ." (а.с.47-48 у томі 1).

Так, позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату:

- рахунок-фактура № СФ-0000008 від 13.02.2019 на суму 4 300 грн. 00 коп. зі строком оплати до 17.02.2019 (а.с. 70 у томі 1);

- рахунок-фактура № СФ-0000050 від 02.05.2019 на суму 150 грн. 00 коп. зі строком оплати до 05.05.2019 (а.с. 71 у томі 1);

- рахунок-фактура № СФ-0000052 від 02.05.2019 на суму 1 250 грн. 00 коп. зі строком оплати до 05.05.2019 (а.с. 72 у томі 1);

- рахунок-фактура № СФ-0000045 від 02.05.2019 на суму 1 000 грн. 00 коп. зі строком оплати до 05.05.2019 (а.с. 73 у томі 1);

- рахунок-фактура № СФ-0000061 від 31.05.2019 на суму 5 300 грн. 00 коп. зі строком оплати до 03.06.2019 (а.с. 74 у томі 1);

- рахунок-фактура № СФ-0000071 від 12.07.2019 на суму 3 080 грн. 00 коп. зі строком оплати до 15.07.2019 (а.с. 75 у томі 1).

Суд критично ставиться до вказаних термінів, в які, на думку позивача, підлягає оплаті сума за кожним із вказаних рахунків, оскільки умовами договору сторони визначили, що оплата додаткових послуг здійснюється у відповідності до умов договору, а договором не передбачено, що строк оплати може визначатися позивачем в односторонньому порядку у рахунках.

При цьому, станом на момент звернення із позовом до суду, відповідачем надані послуги було оплачено лише частково - на загальну суму 39 000 грн. 00 коп. , що підтверджується наступними доказами:

- меморіальним ордером № @2PL416256 від 19.12.2018 на суму 2 500 грн. 00 коп. (а.с. 76 у томі 1);

- платіжним дорученням № 9 від 18.02.2019 на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 77 у томі 1);

- платіжним дорученням № 74 від 12.07.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 78 у томі 1);

- платіжним дорученням № 75 від 15.07.2019 на суму 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 80 у томі 1);

- платіжним дорученням № 76 від 01.08.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. (а.с. 81 у томі 1);

- платіжним дорученням № 89 від 13.08.2019 на суму 9 500 грн. 00 коп. (а.с. 79 у томі 1).

Доказів оплати наданих позивачем послуг на залишкову суму 32 920 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

У зв`язку з вказаним, позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №0.0.12-07/19 від 12.07.2019, в якій він зазначив про систематичне порушення умов договору, існування заборгованості за договором обслуговування та стягнення штрафних санкцій у сумі 90 000 грн. 00 коп. Також зазначив про припинення договірних відносин з 01.08.2019 у зв`язку із несплатою наданих послуг (до моменту повного погашення) та припинення всіх договірних зобов`язань на підставі підпункту 2.2.2 пункту 2.2. договору (а.с. 50 у томі 1).

Відповідач на вказаний лист відповіді не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору; докази звернення замовника (відповідача) до позивача з будь-якими претензіями щодо якості, строків чи обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

Більше того, доказів звернення відповідача до позивача в порядку, визначеному пунктом 4.4. договору (протягом 20 днів з моменту підписання актів), з претензією по якості наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.

Отже, послуги на загальну суму 71 920 грн. 00 коп. вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі.

В той же час, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, взяті на себе зобов`язання з оплати наданих йому послуг не виконав - оплату в залишковій сумі 32 920 грн. 00 коп. не здійснив, що і стало причиною звернення позивача із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що з урахуванням умов пунктів 4.1. договору, граничні терміни оплати вартості наданих позивачем послуг становлять:

- за надані у серпні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а саме - 06.08.2018;

- за надані у вересні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. - 05.09.2018;

- за надані у жовтні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. - 05.10.2018;

- за надані у листопаді 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. - 05.11.2018;

- за надані у грудні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. - 05.12.2018;

- за надані у січні 2019 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 08.01.2019;

- за надані у лютому 2019 року послуги на загальну суму 11 220 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.02.2019;

- за надані у березні 2019 року послуги на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.03.2019;

- за надані у квітні 2019 року послуги на загальну суму 6 760 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.04.2019;

- за надані у травні 2019 року послуги на загальну суму 14 860 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті, з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, в строк до 06.05.2019;

- за надані у червні 2019 року послуги на загальну суму 6 840 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.06.2019;

- за надані у липні 2019 року послуги на загальну суму 10 240 грн. 00 коп., частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.07.2019.

При цьому, суд виходить із того, що сторонами був визначений строк оплати - до 5 числа кожного звітного місяця лише для оплати вартості послуг у визначеному у пункті 4.1. договору розмірі (абонентська плата), а саме:

- в період з 01.08.2018 по 28.01.2019 на 2 500 грн. 00 коп.;

- в період з 01.02.2019 по 31.07.2019 на 5 000 грн. 00 коп.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на те, що акти у період з лютого по липень 2019 року складалися кожного місяця на різні суми, які перевищують вартість абонентського обслуговування, отже відповідач не мав можливості оплатити їх до 5 числа звітного місяця, оскільки вартість послуг визначалася сторонами лише в актах, які, як вбачається з матеріалів справи, складалися наприкінці кожного місця. Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині вартості послуг, наданих в період з лютого по липень 2019 року, яка перевищує 5 000 грн. 00 коп. сторонами строк їх оплати у договорі не було встановлено.

Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача на умови пункту 4.1.3. договору (в редакції додаткової угоди від 04.01.2019), які передбачаються, що при несвоєчасному перерахуванні замовником абонентської плати виконавцю за надані послуги більше трьох календарних днів, розмір абонентської плати збільшується на 80 грн. 00 коп. за кожний день такого прострочення, починаючи з граничного строку, визначеного пунктом 4.1. договору. (а.с.47-48 у томі 1). Так, позивач посилався на те, що сума за актами, складеними в період з лютого по липень 2019 року обумовлена тим, що до вартості абонентського обслуговування було донараховано вказане збільшення за кожен день прострочення, але суд не погоджується із вказаним твердженням, оскільки акти в цей період складалися не в останній день місяця (29.03.2019, 26.04.2019, 27.06.2019 та ін.) та сторони не мали можливості зафіксувати кількість днів прострочення у відповідному місяці в такі дати. Більше того, після перевірки судом інформації позивача, було з`ясовано, що сума у актах, складених в період з лютого по липень 2019 року, відрізняється від тієї, яка могла бути розрахована сторонами, шляхом сумування вартості абонентського обслуговування та донарахування 80 грн. 00 коп. за кожен день прострочення.

В той же час, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

З урахуванням вказаних обставин, з загальної вартості наданих послуг в сумі 71 920 грн. 00 коп., до моменту звернення із позовом до суду, строк оплати настав щодо їх вартості у сумі 45 000 грн. 00 коп., при цьому, як було вказано вище, відповідачем було оплачено лише 39 000 грн. 00 коп., отже простроченою залишилася вартість послуг в сумі 6 000 грн. 00 коп., на яку правомірно нараховувати штрафні санкції та відсотки річних, а також вказані нарахування підлягають застосуванню до періодів, в які здійснювалася несвоєчасна оплата наданих послуг.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача в частині наявності грошових коштів на рахунку відповідача, достатніх для оплати наданих позивачем у спірний період послуг, з посиланням на меморіальні ордери за період з 15.02.2019 по 10.07.2019 (а.с. 234-246 у томі 1), оскільки у вказаних меморіальних ордерах було вказано призначення платежу "фінансова допомога зворотна від засновника" з посиланням на договір № 18/02-19 від 18.02.2019, однак відповідачем належними доказами не підтверджено можливість використання вказаних грошових коштів позивачем, відсутність у вказаних коштів цільового призначення, як і не надано тексту договору № 18/02-19 від 18.02.2019, за яким вказані кошти надавалися відповідачу для встановлення обставин щодо наявності у них цільового використання.

В той же час, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому звязку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Отже, суд прийшов до висновку, що не задовольнивши вимоги позивача, відповідач допустив порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості під час вказаних дій.

При цьому, аналізуючи всі обставини справи у їх сукупності та системному зв`язку, враховуючи:

- наявність листа від 12.07.2019, в якому міститься інформація про заборгованість в загальній сумі 90 000 грн. 00 коп. (з нарахуваннями);

- факт розірвання спірного договору саме через наявність заборгованості;

- наявність підписаного обома сторонами акту звірки від 12.07.2019, в якому також зафіксовано наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 54 420 грн. 00 коп. (без врахування подальших оплат);

- звернення позивача із позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості відповідача за надані в період з серпня 2018 року по липень 2019 року послуги;

- відсутність заперечень відповідача щодо настання строку оплати залишку послуг на суму 32 920 грн. 00 коп., суд прийшов до висновку, що заявлена до стягнення заборгованість є простроченою та підлягає стягненню з відповідача.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати наданих позивачем послуг на суму 32 920 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 32 920 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 32 920 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.01.2019) сторони визначили, що замовник у випадку несвоєчасного перерахування винагороди, що належна виконавцю, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та за весь період такої прострочки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.01.2019) до договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.09.2018 по 16.09.2019 в сумі 8 348 грн. 65 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.16-18), та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, а також застосовано невірну методику розрахунку (розмір пені визначений у процентному розмірі за кожен день).

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.16-18), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- надані у серпні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, підлягали оплаті в строк по 06.08.2018 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 19.12.2018, отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 07.08.2018 по 18.12.2018 та в цей період складає 328 грн. 29 коп. ;

- надані у вересні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.09.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.09.2018 по 17.02.2019 та в цей період складає 406 грн. 78 коп. ;

- надані у жовтні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.10.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.10.2018 по 17.02.2019 та в цей період складає 332 грн. 88 коп. ;

- надані у листопаді 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.11.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.11.2018 по 17.02.2019 та в цей період складає 256 грн. 44 коп. ;

- надані у грудні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.12.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.12.2018 по 17.02.2019 та в цей період складає 182 грн. 47 коп. ;

- надані у січні 2019 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, підлягали оплаті в строк по 08.01.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 09.01.2019 по 11.07.2019 та в цей період складає 448 грн. 42 коп. ;

- надані у лютому 2019 року послуги на загальну суму 11 220 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.02.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.02.2019 по 11.07.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 758 грн. 77 коп. ; залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 15.07.2019 (з платежу 7 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 12.07.2019 по 14.07.2019 на суму 2 500 грн. 00 коп. та в цей період складає 7 грн. 19 коп. ;

- надані у березні 2019 року послуги на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.03.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 7 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.03.2019 по 14.07.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 635 грн. 07 коп. ; залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 01.08.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 15.07.2019 по 31.07.2019 на суму 2 500 грн. 00 коп. та в цей період складає 39 грн. 86 коп. ;

- надані у квітні 2019 року послуги на загальну суму 6 760 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.04.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 01.08.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.04.2019 по 31.07.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 561 грн. 92 коп. ; залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 13.08.2019 (з платежу 9 500 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 01.08.2019 по 12.08.2019 на суму 2 500 грн. 00 коп. та в цей період складає 27 грн. 95 коп. ;

- надані у травні 2019 року послуги на загальну суму 14 860 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті, з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, в строк до 06.05.2019 включно; їх оплата відповідачем була здійснена 13.08.2019 (з платежу 9 500 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 07.05.2019 по 12.08.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 466 грн. 44 коп. ;

- надані у червні 2019 року послуги на загальну суму 6 840 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.06.2019 включно; оплата в сумі 2 000 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 13.08.2019 (з суми 9 500 грн. 00 коп.), отже, пеня підлягає нарахуванню в період з 06.06.2019 по 12.08.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 322 грн. 60 коп. ; залишок в сумі 3 000 грн. 00 коп. оплачено відповідачем не було, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 13.08.2019 по 16.09.2019 на суму 3 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 96 грн. 90 коп.

- за надані у липні 2019 року послуги на загальну суму 10 240 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.07.2019 включно; вказані послуги оплачені відповідачем не були, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 06.07.2019 по 16.09.2019 на суму 5 000 грн. 00 коп. та в цей період складає 340 грн. 27 коп., а всього пеня складає 5 212 грн. 25 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 5 212 грн. 25 коп.

Крім того, у відповідності до умов пункту 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.01.2019) у випадку, якщо таке порушення зі сторони замовника, а саме: прострочка платежу триває більше 15 днів, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 30% від розміру поточного зобов`язання за кожен звітний місяць, в якому виникло таке зобов`язання.

Так, на підставі вказаного пункту договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 17 274 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем (а.с.17-18), та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суми заборгованості, зокрема, здійснено нарахування на послуги з додаткового обслуговування, за якими, як встановлено судом, позивачем не доведено, що строк оплати настав саме в той термін, що зазначений позивачем у позовній заяві та розрахунках.

Отже, розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.17-18), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди та суми прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, судом встановлено наступне:

- надані у серпні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, підлягали оплаті в строк по 06.08.2018 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 19.12.2018, отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у вересні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.09.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у жовтні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.10.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у листопаді 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.11.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у грудні 2018 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 05.12.2018 включно, оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 18.02.2019 (з платежу 10 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у січні 2019 року послуги на суму 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, підлягали оплаті в строк по 08.01.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 2 500 грн. 00 коп., який складає 750 грн. 00 коп. ;

- надані у лютому 2019 року послуги на загальну суму 11 220 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.02.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.); залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 15.07.2019 (з платежу 7 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп. ;

- надані у березні 2019 року послуги на загальну суму 7 000 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.03.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 12.07.2019 (з платежу 7 000 грн. 00 коп.); залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 01.08.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп. ;

- надані у квітні 2019 року послуги на загальну суму 6 760 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.04.2019 включно; оплата в сумі 2 500 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 01.08.2019 (з платежу 5 000 грн. 00 коп.); залишок в сумі 2 500 грн. 00 коп. було оплачено відповідачем 13.08.2019 (з платежу 9 500 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп. ;

- надані у травні 2019 року послуги на загальну суму 14 860 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті, з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, в строк до 06.05.2019 включно; їх оплата відповідачем була здійснена 13.08.2019 (з платежу 9 500 грн. 00 коп.), отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп. ;

- надані у червні 2019 року послуги на загальну суму 6 840 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.06.2019 включно; оплата в сумі 2 000 грн. 00 коп. відповідачем була здійснена 13.08.2019 (з суми 9 500 грн. 00 коп.); залишок в сумі 3 000 грн. 00 коп. оплачено відповідачем не було, отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп. ;

- за надані у липні 2019 року послуги на загальну суму 10 240 грн. 00 коп., а саме: частина їх вартості в сумі 5 000 грн. 00 коп. підлягала оплаті в строк до 05.07.2019 включно; вказані послуги оплачені відповідачем не були, отже, прострочення складало більше 15 днів, та правомірним є нарахування штрафу у розмірі 30% від суми 5 000 грн. 00 коп., який складає 1 500 грн. 00 коп., а всього штраф складає 13 500 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 13 500 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у пункті 8.2.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 04.01.2019) сторони визначили, що крім неустойки, передбаченої пунктом 8.2. договору, замовник сплачує виконавцю, у відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України 18% річних, як проценти за користування чужими коштами.

Отже, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 577 грн. 03 коп. та на підставі пункту 8.2. договору та статті 536 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18% річних від простроченої суми у розмірі 3 462 грн. 16 коп.

В той же час, заявляючи вказані вимоги, позивачем до позовної заяви не було долучено розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та 18% річних. Так, у тексті позовної заяви міститься таблиця під назвою "Розрахунок 3% річних та 18% річних", але у колонки, з назвою розрахунок не заповнені (пусті), у вказаній таблиці наведено лише номери актів та платіжних доручень про оплату, що не дозволяє перевірити обґрунтованість вимог позивача про стягнення 577 грн. 03 коп. - 3% річних та 3 462 грн. 16 коп. - 18% річних. Більше того, у тексті позовної заяви навіть не зазначено за який період позивачем біли розраховані та заявлені до стягнення вказані суми.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення 577 грн. 03 коп. - 3% річних та 3 462 грн. 16 коп. - 18% річних та відмовляє у їх задоволенні.

Стосовно вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, 05.09.2019 між Адвокатським об`єднанням "Безменко Микити "Легал Контрол" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" (далі - клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №0609 (далі - договір про правову допомогу, а.с.82-83 у томі 1), відповідно до пункту 1.1. якого бюро зобов`язується надавати клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, іноземних державних органах та організаціях, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, безпосередньо, але не виключно, в господарських судах всіх інстанцій з питання стягнення заборгованості за надані послуги за договором, розробки та подання позову, претензій, мирових угод, тощо (далі - справа), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надані правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

За приписами пункту 2.1. договору про правову допомогу бюро зобов`язується, зокрема, своєчасно надавати правову допомогу в обсязі, необхідному для досягнення позитивного результату по справі та виконувати окремі доручення клієнта по справі.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору про правову допомогу за надання правової допомоги клієнт сплачують бюро гонорар (винагороду) в розмірі 45 000 грн. 00 коп. Оплата гонорару, премії та перерахування коштів, необхідних для покриття також і фактичних витрат, здійснюється шляхом передплати та внесення грошових коштів в касу бюро, не пізніше одного робочого дня з моменту підписання договору.

У пункті 2.4. договору про правову допомогу клієнт зобов`язується, зокрема, сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором.

У пункті 2.4. договору про правову допомогу клієнт зобов`язується, зокрема, сплатити гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з умовами вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" здійснило оплату послуг з надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 0609 від 05.09.2019 в сумі 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1108 від 06.09.2019 (а.с.85 у томі 1).

На підтвердження факту надання послуг за вказаним договором, позивачем та бюро було складено акт виконаних робіт від 16.09.2019, в якому відповідно до умов договору про правову допомогу виконавець (бюро) здав, а замовник (клієнт, позивач) прийняв виконані роботи у вигляді наданих послуг, обумовлених пунктами 1.1., 1.2. договору, а саме:

- загальне вивчення ситуації та усіх питань, що мають значення по справі;

- збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи;

- дослідження та вивчення документів бухгалтерського обліку за 2018-2019 рік;

- збір усіх документів, зокрема, статутних, кадрового та бухгалтерського обліку, необхідних для підготовки позовної заяви;

- розроблення позовної заяви;

- здійснення усіх розрахунків заборгованості за договором до позовної заяви;

- організація подання позовної заяви, організація відправки копії усіх матеріалів стороні по справі;

- надання усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються справи;

- складання інших необхідних для справи процесуальних документів/, скарг та позовної заяви тощо;

- виконання окремих доручень клієнта, що стосуються справи;

- організація правового супроводу цивільної справи в Господарському суді Дніпропетровської області. Супровід не менше 3 судових засідань (а.с.84 у томі 1).

Крім того, як вбачається із акту виконавець, так само як і замовник, претензій один до одного не мають, за характером наданих послуг заперечень не надходило.

Також, в матеріалах справи наявна копія акту узгодження вартості правничих послуг, в якій наведено вид послуг, кількість годин та їх вартість (а.с.11 у томі 2).

При цьому, суд відзначає, що, враховуючи норми статті 126 Господарського процесуального кодексу України, досліджувати питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд може лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, саме на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат. У даній справі таке клопотання було заявлено відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач посилався на те, що заявлені витрати на професійну правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатським бюро обсягом послуг, а також зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Відповідав зазначав, що сума позову складає 62 641 грн. 84 коп. і стягнення судових витрат в розмірі 45 000 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу, що складає понад 70% від ціни позову, становить надмірний тягар для відповідача та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Суд погоджується із вказаними доводами відповідача, та вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір .

За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, взявши до уваги проведення у даній справі восьми судових засідань (враховуючи її розгляд спочатку за правилами спрощеного провадження та перехід до розгляду за правилами загального позовного провадження), факт явки у кожне судове засідання представника позивача, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 242 грн. 45 коп. - частина витрат на професійну правничу допомогу та 1 583 грн. 38 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

З приводу клопотань відповідача щодо витребування у позивача документів суд зазначає наступне .

Відповідно до частин 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу; якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, 09.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" бухгалтерські документи (первинні документи, звіти, договори, виписки банку, платіжні доручення, тощо) та кадрові документи за весь період здійснення бухгалтерського обслуговування, а саме: з 31.07.2018 по 15.08.2019, оскільки позивач здійснював повне бухгалтерське обслуговування відповідача, всі кадрові та фінансові документи знаходяться у нього, у зв`язку з чим відповідач підтвердити або спростувати заявлену до стягнення суму не має можливості.

В подальшому клопотання такого ж змісту та з аналогічним обґрунтуванням було подано відповідачем до суду 14.01.2020.

Суд не вбачав підстав для задоволення вказаних клопотань, з огляду на те, що до позовної заяви позивачем було долучено всю первинну документацію (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період у кількості 18 штук, а також платіжні доручення, якими відповідачем оплачувалися послуги, надані у спірний період).

При цьому, за клопотанням відповідача - 31.10.2019 у суді йому було надано матеріали справи для ознайомлення та відповідно до відмітки на вказаній заяві, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 04.11.2019 (а.с.118 у томі 1).

Більше того, в подальшому представник відповідача повторно ознайомлювався з матеріалами справи - 17.12.2019 відповідно до відмітки на його заяві (а.с.209 у томі 1).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено підстав, з якими закон пов`язує витребування доказів судом, що передбачені частинами 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, та у задоволенні таких клопотань суд відмовляє.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 80, 81, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїльський медичний центр "Авангард" про стягнення заборгованості за договором комплексного бухгалтерського обслуговування № Б.0.0.18/18 від 31.07.2018 у загальному розмірі 62 641 грн. 84 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізраїльський медичний центр "Авангард" (49000, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 110, приміщення 92; ідентифікаційний код 42342389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Консалтинг Альянс" (49054, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 103, офіс 312; ідентифікаційний код 40366345) - 32 920 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 212 грн. 25 коп. - пені, 13 500 грн. 00 коп. - штрафу, 1 583 грн. 38 коп. - частину витрат по сплаті судового збору, 8 242 грн. 45 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.01.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко