Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/13423/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/13423/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 26, кв. 96)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15)

про стягнення 386 126,79 грн

за участю представників

від позивача: Шпонька В.Г.

від відповідача: Дробот Н.В.

У судовому засіданні 15.01.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" про стягнення 386 126,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (надалі - відповідач) укладено договір №КС/078-18, відповідно до умов договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача продукцію в певній кількості, відповідній якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а відповідач зобов`язався прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у Договорі. За доводами позивача, останній виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару на загальну суму 2 931 799,80 грн., проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 386 126,79 грн., з яких: 322 970, 00 грн. - основна заборгованість, 5 586,05 грн. - 3% річних, 6 794,73 грн. - інфляційні втрати, 63 156, 79 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2019 позовну заяву залишено без руху, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати оригінали доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів та ордер на надання правової допомоги із зазначенням відмітки про наявність/відсутність обмеження правомочності адвоката Ю.В. Провоторова.

08.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13423/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 06.11.2019.

22.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку на підготовку та подачу відзиву на позовну заяву.

06.11.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача у підготовче засідання на 06.11.2019.

У підготовчому засідання 06.11.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на 27.11.2019 для можливості подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

22.11.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання без їх участі.

27.11.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, вважає розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат за періоди прострочки такими, що не відповідають дійсності. Так відповідач зазначає, що наявні видаткові накладні не є підставою виникнення грошового зобов`язання по сплаті за поставлений товар у строки вказані позивачем, оскільки умови оплати згідно договору передбачають розрахунок за продукцію протягом 30 календарних днів з дати конкретної партії товару.

У підготовчому засіданні 27.11.2019 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача, поновити строк та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відкласти підготовче засідання на 11.12.2019.

09.12.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що обов`язок відповідача з оплати отриманого ним товару по кожній окремій видатковій накладній є таким, що настав з урахуванням положень п. 4.1. та 4.2. договору. Також позивачем було подано клопотання про залишення відзиву без розгляду, оскільки він був поданий з пропущенням встановленого строку.

У підготовчому засіданні 11.12.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти останнє на 15.01.2020 за усним клопотання відповідача, яке обґрунтовано необхідністю надання часу для можливості мирного врегулювання спору.

У підготовчу засіданні 15.01.2020 позивач подав письмову заяву, у якій повідомив, що в прохальній частині позовної заяви було допущено помилку у визначені розміру пені, а тому вірною сумою слід вважати 50 776,01 грн.

У даному судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (надалі - покупець, відповідач) був укладений договір №КС/078-18 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору орієнтовна загальна вартість (ціна) цього договору, на дату його укладення, становить 5 000 000,00 грн. з ПДВ. Фактична загальна вартість (ціна) цього договору визначається виходячи із загальної суми товару, вказаного в специфікаціях до договору, поставленого продавцем і прийнятого покупцем згідно видатковим (товарно-траспортним) накладним, в період дії цього договору.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється у відповідності зі Специфікаціями, підписаними сторонами.

Згідно з п. 4.2. договору покупець розраховується за продукцію на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, зазначеної у відповідності до Специфікації до договору, та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця.

Відповідно до п. 12.3. договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

19 грудня 2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, якою змінено строк дії договору до 31 березня 2019 року.

На виконання умов договору позивачем у період з 01.01.2018 по 31.03.2019 було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 931 799, 80 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін видатковими накладними:

- №фм-0000033 від 23.03.2018 на суму 98 100,00 грн;

- №фм-0000034 від 23.03.2018 на суму 55 200,00 грн;

- №фм-0000050 від 17.04.2018 на суму 81 750,00 грн;

- №фм-0000051 від 17.04.2018 на суму 81 750,00 грн;

- №фм-0000052 від 17.04.2018 на суму 87 540,00 грн;

- №фм-0000071 від 14.05.2018 на суму 128 400,00 грн;

- №фм-0000080 від 24.05.2018 на суму 128 400,00 грн;

- №фм-0000097 від 14.06.2018 на суму 111 799,80 грн;

- №фм-0000098 від 14.06.2018 на суму 97 200,00 грн;

- №фм-0000105 від 26.06.2018 на суму 129 600,00 грн;

- №фм-0000135 від 13.07.2018 на суму 122 880,00 грн;

- №фм-0000136 від 13.07.2018 на суму 52 080,00 грн;

- №фм-0000146 від 18.07.2018 на суму 147 600,00 грн;

- №фм-0000170 від 31.07.2018 на суму 129 600,00 грн;

- №фм-0000171 від 31.07.2018 на суму 64 800,00 грн;

- №фм-0000179 від 14.08.2018 на суму 51 000,00 грн;

- №фм-0000178 від 14.08.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000189 від 30.08.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000199 від 10.09.2018 на суму 63 600,00 грн;

- №фм-0000230 від 03.10.2018 на суму 146 400,00 грн;

- №фм-0000239 від 17.01.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000242 від 23.10.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000259 від 07.11.2018 на суму 146 400,00 грн;

- №фм-0000267 від 16.11.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000273 від 26.11.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000285 від 14.12.2018 на суму 95 400,00 грн;

- №фм-0000290 від 26.12.2018 на суму 27 000,00 грн;

- №фм-0000289 від 26.12.2018 на суму 146 400,00 грн;

- №фм-0000006 від 09.01.2019 на суму 44 250,00 грн;

- №фм-0000010 від 17.01.2019 на суму 27 000,00 грн;

- №фм-0000019 від 22.01.2019 на суму 44 250,00 грн;

- №фм-0000020 від 22.01.2019 на суму 51 000,00 грн.

З наявних у матеріалах справи виписок із банківського рахунку позивача вбачається, що за період з травня 2018 року по квітень 2019 року відповідачем було часткового оплачено прийнятий товар, а саме на суму 2 704 229,00 грн, інша частина товару на суму 322 970,00 грн залишена з боку відповідача без оплати.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №2202/1 від 22.02.2019, у якій просив останнього сплати існуючу заборгованість за договором №КС/078-18 від 01.01.2018 та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання. З долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення №4902100109393 вбачається, що вищевказана претензія була отримана відповідачем 11.07.2019, проте залишена без відповіді та задоволення.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором №КС/078-18 від 01.01.2018, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 322 970,00 грн та підставою для нарахування 3% річних у розмірі 5 586,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 794,73 грн та пені у розмірі 50 776,01 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні на загальну суму 2 931 799, 80 грн.

Товар за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №906/953/17.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 4.2. договору та Специфікаціях до договору сторони передбачили, що розрахунок за продукцію проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч умов договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 2 704 229,00 грн, інша частина товару на суму 322 970,00 грн залишена відповідач без оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.4 договору, виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті 322 970,00 грн, станом на момент розгляду справи, настало.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 322 970,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати не приймаються судом до уваги та спростовуються вищенаведеним.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, за прострочення зобов`язання щодо оплати товару згідно видаткових накладних - №фм-0000290 від 26.12.2018, №фм-0000289 від 26.12.2018, №фм-0000010 від 17.01.2019, №фм-0000019 від 22.01.2019 та №фм-0000020 від 22.01.2019 позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 50 776,01 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 50 776,01 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 586,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 794,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 522,38 грн, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є інфляційні втрати у розмірі 4 401,80, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп".

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 37903071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (49000, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 26, кв. 96; ідентифікаційний код 38359852) заборгованість у розмірі 322 970 (триста двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 50 776 (п`ятдесят тисяч сімсот сімдесят шість) грн 01 коп., 3 % річних у розмірі 5 586 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 401 (чотири тисячі чотириста одна) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 5 756 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.01.2020

Суддя Л. Г. Пукшин