Постанова

від 08.07.2020 по справі 910/13423/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа№ 910/13423/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

представників сторін: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 (повний текст складено 17.01.2020)

у справі № 910/13423/19 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс"

про стягнення 386.126,79 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" заборгованість у розмірі 322.970,00 грн, пеню у розмірі 50.776,01 грн, 3 % річних у розмірі 5.586,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 4.401,80 грн та судовий збір у розмірі 5.756,01 грн. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2.392,93 грн в позові відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірна заборгованість у задоволеному судом розмірі підтверджується матеріалами справи, а доказів зворотнього відповідач не подав.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Корум Сорс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 поновлено ТОВ "Корум Сорс" пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Корум Сорс", розгляд справи призначено на 06.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Корум Сорс" не відбудеться 06.04.2020, розгляд справи призначено на 04.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" про проведення судового засідання в режимі відео конференції задоволено частково.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 відкладено судове засідання на 14.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкладено судове засідання на 11.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 відкладено судове засідання на 08.07.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020, справу № 910/13423/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Євсіков О.О., Попікової О.В., Корсака В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/13423/19 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2020.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що згідно з п. 4.2 договору покупець розраховується за продукцію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, зазначеної у відповідності до Специфікації до договору. Оскільки позивач відповідних специфікацій не надав, апелянт вважає строк виконання грошового зобов`язання за договором не настав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

Представники сторін в судове засідання 08.07.2020 (в т. ч. в режимі відео конференції) не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феррометгрупп" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір №КС/078-18 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і за цінами, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах, визначених у договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орієнтовна загальна вартість (ціна) цього договору на дату його укладення становить 5.000.000,00 грн з ПДВ. Фактична загальна вартість (ціна) цього договору визначається, виходячи із загальної суми товару, вказаного в специфікаціях до договору, поставленого продавцем і прийнятого покупцем згідно з видатковими (товарно-траспортними) накладними в період дії цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно зі Специфікаціями, підписаними сторонами.

Згідно з п. 4.2 договору покупець розраховується за продукцію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, зазначеної у Специфікації до договору, та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця.

Відповідно до п. 12.3 договору він діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в повному обсязі.

19.12.2018 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору, якою змінено строк дії договору до 31.03.2019.

На виконання умов договору позивач у період з 01.01.2018 по 31.03.2019 передав, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 2.931.799,80 грн., що підтверджується підписаними та завіреними печатками сторін видатковими накладними:

- №фм-0000033 від 23.03.2018 на суму 98.100,00 грн;

- №фм-0000034 від 23.03.2018 на суму 55.200,00 грн;

- №фм-0000050 від 17.04.2018 на суму 81.750,00 грн;

- №фм-0000051 від 17.04.2018 на суму 81.750,00 грн;

- №фм-0000052 від 17.04.2018 на суму 87.540,00 грн;

- №фм-0000071 від 14.05.2018 на суму 128.400,00 грн;

- №фм-0000080 від 24.05.2018 на суму 128.400,00 грн;

- №фм-0000097 від 14.06.2018 на суму 111.799,80 грн;

- №фм-0000098 від 14.06.2018 на суму 97.200,00 грн;

- №фм-0000105 від 26.06.2018 на суму 129.600,00 грн;

- №фм-0000135 від 13.07.2018 на суму 122.880,00 грн;

- №фм-0000136 від 13.07.2018 на суму 52.080,00 грн;

- №фм-0000146 від 18.07.2018 на суму 147.600,00 грн;

- №фм-0000170 від 31.07.2018 на суму 129.600,00 грн;

- №фм-0000171 від 31.07.2018 на суму 64.800,00 грн;

- №фм-0000179 від 14.08.2018 на суму 51.000,00 грн;

- №фм-0000178 від 14.08.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000189 від 30.08.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000199 від 10.09.2018 на суму 63.600,00 грн;

- №фм-0000230 від 03.10.2018 на суму 146.400,00 грн;

- №фм-0000239 від 17.01.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000242 від 23.10.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000259 від 07.11.2018 на суму 146.400,00 грн;

- №фм-0000267 від 16.11.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000273 від 26.11.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000285 від 14.12.2018 на суму 95.400,00 грн;

- №фм-0000290 від 26.12.2018 на суму 27.000,00 грн;

- №фм-0000289 від 26.12.2018 на суму 146.400,00 грн;

- №фм-0000006 від 09.01.2019 на суму 44.250,00 грн;

- №фм-0000010 від 17.01.2019 на суму 27.000,00 грн;

- №фм-0000019 від 22.01.2019 на суму 44.250,00 грн;

- №фм-0000020 від 22.01.2019 на суму 51.000,00 грн.

З наявних у матеріалах справи виписок із банківського рахунка позивача вбачається, що за період з травня 2018 року по квітень 2019 року відповідач частково оплатив прийнятий товар, а саме на суму 2.704.229,00 грн, інша частина товару на суму 322.970,00 грн залишена відповідачем без оплати.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №2202/1 від 22.02.2019, у якій просив останнього сплати заборгованість за договором №КС/078-18 від 01.01.2018 та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання. З долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення №4902100109393 вбачається, що вказана претензія була отримана відповідачем 11.07.2019, проте залишена без відповіді та задоволення.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором №КС/078-18 від 01.01.2018, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого згідно з вказаними вище видатковими накладними товару, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 322.970,00 грн та підставою для нарахування 3% річних у розмірі 5.586,05 грн, інфляційних втрат у розмірі 6.794,73 грн та пені у розмірі 50.776,01 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, місцевий суд дійшов вірного висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором останній надав підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні на загальну суму 2.931.799,80 грн.

Товар за вказаними вище накладними був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №906/953/17.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє посилання апелянта на п. 4.2 договору (покупець розраховується за продукцію протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, зазначеної у відповідності до Специфікації до договору) як на підставу твердження про те, що поставка товару не мала місця, оскільки таке твердження спростовується встановленими судом обставинами справи, зокрема підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними на загальну суму 2.931.799,80 грн.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у п. 4.2 договору та наявних у матеріалах справи Специфікаціях до договору (т. 1 а. с. 29 - 35) сторони передбачили, що розрахунок за продукцію проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч умовам договору здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 2.704.229,00 грн, іншу частина товару на суму 322.970,00 грн відповідач не оплатив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.4 договору, момент виконання грошового зобов`язання відповідача зі сплати 322.970,00 грн станом на момент розгляду справи настав.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений та документально підтверджений, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 322. 970,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому заперечення апелянта щодо ненастання строку оплати не приймаються судом до уваги та спростовуються наведеним вище.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, за прострочення зобов`язання щодо оплати товару згідно з видатковими накладними - №фм-0000290 від 26.12.2018, №фм-0000289 від 26.12.2018, №фм-0000010 від 17.01.2019, №фм-0000019 від 22.01.2019 та №фм-0000020 від 22.01.2019 позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 50.776,01 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 50.776,01 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5.586,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 6.794,73 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 5.586,05 грн, апеляційний суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є інфляційні втрати у розмірі 4.401,80 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що судове рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/13423/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/13423/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13423/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.07.2020.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

В.А. Корсак