Рішення

від 16.01.2020 по справі 910/15909/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/15909/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Фізичної особи-підприємця Семенова Євгенія Юрійовича, смт. Онуфріївка, Кіровоградська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лев Транс Логістик , м. Київ

про стягнення 37 102,33 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Семенов Євгеній Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лев Транс Логістик про стягнення 37 102,33 грн, у тому числі: 35 000,00 грн - основний борг, 900,41 грн - 3% річних та 1 201,92 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору №03\09\2018 від 13.09.2018 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги наведене вище, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 між Фізичною особою-підприємцем Семеновим Євгенієм Юрійовичем (далі - перевізник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лев Транс Логістик (експедитор/відповідач) укладено договір №03\09\2018 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, предметом якого є взаємини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, пропонованих виконавцеві замовником або відправником вантажу для замовника з метою транспортування в міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.2. договору умови надання транспортно-експедиційних послуг (строк надання автотранспорту під навантаження, маршрут проходження, пункт призначення, вантажоодержувач, відправник вантажу, строк доставки, вартість перевезення й інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Так, відповідно до заявки №61 від 19.11.2018, підписаної сторонами, позивач зобов`язався надати послуги з організації перевезення вантажу.

Згідно з умовами в заявці, сума фрахту складає 1 100,00 євро, при цьому зазначено, що курс валют погоджується на момент виставлення рахунку.

Також сторонами в заявці погоджено, що оплата послуг перевізника здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після надання оригіналів документів (рахунки, податкової накладної, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача/відправника, заявкою), якщо інші умови оплати не обумовлені в заявці на перевезення.

На виконання умов договору та заявки №61 від 19.11.2018, позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №491115. Зокрема, відповідно до цієї транспортної накладної вантаж було отримано 24.11.2018, що підтверджується відтиском штемпеля в графі № 24.

29.11.2018 між ФОП Семеновим Є.Ю. та ТзОВ Лев Транс Логістик підписано акт №165 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також позивачем виставлено рахунок-фактуру №165 на суму 35 000,00 грн (що еквівалентно 1 100,00 євро на дату виставлення рахунку-фактури).

Проте, відповідач в порушення умов договору за надані послуги з перевезення вантажу не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 35 000,00 грн.

Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 900,41 грн - 3% річних та 1 201,92 грн - інфляційних втрат за період з 03.01.2019 по 11.11.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав послуги згідно договору на загальну суму 35 000,00 грн. Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що в заявці №61 від 19.11.2018 сторонами погоджено, що оплата послуг перевізника здійснюється на розрахунковий рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після надання оригіналів документів (рахунки, податкової накладної, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача/відправника, заявкою), якщо інші умови оплати не обумовлені в заявці на перевезення.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору та заявки №61 від 19.11.2018, позивачем надано послуги з організації перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №491115.

Крім того, 29.11.2018 між ФОП Семеновим Є.Ю. та ТзОВ Лев Транс Логістик підписано акт №165 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також позивачем виставлено рахунок-фактуру №165 на суму 35 000,00 грн (що еквівалентно 1 100,00 євро на дату виставлення рахунку-фактури). Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 35 000,00 грн є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 900,41 грн - 3% річних та 1 201,92 грн - інфляційних втрат за період з 03.01.2019 по 11.11.2019.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати нараховані за період з 03.01.2019 по 11.11.2019 та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні розміру, проте, заявлена сума інфляційних втрат, та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн. При цьому, на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір №178/19 про надання правової допомоги від 28.10.2019, укладений між Адвокатським об`єднанням ЄУКОН та Фізичною особою-підприємцем Семеновим Є.Ю. та додаткову угоду №1 до договору №178/19 про надання правової допомоги від 28.10.2019 , в якій вказана вартість послуг в кожній окремій інстанції - 12 500, 00 грн.

Водночас, пунктом 2.5 додаткової угоди АО ЄУКОН та ФОП Семенов Є.Ю. погодили, що на підтвердження факту надання об`єднанням клієнтові правової (правничої) допомоги відповідно до умов цього договору та додаткової угоди складається акт прийому-передачі наданих послуг. У разі відсутності заперечень щодо якості наданих послуг, клієнт зобов`язаний направити об`єднанню підписаний примірник отриманого акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання. У випадку не направлення клієнтом акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання об`єднанню, такий акт вважається підписаним, а послуги отриманими.

Отже, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги, при цьому, також відсутні докази його направлення клієнту, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Семенова Євгенія Юрійовича задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лев Транс Логістик (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, офіс 701; ідентифікаційний код 39857127) на користь Фізичної особи-підприємця Семенова Євгенія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованості, 900 (дев`ятсот) грн 41 коп. - 3% річних, 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн 92 коп. - інфляційних втрат та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук