Рішення

від 25.10.2019 по справі 160/8141/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Справа № 160/8141/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САФФРАН УКРАЇНА до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019р., -

ВСТАНОВИВ :

21.08.2019р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю САФФРАН УКРАЇНА до Дніпропетровської митниці ДФС України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровської митниці ДФС №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019р. було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення на 30 564,16 грн. відповідних платежів. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки позивачем був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а тому, позивач вважає недоречним посилання відповідача на не надання позивачем банківських документів, що підтверджують оплату товару, оскільки відповідні платіжні доручення №68, 93 були надані митниці. Також, зауважено, що вимога митниці про надання додаткових каталогів, прайс-листів є безпідставною, оскільки позивачем було надано прайс-лист до митного оформлення у підтвердження витрат на транспортування товару. Декларантом додано складову митної вартості - витрати на транспортування у сумі 9 945,23 грн. за умовами поставки FOB. На підтвердження декларантом був наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг між позивачем та ТОВ Транс-Фаворит (експедитор-виконавець), довідка про вартість транспортування та лист від 15.02.2019 р. експедитора-виконавця про вартість транспортування, однак, як зазначено позивачем, первинних документів щодо транспортування неможливо було надати, оскільки акт про надання послуг ще не був отриманий позивачем. Крім цього, позивачем в обґрунтування позову зазначено про те, що оспорюване рішення не містить відомостей, які саме документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару, не наведено митницею у оспорюваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.09.2019 року на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року відповідачем у строк, встановлений судом, було надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. З посиланням на положення ч.3 ст. 53 МК України , відповідач зазначив про право митного органу на витребовування додаткових документів, у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач вважає, що банківські платіжні документи на передплату 15% вартості товару декларантом не надано, встановлено невідповідність відомостей щодо умов поставки оцінюваного товару, не підтверджено витрати на транспортування у розмірі 9 945,23 грн. Отже, відповідач вважає, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару, митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст.2 КАС України , що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митниці про коригування митної вартості.

25.10.2019 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що відповідачем не зазначено, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні, містилися розбіжності, були наявні ознаки підробки або які відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару в документах, були відсутні, а також, звернуто увагу на те, що позивачем було додано лист експедитора ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ від 09.10.2019 року, в якому роз`яснюються суми витрат на експедирування.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.10.2017 року між компанією YANGZHOU JETWAY TOURISM PRODUCTS CO.,LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ Саффран Україна (Покупець) був укладений контракт № 0310/17 за умовами якого продавець зобов`язувався поставити та передати покупцю товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається у інвойсі до кожної партії товару окремо, що є невід`ємною частиною даного Контракту.

За вищенаведеним контрактом 21.02.2019р. позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA110150/2019/210372, за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар взуття домашнього на підошві з полімерних матеріалів (TPR,EVA) та з верхом з текстильних матеріалів, без теплозахисних властивостей кількістю 28200 пар.

При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією були подані наступні документи, а саме:

- контракт №0310/17 від 03.10.2017, укладений між ТОВ САФФРАН УКРАЇНИ та іноземною компанією YANGZHOU JETWAY TOURISM PRODUCTS CO.,LTD;

- сертифікат якості від 05.01.2019 р.;

- пакувальний лист від 05.01.2019 р.;

- рахунок-фактура (інвойс) 190103 від 05.01.2019 р.;

- коносамент SO118121702B від 09.01.2019 р.;

- автотранспортна накладна 843/2 від 18.02.2019 р.;

- сертифікат про походження товару від 24.01.2019 р.;

- декларація про походження товару 190103 від 05.01.2019 р.;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №02/19-10 від 15.02.2019 р.;

- прайс-лист виробника від 05.01.2019 р.;

- договір про перевезення №13/08/18 від 13.08.2018 р.

Декларантом позивача, відповідно до ч. ч.7 ст.55 Митного кодексу України задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК надано митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, 06.05.2019 р. декларантом було подано додаткові документи:

- лист щодо вартості ідентичних товарів від 06.05.2019 №05/19-17;

- копія експортної декларації постачальника з перекладом;

- калькуляція вартості товару з перекладом;

- платіжні доручення №68 від 19.06.2018р., №93 від 23.01.2019 р.;

- лист щодо висновку експертних організацій від 06.05.2019 №05/19-16;

- лист щодо укладення договорів з третіми особами від 06.05.2019 №05/19-12;

- лист щодо здійснення комісійних платежів від 06.05.2019 №05/19-14;

- лист щодо укладення ліцензійних або авторських договорів від 06.05.2019 №05/19-15;

- лист щодо ліцензування імпортованого товару від 06.05.2019 №05/19-10;

- лист щодо платежів третім особам від 06.05.2019 №05/19-13;

- лист щодо страхування вантажу від 06.05.2019 №05/19-11;

- довідку про вартість транспортування, акт наданих послуг та лист від ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ ;

- податкові накладні від ТОВ Саффран Україна щодо поставки імпортованого товару покупцю ТОВ СОЛЕЛАТ ПАЛАЦ , S.R.О. Saffran, Slovakia, ТОВ ПРОДХІМІНДУСТРІЯ .

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України , митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 6 та 7 статті 54 Митного кодексу України , орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу ;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України , рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу , за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України , визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України ).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України ).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України ).

Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України , у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу .

Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Так, з рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 року вбачається, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України .

В результаті такого контролю встановлено:

1) невідповідність відомостей щодо умов поставки оцінюваного товару: у наданому Пакувальному аркуші зазначено умови поставки FOB Кінгдао (Китай), в інвойсі - FOB Шанхай (Китай).

2) декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. У інвойсі від 05.01.2019 № 190103, пакувальному аркуші зазначено про обов`язкову попередню оплату (до початку виробництва) у розмірі 15%. Банківський платіжний документи (обов`язковий до надання згідно п.2 статті 53 МКУ) декларантом не надано.

3) декларантом прайс-лист до митного контролю та оформлення не надано.

4) надана довідка від ТОВ "САФФРАН УКРАЇНА" про вартість транспортування вантажу та лист від ТОВ Транс Фаворит щодо вартості транспортування вантажу не є бухгалтерськими документами та не передбачені умовами транспортно-експедиційного договору від 13.08.2018 № 13/08/18, тому не є підтвердженням витрат ТОВ САФФРАН УКРАЇНА на перевезення товару, які є складовими вартості товару.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Так, згідно умов контракту №0310/17 від 03.10.2017 р., продавець зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначається в інвойсі для кожної партії товару окремо, що є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно інвойса № 190103 від 05.01.2019 року до контракту, продавцем поставлено товар на загальну суму 11 863,00 дол.США, яка визначена позивачем під час митного оформлення товару. Вартість поставленого товару була оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 93 та платіжного доручення № 68.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано Пакувальний лист від 05.01.2019 р., в якому зазначено умови поставки FOB Shanghai, що спростовує твердження Відповідача стосовно невідповідності відомостей щодо умов поставки оцінюваного товару: у наданому Пакувальному аркуші зазначено умови поставки FOB Кінгдао (Китай), в інвойсі - FOB Шанхай (Китай).

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Саффран Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Фаворит було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.08.2018 № 13/08/18, предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних товарів та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні.

В рамках вказаного договору ТОВ Транс Фаворит надано послуги ТОВ Саффран Україна з транспортного експедирування товару.

Згідно наданих до митного оформлення ЕМД та товаросупровідних документів, товар був поставлений на умовах FOB, що відповідає умовам контракту.

Згідно довідки №02/19-10 від 15.02.2019р. та листа ТОВ Транс Фаворит , вартість доставки морським перевезенням на умовах FOB, по маршруту порт Shanghai (China) до кордону України порт Одеси, за коносаментом SO118121702B від 09.01.2019 р., складає 9 945,23 грн.

Зі змісту Інкотермс 2010 Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, FOB (Free on Board) - вільно на борту означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Отже, суд зазначає, що неподання декларантом транспортних (перевізних) документів, коли за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому випадку, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

Суд зазначає, що митним органом при перевірці та контролі правильності обчислення декларантом митної вартості товару не надано належної оцінки умовам транспортування товару, розрахунку транспортних витрат та причин неврахування зазначених даних не обґрунтовано.

Позивачем було надано прайс-лист до митного оформлення, що підтверджується відомостями, зазначеними на другій сторінці митної декларації №UA 110150/2019/210372 від 19.02.2019 оку. Посилання відповідача на те, що прайс-лист від 04.02.2019 містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу, не приймається судом, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язкових вимог до прайс-листа виробника.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, суд зазначає, що, в даному випадку, їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, на думку суду, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також, відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України . Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53 , ч. 6 ст. 54 , ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу .

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р.

Згідно зі статтею 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст. 249 КАС України , рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1591 від 15.08.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9 , 72-77 , 242-246 , 250 , 255 , 262 , 293 , 295 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САФФРАН УКРАЇНА" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р.- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САФФРАН УКРАЇНА" (03056, м.Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 27, 8 ПОВЕРХ, кімната 20, 21, код ЄДРПОУ 41373496) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 39421732).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник