Постанова

від 22.10.2020 по справі 160/8141/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8141/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САФФРАН УКРАЇНА до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю САФФРАН УКРАЇНА (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ САФФРАН УКРАЇНА з метою митного оформлення товару подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю САФФРАН УКРАЇНА до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р. задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасоване рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00188 від 22.02.2019 р.

Так, в апеляційній скарзі Дніпровська митниця Держмитслужби, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачу було видано картку-відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та прийняті рішення про коригування митної вартості відповідно до вимог чинного законодавства. Документи, подані позивачем під час митного оформлення товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість, не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено колегією суддів, 03.10.2017 між компанією YANGZHOU JETWAY TOURISM PRODUCTS CO.,LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ Саффран Україна (Покупець) був укладений контракт № 0310/17 за умовами якого продавець зобов`язувався поставити та передати покупцю товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається у інвойсі до кожної партії товару окремо, що є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно умов контракту №0310/17 від 03.10.2017 р., продавець зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначається в інвойсі для кожної партії товару окремо, що є невід`ємною частиною даного Контракту.

За вищенаведеним контрактом 21.02.2019р. позивачем було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA110150/2019/210372, за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар взуття домашнього на підошві з полімерних матеріалів (TPR,EVA) та з верхом з текстильних матеріалів, без теплозахисних властивостей кількістю 28200 пар.

При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною митною декларацією були подані наступні документи, а саме:

- контракт №0310/17 від 03.10.2017, укладений між ТОВ САФФРАН УКРАЇНИ та іноземною компанією YANGZHOU JETWAY TOURISM PRODUCTS CO.,LTD; сертифікат якості від 05.01.2019 р.; пакувальний лист від 05.01.2019 р.; рахунок-фактура (інвойс) 190103 від 05.01.2019 р.; коносамент SO118121702B від 09.01.2019 р.; автотранспортна накладна 843/2 від 18.02.2019 р.; сертифікат про походження товару від 24.01.2019 р.; декларація про походження товару 190103 від 05.01.2019 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №02/19-10 від 15.02.2019 р.; прайс-лист виробника від 05.01.2019 р.; договір про перевезення №13/08/18 від 13.08.2018 р.

Декларантом позивача, відповідно до ч. ч.7 ст.55 Митного кодексу України задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК надано митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, 06.05.2019 р. декларантом було подано додаткові документи: лист щодо вартості ідентичних товарів від 06.05.2019 №05/19-17; копія експортної декларації постачальника з перекладом; калькуляція вартості товару з перекладом; платіжні доручення №68 від 19.06.2018р., №93 від 23.01.2019 р.; лист щодо висновку експертних організацій від 06.05.2019 №05/19-16; лист щодо укладення договорів з третіми особами від 06.05.2019 №05/19-12; лист щодо здійснення комісійних платежів від 06.05.2019 №05/19-14; лист щодо укладення ліцензійних або авторських договорів від 06.05.2019 №05/19-15; лист щодо ліцензування імпортованого товару від 06.05.2019 №05/19-10;лист щодо платежів третім особам від 06.05.2019 №05/19-13; лист щодо страхування вантажу від 06.05.2019 №05/19-11; довідку про вартість транспортування, акт наданих послуг та лист від ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ ; податкові накладні від ТОВ Саффран Україна щодо поставки імпортованого товару покупцю ТОВ СОЛЕЛАТ ПАЛАЦ , S.R.О. Saffran, Slovakia, ТОВ ПРОДХІМІНДУСТРІЯ .

Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що згідно інвойса № 190103 від 05.01.2019 року до контракту, продавцем поставлено товар на загальну суму 11 863,00 дол.США, яка визначена позивачем під час митного оформлення товару. Вартість поставленого товару була оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 93 та платіжного доручення № 68.

З матеріалів справи видно, що позивачем надано Пакувальний лист від 05.01.2019 р., в якому зазначено умови поставки FOB Shanghai.

Згідно наданих до митного оформлення ЕМД та товаросупровідних документів, товар був поставлений на умовах FOB, що відповідає умовам контракту.

Втім, 22.02.2019 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/200050/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товарів, визначена за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також, 22.02.2019 року відповідачем оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, з рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/200050/2 від 22.02.2019 року видно, що підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

В результаті такого контролю встановлено:

1) невідповідність відомостей щодо умов поставки оцінюваного товару: у наданому Пакувальному аркуші зазначено умови поставки FOB Кінгдао (Китай), в інвойсі - FOB Шанхай (Китай).

2) декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. У інвойсі від 05.01.2019 № 190103, пакувальному аркуші зазначено про обов`язкову попередню оплату (до початку виробництва) у розмірі 15%. Банківський платіжний документи (обов`язковий до надання згідно п.2 статті 53 МКУ) декларантом не надано.

3) декларантом прайс-лист до митного контролю та оформлення не надано.

4) надана довідка від ТОВ САФФРАН УКРАЇНА про вартість транспортування вантажу та лист від ТОВ Транс Фаворит щодо вартості транспортування вантажу не є бухгалтерськими документами та не передбачені умовами транспортно-експедиційного договору від 13.08.2018 № 13/08/18, тому не є підтвердженням витрат ТОВ САФФРАН УКРАЇНА на перевезення товару, які є складовими вартості товару.

Відтак, правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та складення спірної картки відмови передано на розгляд суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, надані відомості відносно ціни товару та складових митної вартості необґрунтовані.

Колегія суддів зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 809/4367/15.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції вказує, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Окремо, суд апеляційної інстанції вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Саффран Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Транс Фаворит було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.08.2018 № 13/08/18, предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних товарів та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні.

В рамках вказаного договору ТОВ Транс Фаворит надано послуги ТОВ Саффран Україна з транспортного експедирування товару.

Згідно наданих до митного оформлення ЕМД та товаросупровідних документів, товар був поставлений на умовах FOB, що відповідає умовам контракту.

Згідно довідки №02/19-10 від 15.02.2019р. та листа ТОВ Транс Фаворит , вартість доставки морським перевезенням на умовах FOB, по маршруту порт Shanghai (China) до кордону України порт Одеси, за коносаментом SO118121702B від 09.01.2019 р., складає 9 945,23 грн.

Зі змісту Інкотермс 2010 Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, FOB (Free on Board) - вільно на борту означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Отже, колегія суддів зазначає, що неподання декларантом транспортних (перевізних) документів, коли за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому випадку, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами суду першої інстанції, що митним органом при перевірці та контролі правильності обчислення декларантом митної вартості товару не надано належної оцінки умовам транспортування товару, розрахунку транспортних витрат та причин неврахування зазначених даних не обґрунтовано.

Позивачем було надано прайс-лист до митного оформлення, що підтверджується відомостями, зазначеними на другій сторінці митної декларації №UA 110150/2019/210372 від 19.02.2019 року, отже посилання відповідача на те, що прайс-лист від 04.02.2019 містить цінову інформацію виключно щодо позицій інвойсу, не приймається судом, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язкових вимог до прайс-листа виробника.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

При цьому, суд вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях відповідача порушень під час складення рішення про коригування митної вартості товарів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров