Рішення

від 15.01.2020 по справі 320/5166/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року № 320/5166/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" у сумі 298 446,95 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 238 757,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 59 689,39 грн.

В основу визначення податкових зобов`язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта документальної планової виїзної перевірки, яким встановлено, що ТОВ "Пустовіти" має у своїй власності: корівник - телятник площею 1002,1 кв.м., розташований за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 15; конюшню площею 420 кв.м. розташовану за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Д; телятник площею 619,8 кв.м. та корівник площею 944,5 кв.м. розташовані за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Ж, однак при цьому розводило свиней до вересня 2016 року, а коня, який рахувався на балансі продано у квітні 2017 року. Таким чином, на думку податкового органу, позивачем неправомірно занижено суму податку на нерухоме майно за період 2016-2018 роки на суму 238 757,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством вимог пп. 266.2.1, 266.3.3., 266.4.2, п. 266.2, 266.3, 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам та приписам діючого законодавства. Так, позивач зазначає, що вказані нежитлові будівлі, використовуються товариством, яке в тому числі є сільськогосподарським товаровиробником, безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення позивачем норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано в акті перевірки. Відповідач стверджує, що товариство не є сільськогосподарським виробником та не здійснює безпосередньо сільськогосподарську діяльність, а отже, на майно, що перебуває у його власності, не поширюється пільга, визначена п.п. ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 05.11.2019.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 03753361), що зареєстрована 29.03.2000 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 1 341 120 0000 000048 від 21.12.2004). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Миронівській державній податковій інспекції Обухівського управління Головного управління ДПС у Київській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" є, зокрема, платником єдиного податку 4 групи, податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11, основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код 01.13); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41); розведення свиней (код 01.46); змішане сільське господарство (код 01.50); допоміжна діяльність у рослинництві (код 01.61); допоміжна діяльність у тваринництві (код 01.62); виробництво м`яса (код 10.11); виробництво м`яса свійської птиці (10.12); виробництво м`ясних продуктів (код 10.13); виробництво олії та тваринних жирів (код 10.41); виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (код 10.61); виробництво цукру (код 10.81); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля живими тваринами (код 46.23); оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (код 46.36); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11); роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код 47.81); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

У травні 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (акт перевірки від 24.05.2019 №425/10-36-14-11/03753361).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, а саме:

п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання по ПДВ за жовтень 2017 року в сумі 4 628,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 184 924,00 грн.;

пп. 266.2.1, 266.3.3., 266.4.2, п. 266.2, 266.3, 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством не нараховано податок на нерухоме майно на загальну суму 238 757,56 грн. в т. ч. за 2016 рік в сумі - 35 364,99 грн., за 2017 рік в сумі - 92 204,80 грн., за 2018 рік в сумі - 111 187,77 грн.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2019 №0019251411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 298 446,95 грн., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 238 757,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 59 689,39 грн.;

- від 27.06.2019 №0019231411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 785,00 грн., у тому числі 4 628,00 грн. за основним платежем та 1 157,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 27.06.2019 №00192211411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 184 924,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги Державною податковою службою України (правонаступник Державної фіскальної служби України) прийнято рішення від 12.09.2019 №161516/99-00-08-05-01, яким податкові повідомлення - рішення від 27.06.2019 №№0019231411, 00192211411 були скасовані; податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411 - залишено без змін, а скарга ТОВ "Пустовіти" - задоволена частково.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки від 24.05.2019 №425/10-36-14-11/03753361, в частині заниження позивачем податку на нерухоме майно на загальну суму 238 757,56 грн. за період 2016-2018 роки, ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Пустовіти" має у своїй власності: корівник - телятник площею 1002,1 кв.м., розташований за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 15; конюшню площею 420 кв.м. розташовану за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Д; телятник площею 619,8 кв.м. та корівник площею 944,5 кв.м. розташовані за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Ж, однак при цьому розводило свиней до вересня 2016 року, а коня, який рахувався на балансі продано у квітні 2017 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" на праві колективної власності, зокрема, належать:

- нежитлова будівля (корівник - телятник №1 філії №1), літ. "А", площа 1002,1 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.03.2008 серії САБ №018321;

- нежитлова будівля (конюшня), літ. "А", загальна площа 420,0 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.10.2019 серії САВ №008330;

- нежитлова будівля (телятник ф. №1; корівник №7 ф. №1), літ. "А", площа 619,8 кв.м., літ. "В", площа 944,5 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4ж, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.12.2008 серії САВ №030316.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві, а також документах наданих податковому органу до перевірки, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" було створене на матеріально-технічній базі колишнього сільськогосподарського підприємства ім. І. Франка; отримані будівлі використовує у власній господарській діяльності, залежно від впливу зовнішньоекономічних факторів. Крім того, вбачається, що у зв`язку з нерентабельністю діяльності підприємства у сфері тваринництва, останнє прийнято рішення про розвиток рослинництва та переобладнання матеріально-технічної бази під особливості цієї галузі.

В матеріалах справи наявні копії наказів директорів ТОВ "Пустовіти" В.Є. Ігнатенко та В. Д. Ігнатенко "Про зміну напряму використання", а саме:

- від 26.12.2015 №44, відповідно до якого у зв`язку з відсутністю поголів`я ВРХ та з метою збереження корівника - телятника №1, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15 , в належному технічно справному стані наказано здійснити його переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як комора (склад) для зберігання ТМЦ;

- від 01.05.2017 №15, відповідно до якого у зв`язку з відсутністю поголів`я коней та з метою збереження конюшні, що розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д, в належному технічно справному стані наказано здійснити її переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як склад для тимчасового зберігання мінеральних добрив для скорочення витрат часу для відвезення їх у поле;

- від 26.12.2015 №43, відповідно до якого у зв`язку з відсутністю діяльності у сфері тваринництва та з метою збереження телятника - корівника, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний , буд. 4-ж, в належному технічно справному стані наказано здійснити його переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як комора (склад) для зберігання ТМЦ.

Факт переобладнання вищевказаних приміщень підтверджується: копіями лімітно - забірних карток від 26.12.2015 №486, від 03.05.2017 №114, від 27.12.2015 №487.

Крім того, судом також встановлено, що:

у період з 2016 по 2018 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15 зберігались насіння кукурудзи та сої під посівні кампанії, що підтверджується накладними - вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 07.05.2016 №32, від 08.05.2016 №33, від 13.05.2018 №184; картками складського обліку №№22, 21, 25, 24, 23, 89, 34; видатковою накладною від 12.05.2017 №280; рахунком на оплату від 12.05.2017 №280; актом надання послуг від 13.05.2018 №44, товарно- транспортною накладною №96 від 13.05.2018;

у період з 2017 по 2018 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д завозились під внесення на поля сульфат амонію R з бором NPK та діамонофоска, що підтверджується картками складського обліку №№ 29, 114; видатковими накладними №41 від 07.03.2017, №131 від 22.03.2017, №ТКУ1198 від 05.10.2018; рахунками на оплату №36 від 07.03.2017, №129 від 22.03.2017, №ТКУ1201 від 05.10.2018;

у період з 2015 по 2017 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-ж зберігався гранпиль, у 2016 році під час проведення польових робіт (внесення мінеральних добрив) завозився для зберігання азотофосфат, у 2017 та 2018 роках завозились на зберігання насіння кукурудзи під посівні кампанії, що підтверджується накладними - вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 05.04.2016 №2, від 06.04.2016 №3, від 07.04.2016 №4, від 04.05.2017 №201, 04.05.2017 №202; картками складського обліку №№20, 190, 189, 191, 192, 18, 19, 189; видатковими накладними №ТКУ58 від 14.03.2018, №ТКУ52 від 14.03.2018; рахунками на оплату №ТКУ58 від 14.03.2018, №ТКУ52 від 14.03.2018; актом надання послуг №21 від 04.05.2017; товарно- транспортною накладною №115 від 04.05.2017.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В силу пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Тобто, за змістом цього пункту, звільняється від оподаткування саме об`єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення.

Отже, звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справах №806/2461/17, №806/2676/17.

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України поняття сільськогосподарський товаровиробник визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у вказаній нормі вказано, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави I Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV цього Кодексу Спеціальні податкові режими , до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.

Таким чином, визначення сільськогосподарського товаровиробника, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , що прямо визначено самим підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

З системного аналізу правових норм убачається, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу XII Податок на майно .

Відповідно до пунктів 5.2,5.3 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

За приписами статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 року за №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник , що міститься у Законі України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 № 575-VI та у Податковому кодексі України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років від 18.01.2001 за №2238-111, сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Статтею 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

При цьому, виходячи із спірних правовідносин суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15/ 4-д/ 4-ж, використовуються позивачем виключно в підприємницькій діяльності як сільськогосподарського виробника.

Крім того, судом встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11, основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код 01.13); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41); розведення свиней (код 01.46); змішане сільське господарство (код 01.50); допоміжна діяльність у рослинництві (код 01.61); допоміжна діяльність у тваринництві (код 01.62); виробництво м`яса (код 10.11); виробництво м`яса свійської птиці (10.12); виробництво м`ясних продуктів (код 10.13); виробництво олії та тваринних жирів (код 10.41); виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (код 10.61); виробництво цукру (код 10.81); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля живими тваринами (код 46.23).

Таким чином, наявність у ТОВ "Пустовіти" нежитлових будівель, які безпосередньо використовуються товариством у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником та наявність у нього статусу платника єдиного податку 4 групи, та платника податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, обумовлюють звільнення останнього від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно, що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 №0019251411.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на встановлені судом обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, отже судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 139, 143, 194, 205, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27 червня 2019 року № 0019251411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" (код ЄДРПОУ 03753361) судові витрати у сумі 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.