Постанова

від 28.10.2020 по справі 320/5166/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5166/19 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Вашека О.В.;

представника відповідача: Шевченка Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пустовіти до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 р. № 0019251411,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Пустовіти звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" у сумі 298 446,95 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 238 757,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 59 689,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством вимог пп. 266.2.1, 266.3.3., 266.4.2, п. 266.2, 266.3, 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам та приписам діючого законодавства. Так, позивач зазначає, що вказані нежитлові будівлі, використовуються товариством, яке в тому числі є сільськогосподарським товаровиробником, безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в розумінні пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27 червня 2019 року № 0019251411.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ Пустовіти в періоді з 01.01.2016 по 30.09.2016 здійснювало розведення свиней, які у вересні 2016 року були реалізовані. На балансі підприємства рахувався кінь, який було продано в квітні 2017 року. Також перевіркою встановлено, що позивач після продажу тварин не здійснював діяльність у сфері тваринництва (розведення великої рогатої худоби молочних порід), оскільки на балансі були відсутні корови, телята, свині. З наведеного відповідач дійшов висновку, що позивач не використовував приміщення в господарській діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що всі приміщення фактично використовуються для зберігання ТМЦ, що підтверджується складськими документами щодо внутрішнього переміщення товарів: картками складського обліку та накладними-вимогами на внутрішнє переміщення по підприємству.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 03753361), що зареєстрована 29.03.2000 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 1 341 120 0000 000048 від 21.12.2004). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Миронівській державній податковій інспекції Обухівського управління Головного управління ДПС у Київській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" є, зокрема, платником єдиного податку 4 групи, податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11, основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код 01.13); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41); розведення свиней (код 01.46); змішане сільське господарство (код 01.50); допоміжна діяльність у рослинництві (код 01.61); допоміжна діяльність у тваринництві (код 01.62); виробництво м'яса (код 10.11); виробництво м'яса свійської птиці (10.12); виробництво м'ясних продуктів (код 10.13); виробництво олії та тваринних жирів (код 10.41); виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (код 10.61); виробництво цукру (код 10.81); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля живими тваринами (код 46.23); оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (код 46.36); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11); роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (код 47.81); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20).

У травні 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 (акт перевірки від 24.05.2019 №425/10-36-14-11/03753361).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, а саме:

п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання по ПДВ за жовтень 2017 року в сумі 4 628,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 184 924,00 грн.;

пп. 266.2.1, 266.3.3., 266.4.2, п. 266.2, 266.3, 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством не нараховано податок на нерухоме майно на загальну суму 238 757,56 грн. в т. ч. за 2016 рік в сумі - 35 364,99 грн., за 2017 рік в сумі - 92 204,80 грн., за 2018 рік в сумі - 111 187,77 грн.

Не погоджуючись з такими висновками податкового органу, позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2019 №0019251411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 298 446,95 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 238 757,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 59 689,39 грн.;

- від 27.06.2019 №0019231411, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 785,00 грн., у тому числі 4 628,00 грн. за основним платежем та 1 157,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 27.06.2019 №00192211411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 184 924,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги Державною податковою службою України (правонаступник Державної фіскальної служби України) прийнято рішення від 12.09.2019 №161516/99-00-08-05-01, яким податкові повідомлення - рішення від 27.06.2019 №№0019231411, 00192211411 були скасовані; податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411 - залишено без змін, а скарга ТОВ "Пустовіти" - задоволена частково.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.06.2019 №0019251411.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15/ 4-д/ 4-ж, використовуються позивачем виключно в підприємницькій діяльності як сільськогосподарського виробника. Наявність у ТОВ Пустовіти нежитлових будівель, які безпосередньо використовуються товариством у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником та наявність у нього статусу платника єдиного податку 4 групи, та платника податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, обумовлюють звільнення останнього від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно, що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 № 0019251411.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В силу п. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Тобто, за змістом цього пункту, звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення.

Отже, звільняється від оподаткування об'єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об'єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у вказаній нормі вказано, що визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави I "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.

Таким чином, визначення сільськогосподарського товаровиробника, яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

З системного аналізу правових норм убачається, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу XII "Податок на майно".

Відповідно до п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

За приписами ст. 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 року за №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 № 575-VI та у Податковому кодексі України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

За змістом ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років" від 18.01.2001 за №2238-111, сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Статтею 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Отже, для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки від 24.05.2019 №425/10-36-14-11/03753361, в частині заниження позивачем податку на нерухоме майно на загальну суму 238 757,56 грн за період 2016-2018 роки, ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Пустовіти" має у своїй власності: корівник - телятник площею 1002,1 кв.м., розташований за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 15; конюшню площею 420 кв.м. розташовану за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Д; телятник площею 619,8 кв.м. та корівник площею 944,5 кв.м. розташовані за адресою: Київська область, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, 4Ж, однак при цьому розводило свиней до вересня 2016 року, а коня, який рахувався на балансі продано у квітні 2017 року.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" на праві колективної власності, зокрема, належать:

- нежитлова будівля (корівник - телятник №1 філії №1), літ. "А", площа 1002,1 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.03.2008 серії САБ №018321;

- нежитлова будівля (конюшня), літ. "А", загальна площа 420,0 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.10.2019 серії САВ №008330;

- нежитлова будівля (телятник ф. №1; корівник №7 ф. №1), літ. "А", площа 619,8 кв.м., літ. "В", площа 944,5 кв.м., розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4ж, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.12.2008 серії САВ №030316.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві, а також документах наданих податковому органу до перевірки, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" було створене на матеріально-технічній базі колишнього сільськогосподарського підприємства ім. І. Франка; отримані будівлі використовує у власній господарській діяльності, залежно від впливу зовнішньоекономічних факторів. Крім того, вбачається, що у зв'язку з нерентабельністю діяльності підприємства у сфері тваринництва, останнє прийнято рішення про розвиток рослинництва та переобладнання матеріально-технічної бази під особливості цієї галузі.

В матеріалах справи наявні копії наказів директорів ТОВ "Пустовіти" В.Є. Ігнатенко та В.Д. Ігнатенко "Про зміну напряму використання", а саме:

- від 26.12.2015 №44, відповідно до якого у зв'язку з відсутністю поголів'я ВРХ та з метою збереження корівника - телятника №1, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15, в належному технічно справному стані наказано здійснити його переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як комора (склад) для зберігання ТМЦ;

- від 01.05.2017 №15, відповідно до якого у зв'язку з відсутністю поголів'я коней та з метою збереження конюшні, що розташована за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д, в належному технічно справному стані наказано здійснити її переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як склад для тимчасового зберігання мінеральних добрив для скорочення витрат часу для відвезення їх у поле;

- від 26.12.2015 №43, відповідно до якого у зв'язку з відсутністю діяльності у сфері тваринництва та з метою збереження телятника - корівника, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-ж, в належному технічно справному стані наказано здійснити його переобладнання та в подальшому використовувати в сільськогосподарській діяльності підприємства як комора (склад) для зберігання ТМЦ.

Факт переобладнання вищевказаних приміщень підтверджується: копіями лімітно- забірних карток від 26.12.2015 №486, від 03.05.2017 №114, від 27.12.2015 №487.

Крім того, судом також встановлено, що:

у період з 2016 по 2018 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15 зберігались насіння кукурудзи та сої під посівні кампанії, що підтверджується накладними - вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 07.05.2016 №32, від 08.05.2016 №33, від 13.05.2018 №184; картками складського обліку №№22, 21, 25, 24, 23, 89, 34; видатковою накладною від 12.05.2017 №280; рахунком на оплату від 12.05.2017 №280; актом надання послуг від 13.05.2018 №44, товарно- транспортною накладною №96 від 13.05.2018;

у період з 2017 по 2018 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-д завозились під внесення на поля сульфат амонію R з бором NPK та діамонофоска, що підтверджується картками складського обліку №№ 29, 114; видатковими накладними №41 від 07.03.2017, №131 від 22.03.2017, №ТКУ1198 від 05.10.2018; рахунками на оплату №36 від 07.03.2017, №129 від 22.03.2017, №ТКУ1201 від 05.10.2018;

у період з 2015 по 2017 роки на складі, що розташований за адресою Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 4-ж зберігався гранпиль, у 2016 році під час проведення польових робіт (внесення мінеральних добрив) завозився для зберігання азотофосфат, у 2017 та 2018 роках завозились на зберігання насіння кукурудзи під посівні кампанії, що підтверджується накладними - вимогами на внутрішнє переміщення матеріалів від 05.04.2016 №2, від 06.04.2016 №3, від 07.04.2016 №4, від 04.05.2017 №201, 04.05.2017 №202; картками складського обліку №№20, 190, 189, 191, 192, 18, 19, 189; видатковими накладними №ТКУ58 від 14.03.2018, №ТКУ52 від 14.03.2018; рахунками на оплату №ТКУ58 від 14.03.2018, №ТКУ52 від 14.03.2018; актом надання послуг №21 від 04.05.2017; товарно- транспортною накладною №115 від 04.05.2017.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Пустовіти, пров. Колгоспний, буд. 15/ 4-д/ 4-ж, використовуються позивачем виключно в підприємницькій діяльності як сільськогосподарського виробника.

Крім того, судом встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11, основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код 01.13); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41); розведення свиней (код 01.46); змішане сільське господарство (код 01.50); допоміжна діяльність у рослинництві (код 01.61); допоміжна діяльність у тваринництві (код 01.62); виробництво м'яса (код 10.11); виробництво м'яса свійської птиці (10.12); виробництво м'ясних продуктів (код 10.13); виробництво олії та тваринних жирів (код 10.41); виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (код 10.61); виробництво цукру (код 10.81); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля живими тваринами (код 46.23).

Таким чином, наявність у ТОВ "Пустовіти" нежитлових будівель, які безпосередньо використовуються товариством у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником та наявність у нього статусу платника єдиного податку 4 групи, та платника податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, обумовлюють звільнення останнього від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно, що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 №0019251411.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

М.І. Кобаль

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2020 р.