Ухвала

від 13.01.2020 по справі 816/3036/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №816/3036/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

представника заявника - Прокопчука О.О.,

представника позивача - Супліка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про встановлення способу виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року у справі №816/3036/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 6.12.16, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.17 та постановою Верховного Суду від 26.02.19, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області надати управлінню Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 5871166,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АС - Нафтогазресурс" за січень - серпень 2013 року, листопад 2013 року, квітень 2014 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС - Нафтогазресурс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

23.05.17 Полтавським окружним адміністративним судом видані два виконавчі листи у справі №816/3036/15.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.19 замінено боржника у виконавчому провадженні №54714140 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 23.05.17 у справі №816/3036/15 з Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

2.01.20 до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Полтавській області про встановлення способу виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 6.12.16 у справі №816/3036/15.

У судовому засіданні 13.01.2020 учасники справи вимоги заяви підтримали, просили їх задовольнити.

Заслухавши доводи учасників справи, розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14) Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 на підставі пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передав справу № 826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 відступила від цього висновку Верховного Суду України та зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податку на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N26), яким визначено механізм їх взаємодії, протягом п`яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Такий же спосіб захисту слід застосовувати в разі безпідставної відмови платнику у бюджетному відшкодуванні.

З огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої цієї статті, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд встановив, що остаточне судове рішення у цій справі набрало законної сили 12.04.17, однак станом на 13.01.20 залишалось фактично не виконаним з огляду на обрання судом неефективного способу судового захисту прав платника податку.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а також бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням наведеного вище, зважаючи на те, що остаточне судове рішення у цій справі залишається невиконаним упродовж понад двох років восьми місяців, суд дійшов висновку, що найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень щодо порушення прав суб`єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права останнього саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 5871166,00 грн.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 3.09.19 у справі №826/26292/15.

При цьому суд зауважує, що спосіб виконання судового рішення у цій справі фактично визначений у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 6.12.16, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.17 та постановою Верховного Суду від 26.02.19, а тому у даному випадку цей спосіб належить змінити.

Відтак, заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про встановлення способу виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 6.12.16 у справі №816/3036/15 належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про встановлення способу виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року у справі №816/3036/15 задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року у справі №816/3036/15 шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" (код ЄДРПОУ 37959056; вул. Соборності, 19, м. Полтава, Полтавська область, 36020) заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5871166,00 грн (п`ять мільйонів вісімсот сімдесят одна тисяча сто шістдесят шість гривень).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 17 січня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба