Рішення

від 16.01.2020 по справі 520/12301/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.01.2020 р. справа №520/12301/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради прозобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 18.11.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 19.11.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 20.12.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити за заявою від 19.11.2018 р. субсидію з 01.11.2018р. по 30.04.2019 р.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що адміністративний орган протиправно не призначає субсидію на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі за текстом - владний суб`єкт, Управління, УПтаСЗН), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що у спірних правовідносинах Управління діяло у відповідності до вимог закону, а підстави для призначення громадянину субсидії відсутні, зокрема тому, що у за період з 01.04.2018 р. по 30.09.2018 р. відсутня сплата ЄСВ та не було документально підтверджено наявність складних життєвих обставин, які можуть слугувати підставами для призначення субсидії.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Дослідивши приєднані до справи докази, суд установив такі обставини спору.

Заявник зареєстрований та станом на момент виникнення спору проживає у м. Харкові за адресою АДРЕСА_2 разом з дружиною ОСОБА_2 та трьома дітьми: неповнолітньою ОСОБА_3 та малолітніми ОСОБА_4 і ОСОБА_3

19.11.2018р. заявник звернувся до Управління із заявою при призначення житлової субсидії, надавши декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

10.01.2019 року Управлінням сформовано повідомлення про призначення субсидії на ЖКХ по особовій справі № 40028, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначення житлової субсидії, у зв`язку з поданням неповного обсягу документів.

Заявник оскаржив вказану відмову до суду, і рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2019р. по справі №520/2536/19 позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - Ажель Лариси Анатоліївни, яка виявилась у не направленні ОСОБА_1 листа за підписом Начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради - Ажель Лариси Анатоліївни від 30.11.2018р. № 07-13182 з повідомлення про необхідність подання ОСОБА_1 паспортних даних його дочки - ОСОБА_3 для призначення житлової субсидії на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.11.2018 року.; визнано протиправним повідомлення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про відмову у призначенні субсидії ОСОБА_1 від 10.01.2019 року за особовою справою №40028.

У подальшому зверненням від 03.09.2019р. заявник повторно порушив перед Управлінням питання необхідності прийняття рішення за заявою від 19.11.2018р. з приводу призначення житлової субсидії.

У відповідь на це звернення Управлінням було складено лист від 09.09.2019 р. №07-8962, де зазначено, що підстави для призначення субсидії відсутні.

Не погодившись із правомірністю управлінського волевиявлення адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 вищевказаного Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що єдиним органом який може визначати умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848 було затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі за текстом - Положення №848), котре визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій.

За визначенням п.1 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з п. 4 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 43 Положення №848, для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Структурним підрозділом з питань соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів приймається рішення про: призначення житлової субсидії; непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення); відмову в призначенні житлової субсидії; подання документів на розгляд комісії (п. 60 положення №848).

Пунктом 62 Положення №848 визначено, що у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує заявника про прийняте рішення в паперовому вигляді з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення.

Суд зазначає, що обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце другий із позначених випадків, позаяк заявник прагне до створення нового суб`єктивного права на одержання житлової субсидії.

Проте, згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми закону слідує, що фактичні та юридичні мотиви владного суб`єкта мають бути обов`язково викладені у тексті управлінського рішення, задля забезпечення правила юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права та проголошеного ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права на суд.

Указаний висновок кореспондується з правовою позицією п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.

З огляду на викладене, суд відхиляє викладене у відзиві посилання Управління на ту обставину, що у ОСОБА_1 та члена домогосподарства ОСОБА_2 за період з 01.04.2018 р. по 30.09.2018 р. відсутня сплата ЄСВ, позаяк зазначена обставина не використовувалася під час вчинення відмови у листі від 09.09.2019 р. як мотив владного суб`єкта. Зважаючи на те, що жодного нового рішення (на заміну скасованого судом повідомлення від 10.01.2019р. про відмову у призначенні субсидії) з приводу призначення позивачу житлової субсидії або з приводу відмови у призначенні житлової субсидії за його заявою від 19.11.2018 р. прийнято не було, то у спірних правовідносинах має місце подія вчинення протиправного діяння у формі бездіяльності.

При цьому, за своєю правовою суттю та змістом вчинена владним суб`єктом у листі від 09.09.2019 р. відмова є одним із проявів бездіяльності, адже є діянням, у межах якого не виконані покладені законом обов`язки діяти у спосіб та порядку, визначених законом.

Виявлений судом факт вчинення владним суб`єктом протиправної бездіяльності змушує суд застосувати приписи ч. 2 ст. 9 КАС України і вийти за межі позову, визнавши таку бездіяльність протиправною.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не повною мірою забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України.

Водночас із цим, у даному конкретному випадку вчинення адміністративним органом протиправної бездіяльності не призводить до автоматичного набуття приватною особою бажаного суб`єктивного права, позаяк у межах справи 520/2536/19 були установлені обставини подання заявником до Управління неповного пакету документів.

Оскільки прийняте за заявою зацікавленої особи рішення владного суб`єкта було скасовано судом у межах названої судової справи, то це спричинило як втрату цим ненормативним актом юридичної дії, так і набуття заявою зацікавленої особи статусу нерозглянутої, що автоматично зумовлює виникнення обов`язку прийняти рішення по суті даної заяви.

Між тим, Управління, помилково вважаючи відсутнім обов`язок з повторного вирішення питання за зверненням заявника від 19.11.2018р., ніяких додаткових документів у заявника не витребовувало, що не узгоджується з вимогами закону.

Доказів самостійного за власною ініціативою усунення заявником дефектів (недоліків) звернення від 19.11.2018р. матеріали цієї судової справи не містять, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, зміст належної норми права витлумачив невірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується з характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.

Стосовно доводів Управління про відсутність доказів сплати заявником та членами родини заявника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

За визначенням п.1 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з реченням першим п.п.3 п.6 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі за наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадків, коли наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цих осіб).

Натомість, реченням другим п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) передбачено що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту (тобто у випадках, згаданих вище), призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду, зокрема, отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини.

З наведеного слідує, що обов`язковою кваліфікуючою ознакою для прийняття владним суб`єктом рішення про призначення житлової субсидії є подія одержання особою доходу у вигляді, зокрема, допомоги при народженні дитини (що має місце у випадку заявника) саме за той період, за який призначається житлова субсидія.

Окремо суд зауважує, що з-поміж обставин, згаданих в абзацах 2-4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) самостійною підставою для відмови у призначенні субсидій є лише положення абз.4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.), а саме: сумарна не сплата протягом трьох місяців мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Саме на це указує використаний законодавцем при формулювання тексту норми права сполучник або .

Натомість використання законодавцем при формулювання тексту норми права сполучника та означає, що підставою для відмови у призначенні житлової субсидії у решті випадків, викладених в п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.; а саме: абз.2 п.п.3 п.6 Положення №848 та абз.3 п.п.3 п.6 Положення №848), є одночасне поєднання кваліфікуючих ознак за абз.2 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) та абз.4 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.), а також одночасне поєднання ознак за абз.3 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.) та абз.4 п.п.3 п.6 Положення №848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №329 від 27.04.2018р.).

Відсутність будь-якої з перелічених ознак унеможливлює вчинення владним суб`єктом відмови у призначенні житлової субсидії.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради з приводу не вирішення по суті питання з приводу призначення ОСОБА_1 житлової субсидії за матеріалами звернення від 19.11.2018 р.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради вирішити по суті питання з приводу призначення ОСОБА_1 житлової субсидії за матеріалами звернення від 19.11.2018 р.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.