Рішення

від 14.01.2020 по справі 520/11857/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 р. № 520/11857/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,

представника позивача - Кокорева Е.О.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/11857/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000431421, № 00000441421, № 00000451421 від 23.08.2019 як незаконні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "ЕТЕМ", результати якої оформлені актом перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019.

Вказаним актом перевірки зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: абз. "а", абзаців 1 та 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 283289,00 грн, в т.ч., за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12325,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 34057,00 грн, листопад 2016 року - на суму ПДВ 56843,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 167239,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 12825,00 грн; п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 та п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податкові зобов`язання на суму 145970,00 грн, в т.ч. за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12974,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 35849,00 грн, листопад 2016 року - суму ПДВ 12974,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 70673,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 13500,00 грн; підприємством не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Інвестбілдинг Груп" на загальну суму ПДВ 283289,00 грн, за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12325,00 грн, вересень 2016 року - на суму ПДВ 34057,00 грн, листопад 2016 року - на суму ПДВ 56843,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 167239,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 12825,00 грн;, а також податкових зобов`язань по ланцюгу постачання з контрагентом - покупцем КП "Жилкомсервис" на суму 145970,00 грн, в т.ч., за серпень 2016 року - на суму ПДВ 12974,00 грн, грудень 2016 року - на суму ПДВ 70673,00 грн, січень 2017 року - на суму ПДВ 13500,00 грн; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 00000431421 від 23.08.2019, яким зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 145970,00 грн та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 138671,00 грн; № 00000441421 від 23.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 100100,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25025,00 грн; № 00000451421 від 23.08.2019, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 44518,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2016 року між ТОВ "Етем" (підрядчик) та КП "Жилкомсервіс" укладено договір № 41/05, відповідно до умов якого підрядчик зобов`язується прийняти на себе зобов`язання щодо проведення робіт по встановленню систем антиобледіння дахів житлових будинків за адресами: Московський проспект 2/2, площа Конституції 2/2, Московський проспект 5, площа Конституції 16, площа Конституції 20.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами:

- довідками про вартість виконаних робіт, актами за формою КБ2В, відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат за листопад - грудень 2016 року;

- платіжними дорученнями № 66169 від 23.09.2016, № 66174 від 24.09.2016, № 66194 від 26.09.2016, № 66209 від 28.09.2016, № 66966 від 24.11.2016, № 67622 від 19.01.2017, № 69444 від 25.05.2017, № 249 від 01.06.2017, № 69750 від 20.06.2017.

19 серпня 2016 року між ТОВ "Етем" (замовник) та ТОВ "Інвестбілдінг Груп" (підрядчик) укладено договір підряду № 0819/01, згідно умов якого замовник доручає, а підрядчик - зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору монтажні роботи по встановленню систем антиобледіння дахів житлових будинків за адресами: Московський проспект 2/2, площа Конституції 2/2, Московський проспект 5, площа Конституції 16, площа Конституції 20.

Факт виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами:

- актом надання послуг № 1219 від 19.12.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг № 1219 від 19.12.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 24.10.2016, актом надання послуг № 3112 від 30.12.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг № 3112 від 30.12.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 28.11.2016, актом надання послуг від 22.11.2016, актом використання матеріалів для виконання робіт за актом надання послуг від 22.11.2016, актом передачі матеріалів для виконання робіт від 27.09.2016;

- платіжними дорученнями: № 321 від 29.12.2016, № 381 від 20.01.2017, № 886 від 26.05.2017, № 190 від 28.11.2016, № 935 від 07.06.2017.

Також, 01 липня 2016 року між ТОВ "Етем" (виконавець) та КП "Жилкомсервіс" (замовник) укладено договір № 0701-01 на виконання робіт з сервісного обслуговування систем антиобледеніння.

Виконання даного договору підтверджується наступними доказами:

- актами виконаних робіт: №1186 від 09.09.2016, № 1141 від 31.08.2016, №1297 від 30.09.2016, №1618 від 30.11.2016, №0912 від 09.12.2016, №1759 від 30.12.2016, №106 від 31.01.2017;

- платіжними дорученнями: № 66168 від 23.09.2016, № 65503 від 03.08.2016, № 65868 від 02.09.2016, № 66267 від 04.10.2016, № 67107 від 06.12.2016, № 67337 від 22.12.2016, № 68172 від 23.02.2017, №69297 від 17.05.2017.

Для виконання робіт в рамках договору № 0701-01 залучено субпідрядну організацію ТОВ "Інвестбілдінг Груп", з якою укладено договір № 072016/1 від 01.07.2016.

Факт виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами:

- актами виконаних робіт: № 0909 від 09 вересня 2016 року з додатками (акт приймання передачі матеріалів для виконання робіт, акт використання матеріалів), № 3108 від 31.08.2016, № б/н від 30.09.2016, № б/н від 30.11.2016, № 0912 від 09.12.2016, № 3012 від 30.12.2016, № 3101 від 31.01.2017;

- платіжними дорученнями: № 2600031881 від 14.09.2016, № 2600031977 від 04.10.2016, № 77 від 07.11.2016, № 251 від 12.12.2016, № 304 від 23.12.2016, № 525 від 24.02.2017, № 851 від 18.05.2017.

Також, на підтвердження відображення вказаних господарських операцій в обліку підприємства, позивачем долучено до матеріалів справи журнали - ордери по рахункам № 631 та № 361, оборотно - сальдову відомість по рахунку № 201.

В акті перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019 міститься посилання податкового органу на те, що згідно інформації, отриманої з ЄРПН у ТОВ "Інвестбілдінг Груп" недостатньо трудових ресурсів для виконання обсягу робіт, відпловідно до укладених договорів підряду з усіма контрагентами - покупцями, у тому числі і з ТОВ "Етем"у серпні 2016 року - січні 2017 року.

Поряд з цим, суд зазначає, що контрагенти позивача не позбавлені права залучати трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Стосовно посилань податкового органу на те, що згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань ТОВ "Інвестбілдінг Груп" є учасником проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України, суд вказує наступне.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Інвестбілдінг Груп" та КП "Жилкомсервіс".

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 2626/20-40-14-21-08/32438116 від 02.08.2019 висновків, а відтак і законності винесених спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" (місцезнаходження: вул. Студентська, буд. 20, к.37, м. Харків, 61024, ідентифікаційний код - 32438116) до Головного управління ДПС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000431421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 284641 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одна) грн 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000441421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 125125 (сто двадцять п`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000451421 від 23.08.2019 з податку на додану вартість в загальному розмірі 44518 (сорок чотири тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕМ" (ідентифікаційний код - 32438116) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43143704) судовий збір у розмірі 6814 шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 26 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2020 року.

Суддя А.С. Мороко