Рішення від 02.01.2020 по справі 924/892/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" січня 2020 р. Справа № 924/892/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик"

про стягнення 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат

за участю представників:

позивача: Безпалюк О.Л. - за довіреністю;

відповідача: Білий О.О. - керівник.

У судовому засіданні 02.01.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду із позовом до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості у вигляді 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на несвоєчасне виконання відповідачем господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р., відзначивши, зокрема, таке. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18552924,29 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач вказує на те, що умовами договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п. 6.1.). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди. При цьому, як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Також, позивач зауважив, що умовами договору, а саме пунктом 8.2. договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Позивач зазначив, що вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , де зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що пунктом 10.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Оскільки, відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач також звертає увагу на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. При цьому, вказано, що розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97-р.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач відзначив, зокрема, що позивачем поставлено відповідачу належної кількості, якості та у строки визначені договором, природній газ, який прийнятий відповідачем та оплачений у повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених умовами договору. Умовами договору, зокрема п. 6.1. сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Отже, як стверджує позивач, умовами договору сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень (далі СПР), договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Вищеописані умови договору є дійсними та не оспорювались у судовому порядку.

Посилаючись на положення статті 204 Цивільного кодексу України, позивач вказує на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А відтак, посилання відповідача на укладання ряду СПР та договору про організацію взаєморозрахунків як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань. При цьому як зазначив позивач, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту - ст. 527 ЦК України.

Позивач відзначив, що матеріали справи підтверджують факт порушення з боку відповідача умов договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий газ. Предметом спільних протокольних рішень є, відповідно до Розділу 1, організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. Позивач звертає увагу на те, що аналогічні умови містить і договір про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, предметом правового регулювання з боку держави вищезазначених документів є саме встановлення порядку перерахування субвенцій. 3 іншого боку, спірні відносини виникли на підставі укладеного договору, предметом якого є постачання природного газу.

Позивач зазначив, що як постанова КМУ №20, так і умови підписаних сторонами СПР не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій. Отже, наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними. Крім того, у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, однак не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це, як стверджує позивач, було здійснено сторонами спору в умовах п. 6.1. договору.

Разом з тим, позивачем зазначено, що умовами СПР не встановлені чіткі строки проведення коштів в рахунок погашення заборгованості з субвенцій. Тобто, проведення фінансування може відбутись як своєчасно, так і після спливу року і більше. Фактично все залежить лише від наявності коштів у Державному бюджеті України. Проте, дане становище, невизначеність порушує баланс інтересів сторін, призводить до фінансових втрат, стверджує позивач. Також, позивач звертає увагу на те, що розділом 2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, встановлені певні строки для підготування та укладання протокольних рішень. Крім того, саме відповідач надає державному органу наявну інформацію, розрахунки щодо необхідного розміру субвенцій. Отже, підготовка документів, укладання протокольного рішення залежить виключно від своєчасності та оперативності дій відповідача.

Крім того, позивачем зауважується, що боржник має передбачені законом способи захисту порушеного з боку держави правата інтересу - шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Проте, доказів відповідних звернень відповідач не надав. Разом з тим, умовою п. 5.3 СПР встановлено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Отже, як вважає позивач, твердження відповідача про ту обставину, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили строки розрахунків не відповідає фактичним обставинам справи. Адже навіть підписавши СПР, сторони спору лише декларують намір, проте до моменту проведення фінансування і, підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили.

Також відзначається, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №853 було внесено зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Зокрема, було додано пункт, яким встановлено, що «сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» . Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України фактично встановила стандарт договірних відносин для аналогічних до спірних відносин, погодившись на відсутність впливу СПР.

Крім того, як стверджує позивач, нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005p. № 20; у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. договору). Таким чином, нарахування позивачем платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, на всю суму заборгованості за цим договором є обґрунтованим та законним.

3 огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір постачання природного газу є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу природного газу, зокрема щодо розрахунків у належні строки за отриманий природний газ. При цьому, позивач зауважив, що з боку НАК «Нафтогаз України» зобов`язання щодо поставки природного газу виконані у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі, а з боку відповідача зобов`язання щодо розрахунків за отриманий природний газ виконувались із порушенням строків оплати, зокрема пункту 6.1. договору, що підтверджується операціями за договором та банківськими виписками.

Оплата отриманого природного газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» №20 від 11.01.2005 року. Разом із цим, оплата вартості отриманого природного газу здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.5 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Отже, як вказує позивач, висновки відповідача про те, що наслідком укладення спільних протокольних рішень у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується із положеннями норм законодавства та умов договору, яких узгоджені сторонами.

Водночас, позивач звертає увагу на те, що із загальної суми поставленого і природного газу пільгами та субсидіями було сплачено лише частину суми. При цьому, позивач посилається на окремі правові позиції Верховного Суду у справах № 921/574/17-г/5, №924/296/18, № 909/256/18.

У засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач вважає позовну заяву безпідставною, оскільки підписанням спільних протокольних рішень сторони змінили строк розрахунків, тому відповідач не порушив їх Зокрема, як вказує відповідач, умовами договору, зокрема п.1.2 передбачено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно зведеного реєстру актів звіряння заборгованості підписаного між Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик та Департаментом фінансів Хмельницької ОДА станом на 01.04.2017р. заборгованість складала 1736094,78 грн. Пізніше, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації, Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик та Національною акціонерною компанією Нафтогаз України з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 13.04.2017р. №2153, відповідно до якого сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій . Крім того, відповідач вказує на те, що розділом 2 сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення. При цьому, як стверджує відповідач, 28.07.2017р. Волочиське комунальне підприємство теплових мереж Тепловик отримало на рахунок кошти за пільги та субсидії згідно спільного протокольного рішення і у той же день перерахував позивачу кошти за природний газ згідно з договором від 30.09.2016р.№2516/1617-ТЕ-34, оскільки бюджетні кошти за даним спільним протокольним рішенням були в одноденний строк після їх отримання спрямовані відповідачем на рахунок позивача, то ці кошти як оплата за газ не є простроченими.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що 11.01.2005р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій . Порядок №20 передбачав, що порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міністерством енергетики та вугільної промисловості України і Міністерством фінансів України. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015р. затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. При цьому, як зазначив відповідач, положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015р. №493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1. цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Таким чином, відповідач вважає, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК Нафтогаз України у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за даний ним газ за договором від 30.09.2016року № 2516/1617-ТЕ-34. Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

При цьому, як зазначив відповідач, вказану позицію висловив Верховний Суд у справах №906/790/16, №924/296/18. Тому, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Також, відповідач звертає увагу на договір №22/332-в від 02.11.2017р. про організацію взаєморозрахунків на суму 96272 грн., укладений між Головним управлінням казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик та Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , яким сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України Про Державний бюджет України на 2017рік , відповідно до Порядку та умов надання у 2017році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017р. №332(із змінами). При цьому, як зазначив відповідач, сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору. Крім того, умовами цього договору передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34. Відповідач стверджує, що на виконання зазначеного договору про організацію взаєморозрахунків Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України , що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2017р. №817 на суму 96272 грн. на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №22/332-в від 02.11.2017р. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором №22/332-в про організацію взаєморозрахунків. Отже, як вважає відповідач, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

При цьому відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факт прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ.

Так, спільними протокольними рішеннями та договором про організацію взаєморозрахунків, які були прийняті в період з 14.11.2016р. по 15.11.2017р., відповідач повністю розрахувався перед позивачем за постачання природного газу за договором №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р.

Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., Порядку та умов надання у 2017році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017р. №332 (із змінами), Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, що фактично, як вважає відповідач, усуває відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.

30.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживачем) було укладено договір постачання природного газу № 2516/1617-ТЕ-34 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно із п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 2656,3 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 172,5 куб. м., листопад - 345 куб.м., грудень 640,8 куб.м., 4 квартал 2016р. - 1158,3 куб.м., січень - 670 куб.м., лютий - 450 куб.м., березень - 378 куб.м., І квартал 2017р. - 1498 куб.м.

Як передбачено п. 2.6. договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснюється оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ Хмельницькгаз , з яким споживач уклав відповідний договір.

Розділом 3 договору визначений порядок та умови передачі природного газу, де в п. 3.1. вказано, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Як передбачено п. 3.4. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. №758.

Згідно із п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942 гривні, всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Розділом 7 договору визначені права та обов`язки сторін, де в п. 7.1. вказано, що споживач має право, зокрема, отримувати природний газ відповідно до умов цього договору.

В свою чергу споживач зобов`язаний, зокрема: своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п. 7.2.).

Відповідно до п. 7.3. постачальник має право, зокрема: вимагати від споживача безумовної оплати постачальнику вартості наданих оператором газотранспортної системи послуг з балансування згідно з пунктами 3.8. та 6.5. цього договору.

Згідно із п. 7.4. договору постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

У п. 8.1. договору вказано, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Згідно із п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Як передбачено п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема: будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1.).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору постачання природного газу від 30.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема, доповнено п. 7.1. розділу 7 Права та обов`язки сторін підпунктом 5) в наступній редакції: 5) безоплатно отримувати інформацію, визначену законом України Про особливості доступу до інформації у сферах постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення .

Згідно із п. 7 додаткової угоди № 1 викладено підпункт 1) пункту 11.3. розділу 11 Інші умови в наступній редакції: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першого пункту 2.5., пунктах 11.5. та 11.6. цього договору .

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальником) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик (споживачем) було складені, скріплені підписами та печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 2279058,65 грн., від 30.11.2016р. на суму 2970395,03 грн., від 31.12.2016р. на суму 3770204,35 грн., від 31.01.2017р. на суму 4257659,52 грн., від 28.02.2017р. на суму 3165119,71 грн., від 31.03.2017р. на суму 2110487,03 грн. про те, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" передано, а Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик прийнято імпортований газ, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору № 2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р.

У листі № 465 від 26.10.2016р., адресованому заступнику голови правління НАК Нафтогаз України , Волочиське комунальне підприємство теплових мереж Тепловик просить переплату за природний газ по договору поставки природного газу від 21.12.2015р. № 2006/16-ТЕ-34 станом на 01.10.2016р. в сумі 698015,31 грн. зарахувати у сплату за спожитий природний газ по договору від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були складені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету № 2702 від 14.11.2016р. на суму 1202980 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 3067 від 13.12.2016р. на суму 3035359,81 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 141 від 16.01.2017р. на суму 2677778,68 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 936 від 14.02.2017р. на суму 2893728,14 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 937 від 14.02.2017р. на суму 1370000 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 1554 від 14.03.2017р. на суму 1708976,38 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 1556 від 14.03.2017р. на суму 811000 грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 2153 від 16.01.2017р. на суму 1736094,78 грн.

Предметом цих спільних протокольних рішень є проведення cторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (розділ 1 рішень).

Розділом 3 рішень визначені зобов`язання сторін, де зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року № 493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 рішень встановлена відповідальність сторін, де в п. 4 вказано, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 5.3. договору це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння заборгованості за нарахованими пільгами та субсидіями населенню для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж Тепловик , підписаного між Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик та Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації станом на 01.04.2017р. заборгованість складала 1736094,78 грн.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості було укладено, скріплено підписами та печатками сторін спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету № 2153 від 13.04.2017р. на суму 1736094,78 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 336 від 28.07.2017р. Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик було перераховано акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1736094,78 грн. за природний газ відповідно до спільного протокольного рішення № 2153 від 13.04.2017р. згідно з договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34.

До спільних протокольних рішень додані: зведені реєстри договорів, що визначають величину щомісячного споживання послуг для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж Тепловик ; договір про визначення величини щомісячного споживання теплоенергії № 45 від 06.12.2016р.; зведені акти звіряння заборгованості за нарахованими пільгами та субсидіями населенню для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж Тепловик ; договір про визначення величини щомісячного споживання теплоенергії № 37 від 06.03.2017р.

02.11.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж Тепловик (сторона 3), Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (сторона остання) та публічним акціонерним товариством Укргазвидобування укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 22/332-в (далі договір).

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017p. № 332 (із змінами (п. 1. договору)).

Згідно із п. 2 договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

Як передбачено п. 3. договору, Казначейство перераховує стороні першій кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, у сумі 96272 грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 4 договору сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 96272 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги.

Згідно із п. 5 договору сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 96272 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги. |

Як передбачено п. 6 договору, сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 96272 грн., у тому числі податок на додану вартість 16045,33 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 30.09.2016 p. №2516/1617-ТЕ-34.

Відповідно до п. 7 договору сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 96272 грн., у тому числі податок на додану вартість 16045,33 грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 27.04.2017 №ГУГВ 5262/21-17.

Згідно і п. 8 договору сторона остання перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти в сумі 96272 грн. для погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Як передбачено п. 9. Договору, сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "стаття 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" або "субвенція що надається із спеціального фонду державного бюджету відповідно до Порядку та умов, затверджених Постановою КМУ від 18.05.2017р. №332", а також дату укладення і номер договору.

Відповідно до п. 10 договору з метою виконання договору сторони зобов`язуються: 1) забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним Чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною :вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води; централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017p. № 332 (із змінами); 2) не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; 3) перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - як сплату грошових, зобов`язань з податку на прибуток до державного бюджету не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунки; 4) обмінюватися наявною інформацією для задоволення взаємних інтересів у процесі виконання договору; 5) забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного подання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Згідно із п. 11. договору сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дата укладення і номер договору встановлюються після його підписання сторонами (п. 13.).

Договір скріплений підписами та печатками усіх сторін.

Відповідно до протоколу засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Хмельницькій обласній державній адміністрації № 01-02-53/2017 від 17.05.2017р. по питанню першому розгляд та узгодження заборгованості з різниці в тарифах ухвалено Територіальною комісією узгодити Волочиському комунальному підприємству теплових мереж Тепловик обсяги заборгованості в тарифах (населенню) на послуги, що виникли в зв`язку з невідповідністю фактичної вартості тарифам, затвердженими виконавчими комітетами міських рад станом на 01.01.2016р. - 1401007 грн., в тому числі населення - 96272 грн.; установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів - 1304735 грн.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договору № 2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р. з постачання газу та його оплати на суму 18552924,29 грн. надано виписку по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.10.2016р. по 31.06.2018р., виписку по операціям по договору № 2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р.

В матеріалах справи також наявні копії: Статуту акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1044 від 14.12.2016р.; Статуту Волочиського комунального підприємства теплових мереж Тепловик , затвердженого рішенням міської ради 34 сесії № 9-34/2018 від 09.02.2018р.; Виписок по рахунку акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за період з 05.10.2016р. по 16.11.2017р. тощо.

З огляду на несвоєчасну сплату відповідачем коштів за природний газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6.1 договору постачання природного газу від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34 сторони узгодили, що відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (на відповідні суми нарахування пені у даній справі не здійснювалось).

Згідно з п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відтак, заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на підписання спільних протокольних рішень судом не приймаються до уваги. При цьому, суд дійшов висновку, що спільні протокольні рішення (прийняті після укладення договору постачання природного газу від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34), не можуть свідчити про відсутність підстав для нарахування позивачем 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2018р. № 923/1099/17, відповідно до змісту якої договірні умови щодо незмінності строків та умов розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу розповсюджуються на прийняті після її укладення спільні протокольні рішення, чим спростовуються вдіповідні доводи відповідача.

Також, з огляду на зміст ст. 204 Цивільного кодексу України „Презумпція правомірності правочину (відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) судом констатується дійсність укладеного між сторонами у справі договору постачання природного газу від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34, при цьому, відповідач не ініціював визнання означеного правочину недійсним у тій чи іншій частині.

Крім того, судом при прийнятті рішення взято до уваги, що у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/5425/18 судом касаційної інстанції висловлено позицію про відсутність підстав для визнання недійсною частини договору купівлі-продажу природного газу (укладеного за участю ПАТ "НАК "Нафтогаз України") стосовно положення договору, в якому сторони погодили, що «підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» ; при цьому, включаючи дане положення до договору, сторони виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. № 853 було внесено відповідні зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем основного боргу за природний газ на підставі договору від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34, враховуючи наявність заборгованості, існуючої станом на час подання позову та на момент вирішення спору, у вигляді 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Однак, на думку суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі вищевказаного договору 108647,03 грн. пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховується, що згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Аналогічна за змістом і норма ст.233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги об`єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, та те, що відповідачем погашено основну заборгованість, мету придбання відповідачем газу, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 108647,03 грн. до 54323,52 грн. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 54323,52 грн. підлягають задоволенню, а у решті суми пені - відмові.

Судові витрати згідно зі ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача. При цьому судом враховується, що, з огляду на правомірність нарахування пені позивачем, незважаючи на зменшення судом розміру пені на 50%, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України), остаточно складено у 10-ий робочий день після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, тобто 17.01.2020р.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (Хмельницька область, Волочиський район, місто Волочиськ, вулиця Пушкіна, буд. 7А, ідентифікаційний код 14151820) на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 54323,52 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат, 3749,83 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення (з урахуванням положень ст.233 ГПК України) складено 17.01.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз