Постанова
від 24.02.2020 по справі 924/892/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 924/892/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Незнамова Т.О. - адвокат, представник за довіреністю від 10.10.2019р. №14-355

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м.Волочиськ Хмельницької області та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 02.01.20р. суддею Смаровозом М.В. о 16:18 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 17.01.20р.

у справі № 924/892/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м.Волочиськ Хмельницької області

про стягнення 108647,03 грн. пені, 38341,68 грн. 3% річних, 103000,23 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення 108647,03грн. пені, 38341,68грн. 3% річних, 103000,23грн. інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 54323,52грн. пені, 38341,68грн. 3% річних, 103000,23грн. інфляційних втрат, 3749,83грн. відшкодування судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що станом на час подання позову заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р. не існує. У рішенні суду першої інстанції необґрунтовано зазначено про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості по договору №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р. що не підтверджено ні актами звіряння, ні будь-якими іншими підтверджуючими документами;

- зазначає. що розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р., умовами якого передбачено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідачем здійснювалися шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, договору про організацію взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017рік" та здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом виконання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

- обґрунтовує те, що Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014р. №217. Відповідно до п.8 Порядку усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. З огляду на вищевикладене, рахунок зі спеціальним режимом використання передбачає, що усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами. Виходячи з вищевикладених норм, Державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Підтвердженням цього є переплата за попереднім договором поставки природного газу від 21.12.2015р. №2006/16-ТЕ-34 яка утворилась в наслідок автоматичного перерахування коштів із спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами в сумі 698015,31грн. та яку у своєму листі №465 від 26.10.2016р. адресованому заступнику голови правління НАК "Нафтогаз України", відповідач просив зарахувати у сплату за спожитий природний газ по договору від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34. Підписавши договір №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р. (в тому числі п.6.2, який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) НАК "Нафтогаз України" тим самим дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно алгоритму (процедурою) передбаченою постановою від 18.06. 2014р №217. Тобто, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Таким чином, доводи позивача про те, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем власними коштами з порушенням строків визначених п.6.2 договору №2516/1617- ТЕ-34 від 30.09.2016р. є безпідставними;

- вказує на те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині розрахунків за. поставлений природний газ регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та. чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факт прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ;

- також зазначає, що одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепловодопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонд державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз". Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (Порядок). З Порядку від 11.01.2005р. №20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок позивача;

- вказує, що спільними протокольними рішеннями від 14.11.2016р. №2702; від 13.12.2016р. №3067; від 16.01.2017р. №141; від 14.02.2017р. №936; від 14.02.2017р №937, від 14.03.2017р. №1554; від 14.03.2917р. №1556; від 13.04.2017р. №2153, договору про організацію взаєморозрахунків від 02.11.2017р №22/332-в в період з 14.11.2016р. по 15.11.2017р., відповідач повністю розрахувався перед позивачем за постачання природного газу за договором №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р.. Підписання спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права. Покладення обов`язків щодо оформлення та підписання відповідних документів, у даному випадку спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків, на органи державної влади, позбавило відповідача можливості самостійно впливати в повній мірі на правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу стосовно виконання обов`язку з оплати обсягів природного газу. Отже, незалежно від того , що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення та договір про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, при цьому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 09.09.2019р. у справі №908/885/18, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.04.2019р. №906/278/18;

- зазначає, що спільні протокольні рішення, договір про організацію взаєморозрахунків та платіжні доручення про перерахування позивачу отриманих коштів, є підтвердженням того, що відповідні розрахунки здійснювались в одежах договору від 30.09.2026р. №2516/1617-ТЕ-34 постачання природного газу та є процедурою погашення зобов`язань Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" по оплаті за природний газ у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільним протокольним рішенням та договору про організацію взаєморозрахунків сум. Відтак, підписання сторонами у 14.11.2016р. - 15.11.2017р. спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків і виконання їх умов, а також положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. №332 (із змінами), підтверджує той факт, що сторони спільно погодились на те, що залишок оплати за постачання природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення та договору про організацію взаєморозрахунків. Дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором №2516/1617-ТЕ-34 за їх взаємною згодою і домовленістю були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків і спеціальних нормативно-правових актів. Доводи позивача про те, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, не змінює строків та умов розрахунків за договором спростовується вище наведеними положеннями спеціального законодавства, норми якого є імперативними та підлягають обов`язковому застосуванню;

- також, посилання позивача на положення п.6.2 договору, відповідно до якого споживач в будь-якому випадку зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ, відповідно до п.6.1 договору, в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу є необґрунтованими, оскільки законодавчо не передбачено можливості повернення з рахунку із спеціальним режимом використання коштів, сплачених із свого поточного рахунку на погашення заборгованості, за рахунок подальших оплат побутових споживачів; кошти, які надходять на рахунок із спеціальним режимом використання автоматично перераховуються згідно із встановленим нормативом; зарахування коштів від побутових споживачів за спожитий ними природний газ на інші поточні рахунки заборонено законодавством;

- зазначає, що 02.11.2017р., між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено договір №22/332-в про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017р., відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017р. №332 (із змінами). Положеннями п.6 договору№22/332-в передбачено, що ВКПТМ "Тепловик" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 96272,00грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34. За змістом підпункту 2 п.10 договору №22/332-в, сторони зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Відповідно до п.15 договору №22/332-в сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору. Уклавши договір №22/332-в про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №2516/1617-ТЕ-34. Для застосування санкцій, передбачених п.8.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов`яння, встановлених частиною 2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором №22/3 32-в. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, , передбачені договором №22/332-в про організацію взаєморозрахунків. На виконання зазначеного договору про організацію взаєморозрахунків відповідач за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасив основний борг перед позивачем по договору від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34, що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2017р. №817 на суму 96272,00грн.. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 25.03.15р. у справі №924/1265/13, Вищий господарський суд України у постанові від 26.05.2016р. у справі №924/1831/15.

Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 54323,51грн. та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 54323,51грн. задовольнити. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з цим рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст.ст.236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав;

- обґрунтовує те, що за приписами ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та висновками Вищого господарського суду України щодо практики застосування ст.233 Господарського кодексу України і ст.551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності "значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність "перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема, об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковий, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Таким чином, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків;

- покликається на те, що відповідач не надав Господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд попередньої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та "сухими" посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст.233 ГК України. З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України ст.ст.525. 526, 551. 599,625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020р. у справі №924/892/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19, об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження у справі №924/892/19 та призначено справу №924/892/19 до розгляду на 25.02.2020р. об 14:30год..

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги за відсутністю відповідача.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

21.02.2020р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" надійшов письмовий відзив від 17.02.2020р. №47 на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2020р. підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 54323,51грн. та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 54323,51грн. задовольнити. Також, заперечила проти апеляційної скарги відповідача.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" слід задоволити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) укладено договір постачання природного газу №2516/1617-ТЕ-34 (далі - договір), згідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 2656,3тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 172,5куб. м., листопад - 345куб.м., грудень 640,8куб.м., 4 квартал 2016р. - 1158,3куб.м., січень - 670куб.м., лютий - 450куб.м., березень - 378куб.м., І квартал 2017р. - 1498куб.м..

Як встановлено у п.2.6 договору, розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснюється оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Хмельницькгаз", з яким споживач уклав відповідний договір.

Розділом 3 договору визначено порядок та умови передачі природного газу, де в п.3.1 вказано, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, що ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно п.3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

У відповідності до п.5.1 договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн..

Як встановлено у п.6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами узгоджено, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Розділом 7 договору визначено права та обов`язки сторін, де у п.7.1 зазначено, що споживач має право, зокрема, отримувати природний газ відповідно до умов цього договору.

В свою чергу споживач зобов`язаний, зокрема: своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.7.2 договору).

Згідно п.7.3 договору, постачальник має право, зокрема: вимагати від споживача безумовної оплати постачальнику вартості наданих оператором газотранспортної системи послуг з балансування згідно з пунктами 3.8. та 6.5 цього договору.

Відповідно до п.7.4 договору, постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

У відповідності до п.8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом п. 8.2 договору сторонами передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Відповідно до п.8.3 договору, сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Як встановлено у п.10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно до п.11.3 договору, сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору, зокрема: будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Договір постачання природного газу від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34 скріплений підписами та печатками обох сторін.

Також, до договору вносились зміни шляхом укладення додаткової угоди №1 до договору постачання природного газу від 30.09.2016р., де сторони домовились внести зміни, зокрема, доповнено п.7.1. розділу 7 "Права та обов`язки сторін" підпунктом 5) в наступній редакції: "5) безоплатно отримувати інформацію, визначену законом України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Відповідно до п.7 додаткової угоди №1 викладено підпункт 1) п.11.3 розділу 11 "Інші умови" в наступній редакції: "1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першого пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору".

На виконання умов договору, між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальником) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживачем) було складені, скріплені підписами та печатками обох сторін акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 2279058,65грн., від 30.11.2016р. на суму 2970395,03грн., від 31.12.2016р. на суму 3770204,35грн., від 31.01.2017р. на суму 4257659,52грн., від 28.02.2017р. на суму 3165119,71грн., від 31.03.2017р. на суму 2110487,03грн. про те, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" передано, а Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" прийнято імпортований газ, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню відповідно до договору №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р..

Листом №465 від 26.10.2016р., адресованому заступнику голови правління НАК "Нафтогаз України", Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" просило переплату за природний газ по договору поставки природного газу від 21.12.2015р. №2006/16-ТЕ-34 станом на 01.10.2016р. в сумі 698015,31грн. зарахувати у сплату за спожитий природний газ по договору від 30.09.2016р. № 2516/1617-ТЕ-34.

В подальшому, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (сторона 3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були складені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №2702 від 14.11.2016р. на суму 1202980грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3067 від 13.12.2016р. на суму 3035359,81грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №141 від 16.01.2017р. на суму 2677778,68грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №936 від 14.02.2017р. на суму 2893728,14грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №937 від 14.02.2017р. на суму 1370000,00грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1554 від 14.03.2017р. на суму 1708976,38грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1556 від 14.03.2017р. на суму 811000грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №2153 від 16.01.2017р. на суму 1736094,78грн..

Зокрема, предметом вказаних спільних протокольних рішень є проведення cторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (розділ 1 рішень).

Розділом 3 рішень визначені зобов`язання сторін, де зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 рішень встановлена відповідальність сторін, де в п.4 зазначено, що сторони, що підписали це Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.5.3 договору, це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

У відповідності до зведеного реєстру актів звіряння заборгованості за нарахованими пільгами та субсидіями населенню для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик", підписаного між Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" та Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації станом на 01.04.2017р. заборгованість складала 1736094,78грн..

Згідно платіжного доручення №336 від 28.07.2017р. Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" було перераховано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1736094,78грн. за природний газ відповідно до спільного протокольного рішення №2153 від 13.04.2017р. згідно з договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34.

Також, до спільних протокольних рішень додані: зведені реєстри договорів, що визначають величину щомісячного споживання послуг для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик"; договір про визначення величини щомісячного споживання теплоенергії №45 від 06.12.2016р.; зведені акти звіряння заборгованості за нарахованими пільгами та субсидіями населенню для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами) по Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик"; договір про визначення величини щомісячного споживання теплоенергії №37 від 06.03.2017р..

Згідно протоколу засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах при Хмельницькій обласній державній адміністрації №01-02-53/2017 від 17.05.2017р. по питанню першому розгляд та узгодження заборгованості з різниці в тарифах ухвалено Територіальною комісією узгодити Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" обсяги заборгованості в тарифах (населенню) на послуги, що виникли в зв`язку з невідповідністю фактичної вартості тарифам, затвердженими виконавчими комітетами міських рад станом на 01.01.2016р. - 1401007,00грн., в тому числі населення - 96272,00грн.; установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів - 1304735,00грн..

Крім того, 02.11.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (сторона 3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №22/332-в (далі - договір), предметом якого, є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017p. №332 (із змінами (п.1 договору)).

Відповідно до п.2 договору сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.

У п.3 договору передбачено, що Казначейство перераховує стороні першій кошти, залучені з єдиного казначейського рахунка, у сумі 96272,00грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України.

Згідно п.4 договору, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 96272,00грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги.

Відповідно до п.5 договору, сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 96272 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги.

Як передбачено п.6 договору, сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 96272,00грн., у тому числі податок на додану вартість 16045,33грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 30.09.2016p. №2516/1617-ТЕ-34.

Згідно п.7 договору, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 96272,00грн., у тому числі податок на додану вартість 16045,33грн., для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 27.04.2017р. №ГУГВ 5262/21-17.

У відповідності до п.8 договору, сторона остання перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти в сумі 96272,00грн. для погашення грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Пунктом 9 договору передбачено, що сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "стаття 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" або "субвенція що надається із спеціального фонду державного бюджету відповідно до Порядку та умов, затверджених Постановою КМУ від 18.05.2017р. №332", а також дату укладення і номер договору.

Згідно п.10 договору, з метою виконання договору сторони зобов`язуються: 1) забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним Чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною :вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води; централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017p. №332 (із змінами); 2) не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; 3) перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - як сплату грошових, зобов`язань з податку на прибуток до державного бюджету не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунки; 4) обмінюватися наявною інформацією для задоволення взаємних інтересів у процесі виконання договору; 5) забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного подання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п.11 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за договором відповідно до законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дата укладення і номер договору встановлюються після його підписання сторонами (п.13 договору).

Договір про організацію взаєморозрахунків №22/332-в від 02.11.2017р. скріплений підписами та печатками усіх сторін.

В подальшому Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" 15.11.2017р. на суму 96272,00грн., про що свідчить виписка порахунку НАК "Нафтогаз України", на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 02.11.2017р. №22/332-в.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов`язань за договору №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р. з постачання газу та його оплати на суму 18552924,29грн. надано виписку по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 01.10.2016р. по 31.06.2018р., виписку по операціям по договору №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р..

Матеріали справи також містять копії: Статуту Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1044 від 14.12.2016р.; Статуту Волочиського комунального підприємства теплових мереж «Тепловик» , затвердженого рішенням міської ради 34 сесії №9-34/2018 від 09.02.2018р.; Виписок по рахунку акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за період з 05.10.2016р. по 16.11.2017р. тощо.

За вказаних обставин, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення існуючої станом на час подання позову заборгованості у вигляді 108647,03грн. пені, 38341,68грн. 3% річних, 103000,23грн. інфляційних втрат на підставі договору купівлі-продажу природного газу №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на несвоєчасне виконання відповідачем господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р..

Зокрема, зазначає, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18552924,29грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Позивач вказує на те, що умовами договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу (п.6.1 договору). Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач вказує, що даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди. При цьому, як стверджує позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Крім того, позивач покликається, що умовами договору, а саме п.8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Позивач зазначив, що вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", де зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, позивач звертає увагу на те, що пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Оскільки, відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач звертає увагу на те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відносно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. При цьому, вказано, що розрахунок індексу інфляції здійснено позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97-р.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/892/19 для розгляду її в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов вважає позовну заяву безпідставною, оскільки підписанням спільних протокольних рішень сторони змінили строк розрахунків, тому відповідач не порушив їх. Зокрема, як вказує відповідач, умовами договору, зокрема п.1.2 передбачено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно зведеного реєстру актів звіряння заборгованості підписаного між Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" та Департаментом фінансів Хмельницької ОДА станом на 01.04.2017р. заборгованість складала 1736094,78грн.. Пізніше, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації, Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 13.04.2017р. №2153, відповідно до якого сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Крім того, відповідач вказує на те, що розділом 2 сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення. При цьому, як стверджує відповідач, 28.07.2017р. Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" отримало на рахунок кошти за пільги та субсидії згідно спільного протокольного рішення і у той же день перерахував позивачу кошти за природний газ згідно з договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34, оскільки бюджетні кошти за даним спільним протокольним рішенням були в одноденний строк після їх отримання спрямовані відповідачем на рахунок позивача, то ці кошти як оплата за газ не є простроченими.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що 11.01.2005р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". Порядок №20 передбачав, що порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Міністерством енергетики та вугільної промисловості України і Міністерством фінансів України. Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015р. затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. При цьому, як зазначив відповідач, положеннями п.1.2 Порядку від 03.08.2015р. №493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в п.1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Відповідач вважає, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за даний ним газ за договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34. Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у справах №906/790/16, №924/296/18. Тому, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у додаткових поясненнях до відзиву відповідач звертає увагу на договір №22/332-в від 02.11.2017р. про організацію взаєморозрахунків на суму 96272,00грн., укладений між Головним управлінням казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", яким сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. №332 (із змінами). При цьому, як зазначив відповідач, сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору. Крім того, умовами цього договору передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34. Відповідач стверджує, що на виконання зазначеного договору про організацію взаєморозрахунків Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2017р. №817 на суму 96272,00грн. на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №22/332-в від 02.11.2017р. Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором №22/332-в про організацію взаєморозрахунків. Отже, як вважає відповідач, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Також, відповідач вважає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факт прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ.

Спільними протокольними рішеннями та договором про організацію взаєморозрахунків, які були прийняті в період з 14.11.2016р. по 15.11.2017р., відповідач повністю розрахувався перед позивачем за постачання природного газу за договором №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р..

Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017р. №332 (із змінами), Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, що фактично, як вважає відповідач, усуває відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив вказує, зокрема, що позивачем поставлено відповідачу належної кількості, якості та у строки визначені договором, природній газ, який прийнятий відповідачем та оплачений у повному обсязі, однак з порушенням строків, визначених умовами договору. Умовами договору, зокрема п.6.1 сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Отже, як стверджує позивач, умовами договору сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень (далі СПР), договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватись лише шляхом укладання окремої додаткової угоди. Вищеописані умови договору є дійсними та не оспорювались у судовому порядку.

Посилаючись на положення ст.204 Цивільного кодексу України, позивач вказує на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А відтак, посилання відповідача на укладання ряду СПР та договору про організацію взаєморозрахунків як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань. При цьому як зазначив позивач, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту - ст.527 ЦК України.

Вказує, що матеріали справи підтверджують факт порушення з боку відповідача умов договору в частині своєчасного розрахунку за отриманий газ. Предметом спільних протокольних рішень є, відповідно до Розділу 1, організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. Позивач звертає увагу на те, що аналогічні умови містить і договір про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, предметом правового регулювання з боку держави вищезазначених документів є саме встановлення порядку перерахування субвенцій. 3 іншого боку, спірні відносини виникли на підставі укладеного договору, предметом якого є постачання природного газу.

Позивач зазначає, що як постанова Кабінету Міністрів України №20, так і умови підписаних сторонами СПР не містять імперативних вимог щодо порядку проведення розрахунків за природний газ, обмежені сферою відносин саме з перерахунку субвенцій. Отже, наявний механізм проведення субвенцій, є передбачений договірними умовами порядок розрахунків, проте дані відносини різні за своєю суттю та не є тотожними. Крім того, у відносинах між покупцем та продавцем щодо розрахунків за отриманий природний газ держава виступає лише в якості третьої особи, що має певний обов`язок зі своєчасного перерахування субвенцій у певний строк та в межах договірних відносин не є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, однак не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст.627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через СПР та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватись сторони, тощо. Саме це, як стверджує позивач, було здійснено сторонами спору в умовах п.6.1 договору.

Покликається на те, що умовами СПР не встановлені чіткі строки проведення коштів в рахунок погашення заборгованості з субвенцій. Тобто, проведення фінансування може відбутись як своєчасно, так і після спливу року і більше. Фактично все залежить лише від наявності коштів у Державному бюджеті України. Проте, дане становище, невизначеність порушує баланс інтересів сторін, призводить до фінансових втрат, стверджує позивач. Також, позивач звертає увагу на те, що розділом 2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством фінансів України від 03.08.2015р. №493/688, встановлені певні строки для підготування та укладання протокольних рішень. Крім того, саме відповідач надає державному органу наявну інформацію, розрахунки щодо необхідного розміру субвенцій. Отже, підготовка документів, укладання протокольного рішення залежить виключно від своєчасності та оперативності дій відповідача.

Також, позивачем зазначає, що боржник має передбачені законом способи захисту порушеного з боку держави права та інтересу - шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Проте, доказів відповідних звернень відповідач не надав. Разом з тим, умовою п.5.3 СПР встановлено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування. Отже, як вважає позивач, твердження відповідача про ту обставину, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили строки розрахунків не відповідає фактичним обставинам справи. Адже навіть підписавши СПР, сторони спору лише декларують намір, проте до моменту проведення фінансування і, підписане протокольне рішення не є чинним та не має жодної юридичної сили.

Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №853 було внесено зміни до п.20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Зокрема, було додано пункт, яким встановлено, що «сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» . Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України фактично встановила стандарт договірних відносин для аналогічних до спірних відносин, погодившись на відсутність впливу СПР.

Як стверджує позивач, нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005p. №20; у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2 договору). Таким чином, нарахування позивачем платежів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на всю суму заборгованості за цим договором є обґрунтованим та законним.

3 огляду на встановлений ст.204 ЦК України принцип правомірності правочину, договір постачання природного газу є належною підставою, у розумінні норм ст.11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу природного газу, зокрема щодо розрахунків у належні строки за отриманий природний газ. При цьому, позивач зауважив, що зі сторони НАК "Нафтогаз України" зобов`язання щодо поставки природного газу виконані у повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі, а з боку відповідача зобов`язання щодо розрахунків за отриманий природний газ виконувались із порушенням строків оплати, зокрема п.6.1 договору, що підтверджується операціями за договором та банківськими виписками.

Оплата отриманого природного газу відповідачем здійснювалась власними коштами та на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" №20 від 11.01.2005р.. Разом із цим, оплата вартості отриманого природного газу здійснювалася несвоєчасно та не у повному розмірі.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.6.1 договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.5 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Таким чином, як вказує позивач, висновки відповідача про те, що наслідком укладення спільних протокольних рішень у цій справі є зміна порядку і строку проведення розрахунків не відповідає дійсності, не підтверджується обставинами справи та не узгоджується із положеннями норм законодавства та умов договору, яких узгоджені сторонами.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що із загальної суми поставленого і природного газу пільгами та субсидіями було сплачено лише частину суми. При цьому, позивач посилається на окремі правові позиції Верховного Суду у справах №921/574/17-г/5, №924/296/18, №909/256/18.

Ухвалою Господарського суд Хмельницької області від 19.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2516/1617-ТЕ-34, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014р. №217.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

З огляду на вищевикладене, рахунок зі спеціальним режимом використання передбачає, що усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами.

Таким чином, Державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Підписавши договір №2516/1617-ТЕ-34 від 30.09.2016р., п.6.2 якого передбачає рахунок з спеціальним режимом використання, НАК "Нафтогаз України" тим самим дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно алгоритму (процедурою) передбаченою постановою від 18.06.2014р №217. Тобто, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст.12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок).

Цим Порядком передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, а також у постановах Верховного Суду у справах №906/790/16, №905/1100/18, №924/296/18, №924/297/18, №910/1827/19, тощо.

Крім того, спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок 03.08.2015р. №493), згідно п.1.1 якого, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку від 11.01.2005р. №20.

Згідно з п.1.2 Порядку від 03.08.2015р. №493 розрахунки, передбачені у п.1.1, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (п.1.5 Порядку від 03.08.2015р. №493).

Отже, наведене свідчить про адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений у Порядку 03.08.2015р. №493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки у цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18, від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18).

Із 01.01.2018р. Порядок від 11.01.2005р. №20 втратив чинність.

За змістом п.9 ч.1 ст.87 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом "б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено у Порядку від 04.03.2002р. №256.

Таким чином, для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих бюджетних коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі №910/9806/16, у постанові Верховного Суду від 23.09.2019р. по справі №908/885/18.

Як свідчать матеріали справи, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (сторона 3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості були складені, скріплені підписами та печатками сторін спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №2702 від 14.11.2016р. на суму 1202980грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3067 від 13.12.2016р. на суму 3035359,81грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №141 від 16.01.2017р. на суму 2677778,68грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №936 від 14.02.2017р. на суму 2893728,14грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №937 від 14.02.2017р. на суму 1370000,00грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1554 від 14.03.2017р. на суму 1708976,38грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України № 1556 від 14.03.2017р. на суму 811000грн., за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №2153 від 16.01.2017р. на суму 1736094,78грн., зокрема, предметом вказаних спільних протокольних рішень є проведення cторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (розділ 1 рішень).

Відповідно до платіжного доручення №336 від 28.07.2017р. Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" було перераховано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1736094,78грн. за природний газ відповідно до спільного протокольного рішення №2153 від 13.04.2017р. згідно з договором від 30.09.2016р. №2516/1617-ТЕ-34.

Також, 02.11.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона 2), Волочиським комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (сторона 3), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №22/332-в (далі - договір), предметом якого, є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017p. №332 (із змінами (п. 1. договору)), зокрема у сумі 96272,00грн..

Волочиське комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" 15.11.2017р. на суму 96272,00грн., про що свідчить виписка порахунку НАК "Нафтогаз України", на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 02.11.2017р. №22/332-в.

За змістом порядків від 11.01.2005р. №20, від 04.03.2002р. №256 і від 03.08.2015р. №493 механізм і строки розрахунків є такими:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (із присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п`ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються безпосередньо у порядках від 11.01.2005р. №20, від 04.03.2002р. №256, від 03.08.2015р. №493, а підписання спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету. Держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18, від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, а також договору №22/332-в про організацію взаєморозрахунків, розрахунки проведені у повному обсязі.

Водночас, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факт прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП за поставлений природний газ.

Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ураховуючи положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, установлені судом обставини справи, зокрема погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ за спільними протокольними рішеннями відповідно до Порядку від 11.01.2005р. №20 і згідно з Порядком від 04.03.2002р. №256 та договору про організацію взаєморозрахунків, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, сплачену через процедуру, визначену у порядках від 11.01.2005р. №20 і від 04.03.2002р. №256.

Між тим, врахувавши вказані обставини та правові позиції Верховного Суду, слід зазначити, що позивачем належним чином не підтверджено, який саме розмір заборгованості відповідач несвоєчасно сплатив за рахунок власних коштів, при цьому наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за загальний період прострочення з 26.11.2016р. по 30.11.2017р. не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідна правова позиція про відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із не підтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, викладена у постановах Верховного Суду у справах №№918/181/18, 918/910/15, 902/514/18, 907/864/17, і позивачем не доведено, а колегією суддів не встановлено підстав для відступу від вказаної позиції.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, апеляційна скарга Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 слід скасувати в частині часткового задоволення позову, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким в позові відмовити, а в решті рішення слід залишити без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик", м.Волочиськ Хмельницької області задоволити.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.01.2020р. у справі №924/892/19 скасувати в частині часткового задоволення позову.

Прийняти в цій частині нове судове рішення.

В позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (Хмельницька область, Волочиський район, місто Волочиськ, вулиця Пушкіна, буд. 7А, ідентифікаційний код 14151820) 5624грн. 75коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Хмельницької області.

6. Справу №924/892/19 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.


Дата ухвалення рішення	24.02.2020
Оприлюднено	03.03.2020

Судовий реєстр по справі —924/892/19

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 24.02.2020 по справі 924/892/19ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/892/19

Постанова від 02.03.2020

Постанова
від 24.02.2020 по справі 924/892/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД