Постанова

від 16.01.2020 по справі 904/3222/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3222/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 (повне рішення складено 18.09.2019, суддя Назаренко Н.Г.) у справі

за позовом приватного підприємства "АВ-ПАК", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000", м.Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне підприємство "АВ-ПАК звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості за договором поставки № 0301/2019 від 03.01.2019 у сумі 321 255,55 грн., яка складається з суми основного боргу - 294 312,00 грн., пені - 23 170,09 грн., інфляційних втрат - 1 819,48 грн., 3% річних 1 953,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що в порушення умов договору поставки від 03.01.2019 №0301/2019 відповідач своєчасно не здійснив оплату за поставлений товар.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 у даній справі позов приватного підприємства "АВ-ПАК" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки №0301/2019 від 03.01.2019 задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" на користь приватного підприємства "АВ-ПАК" основного боргу в розмірі 294 312,00 грн., 3% річних - 1 918,59 грн., пені - 23 023,04 грн., витрати по сплаті судового збору - 4 788,80 грн. В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" на користь приватного підприємства "АВ-ПАК" пені у сумі 147,05 грн., 3% річних - 35,39 грн., інфляційних втрат - 1 819,48 грн. - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити в частині стягнення пені.

Скаржник вважає, що розрахунок заборгованості по справі щодо нарахування пені є помилковим, а господарським судом помилково прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 23 023,04 грн.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Позивач зазначає, що розрахунок пені, наданий відповідачем є неправильним, оскільки не враховує додаткові три дні прострочення (17.04.2019, 20.05.2019 та 05.06.2019).

Позивач вважає безпідставною вимогу апелянта про покладення судових витрат на позивача, оскільки відповідач просить апеляційний суд змінити рішення в частині стягнення пені (зменшивши суму пені на 383,87 грн.) і одночасно покласти на позивача витрати на сплату судового збору в повному обсязі, що не відповідає принципу пропорційності розміру задоволених вимог.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 17.12.2019.

17.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2020.

16.01.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення по справі.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив судове засідання явку повноважного представника, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

16.01.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

03.01.2019 між приватним підприємством "АВ-ПАК" (далі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АВІАС-2000" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 0301/2019.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупця ящик, або тару пухирчату, прокладку горбкувату чи говровироби (г/в) (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

У відповідності до п.1.2 договору найменування, ціна, асортимент товару, вказується в протоколі узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною даного договору.

Кількість товару зазначається в видаткових накладних, які супроводжують товар. Загальна кількість товару визначається підсумком фактично поставленої кількості товару згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на товар, який є невід`ємною частиною даного договору та може бути переглянута постачальником в разі зміни цін на сировину, енергоносії, нафтопродукти та на неоплачену покупцем товар. Переглянута постачальником ціна узгоджується між сторонами, шляхом підписання нового протоколу узгодження ціни на товар.

Днем оплати вважається дата зарахування банком коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок за даним договором здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого ним рахунку із відстроченням платежу у 14 календарних днів від дати підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.4.3 договору днем оплати партії товару вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію товару.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що товар передається покупцеві згідно видаткової накладної.

Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції (п.5.2 договору).

У відповідності до пункту 5.4 договору покупець зобов`язується при отримання товару надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товару. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання товару може слугувати (за наявності згоди постачальник) поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що не передбачене цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, що регулює дані відносини. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним: в частині поставки продукції - до 31 грудня 2019, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (п.8.4 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 294 312,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН-0000016 від 03.04.2019 на суму 136 368,00 грн., № РН-0000023 від 06.05.2019 на суму 139 968,00 грн., № РН-0000026 від 22.05.2019 на суму 17 976,00 грн. (а.с.17,20,23), які підписані представником відповідача, повноваження якого підтверджуються довіреностями (а.с. 60-62). Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.18,21,24).

Позивачем відповідачеві виставлено рахунки на оплату № СФ-0000016 від 03.04.2019 на суму 136 368,00 грн., № СФ-0000024 від 06.05.2019 на суму 139 968,00 грн., №СФ-0000027 від 20.05.2019 на суму 17 976,00 грн. (а.с.16,19,22).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 294 312,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з частиною першою ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 294 312,00 грн., 3 % річних та інфляційних втрат не оскаржується, а тому відповідно до приписів частини першої ст.269 Господарського процесуального кодексу України у наведеній частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Переглядаючи рішення в частині застосування відповідальності за невиконання зобов`язань щодо оплати поставленої продукції, колегія суддів враховує таке.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 23 170,09 грн.

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.5 договору сторони передбачили, що покупець несе відповідальність за своєчасність оплати товару за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно проведеної оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, здійснивши власний розрахунок, колегія вважає, що у даному випадку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 22 023,04 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача про необхідність включення до розрахунку додаткових три дні прострочення (17.04.2019, 20.05.2019 та 05.06.2019).

Так, відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Всупереч наведеному проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням днів (17.04.2019, 20.05.2019 та 05.06.2019), в які відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про зміну цього рішення відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

4.5 Розподіл судових витрат

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 у справі №904/3222/19 змінити, виклавши в наступній редакції: Позов приватного підприємства "АВ-ПАК" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" про стягнення заборгованості у сумі 321 255,55 грн. за договором поставки №0301/2019 від 03.01.2019 задоволено частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42; код ЄДРПОУ 24994073) на користь приватного підприємства "АВ-ПАК" (49054, м. Дніпро, вул.Сергія Подолинського, буд. 31-ж, офіс 501; код ЄДРПОУ 40995876) суму основного боргу в розмірі 294 312,00 грн., 3% річних - 1 918,59 грн., пені - 22 639,17 грн., витрати по сплаті судового збору - 4 782,69 грн. В решті позову відмовити .

Стягнути з приватного підприємства "АВ-ПАК" (49054, м. Дніпро, вул.. Сергія Подолинського, буд. 31-ж, офіс 501; код ЄДРПОУ 40995876) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАС-2000" (49042, м. Дніпро, Аеропорт, 42; код ЄДРПОУ 24994073) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 47,83 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 20.01.2020.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко