Ухвала

від 17.01.2020 по справі 127/885/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/885/20

Провадження №1-кп/127/60/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненнізлочинів,передбачених частиною другоюстатті 185,частиною другоюстатті 15,частиною другоюстатті 185Кримінального кодексуУкраїни, відомості проякі внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 р. за № 12019020010001785,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницькогоміського судуВінницької областінадійшов обвинувальнийакт укримінальному провадженніза обвинуваченням ОСОБА_7 увчиненні злочинів,передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Прокурор вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Також, заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не відпали, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів проти власності, вчинених в період не знятих та не погашених судимостей, тому, перебуваючи на волі останній може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчиняти нові злочини.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, проте прокурором надано його заяву, відповідно до якої останній просив проводити судовий розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_5 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували, щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою покладались на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 вважає, що він не уповноважений висловлювати свою думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Також зазначив, що під час підготовчого судового засіданні прокурор не вправі заявляти клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, вважає, що правові підстави для продовження, застосованого до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, оскільки ризики, передбачені кримінально-процесуальним законом, не доведені. А тому вважає, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Посилання адвоката ОСОБА_6 про необхідність відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату для здійснення виклику в судове засідання адвоката ОСОБА_9 , яка здійснює захист обвинуваченого у кримінальному провадженні суд оцінює критично. Зокрема, конструкція правової норми статті 314 КПК передбачає, що саме суд уповноважений вирішувати питання, перелік яких наданий у частині третій зазначеної правової норми. Саме суд, згідно з приписами наведеної правової норми уповноважений здійснювати перевірку дотримання вимог кримінально-процесуального закону для подальшого прийняття одного з рішень, передбачених частиною третьою наведеної статті, в тому числі й щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Натомість граматичне розташування правових норм, закріплених у статті 314 та 315 КПК, а також правова конструкція частини першої статті 315 КПК дає можливість зробити висновок, що вирішення питань, передбачених статтею 315 КПК, в тому числі й щодо застосованого запобіжного заходу можливе лише у разі відсутності підстав, для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4частини третьоїстатті 314 КПК.

Тому суд вважає за доцільне провести підготовче судове засідання, в ході якого вирішити питання, передбачені статтями 314-316 КПК.

З наданого суду обвинувального акту випливає, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акту прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких в судовому засіданні клопотав прокурор.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного до обвинуваченого, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення було дотримано норм кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотримано строку звернення з відповідним клопотанням до суду. Однак, сторона захисту не заперечувала проти вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не погоджуючись з його доводами, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення строку та порядку звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Тому суд вважає за доцільне клопотання прокурора розглянути по суті й надати йому правову оцінку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 20.11.2019 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 КК було затримано ОСОБА_7 і 22.11.2019 р. слідчим суддею до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом зтим,суд враховує,що длявирішення питаннящодо можливоїпричетності обвинуваченогодо вчиненняінкримінованого йомузлочину здійснюєтьсясаме навиконання вимогпункту 1та 2частини першоїстатті 91КПК,якою визначено,що укримінальному провадженніпідлягають доказуванню: 1)подія кримінальногоправопорушення (час,місце,спосіб таінші обставинивчинення кримінальногоправопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд справи по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні раду умисних злочинів у період не знятої та не погашеної судимості. Суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочато і потерпілі та свідки у кримінальному провадженні судом не допитані. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненнізлочинів,передбачених частиною другоюстатті 185,частиною другоюстатті 15,частиною другоюстатті 185Кримінального кодексуУкраїни, відомості проякі внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 р. за № 12019020010001785, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 23 січня 2020 р. о 15.30 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, з 17 січня 2020 року до 23:59 год. 16 березня 2020 року.

Цивільний позов ОСОБА_4 та представника ТОВ «ТС Плюс» ОСОБА_5 прийняти до розгляду. Надати обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику строк до 23.01.2020 р. для подання відзиву на поданий цивільний позов.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: