Рішення

від 14.01.2020 по справі 300/2358/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. справа № 300/2358/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Шуляра В.В., Свириди Г.С.,

представника відповідача Медведя В.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України повторно не надано дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, шириною 27,30 м. по АДРЕСА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у власність, що на думку позивача, грубо порушило її прав та спричинило моральну шкоду.

Ухвалою суду від 01.11.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, 08.01.2020 року на адресу суду від Височанківської сільської ради надійшли виключно належним чином завірені копії документів. Відповідно до частини 6 статті 162, частини 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та її представники у вступному слові позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснили, що відведення земельної ділянки площею 0,25 га, шириною 27,30 дозвіл на виготовлення проектної документації по якій просить позивач, не суперечить існуючому генплану с. Височанка, який був затверджений 26.05.2013 року. Зазначили, що протиправно не виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року у справі за №300/334/19, так як орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 31.05.2019 року фактично продублював своє рішення від 08.11.2018 року, яке було визнано протиправним та скасоване судом. Вважають такі дії відповідача неправомірними, а відтак зважаючи на триваюче порушення прав позивача, просили стягнути 70 000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Суду пояснив, що позивач в 1997 році отримала для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку по АДРЕСА_4 в розмірі 0,10 га. Вважає, що оскаржені рішення є правомірними, оскільки дозвіл на виготовлення проектної документації щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га, шириною 27,30 м. по АДРЕСА_4 не може бути надано, так як на частині даної ділянки розміщена дорога до інших земельних ділянок. З огляду на наведене, вважає дії відповідача правомірними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача, представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням шістнадцятої сесії Височанківської сільської ради шостого скликання від 26.05.2013 року визначено існуючий генплан села Височанка на основі аерофотозйомки, землевпорядних матеріалів розроблених Івано-Франківською філією інституту "Укрземпроект" в 1961 році і відкоректованих Івано-Франківською філією "Дніпроміст" в 1989 році можливим для подальшого використання до моменту його розроблення (оновлення) та погодження згідно вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 25.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 орієнтовною площею 0,25 га, шириною 27,30 м, яка не суперечить проектним рішенням затвердженого генплану с.Височанка.

Відповідно до рішення п`ятнадцятої сесії Височанківської сільської ради сьомого скликання від 08.11.2018 року вирішено: 1) надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,23 га в АДРЕСА_4 межівники гр. ОСОБА_2 та землі Височанківської сільської ради (проїзд) шириною 6 (шість) метрів; 2) зобов`язати приватне підприємство, яке має ліцензію (дозвіл) на виконання робіт із землеустрою і буде здійснювати інвентаризацію (обміри) присадибної ділянки (подвір`я) гр. ОСОБА_1 в селі Височанка в кадастровому плані вказати опис меж суміжних землевласників (користувачів), де між присадибною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_1 та земельною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_3 вказати (нанести) проїзд шириною 6 (шість) метрів, який слугує жителям села Височанка, як для проїзду до їхніх земельних ділянок для ведення ОСГ та і до земельних часток (паїв), а також для інших побутових господарських цілей; 3) при інвентаризації (обмірів) земельної ділянки (подвір`я) гр. ОСОБА_1 , ліцензованій організації обов`язково залучити орган місцевого самоврядування в особі сільського голови Медвідь В.Я., а також земельну комісію сільської ради.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, звернулась до суду і рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року в справі за №300/334/19 позов задоволено повністю, оскаржене рішення визнано протиправним та скасовано, зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2018 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 орієнтовною площею 0,25 га, шириною 27,30 м, що не суперечить проектним рішенням затвердженого генплану с.Височанка.

При цьому в рішенні суду від 19.04.2019 року, яке набрало законної сили 21.05.2019 року, зазначено, що рішення Височанківської сільської ради від 08.11.2018, якими заяву позивача задоволено частково шляхом зменшення орієнтовної площі з 0,25 га, шириною 27,30 м. - на орієнтовною площею 0,23 га, не містить жодної мотивації відмови (зменшення орієнтовної площі земельної ділянки) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площі 0,25 га, шириною 27,30 м, а також не містить мотивів та обґрунтувань щодо зазначення проїзду шириною 6 (шість) метрів між присадибною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_1 та земельною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_3 .

Крім того судовим рішенням в справі за №300/334/19 встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 в справі №809/667/18 відділом містобудування та архітектури Галицької районної адміністрації внесено зміни у проект забудови земельної ділянки зокрема визнано недійсним зазначений "проїзд в поле" на схемі виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель в АДРЕСА_4 (біля земельної ділянки кадастровий номер 2621281301:01:001:0138) у будівельному паспорті на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудівнику ОСОБА_1 (№58/3 від 06.05.1997), із-за відсутності його на генплані с. Височанка розробленого Івано-Франківським філіалом "Діпромісто" 1989 року.

Дані обставини відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню як такі, що встановленні рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Одночасно судом встановлено, що як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії рішення вісімнадцятої сесії Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області восьмого скликання від 31.05.2019 року про розгляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року відповідачем вирішено: 1) надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,23 га в АДРЕСА_4 межівники гр. ОСОБА_2 та землі Височанківської сільської ради (проїзд) шириною 6 (шість) метрів; 2) зобов`язати приватне підприємство, яке має ліцензію (дозвіл) на виконання робіт із землеустрою і буде здійснювати інвентаризацію (обміри) присадибної ділянки (подвір`я) гр. ОСОБА_1 в селі Височанка в кадастровому плані вказати опис меж суміжних землевласників (користувачів), де між присадибною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_1 та земельною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_3 вказати (нанести) проїзд шириною 6 (шість) метрів, який слугує жителям села Височанка, як для проїзду до їхніх земельних ділянок для ведення ОСГ та і до земельних часток (паїв), а також для інших побутових господарських цілей; 3) при інвентаризації (обмірів) земельної ділянки (подвір`я) гр. ОСОБА_1 , ліцензованій організації обов`язково залучити орган місцевого самоврядування в особі сільського голови Медвідь В.Я., а також земельну комісію сільської ради.

Таким чином оскаржуване рішення вісімнадцятої сесії Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області восьмого скликання від 31.05.2019 року жодним чином по змісту не відрізняється від рішення відповідача від 08.11.2018 року, яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року в справі за №300/334/19.

Дану обставину визнав в судовому засіданні також і голова Височанківської сільської ради - Медвідь В.Я. , а відтак відповідно до ч.1 ст.78 КАС України остання доказуванню не підлягає як така, що підтверджується сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

За наслідками судового розгляду суд вважає, що оскаржене рішення від 31.05.2019 року є протиправним та підлягає до скасування з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакціях, чинних в момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до частин 1, 7, 10 статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, аналіз вищенаведених положень дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов`язаний у місячний строк прийняти одне з двох рішень:

надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або

мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вищевказана позиція суду підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, висвітленою в постанові від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Однак, ні в оскарженому рішенні, ні в судовому засіданні відповідачем не доведено наявності у спірних правовідносинах правомірних підстав для відмови у наданні дозволу, які передбачені нормою ч.7 ст.122 ЗК України.

Крім того, оскільки пункти 3-6 рішення від 31.05.2019 є аналогічними п.1-3 рішення Височанківської сільської ради від 08.11.2018 року, їх законність не підлягає повторній оцінці та підлягає скасуванню з тих самих підстав.

Підлягає до задоволення і позовна вимога про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 орієнтовною площею 0,25 га, шириною 27,30 м., яка не суперечить проектним рішенням затвердженого генплану с. Височанка з огляду на наступне.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними і відтак саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

До того ж, зважаючи на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що сільська рада неправомірно відмовляла у наданні дозволу, повторний розгляд заяви, на переконання суду, не захистить прав позивача.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 за № 825/602/17, який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Надавши правову оцінку рішенню відповідача від 30.08.2019 року про розгляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року в справі за №300/334/19, судом встановлено, що останнє до скасування не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача, яка стверджує про їх порушення з боку відповідача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Як вбачається з оскарженого рішення від 30.08.2019 року останнім вирішено залишити в силі рішення відповідача від 31.05.2019 року та доручено депутатам Височанківської сільської ради провести опитування щодо думки мешканців села стосовно дороги загального користування між присадибною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_1 та земельною ділянкою (подвір`ям) гр. ОСОБА_3 , тобто фактично дане рішення жодним чином не впливає на нормативно-визначені права, обов`язки чи інтереси позивача.

На переконання суду, оскільки судом не встановлено і матеріали справи не містять жодного доказу порушення прав позивача спірним рішенням, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідача підлягає до задоволення частково враховуючи наступне.

Статтею 5 КАС України передбачено право осіб на звернення до суду та способи судового захисту, одним із яких є захист прав шляхом стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує пережитими стражданнями, виникненням у позивача відчуття приниження людської гідності, переживаннями що призвели до втрати спокою, душевної рівноваги, необхідністю нести витрати на сплату судових зборів за подання позовних заяв.

Судом встановлено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Так, факт заподіяння позивачеві моральних страждань підтверджується тривалим невжиттям органом місцевого самоврядування передбачених чинним законодавством України дій з надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку та невиконанням судового рішення.

У позовній заяві ОСОБА_1 оцінює заподіяну їй шкоду виходячи із триваючого порушення її прав, оскільки позивач не може оформити право власності на спірну земельну ділянку, стресу, в якому перебуває вона та її сім`я через дії відповідача; погіршення відносин з жителями села; численними поїздками і зверненнями до Галицької РДА, інших органів державної влади та суду з метою захисту порушеного права.

Таким чином, оскільки судом встановлено завдання моральної шкоди протиправними діями Височанківської сільської ради суд, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи обставини справи, характер страждань позивача, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 10 000 грн. моральної шкоди.

З огляду на зазначене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України пропорційно до задоволених позовних вимог на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області слід 878,17 грн. судового збору.

Крім того відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що до витрат на професійну правничу допомогу належать виключно витрати адвоката, які безпосередньо пов`язані зі зверненням до суду та розглядом адміністративної справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Свиридою Галиною Степанівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.06.2011року № 791).

Так, в матеріалах адміністративної справи наявні подані представником позивача договір про надання правової допомоги за №39 від 14.06.2019, відповідно до якого адвокатом були надані позивачу послуги на суму 7 000 грн. та розрахунки вартості послуг адвоката за виконанні роботи за договором про надання правової допомоги.

На підтвердження факту сплати позивачем на користь адвоката Свирид Г.С. витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. до суду подано квитанцію №4581136 (а.с.45).

Однак, як вбачається з договору про надання правової допомоги за №39 від 14.06.2019 загальна сума гонорару, що складає 7000 грн., адвокатом Свирид Г.С. обчислено за надання правничої допомогу позивачу крім даної справи і за представництво її інтересів у Галицькому районному відділі ДВС та у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року, а також за надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань в справі за №300/334/19.

При цьому ціна кожного із трьох видів правничої допомоги у договорі не виокремлена і не може бути встановлена іншим чином.

Взявши до уваги вищенаведені обставини, загальний розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у даній справі, становить 2 333 грн. 33 коп. (7000 грн. : 3 = 2 333,33 грн.).

На підставі статті 129-1 Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області восьмого скликання від 31.05.2019 року про розгляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року.

Зобов`язати Височанківську сільську раду Галицького району Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_4 орієнтовною площею 0,25 га, шириною 27,30 м., яка не суперечить проектним рішенням затвердженого генплану с. Височанка.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Височанківської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 50 коп. судових витрат з них: 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 17 коп. судового збору та 2 333 (дві тисячі триста тридцять три) грн. 33 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ;

відповідач: Височанківська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20550116, с. Височанка, Галицький район, Івано-Франківська область, 77166

Рішення складене в повному обсязі 20.01.2020 року.

Суддя Гундяк В.Д.