Рішення
від 20.01.2020 по справі 320/6482/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року справа № 320/6482/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області та на стороні позивача - Державне підприємство "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" про визнання протиправними та скасування рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни від 21.10.2019 №РВ-3201989832019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніну Миколаївну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,6174 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг";

- визнати протиправним і скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни від 21.10.2019 №РВ-3201989822019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніну Миколаївну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,2705 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за позивачем на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18, яке набрало законної сили 05.07.2019 було визнано право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі, що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року; виділено ОСОБА_1 в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі ОСОБА_1 , зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га, що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року

З метою державної реєстрації цієї ділянки позивачем була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була подана до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Однак, відповідачем було прийнято рішення №РВ-3201989832019 та № РВ-3201989822019 від 21.10.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме, ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" має земельну ділянку, що ділиться на праві постійного користування, тому для набуття частини земельної ділянки у користування ОСОБА_1 необхідно здійснити її поділ; для виділення частини земельної ділянки відповідно до Рішення Вишгородського районного суду від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18 ОСОБА_1 , ДП "УкрДНТЦ АТП" необхідно здійснити поділ земельної ділянки, для чого виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій"; перетин ділянок з ділянкою 3221810100:01:263:0154, площа співпадає на 31,1864%.

Вказане спірне рішення позивач вважає неправомірним, посилаючись на те, що підстави, зазначені відповідачем, не входять до вичерпного переліку підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки. Позивач є користувачем земельної ділянки згідно рішення суду і наділений правами подавати документи для державної реєстрації земельної ділянки, користувачем якої він є.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154 була накладена на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, а не була виділена у відповідності до діючого на той час законодавства, і тому перетин двох ділянок відсутній, а існує лише штучне, тобто не існуюче в реальності накладення, тому новостворена після поділу ділянка площею 2,2705 га не перетинається із ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154, яка була накладена без поділу ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101. Неточності, які містяться в індексних кадастрових картах (планах), не можуть бути достатньою підставою для відмови в реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6482/19, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 17.12.2019, встановлено строк для надання сторонами відзиву, відповіді на відзив, заперечень; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд.3/14); залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне підприємство "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" (ідентифікаційний код 01886767, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, буд.6).

Відповідач, Державний кадастровий реєстратор відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніна Миколаївна, позовні вимоги не визнав та подав до суду відзив на адміністративний позов.

Відповідач, зокрема, зазначає, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.01.2006, виданий ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" є чинним правовстановлюючим документом, а тому наразі користувачем земельної ділянки, відносно якої здійснюється поділ за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, є ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості". Однак, замовником технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є гр. ОСОБА_1 , від його імені з відповідними заявами стосовно державної реєстрації двох земельних ділянок зверталися до Державного кадастрового реєстратора. Подана технічна документація не містила згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, а саме, Вишгородської районної державної адміністрації. Заперечує проти задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Державного кадастрового реєстратора внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок відповідно до заяви Позивача про державну реєстрацію, оскільки зазначені повноваження позивача є дискреційними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, позовні вимоги не визнав та надав до суду пояснення, аналогічні доводам, зазначеним відповідачем у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне підприємство "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" правом на подання до суду письмових пояснень не скористалось.

В судове засідання 17.12.2019 з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Інші учасники справи явку своїх представників в судове засідання 17.12.2019 не забезпечили, про розгляд справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 постановлено розгляд адміністративної справи №320/6482/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 15.12.2003, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , про що свідчить паспорт громадянина України (а.с. 150-151), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с. 151).

Позивач є власником корпус-модуля № 1 загальною площею 1705,9 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1565623932218, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125910677 від 31.05.2018 (а.с. 23).

Рішенням № РВ-3201989822019 від 21.10.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Н.М. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (ЗВ-3218560982019) з підстав невідповідності поданих документів, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме для виділення частки земельної ділянки відповідно до рішення Вишгородського районного суду від 20.05.2019 (справа № 363/2898/18) гр. ОСОБА_1 , ДП "УкрДНТЦ АТП" необхідно здійснити поділ земельної ділянки, для чого виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій"; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 3221810100:01:263:0154, площа співпадає на 31,1864% (а.с. 12-13).

Згідно Протоколу № ПП-32009779422019 проведення перевірки електронного документа від 21.10.2019, реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ЗВ-3218560982019, розробник документації із землеустрою ТОВ "Земпроконсалтинг", ЄДРПОУ 38447985, електронний документ наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) не відповідає; установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа не відповідає; даним документації із землеустрою або оцінки земель не відповідає (а.с. 14-15).

Також, рішенням № РВ-3201989832019 від 21.10.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Н.М. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме, для виділення частки земельної ділянки відповідно до рішення Вишгородського районного суду від 20.05.2019 (справа № 363/2898/18) гр. ОСОБА_1 , ДП "УкрДНТЦ АТП" необхідно здійснити поділ земельної ділянки, для чого виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій"; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу (а.с. 16-19).

Згідно Протоколу № ПП-320097793019 проведення перевірки електронного документа від 21.10.2019, реєстраційний номер заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру ЗВ-3218560992019, розробник документації із землеустрою ТОВ "Земпроконсалтинг", ЄДРПОУ 38447985, електронний документ наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки) не відповідає; установленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа не відповідає; даним документації із землеустрою або оцінки земель не відповідає (а.с. 18-19).

Не погоджуючись з рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи питання про законність рішень суб`єкта владних повноважень судом встановлені наступні обставини.

02 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 24-25).

Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчений 02.06.2008 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3477.

Згідно пункту 1.1. Договору купівлі-продажу, відповідно до умов цього Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця належне Продавцю на праві власності нерухоме майно, а саме корпус-модуль 1, літ. Г , 1983 р. забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м., що складає 1/20 частину об`єкта нерухомого майна та розташоване за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6, а Покупець зобов`язується прийняти у власність придбане на аукціоні Нерухоме майно і сплатити за нього вартість відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

Пунктом 1.5 Договору купівлі-продажу від 02.06.2008 року передбачено, що площа земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, та яка необхідна для його обслуговування орієнтовно складає 0,56 га. та буде уточнена при фактичному кадастровому обмірі при подальшому оформленні земельної ділянки в користування.

Нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 2,8880 га., яка відноситься до земель державної власності і передана Державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" у постійне користування згідно Державного акту серії ЯЯ № 152547 від 27.01.2006 року, виданого на підставі рішень Вишгородської міської ради від 28.09.2005 року № 405 та від 28.12.2005 року № 26/3 (а.с. 66-67).

Як встановлено в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18, що набрало законної сили 05.07.2019, 06.02.2009 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" укладено Договір про відшкодування земельного податку № 2-09, за яким позивач зобов`язується відшкодовувати відповідачу земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,6289 га. У подальшому, у відповідності до листа Державного підприємства Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості № 03-61 від 31.03.2009 року Про погодження меж земельної ділянки та погодження на вилучення земельної ділянки з постійного користування відповідача та на підставі Додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 року до Договору № 2-09 від 06.02.2009 року розмір земельної ділянки було змінено на 0,6174 га., і саме за цей розмір земельної ділянки позивач відшкодовує, до сих пір, земельний податок, що підтверджується договором № 2-09 від 06.02.2009 року та додатковими угодами до нього № 1 від 01.04.2009 року, № 4 від 01.05.2016 року, а також № 5 від 06.02.2017 року (а.с.43-48).

29.01.2018 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/2541/17 позов ОСОБА_1 задоволено та виділено йому в натурі 1/20 спільної часткової власності, а саме: нерухоме майно, корпус-модуль 1, літера Г , 1983 року забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на це майно. Рішення набрало законної сили 26.04.2018, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71845870.

Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 151 від 17 травня 2018 року, корпусу-модулю № 1, літера Г , 1983 року забудови з цегли, загальною площею 1 705,9 кв.м. присвоєно поштову адресу: Київська область Вишгородський район м. Вишгород вул. Межигірського Спаса, 6-А, про що свідчить копія рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 151 від 17 травня 2018 року (а.с. 70).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 125910677 від 31.05.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на корпус-модуль № 1 загальною площею 1705,9 за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1565623932218 (а.с. 23).

Листом від 19.03.2019 за вих. № 02-17 Державне підприємство "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" звернулося до Київської обласної державної адміністрації з запитом про надання роз`яснення щодо права та можливості впливати на зміну в землекористуванні та звертатися до структур для сприяння оформлення земельної ділянки під спорудою, яка була відчужена (а.с. 96-97).

Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації у листі за № 06-06/1379 від 25.04.2019 повідомив, що для вирішення порушеного у листі питання необхідно звернутися з клопотанням до Вишгородської районної державної адміністрації про надання згоди на поділ земельної ділянки, після чого сформувати окремі земельні ділянки - яка переходить у користування ФО ОСОБА_1 . Для обслуговування нерухомого майна, та яка лишається у постійному користування ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" (а.с. 98-99).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18 визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га, для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі ОСОБА_1 , що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року описуються наступним чином:

- від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, від точки розташованої з відступом 24,29 м. від лівої зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі відрізок довжиною 96,12 м.;

- поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки до огорожі відрізок довжиною 5,76 м., далі по огорожі відрізок довжиною 71,66 м.;

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до кута навісу відрізок довжиною 14,36 м., далі по підпірній стіні навісу відрізок довжиною 9,34м. до точки на відстані 1,5 м. від стіни будівлі корпусу-модуля № 1;

- поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки вздовж стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 4,53 м.;

- поворот праворуч під кутом 45о у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 2,13 м., далі по зовнішній стіні будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 0,24 м.;

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 3,00 м.;

- поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні будівлі корпусу-модуля № 1 відрізок довжиною 2,65 м.;

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до зовнішньої стіни будівлі корпусу-модуля № 1 до перетину з зовнішньою стіною будівлі літ. В ОСОБА_2 відрізок довжиною 6,40 м.;

- поворот ліворуч під кутом 45о у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,15 м.;

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,89 м.;

- поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 1,05 м. до бортового каменю площадки;

- поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки по бортовому каменю довжиною 5,03 м.;

- поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки вздовж стіни будівлі відрізок довжиною 13,13 м.;

- поворот ліворуч до фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 25,38 м. до точки розташованої з відступом 69,68 м. від лівої зовнішньої межі ділянки;

- поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі до точки розташованої з відступом 24,29 м. від лівої зовнішньої межі ділянки відрізок довжиною 69,68 м.

Виділено ОСОБА_1 в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової ОСОБА_1 , зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га., що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року описуються наступним чином:

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки до кута навісу відрізок довжиною 14,36 м., далі по підпірній стіні навісу відрізок довжиною 9,34 м. до точки на відстані 1,5 м. від стіни будівлі корпусу-модуля № 1;

- поворот ліворуч під кутом 45о у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,15 м.;

- поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 2,89 м.;

- поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки по бортовому каменю довжиною 5,03 м.;

- поворот ліворуч до фасадної зовнішньої межі земельної ділянки відрізок довжиною 25,38 м. до точки розташованої з відступом 69,68 м. від лівої зовнішньої межі ділянки.

Рішення Вишгородського районного суду у справі № 363/2898/18 від 20.05.2019 набрало законної сили 05.07.2019, про що свідчить відмітка Вишгородського районного суду (а.с. 48).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Земпроконсалтинг" було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та громадянину України ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:01:263:0101, кадастрові номери сформованих земельних ділянок 3221810100:01:263:, 3221810100:01:263:, яка була подана представником позивача до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (а.с. 31-151).

Рішенням № РВ-3201914162019 від 23.08.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (ЗВ-3217955702019) з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме, ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" має земельну ділянку, що ділиться на праві постійного користування, то для набуття частини земельної ділянки у користування ОСОБА_1 . Необхідно здійснити її поділ"; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу (а.с. 20).

Рішенням № РВ-3201914172019 від 23.08.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (ЗВ-3217955692019) з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме, ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" має земельну ділянку, що ділиться на праві постійного користування, то для набуття частини земельної ділянки у користування ОСОБА_1 . Необхідно здійснити її поділ"; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою 3221810100:01:263:0154, площа співпадає на 31,1864% (а.с. 21).

Коректурним листом про усунення зауважень та врахування пропозицій у рішенні Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.08.2019 № РВ-3201914162019; № РВ-3201914172019 до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та громадянину України ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 місті АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:01:263:0101), рішенням суду припинено право постійного користування частиною цієї земельної ділянки Державним підприємством і ухвалено визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, тобто користувачем земельною ділянкою рішенням суду визнано ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та ОСОБА_1 ; згідно Публічної кадастрової карти України земельна ділянка 3221810100:01:263:0154 уже перетинається з ділянкою 3221810100:01:263:0101. Тобто, кадастровий номер :0154 був присвоєний без поділу земельної ділянки кадастровий номер :0101 (а.с. 22).

Представником позивача повторно було надано Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з Технічною документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та громадянину України ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Земпроконсалтинг".

За результатами розгляду заяв державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Н.М. рішеннями № РВ-3201989822019 від 21.10.2019 та № РВ-3201989832019 від 21.10.2019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст.79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3613, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

У свою чергу під державною реєстрацію земельної ділянки розуміється внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 4 Закону №3613 визначено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", Про оцінку земель", Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною 5 статті 5 Закону № 3613 встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 3613, державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 3613, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до ст. 22 Закону № 3613, документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству (ст. 22 Закону).

Відповідно до п. 66 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі-Порядок №1051, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 67 Порядку № 1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Згідно з п. 69 Порядку № 1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, крім випадків, передбачених у пунктах 110-1, 110-2 цього Порядку.

Згідно з п. 70 Порядку № 1051, державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Згідно з п. 73 Порядку № 1051, державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначений статтею 24 Закону №3613.

Так, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 3613, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Аналогічні положення закріплені в пункті 109 Порядку № 1051.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 3613, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закону № 3613, Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Згідно з частиною 6 статті 24 Закону № 3613, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Пунктом 111 Порядку №1051 передбачено, що Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор, зокрема, приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Отже, однією з підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 Порядку №1051, а електронного документу - вимогам пункту 74 цього Порядку.

У свою чергу, пункт 67 Порядку №1051 закріплює, що документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

- текст документів має бути написаний розбірливо;

- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

- документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Пунктом 74 Порядку № 1051 встановлені такі вимоги до електронного документу:

- відповідність даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

- відповідність вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

- відповідність даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У той же час, оскаржувані рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни мотивовані тим, що для виділення частки земельної ділянки відповідно до рішення Вишгородського районного суду від 20.05.2019 (справа № 363/2898/18) гр. ОСОБА_1 , ДП "УкрДНТЦ АТП" необхідно здійснити поділ земельної ділянки, для чого виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій"; а також зазначено на невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме, XSD схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що замовником технічної документації виступала неналежна особа, а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.01.2006, виданий ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" є чинним правовстановлюючим документом, а тому наразі користувачем земельної ділянки, відносно якої здійснюється поділ за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, є ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості". Подана технічна документація не містила згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем, а саме, Вишгородської районної державної адміністрації з огляду на таке.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок № 1051.

Пунктом 27 Порядку № 1051 встановлено, що державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Форма даного рішення встановлена Додатком № 14 до Порядку, де зазначені всі обов`язкові відомості, які державний кадастровий реєстратор повинен у ньому викласти, з переліком підстав для відмови та рекомендаціями.

Частинами 2, 4 статті 25 Закону № 3613 передбачено, що Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 3613, Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1051 до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держгеокадастру в Автономній Республіці Крим, областях належать, зокрема, внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні відомостей (змін до них) про землі в межах районів, міст, селищ, сіл.

Пунктом 49-50 Порядку №1051 передбачено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Відповідно до пункту 51 Порядку №1051 внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Згідно з приписами пунктів 60 та 61 Порядку №1051 запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Абзац 1 частини 1 статті 21 Закону № 3613 закріплює, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні - у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (п.2, ч.2). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4). Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч.5). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч.6).

Суд зазначає, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18 визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га , для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі ОСОБА_1 , що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року та виділено ОСОБА_1 в користування для експлуатації та обслуговування нежитлової ОСОБА_1 , зі складу земельної ділянки площею 2,8880 га. з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,6174 га, що має форму багатокутника з точками від 1 до 30 та межі, що відокремлюють ділянку особистого користування ОСОБА_1 , згідно Додатку № 1 та № 2 до Висновку судового експерту за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 27/18 від 07.09.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказана земельна ділянка до її формування входила до єдиного масиву (ділянки) площею 2,8880 га, з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, що перебувала в користуванні ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 152547 від 27.01.2006.

При цьому, Державним підприємством "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" правовстановлюючі документи, з огляду на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20.05.2019 у справі № 363/2898/18 припинено право постійного користування Державного підприємства "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" частиною земельної ділянки площею 0,6174 га, із земельної ділянки загальною площею 2,8880 га з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101 і ухвалено визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,6174 га із складу земельної ділянки загальною площею 2,8880 га з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101, тобто користувачем земельною ділянкою рішенням суду визнано ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та ОСОБА_1 , не отримувалися.

Відповідно до статті 3 Закону № 3613, Державний земельний кадастр базується на принципах, зокрема, обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються.

Згідно статті 20 Закону № 3613, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Тобто відомості Державного земельного кадастру, зважаючи на їх офіційний статус, повинні бути актуальними та достовірними.

Отже, суд приходить до висновку, що інформація, зазначена в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 152547 від 27.01.2006, виданому ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", щодо площі земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин втратила свою актуальність.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.2 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Норми Конституції України як центрального джерела конституційного права зумовлюють систему принципів адміністративного процесуального права і як загальноправового регулятора, і як способу здійснення судової влади за допомогою адміністративного судочинства.

Кодекс адміністративного судочинства України за своєю сутністю є кодифікованим законом, де систематизовано норми адміністративного процесуального права.

Фундаментальним міжнародним договором у частині здійснення адміністративного судочинства є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, стаття 6 щодо права на справедливий суд).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, згідно зі статтями 8, 9 Конституції України у разі виникнення колізії між нормами Конституції України чи Кодексу адміністративного судочинства України з положеннями ратифікованого міжнародного договору, то застосовуються останні як норми прямої дії.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Слід зазначити, що "трискладовий тест" для визначення виправданості втручання за статтею 8 Конвенції є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією і передбачає наявність всіх елементів, що вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності трьох умов: 1) втручання здійснене "згідно із законом"; 2) воно відповідає законній (легітимній) меті; 3) воно "необхідне в демократичному суспільстві".

Отже, обмеження, що не відповідає таким умовам, порушує право особи.

Так, у рішенні у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine) від 2.12.2010 р., заява № 30856/03, ЄСПЛ зазначив: 42. Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи кілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві".

Така концепція міститься і в інших рішеннях ЄСПЛ, наприклад у рішеннях у справах "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine) від 18.12.2008 р., заява № 39948/06, п. 47; "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine) від 11.04.2013 р., заява № 20372/11, п. 51; "Сергій Волосюк проти України" (Sergey Volosyuk v. Ukraine) від 12.03.2009 р., заява №1291/03, п. 81, та інших рішеннях ЄСПЛ). Тобто її можна вважати усталеною практикою ЄСПЛ.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Європейський суд у справі Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

У справі "Рисовський проти України" (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

На думку суд, відсутність у правовому регулюванні таких положень, які б у разі втрати актуальності інформації, яка зазначена в державних актах на право постійного користування землею, передбачали можливість внесення відповідних до них змін, щоб уникати ситуації штучного, тобто неіснуючого у дійсності, накладення земельних ділянок нових власників чи землекористувачів із земельними ділянками згідно державних актів, право постійного користування землею за якими фактично припинено, зумовлює безпідставне та необґрунтоване обмеження прав та інтересів нових власників землі.

Розглядаючи дані спірні правовідносини, судом не було встановлено обставин, які унеможливлюються внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та громадянину України ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Земпроконсалтинг".

Суд не переконаний твердженням відповідача про перетин ділянок з ділянкою 3221810100:01:263:0154, площа співпадає на 31,1864%, про що зазначено у Рішенні № РВ-3201989822019 від 21.10.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки належних та допустимих доказів такого перетину відповідачем не надано.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154 на публічній кадастровій карті визначена як ділянка з помилками геометрії.

Так, з публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154 перебуває у комунальній власності, її цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для обслуговування та експлуатації виробничо-складського комплексу з адміністративною частиною площею 0,7906 га, що є загальнодоступною інформацією за наступним посиланням (https://newmap.land.gov.ua/?cc=3394893.880679173,6548952.898742399&z=16&l=dzk:parcel900913_intersect&bl=ortho10k_all).

Статтею 37 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Також ч. 4 Розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Пунктом 138 Порядку № 1051 визначено, що помилками у Державному земельному кадастрі є:

технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01.01.2013 до Державного фонду документації із землеустрою);

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01.01.2013 та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Згідно з п. 155 Порядку № 1051 у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, в документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях (у тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 01.01.2013 до Державного фонду документації із землеустрою), зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 38 та виправляє зазначену помилку відповідно до п.п. 152-154 цього Порядку.

Таким чином, чинним законодавством передбачено порядок, який передбачає внесення виправлень до державного земельного кадастру, що не може бути підставою для відмови позивачу у внесенні відомостей до ДЗК згідно поданих документів, які не мають дефектів та помилок.

Так, у поданій відповідачу Технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державному підприємству "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" та громадянину України ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Земпроконсалтинг", наявний витяг з Державного земельного кадастру від 11.07.2019 №НВ-0003423112019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101 площею 2,8879 га з додатком у вигляді кадастрового плану даної земельної ділянки, з якого не вбачаються відомості про перетин з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154 (60-64).

Також наявні у вказаній Технічній документації із землеустрою документи не підтверджують того факту, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:263:0101 має спільні межі з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154, що спростовує твердження відповідача про наявність реального перетину земельних ділянок, а може свідчити про технічну помилку у ДЗК.

Відтак, за наявності технічної помилки у ДЗК державний кадастровий реєстратор зобов`язаний виправити виявлену помилку самостійно. При цьому, з матеріалів справи наявність такої помилки нічим не підтверджується, крім твердження про це самого державного кадастрового реєстратора у відзиві на позовну заяву, що своєю чергою також не підтверджено жодним доказом.

Отже, із урахуванням викладених вище обставин суд вважає, що відповідач мав всі законні підстави для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення за позивачем державної реєстрації права користування земельною ділянкою площею 0,6174 га., для експлуатації та обслуговування власної нежитлової будівлі ОСОБА_1 , а також щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення за ДП "Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державної реєстрації права користування земельною ділянкою площею 2,2705 га, однак безпідставно прийняв рішення № РВ-3201989822019 від 21.10.2019 та № РВ-3201989832019 від 21.10.2019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Під час розгляду справи відповідачем не було доведено суду правомірності здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154, а також не було надано доказів реального перетинання новоствореної після поділу земельної ділянки із ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:263:0154.

У той час як відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 10 статті 24 Закону №3613 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

- поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Однак, наведені випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є, зокрема, Поземельні книги (ч.1 ст.18 Закону №3613), які відкриваються під час здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки (ч.1 ст. 24 Закону №3613).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №3613 Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №3613 зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Пунктами 60-61 Порядку №1051 передбачено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

- в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора;

- у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Отже, однією з підстав для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є судове рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, підстави, покладені відповідачем в основу оскаржуваних рішень про відмову внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, не відповідають обставинам, передбаченим ані Законом №3613, ані Порядком №1051, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,6174 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг" та зобов`язання Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,2705 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг", суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частинами 1 та 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення/дії якого оскаржуються, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, або ж давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

З цього слідує, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту порушення прав особи, яка звернулась за їх захистом, зобов`язання судом суб`єкта вчинити дії конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на відновлення порушених прав.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

З урахуванням встановлених під час розгляду обставин справи ефективним та дієвим способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,6174 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг", та зобов`язання Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,2705 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг".

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн. згідно квитанції № 46119165 від 19.11.2019 року (а.с. 164). Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) у розмірі 1536,80 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни від 21.10.2019 №РВ-3201989832019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніни Миколаївни від 21.10.2019 №РВ-3201989822019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

4. Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніну Миколаївну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,6174 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг".

5. Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мороз Ніну Миколаївну внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 2,2705 га, яка утворилась в результаті поділу та розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки та доданої Технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробленої ТОВ "Земпроконсалтинг".

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код: 39817550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2019.

Суддя Кушнова А.О.


Дата ухвалення рішення	20.01.2020
Оприлюднено	21.01.2020
Номер документу	86994193
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправними та скасування рішень

Судовий реєстр по справі —320/6482/19

Ухвала від 10.03.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 20.01.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Рішення від 20.01.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 17.12.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

Ухвала від 26.11.2019

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.01.2020 по справі 320/6482/19КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/6482/19

Ухвала від 10.03.2020

Ухвала від 20.01.2020

Рішення від 20.01.2020

Ухвала від 17.12.2019

Ухвала від 26.11.2019

Рішення
від 20.01.2020 по справі 320/6482/19
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД