Постанова

від 15.01.2020 по справі 520/4862/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 р.Справа № 520/4862/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 16.08.19 року по справі № 520/4862/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії органів ДФС щодо проведення перевірки та видачі податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 року № 0006711305 та № 0006701305; скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року № 0006711305 та № 0006701305.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає рішення таким, що підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які Харківський окружний адміністративний суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до не правильного вирішення справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які першої інстанції вважає встановленими та неповне з`ясування судом обставин. Харківський окружний адміністративний суд лише звернув уваї на ст. 78 ПК України , фактично судом без перевірки належності та допустимості доказів було взято до уваги ті обставини, на які посилався відповідач у запереченнях. Натомість обставини, на які посилався позивач не були з`ясовані судом та не були перевірені доказами. До позивача не надходило жодних письмових запитів для надання пояснень. Матеріали справи не містять жодних документів - доказів, що підтверджують дотримання відповідачем ст. 78 ПК України. До того ж, судом не взято до уваги твердження апелянта щодо не направлення відповідачем на адресу апелянта (позивача) наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки , відповідач додає до відзиву рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за номером 61301 01323776, яке не може підтвердити відправлення відповідної кореспонденції, оскільки офіційний сайт Укрпошта повідомляє наступне: дані про відправлення за номером 6130101323776 відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за номером 61301 0132377 6 не містить календарного штемпеля відділення пошти, що є обов`язковим для рекомендованих повідомлень, а отже, наявні порушення порядку прийняття та направлення рішень про проведення відповідних перевірок. Посилається на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного суду у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року в рамках справи № 807/1349/13-а та висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 27.01.2015 справа № 21-425а14. Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенні норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського Окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі № 520/4862/19 та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та обгартування апеляційної скарги , наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги , надаючи усні пояснення та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області на адресу ПАТКБ ПРАВЕКСБАНК було направлено запит від 06.07.2017 № 9039/10/20-40-13-09-18 щодо виконання установою банку вимог п.п 164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 ПК України.

ПАТКБ ПРВЕКСБАНК листом від 08.08.2017 № 3679/09-01-ЗГБ повідомило, що ОСОБА_1 у 2016 року нараховано (отримано) дохід, як додаткове благо (ознакою 126 у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості, не пов`язаною з процедурою банкрутства у сумі 276 425,40 грн.

У зв`язку з отриманням інформації від ПАТКБ ПРАВЕКСБАНК ГУ ДФС у Харківській області було видано наказ № 6799 від 14.09.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб платника податків за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, який разом з письмовим повідомленнями від 14.09.2018 № 878 та від 14.09.2018 № 9708/М/20-40-13-05-17 було направлено поштою з рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у зв`язку із закінченням терміну зберігання повернуто 24.10.2018 до Головного управління ДФС у Харківській області.

В період з 15.11.2018 по 21.11.2018 фахівцем ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 28.11.2018 № 4939/20-40-13-05-08/291891001, який було направлено поштою з рекомендованим листом 10.12.2018 та отримано платником податків 14.12.2018.

В ході перевірки встановлено, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у 2016 році отримав дохід за ознакою 126 - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми фінансової допомоги, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства відповідно до пп. 164.2.17 д п.164.2 ст.164 ПКУ, у сумі 276 425,40 грн., яку відображено ПАККБ ПРАВЕКСБАНК у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми, отриманого з них податку за формою 1-ДФ.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 наступні порушення:

- пп.164.1, пп. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.3 п.168.1 ст. 168, п. 177.6 та п. 177.11 ст. 177ПКУ у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 49 756,57 грн.

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, встановлено заниження військового збору за 2016 рік у сумі 4 146,38 грн.

Позивач 11.12.2018 подала заперечення на акт перевірки та відповідно до рішення № 12404/М/20-40-13-05-17 від 20.12.2018 було зменшено в частині податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 124,02 грн та військового збору у сумі 10,33 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 26.12.20158 № 0006711305 про визначення грошових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 49 632,55 грн. із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12 408,14 грн. та від 26.12.2018 № 0006701305 про оподаткування військовим збором 4 136,05 грн та штрафними санкціями 1 034,01 грн.

Представником фізичної особи ОСОБА_1 подано скаргу від 10.01.2019 на податкові повідомлення-рішення, проте за результатом розгляду скарги прийнято рішення № 1714/М/99-99-11-05-01-25 від 07.03.2019, яким податкові повідомлення рішення від 26.12.20158 № 0006711305 та від 26.12.2018 № 0006701305 залишені без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Відповідно до абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених норм встановлено, що обов`язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податків за наявності таких умов: отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Проценти нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов`язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід`ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов`язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Законодавством не заборонено встановлювати й інші види забезпечення виконання зобов`язань, підстави сплати, правова форма та розмір яких визначаються договором або законом, а тому встановлення в договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству. Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), а тому також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об`єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем у 2016 року отримано дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі 276 425,40 грн, що підтверджується відповіддю ПАТКБ ПРАВЕКСБАНК від 08.08.2017р. № 3679/09-01-ЗГБ, а також договором про прощення частини боргу (за кредитним договором № 2726-001/07Р від 12.03.20007) від 29.11.2016року.

Відповідно до п. 12 ( договору про прощення частини боргу) позивач повідомлений про прощення (анулювання) частини боргу (кредиту) та обов`язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. д п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів за формою 1-ДФ в 2016 року ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 276 425,40 грн. з ознакою 126 - додаткове благо (а.с. 78).

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом.

Таким чином, в порушення вимог пп. 164.2.17 д п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.3 п. 168 ст. 168 ПКУ фізичною особою ОСОБА_1 задекларовано не достовірні дані, а саме: відповідно до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік № (1700049195 від 08.02.2017 ) сума задекларованого доходу складає 0 грн (а.с. 96-98).

Суд також зазначає, що пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Отже, оскільки сума прощеного позивачу основного боргу по кредиту є його доходом, який, підлягає оподаткуванню, тому з суми такого доходу позивач зобов`язаний сплатити військовий збір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було виконано покладені на нього податкові зобов`язання, а саме не задекларовано та не сплачено ні податок на доходи фізичних осіб, ні військовий збір, що є правовою підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафних (фінансових) санкцій та нарахування податковим органом належної до сплати суми податку та військового збору, що в даному випадку відповідає оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо посилання позивача на пп.165.1 59 п.165 ст.165 ПК України, згідно якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються така сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) суд вважає помилковими, тому як закон щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) на час виникнення спірних правовідносин не прийнято, та доказів прощення боргу позивачу саме з цих підстав матеріали справи не містять.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій органів ДФС щодо проведення перевірки.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами у частині 4 ст. 9 КАС України .

Відповідно до абзаців 1 - 5 пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 18 пункту 73.3 статті 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований статтею 78 Податкового кодексу України.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема виявлено недостовірність даних, що міститься у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надають пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ).

Згідно п.78.4ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічні положення містить і п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у якому зазначено, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження (абз. 1 п.78.2ст.78 Податкового кодексу України).

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до дати початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

Так, судом апеляційної інстанції для з`ясування всіх обставин щодо призначення та проведення перевірки витребувано у податкового органу документи в підтвердження направлення позивачу запиту, наказу на перевірку тощо, такі документи надані до суду апеляційної інстанції та залучені до матеріалів справи.

Як встановлено з матеріалів справи ГУ ДФС у Харківській області на адресу ОСОБА_1 , з рекомендованим листом з повідомленням про вручення, направлено запит від 14.07.2017 № 2939/м/20-40-13-09-26 про надання пояснень та їх документальні підтвердження протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту до Головного управління ДФС у Харківській області, за адресою: 61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 6.46. Повідомлено також, що відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПКУ не ненадання пояснень та їх документального підтвердження є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Вказане відправлення повернуто до податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

ГУ ДФС у Харківській області видано наказ № 6799 від 14.09.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб платника податків за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, який разом з письмовим повідомленнями від 14.09.2018 № 878 та від 14.09.2018 № 9708/М/20-40-13-05-17 було направлено поштою з рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у зв`язку із закінченням терміну зберігання повернуто 24.10.2018 до Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис" (абзац 1 пункту 42.4 статті 42 ПК України).

При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що чинним ПК України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені вище правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих, з огляду на що відповідні доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Як зазначалось вище, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

З акту перевірки встановлено та підтверджено доданими до матеріалів справи копіями поштових конвертів і повідомлень, що запит , наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення направлені поштою з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 , однак не були їй вручені, а повернулися до податкового органу з зазначенням причини невручення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання , про що органом поштового зв`язку проставлено відповідну відмітку.

Жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неправильною адресою від позивача не надходило.

Отже, відповідачем виконано вимоги ст.42 та п.79.2 ст.79 ПК України щодо повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Слід зауважити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Вказана поведінка позивача свідчить про ухилення від здійснення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що спірний наказ є правовим актом індивідуальної дії, який розрахований на певне коло осіб, в ньому встановлений чіткий строк для проведення перевірки, в який перевірка платника податків ОСОБА_1 була проведена, що підтверджується актом перевірки, отже цей наказ, вичерпав свою дію в часі.

Таки чином, з урахуванням вищезазначеного, дії з проведення перевірки платника податків ОСОБА_1 вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи встановлені обставини щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, правомірності підстав для її проведення. Тоді як позивач звертав увагу суду у судовому процесі на порушення відповідачем норм пункту 79.2 ст. 79 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та є безпідставними.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року по справі № 520/4862/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) І.М. Ральченко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.01.2020 року