Постанова

від 15.01.2020 по справі 240/752/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/752/19

Головуючий у І інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

15 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.

за участю: секретаря судового засідання:Шпикуляка Ю.В.

позивача: ОСОБА_6

представника позивача: Вернидуба Д.В.

представник відповідача: Болохівського А.В.

представника апелянтів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Халімон Т .М.-Андрушка І.П.

апелянта ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (повний текст виготовлено 11.09.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області, за участю третьої особи-Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області, за участю третьої особи-Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2008 №317" від 14.12.2018 за №497.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2008 №317" від 14.12.2018 за №497.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Житомирська обласна державна адміністрація Житомирської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного її вирішення, просять рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року скасувати. Також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 просили закрити провадження у даній справі.

В обгрунтуванні апеляційної скарги відповідача вказано, що ні спірне розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 14.12.2018 №497, ні скасоване розпорядження Чуднівської райдержадміністрації від 21.07.2008 №317, жодним чином не впливають на права позивача та не порушують їх.

Апелянт також просив звернути увагу, що розпорядження Чуднівської райдержадміністрації від 21.07.2008 №317 скасоване як таке, що суперечать Конституції України та Законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Мотивами апеляційних скарг ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зазначено, що співвласники земельних паїв реформованого КСП "Карпівці" не уповноважували ОСОБА_6 на отримання державних актів на право спільної часткової власності на належні їм земельні ділянки.

Крім того, апелянти вважають, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

13.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апелянти та їх представники підтримали апеляційні скарги та просять їх задовольнити.

В свою чергу, позивач та її представник заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням зборів співвласників земельних та майнових паїв с.Карпівці від 10.07.2006, ОСОБА_6 обрано уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок (хмелеплантації) загальною площею 154,0377 га.

На підставі розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2018 №317 виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки:

-серія ЯД №561661 від 08.08.2008 на площу 16,8104 га;

-серія ЯД №561662 від 08.08.2008 на площу 17,5941 га;

-серія ЯД №561663 від 08.08.2008 на площу 21,7245 га;

-серія ЯД №561664 від 08.08.2008 на площу 48,1542 га;

-серія ЯД №561665 від 08.08.2008 на площу 10,9596 га;

-серія ЯД №561666 від 08.08.2008 на площу 4,7050 га;

-серія ЯД №561667 від 08.08.2008 на площу 34,0899 га.

У вказаних державних актах ОСОБА_6 зазначена уповноваженою від співвласників земельних ділянок.

Після виготовлення державних актів, вказані земельні ділянки загальною площею 154,0377 га, передані в оренду СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів".

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2008 №317" від 14.12.2018 за №497 скасовано розпорядження №317 .

Вважаючи розпорядження №497 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки винесене поза межами повноваження відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2008 №317" від 14.12.2018 за №497.

При цьому, розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 821/772/18 (провадження № 11-1065апп18).

Так, предметом позову у даному спорі є розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови Чуднівської районної державної адміністрації від 21.07.2008 №317" від 14.12.2018 за №497.

В свою чергу, на підставі розпорядження від 21.07.2008 №317, виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки, загальною площею 154,0377 га, які в подальшому передано в оренду СТОВ "Спілка хмелярів та пивоварів".

Тобто, спір у справі що розглядається виник щодо законності розпорядчих дій (бездіяльності), що ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельні ділянки, до вирішення якого не можуть бути розв`язані питання, пов`язані з передачею землі у користування або власність.

В той же час, спір стосується права власності і фізичних осіб, які не є учасниками цього адміністративного процесу, тобто цивільного права.

За правилами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Стаття 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов`язків.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 цього Кодексу).

На підставі частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, зокрема в постановах від 26.04.2016р. (справа №823/1604/14), від 31.05.2016р. (справа №2-а-227/11), від 01.06.2016р. (справа №569/23686/13а) та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13, від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15, від 25 квітня 2018 року у справі № 825/519/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 522/23245/16-а, від 28 листопада 2018 року у справі № 362/1038/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/15700/17, 23 січня 2019 року у справі № 815/8551/13-а, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/1773/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 810/3711/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 та від 8 листопада 2019 року у справі № 813/2119/17.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також захисту приватного права позивача, на користування спірною земельною ділянкою.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст.19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.319 діючого КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин слід закрити провадження у справі, роз`яснивши позивачу, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Житомирської обласної державної адміністрації Житомирської області, за участю третьої особи-Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.