Рішення

від 14.01.2020 по справі 902/957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/957/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз", вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, 46005, код - 37306731

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест", вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034, код - 41591121

про стягнення 183 097,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

14.11.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 05.11.2019року Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" про стягнення 160 952,13 грн. основної заборгованості, 22 145,16 грн. штрафних санкцій за Договором постачання №20/05-19-03 від 20.05.2019 року та 2 746,47 грн. судових витрат.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на порушення законних прав та інтересів останнього шляхом невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" грошових зобов`язань щодо оплати вартості прийнятого товару відповідно до умов Договору постачання № 20/05-19-03 від 20.05.2019 року, в зв`язку з чим була нарахована заборгованість за поставлений товар.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі № 902/957/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2019 року.

В судовому засіданні 10.12.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.01.2020 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 10.12.2019 року.

Ухвалою суду від 19.12.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

20.12.2019 року на адресу суду від представника позивача до суду надійшло клопотання б/н від 10.12.2019 року про долучення до матеріалів справи доказів.

14.01.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 14.01.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Також у заяві останній просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

В судове засідання 14.01.2020 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому суд зазначає, що ухвала суду від 19.12.2019 року, яка надіслана на адресу відповідача на дату проведення судового засідання повернулась до суд з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

При цьому суд зважає на положення ст. 242 ГПК України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд виходить з того, що відмітка у поштовому відправленні: "за закінченням встановленого строку зберігання" підтверджує відсутність особи за адресою місцезнаходження та небажання отримати копію судового рішення.

Ч. 10 ст. 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що копії ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/957/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості з ними ознайомитись.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст.182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Факт належного повідомлення позивача підтверджується наявною в матеріалах справи заявою б/н від 14.01.2020 року в якій представник позивача просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Суд розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення 01.07.2019 року з відповідачем договору постачання №20/05-19-03 відповідно до якого останньому поставлено товар, на загальну суму 310 952,14 грн за який відповідач розрахувався частково.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором у відповідача утворилась заборгованість по оплаті товару в сумі 183 097,29 грн.

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 160 952,13 грн, 3% річних в сумі 1 680,00 грн, 1 609,52 грн інфляційних втрат та 18 855,64 грн пені.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 20.05.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" (Постачальник, Позивач) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест", (Покупець, Відповідач) рахунок на оплату № 205/13 на товар на загальну суму 473 339,36 грн разом з ПДВ (а.с. 31, т. 1).

При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова форма договору постачання № 20/05-19-03 від 20.05.2019 року.

26.06.2019 року, відповідачем згідно вказаного рахунку перераховано позивачу 100 000,00 грн в якості попередньої оплати за товар, на підтвердження чого в справі наявна копія банківської виписки (а.с. 18, т. 1).

01.07.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" згідно видаткової накладної № 2706/07 вище обумовлений товар на загальну суму 310 952,14 грн разом з ПДВ.

В подальшому відповідачем переховано позивачу за поставлений товар суму коштів в розмірі 50 000,00 грн , що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 22, 26, т. 1).

Решту суми поставленого товару в розмірі 160 952,13 грн відповідачем не оплачено. Іншого матеріали справи не містять та сторонами не спростовано.

03.10.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 03/10-19-01 з вимогою погашення заборгованості за поставлений товар. Однак відповіді на претензію надано не було.

Непроведення відповідачем решти розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

В силу ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалами Господарського суду Вінницької області від 19.11.2019 року та 19.12.2019 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" надати до суду належним чином засвідчені копії та оригінали для огляду в судовому засіданні наступні документи: Договір поставки № 20/05-19-03 від 20.05.2019 року; видаткова накладна №2706/07 від 01.07.2019; товарно-транспортна накладна №Р2706/07 від 01.07.2019.

Однак, відповідачем вимоги суду не виконано.

З огляду на ухилення відповідачем від надання витребуваних судом доказів, суд вважає достовірними та доведеними визначені позивачем факти стосовно поставки ТОВ "Титан Будінвест", описаного в рахунку № 205/13 від 20.05.2019 року товару.

Відповідачем жодними доказами не спростовано доводи позивача стосовно передачі товару у власність ТОВ "Титан Будінвест", підтверджено факт його отримання шляхом часткової оплати вартості визначеного у рахунку № 205/13 від 20.05.2019 року, в якому визначено найменування поставленого товару, не подано у порядку. визначеному Податковим Кодексом України скаргу щодо протиправного формування податкового кредиту та оформлення позивачем податкових накладних за фактом здійснення господарської операції з поставки товару ТОВ "Титан Будінвест".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 160 952,13 грн заборгованості за отриманий товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з 1 680,00 грн 3% річних, 1 609,52 грн інфляційних втрат та 18 855,64 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 2706/07 від 01.07.2019 року та податковими накладними, в яких відображено господарську операцію з поставки товару, також на підтвердження факту поставки товару позивачем свідчить проведена відповідачем часткова оплата цього товару.

Однак, матеріали справи не містять документів, які б відображали конкретні строки оплати відповідачем вартості отриманого товару. Крім цього, не надано доказів отримання претензії відповідачем.

При цьому, у суду відсутня можливість встановити чіткий строк порушення грошового зобов`язання, в зв`язку з чим заявлені позивачем розміри 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 18 855,64 грн пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, нарахування пені має ґрунтуватися на основі укладеного сторонами письмового договору, який повинен визначати розмір пені, строк її нарахування та порядок обчислення.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова форма договору постачання № 20/05-19-03 від 20.05.2019 року, при цьому докази надання договору в письмовій формі у матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи, відсутність письмової форми договору постачання № 20/05-19-03 від 20.05.2019 року, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" про стягнення пені є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню судом не підлягає.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у стягненні 3 % річних, інфляційних втрат та пені в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 414,29 грн; судові витрати в сумі 332,18 грн - слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" (вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034, код - 41591121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, 46005, код - 37306731) 160 952,13 грн - заборгованості за поставлений товар, 2 414,29 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна група" Терполімергаз" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Будінвест" 1 609,52 грн - інфляційних втрат, 1 680,00 грн - 3% річних, 18 855,64 грн - пені.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 332,18 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Микулинецька, 31, м. Тернопіль, 46005)

3 - відповідачу (вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034)