Рішення

від 13.01.2020 по справі 910/15528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2020Справа № 910/15528/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" (вул.Ковпака, буд. 4, м.Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 14013532)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА АГРО КОМ" (вул. Новгородська, буд.6, кв. 56, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 40390966)

про стягнення 148 000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА АГРО КОМ" про стягнення суми 148 000,00 грн основного боргу за поставлений товар згідно видаткових накладних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач частково виконав зобов`язання по оплаті отриманого товару, поставлено згідно видаткових накладних №5130/1 від 29.09.2016 та №5439/5 від 07.10.2016, а також залізничних накладних №44411452 від 29.09.2016 та №44487551 від 06.10.2016, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість станом на 29.08.2019 в розмірі 148 000,00 грн.

Ухвалою від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

18.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив по позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рахунки на оплату №4506 від 26.09.2016, №4592 від 29.09.2016, в розумінні норм чинного законодавства не є первинними документами, які фіксують договірні відносини між сторонами та мають інформаційний характер. Крім того, відповідач посилається на сплив позовної давності, у зв`язку з чим подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

27.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач посилається на виписки з банку ПАТ Райфайзен Банк АВАЛЬ , а саме:

- від 27.09.2016, де зазначено сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4506 від 26.09.2019 (платіж на сума 480 000,00 грн);

- від 28.09.2016, де зазначено сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4506 від 26.09.2019 (платіж на сума 196 000,00 грн);

- від 12.10.2016, де зазначено сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019 (платіж на сума 300 000,00 грн);

- від 13.10.2016, де зазначено сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019 (платіж на сума 124 000,00 грн). Зазначені виписки, на думку позивача, підтверджують факт сплати відповідачем за отриманий товар із зазначенням рахунків, крім того факт отримання товару, за номенклатурою та у кількості, підтверджується залізничними накладними. Щодо застосування строку позовної давності, позивач заперечив, посилаючись на відлік строку позовної давності з 12.09.2019, тобто з дня вручення рекомендованого відправлення (04.09.2019) із вимогою сплати за отриманий товар відповідачем, плюс сім днів на оплату, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з тим, що суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І. перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З видаткових накладних №5130/1 від 29.09.2016 та №5439/5 від 07.10.2016, а також залізничних накладних №444411452 від 29.09.2016 та №444487551 від 06.10.2016 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА АГРО КОМ" у загальній кількості 120 тон на загальну суму 1 248 000,00 грн.

Виписки з банку ПАТ Райфайзен Банк АВАЛЬ свідчать про часткову сплату за отриманий товар Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА АГРО КОМ", а саме:

- 27.09.2016 сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4506 від 26.09.2019, платіж на сума 480 000,00 грн;

- 28.09.2016 сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4506 від 26.09.2019, платіж на сума 196 000,00 грн;

- 12.10.2016 сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019, платіж на сума 300 000,00 грн;

- 13.10.2016 сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019, платіж на сума 124 000,00 грн. Загальна сума сплаченого товару складає 1 100 000,00 грн.

Спір у справі виник, за твердженням позивача, з утворення заборгованості станом на 29.08.2019 в розмірі 148 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

З огляду на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛТА АГРО КОМ" товару, останній звернувся до відповідача 29.08.2019 із вимогою №2908/1, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити наявну заборгованість за отриманий товар в розмірі 148 000,00 грн, підтвердження про її направлення містяться у матеріалах справи.

Проте, відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, наявної перед позивачем заборгованості у встановлений строк не погасив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату №4506 від 26.09.2016 та №4592 від 29.09.2016, шляхом підписання відповідачем видаткової накладної №5439/5 від 07.10.2016. (підписи скріплені печаткою відповідача) та враховуючи, що вказані документи містять найменування наданих послуг, їх кількість та ціну. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання ст. 712 Цивільного кодексу України та глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, позивачем поставлений товар відповідачу на загальну суму 1 248 000,00 грн, відповідачем частково сплачений отриманий товар в розмірі 1100 000,00 грн.

Звертаючи на вищезазначене, суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що рахунки на оплату №4506 від 26.09.2016, №4592 від 29.09.2016, в розумінні норм чинного законодавства не є первинними документами, які фіксують договірні відносини між сторонами та мають інформаційний характер.

Враховуючи наведені та встановлені судом обставини, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем було порушено зобов`язання з оплати отриманого товару, але щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Позовною давністю згідно зі ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідачем згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України вчинено заяву про застосування позовної давності до вимог у даному спорі.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Наведені Позивачем обґрунтування дотримання ним строків позовної давності судом досліджені та відхиляються, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався 13.10.2016 - тобто у день, коли відповідачем була здійснена остання сплата за отриманий товар (виписка з банку ПАТ Райфайзен Банк АВАЛЬ сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019, платіж на сума 124 000,00 грн.), і сплив 13.10.2019 - це було останнім днем, коли позивач мав право заявити вимоги у межах трьохрічного строку позовної давності.

Крім того, суд зазначає, що позивач не завертався до суду в порядку ч. 5 ст. 267 ЦК України із зазначенням поважних причин пропущення позовної давності, які порушили його права та підлягають захисту.

Отже, позивачем було пропущено строк позовної давності не з поважних причин, а з власної волі - оскільки позивач на власний розсуд обирав процесуальні способи захисту своїх прав, зокрема, спочатку звернувся не з позовом, а з вимогою №2908/1 від 29.08.2019 до відповідача, а з позовом вже звернувся 04.11.2019, тобто після пропущення строку позовної, який сплив 13.10.2019.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене суд за заявою відповідача застосовує позовну давність до вимог даного позову, у зв`язку з чим відмовляє у позові.

Судові витрати Позивача у зв`язку з відмовою у позові відповідно до ст. 129 ГПК України Позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.01.2020

Суддя Н.І. Ягічева