Постанова

від 27.04.2020 по справі 910/15528/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа№ 910/15528/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020

у справі № 910/15528/19 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делта Агро Ком"

про стягнення 148 000,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "ТД "УкрРосХим" - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делта Агро Ком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" суму боргу в розмірі 148 000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, посилаючись на п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", вказує на те, що оскільки вимога № 2908/1 від 29.08.2019 була надіслана відповідачу 30.08.2019 та отримана останнім 04.09.2019, відлік позовної давності щодо пред`явлення позову починається з 12.09.2019, тому строки позивачем не порушені.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15528/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Згідно з ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 у визначеному складі суду. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УкрРосХим" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 без повідомлення учасників справи.

03.03.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що доводи скаржника суперечать правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові № 397/1402/15-ц від 16.01.2018, а також Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19. Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із видаткових накладних № 5130/1 від 29.09.2016 та № 5439/5 від 07.10.2016, а також залізничних накладних № 444411452 від 29.09.2016 та № 444487551 від 06.10.2016 вбачається, що позивач поставив товар відповідачу у загальній кількості 120 тонн на загальну суму 1 248 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Витяги із особового рахунку позивача свідчать про часткову сплату за отриманий товар відповідачем, а саме:

- 27.09.2016 "сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку № 4506 від 26.09.2016, платіж на суму 480 000,00 грн.";

- 28.09.2016 "сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку № 4506 від 26.09.2016, платіж на суму 196 000,00 грн.";

- 12.10.2016 "сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку № 4592 від 29.09.2016, платіж на суму 300 000,00 грн.";

- 13.10.2016 "сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку № 4592 від 29.09.2016, платіж на суму 124 000,00 грн.".

Отже, загальна сума сплаченого товару складає 1 100 000,00 грн.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 148 000,00 грн.

Доказів повної оплати за поставлений позивачем товар згідно із договором, відповідачем не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Отже, підписавши та скріпивши відбитками печаток зазначені накладні, сторонами укладено договір поставки та виконано його позивачем й частково відповідачем, оскільки позивачем, як постачальником, передані відповідачу, як покупцю, товари, а останній їх прийняв, проте повністю не оплатив.

Так, позивач 29.08.2019 звернувся до відповідача із вимогою за № 2908/1, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити наявну заборгованість за отриманий товар в розмірі 148 000,00 грн., підтвердження про її направлення містяться у матеріалах справи.

Однак, відповіді на вимогу відповідачем не надано, також не сплачено наявну заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав доказів оплати всієї вартості одержаного від позивача товару.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 148 000,00 грн. заборгованості є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позов пред`явлено 04.11.2019.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що перебіг строку позовної давності розпочався 13.10.2016 - тобто у день, коли відповідачем була здійснена остання сплата за отриманий товар (витяг із особового рахунку - сплата за NPK 5-17-36+S згідно рахунку №4592 від 29.09.2019, платіж на суму 124 000,00 грн.), і сплив 13.10.2019 - це було останнім днем, коли позивач мав право заявити вимоги у межах трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду про те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 148 000,00 грн., із пропуском позовної давності, у зв`язку із чим, у позовній вимозі про стягнення заборгованості у розмірі 148 000,00 грн. належить відмовити, у зв`язку із пропуском позовної давності.

Згідно із ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак, із матеріалів справи не вбачається та позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності, отже, немає підстав для висновку про існування зазначених поважних причин.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Аналіз приписів ст. 655 та ч. 1 ст. 697 ЦК дозволяє зробити висновок, що обов`язком продавця є передача товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов`язується оплатити товар. Правовідносини купівлі-продажу передбачають перехід права власності на товар від продавця до покупця у момент передачі товару покупцеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18.

Наявність у покупця зобов`язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (Лист ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013).

Таким чином, посилання скаржника на те, що відлік позовної давності щодо пред`явлення позову починається з 12.09.2019 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі 910/15528/19 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрросхим", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрросхим", згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрросхим" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/15528/19 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрросхим".

4. Справу № 910/15528/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич