Постанова

від 20.01.2020 по справі 902/803/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/803/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 (головуючий - Колбасов Ф. Ф., судді Лабунська Т. І., Тісецький С. С.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 (головуючий - Грязнов В. В., судді Філіпова Т. Л., Юрчук М. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ?Нібулон?

до фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича

про стягнення 241056,27 грн збитків.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство ?Нібулон? (далі - ТОВ СГП ?Нібулон?, Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням заяви від 02.11.2018 про зменшення розміру позовних вимог) до фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича (далі - ФОП Кулик Є. А., Підприємець) про стягнення 241056,27 грн збитків за період з травня 2015 року по 21.07.2016.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що дії відповідача щодо заволодіння земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні ТОВ СГП ?Нібулон? на підставі договору оренди землі від 12.05.2006 № 331/040681200058 (далі - договір від 12.05.2006), та здійснення Підприємцем упродовж 2015-2016рр. самовільного посіву сільськогосподарських культур на ній порушує право Товариства на користування цією земельною ділянкою, тобто в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення для притягнення його до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування позивачу збитків, у тому числі у виді упущеної вигоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 (суддя Матвійчук В. В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 (головуючий - Розізнана І. В., судді Василишин А. Р., Мельник О. В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані недоведеністю наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови для стягнення збитків, а саме позивачем не доведено протиправність дій Підприємця, пов`язаних із самовільним зайняттям ним земельної ділянки загальною площею 4,3448 га (далі - спірна земельна ділянка), оскільки господарська діяльність на зазначеній земельній ділянці велася за наявності правової підстави - укладеного між гр. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ФОП Куликом Є. А. договору оренди землі від 01.02.2014 № 8-В-Х-В (далі - договір оренди від 01.02.2014), який у судовому порядку не визнано недійсним і є чинним.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 (головуючий - Міщенко І. С., судді Берднік І. С., Суховий В. Г.) касаційну скаргу ТОВ СГП ?Нібулон? задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №902/803/17 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Зазначена постанова аргументована тим, що, здійснюючи розгляд справи, суди попередніх інстанцій не встановили: 1) чи був обізнаний Підприємець як орендар за договором оренди від 01.02.2014 про наявність іншого договору оренди стосовно цієї ж земельної ділянки, укладеного раніше з ТОВ СГП ?Нібулон?, та чи можна розцінювати дії відповідача як навмисні діяння; 2) зміст акта перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства від 05.06.2015 № 22/15, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, може свідчити, що на момент проведення перевірки ФОП Кулику Є. А. було відомо про те, що Товариство було законним користувачем спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це відповідач продовжував створювати перешкоди у використанні позивачем спірної земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції під час дії договору оренди від 12.05.2006, укладеного з позивачем.

7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019, позов задоволено. Ухвалено стягнути з ФОП Кулика Є. А. на користь ТОВ СГП ?Нібулон? 241056,27 грн збитків, з яких: 67600 грн - неодержаний дохід за 2015 рік; 160043,40 грн - неодержаний дохід за 2016 рік; 5086,87 грн - витрати на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році; 7330,84 грн - витрати, пов`язані з виплатою орендної плати за 2015 рік; 995,16 грн - витрати, пов`язані з виплатою орендної плати за 2016 рік.

8. Зазначені рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 16, 22, 614, 623, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 218, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 125, 126, 152, 156, 211, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 10 Закону України "Про оренду землі", пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, та статей 73, 74, 75, 86, 98, 269 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведення позивачем наявності у діях відповідача з тимчасового зайняття спірної земельної ділянки та самовільного посіву на ній сільськогосподарської культури (кукурудзи) у період дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між ТОВ СГП ?Нібулон? та гр. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), повного складу цивільного правопорушення, необхідного для покладання відповідальності у виді відшкодування збитків у спірній сумі, оскільки: 1)постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15 скасовано рішення Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2016 № 14051367 щодо державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. права оренди спірної земельної ділянки і зобов`язано зазначену Реєстраційну службу внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за Куликом Є. А. права оренди цієї земельної ділянки; 2)відповідач, здійснюючи посів кукурудзи у 2015 році, повинен був перевірити, чи не обтяжена земельна ділянка іншими правами користування; 3) на момент проведення Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства, результати якої оформлено актом від 05.06.2015 № 22/15, відповідачу було відомо про те, що позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це, продовжував створювати перешкоди у використанні Товариством цієї земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції під час дії договору оренди від 12.05.2006.

При цьому апеляційний суд зазначив про фактичне визнання відповідачем розміру завданих позивачу збитків зважаючи на те, що у жодному з поданих процесуальних документів у справі Підприємець не заперечує проти розміру збитків, а лише вказує на відсутність його протиправної поведінки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ФОП Кулик Є. А. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 22, 204, 611, 612, 614, 623 ЦК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та статей 75, 77 ГПК України, наголошуючи, що: 1) право користування ФОП Кулика Є. А. спірною земельною ділянкою правомірно виникло на підставі договору оренди від 01.02.2014, який є чинним та не визнано недійсним в судовому порядку, позаяк в акті перевірки від 05.06.2015 № 22/15 не встановлено факту самовільного зайняття відповідачем цієї земельної ділянки, тобто відсутня протиправна поведінка Підприємця, а суди так і не встановили моменту, з якого використання спірної земельної ділянки стало неправомірним; 2) суди не врахували того, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15, яка набрала законної сили, встановлено факти, що мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доказуванню під час вирішення цього спору, а саме: державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ФОП Куликом Є. А. 26.06.2014 було здійснено правомірно, що виключає можливість задоволення вимог ТОВ СГП ?Нібулон? про визнання протиправним з моменту прийняття рішення Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2016 № 14051367; від моменту державної реєстрації і до моменту внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування права оренди спірної земельної ділянки Підприємець має повне право користуватися нею на умовах оренди, оскільки наразі такий запис до реєстру не внесено; 3) суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання відповідачем розміру завданих позивачу збитків, оскільки, по-перше, Підприємець на адресу судів не направляв будь-яких заяв по суті справи, у яких би визнавав здійснений позивачем розрахунок розміру збитків, по-друге, постановляючи ухвалу від 02.08.2019 про призначення судової економічної експертизи, апеляційний суд спочатку обґрунтовано виходив з того, що розмір збитків визначено позивачем самостійно, натомість для з`ясування реального розміру збитків необхідні спеціальні знання, але в подальшому внаслідок відмови Товариства оплатити вартість судової експертизи непослідовно дійшов висновку про достатність доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних рішенні та постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. 12.05.2006 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ СГП "Нібулон" (орендар) було укладено договір оренди землі № 331/040681200058, за умовами пунктів 1.1, 2.1, 3.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, яка розташована на території Вишенківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,35 га, у тому числі рілля - 4,35 га. Договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі зацікавлена сторона повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово іншу сторону про намір продовжити його дію.

Договір оренди від 12.05.2006 зареєстровано в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.07.2006 № 040681200058.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 23.07.2006 ОСОБА_2 (орендодавець) передав, а ТОВ СГП "Нібулон" (орендар) прийняв земельну ділянку загальною площею 4,35 га, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

13. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30.11.2010 у справі № 2-1371/2010 визнано за ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_2 ) право власності на земельну ділянку площею 4,35 га, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт від 22.06.2012 на право власності на земельну ділянку площею 4,3448 га, який зареєстровано за № 0524880001001927 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

14. 01.02.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФОП Куликом Є. А. (орендар) укладено договір оренди землі № 8-В-Х-В, за умовами пунктів 1, 2, 8 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Право власності орендодавця на земельну ділянку, яка передається в оренду, посвідчується державним актом серії ЯМ 304682 від 22.06.2012. Підприємцю передається в оренду земельна ділянка № 4, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, загальною площею 4,3448 га. Договір укладено терміном на 15 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 45 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди на зазначену земельну ділянку зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2014 № 14051367.

15. У матеріалах справи міститься акт самовільного зайняття земельної ділянки від 05.05.2015, складений комісією у складі представників Хмільницької районної державної адміністрації, ТОВ СГП "Нібулон" і мешканця с. Вишенька щодо самовільного захоплення земельної ділянки № 4 площею 4,3448 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004 (згідно з довідкою Хмільницького відділу земельних ресурсів 0524881200:04:002:0028) та підтвердження факту посіву на ній кукурудзи ФОП Куликом Є. А.

16. Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області проведено перевірку дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства, за результатами якої складено акт від 05.06.2015 № 22/15.

Цим актом зафіксовано, що ФОП Кулик Є. А. використовує земельну ділянку площею 4,3448 га на підставі договору оренди від 01.02.2014, державна реєстрація якого проведена 26.06.2014. ФОП Кулик Є .А. використовує земельну ділянку, право користування якою гр. ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору передано ТОВ СГП "Нібулон". При цьому використання ФОП Куликом Є. А. земельної ділянки здійснюється відповідно до кадастрового плану та цільового призначення.

В акті зазначено, що на момент проведення перевірки ФОП Кулик Є. А. надав зазначені правовстановлюючі документи на пай площею 4,3448 га, а також акт приймання-передачі від 07.07.2014, копію вимоги гр. ОСОБА_1 від 01.09.2012 до ТОВ СГП "Нібулон" та письмову відповідь Товариства від 17.09.2012 № 9801/01-56.

17. Позивач надав копію письмової вимоги гр. ОСОБА_1 про повернення орендованої земельної ділянки від 01.09.2012 та письмове заперечення Товариства від 17.09.2012 № 9801/01-56, яке аргументоване тим, що у зв`язку з переходом до спадкоємця права власності на спірну земельну ділянку не виникли підстави для припинення дії договору оренди від 12.05.2006, тому зазначена земельна ділянка буде повернута за актом приймання-передачі після закінчення строку дії цього договору.

18. Управління Держгеокадастру у Хмільницькому районі Вінницької області листом від 20.08.2015 № 27-28-0.4-3035/2-15 повідомило Товариству, що земельна ділянка, кадастровий номер 0524881200:04:002:0028, що належала покійному гр. ОСОБА_2 , та земельна ділянка, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, що належить гр. ОСОБА_1 , є однією і тією ж земельною ділянкою.

19. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15 скасовано рішення Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2014 № 14051367 щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди на спірну земельну ділянку та зобов`язано Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за ФОП Куликом Є. А. іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки.

20. З інформаційної довідки від 06.09.2017 № 96527441 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що запис від 26.06.2014 № 6142383 про право оренди за ФОП Куликом Є. А. земельної ділянки площею 4,3448 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є чинним з моменту його внесення.

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

22. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

23. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

24. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

25. Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

26. Системний аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

27. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

28. Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

29. Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору. Договір оренди від 12.05.2006 не передбачає припинення договору у зв`язку зі смертю орендодавця. Не зазначено такої підстави припинення договору оренди земельної ділянки і у статті 31 Закону України "Про оренду землі" та у статті 141 ЗК України. Разом з тим відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України до спадкоємця перейшли право власності на земельну ділянку та права й обов`язки орендодавця за договором оренди. Оскільки у спірний період (з травня 2015 року по 21.07.2016) строк дії договору оренди від 12.05.2006 не закінчився, правові підстави для припинення цього договору не зазначені та не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, орендодавець не мав законних підстав укласти договір оренди цього ж предмета з іншою особою - орендарем упродовж часового проміжку, протягом якого був чинним договір оренди від 12.05.2006 (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 193/11/17).

30. При цьому одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення прав позивача як орендаря (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц).

31. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

32. Згідно з частиною 1 статті 269 та підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

33. Відповідно до частини 5 статі 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

34. Виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 вказівки щодо необхідності встановлення обізнаності/необізнаності Підприємця як орендаря за договором оренди від 01.02.2014 про наявність іншого договору оренди стосовно цієї ж земельної ділянки, укладеного раніше з ТОВ СГП ?Нібулон?, станом на час складання Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області акта перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства від 05.06.2015 № 22/15, та обумовленої цим можливості кваліфікації дій відповідача зі створення перешкод у використанні позивачем спірної земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції як навмисних, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки станом на 05.06.2015 ФОП Кулику Є. А. було відомо про існування укладеного між гр. ОСОБА_2 та ТОВ СГП ?Нібулон? договору оренди від 12.05.2006, який недійсним не визнавався, Товариство має переважне право оренди спірної земельної ділянки, а дії відповідача щодо зайняття цієї земельної ділянки є незаконними (протиправними). і винними.

35. Разом з тим касаційна інстанція вважає передчасним як висновок судів попередніх інстанцій про наявність протиправної поведінки відповідача у спірний період (з травня 2015 року по 21.07.2016), так і їх подальший висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків у виді 67600 грн неодержаного доходу за 2015 рік, 160043,40 грн неодержаного доходу за 2016 рік і 5086,87 грн витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році, з огляду на таке.

36. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

37. За змістом абзацу 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

38. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав , документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

39. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі № 814/3054/15 позовні вимоги ТОВ СГП "Нібулон" задоволено. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.06.2014 № 14051367 щодо державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. іншого речового права - права оренди земельної ділянки строком на 15 років площею 3,3448 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, прийняте державним реєстратором РС Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області. Зобов`язано відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. іншого речового права - права оренди земельної ділянки строком на 15 років площею 3,3448 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

40. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15 скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2015. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ТОВ СГП "Нібулон". Скасовано рішення Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2014 № 14051367 щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди на спірну земельну ділянку. Зобов`язано Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за ФОП Куликом Є. А. іншого речового права - права оренди спірної земельної ділянки. У задоволенні іншої частини позовних вимог (про визнання протиправним з моменту прийняття рішення Реєстраційної служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2014 № 14051367) відмовлено. Зобов`язано Реєстраційну службу Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області протягом 15 днів з моменту отримання рішення суду надати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови суду в справі № 814/3054/15.

На необхідність врахування вказаного судового рішення судами під час нового розгляду цієї справи звернув увагу Верховний Суд у постанові від 11.05.2018.

41. Приймаючи зазначену постанову, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскаржене рішення відповідача від 26.06.2014 № 14051367 про державну реєстрацію за ФОП Куликом Є. А. права оренди земельної ділянки прийнято на основі поданих документів, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав, що виключає можливість задоволення вимог позивача про визнання протиправним з моменту прийняття оскарженого рішення відповідача.

У подальшому апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що можливість скасування в порядку адміністративного судочинства рішення відповідача про державну реєстрацію права не залежить від законності такого рішення на момент його прийняття, тому для поновлення прав ТОВ СГП "Нібулон" необхідно скасувати рішення відповідача від 26.06.2014, індексний номер 14051367, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. права оренди земельної ділянки строком на 15 років площею 3,3448 га, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004, яка розташована на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Винницької області, із зобов`язанням відповідача внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. такого речового права.

42. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів .

Таким чином, судове рішення у справі № 814/3054/15, яке 01.06.2016 набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів.

43. Отже, ураховуючи положення статті 204 ЦК України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 12, 26 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини 1 статті 129 Конституції України, колегія суддів вважає, що до 01.06.2016 у діях ФОП Кулика Є. А. не було та не могло бути ознак протиправної поведінки, спрямованої на самовільне зайняття і використання спірної земельної ділянки з метою завдання збитків Товариству, яке володіє цією земельною ділянкою на підставі договору оренди від 12.05.2006.

При цьому наявне невиконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15 в частині внесення запису про скасування державної реєстрації за ФОП Куликом Є. А. права оренди спірної земельної ділянки жодним чином не спростовує обставину припинення такого права з 01.06.2016, чим спростовується протилежне твердження скаржника.

44. Відтак, у порушення вимог статей 86, 236, 269 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій не спростовано доводи скаржника про те, що право користування ФОП Кулик Є. А. спірною земельною ділянкою правомірно виникло на підставі договору оренди від 01.02.2014, який є чинним та не визнаний недійсним у судовому порядку, позаяк в акті перевірки від 05.06.2015 № 22/15 не встановлено факту самовільного зайняття відповідачем цієї земельної ділянки, тобто відсутня протиправна поведінка Підприємця, а суди так і не встановили моменту, з якого використання спірної земельної ділянки стало неправомірним.

45. Проте, касаційна інстанція відхиляє помилкові аргументи скаржника щодо ототожнення зазначених вище правових висновків, викладених у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 814/3054/15, з фактами, які мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доказуванню під час вирішення цього спору, оскільки відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

46. Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування висновку щодо наявності підстав для відшкодування реальних збитків у виді 5086,87 грн витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році, а також у виді 67600 грн неодержаного доходу за 2015 рік і 160043,40 грн неодержаного доходу за 2016 рік, місцевий господарський суд, з яким помилково погодився і суд апеляційної інстанції, безпідставно послався на норму пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284), згідно з якою відшкодуванню підлягають, зокрема: понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Адже за змістом пунктів 1, 2, 5 Порядку № 284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок , встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок . Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

47. Таким чином, передумовою для відшкодування збитків, завданих Товариству як орендарю внаслідок тимчасового зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали справи не свідчать та суди не встановили складання та затвердження такого акта.

48. Водночас, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій та визнані сторонами факти, що у березні 2015 року відповідач посіяв кукурудзу на спірній земельній ділянці, що перешкодило Товариству посіяти на ній соняшник під урожай 2015 року, а також обставини фактичного використання Підприємцем спірної земельної ділянки у 2016 році, Верховний Суд вважає таким, що суперечить фактичним обставинам справи, висновок суду першої інстанції про доведеність понесення позивачем 5086,87 грн реальних збитків у виді витрат на виконання робіт з обробітку спірної земельної ділянки у 2015 році.

49. У свою чергу, стосовно позовних вимог про відшкодування збитків у виді 227643,40 грн упущеної вигоди (67600 грн неодержаного доходу за 2015 рік і 160043,40 грн неодержаного доходу за 2016 рік) колегія суддів зазначає таке.

50. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (наведену правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц і постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин).

51. Отже, саме ТОВ СГП "Нібулон" як позивач та особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у виді упущеної вигоди, мало довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору урожаїв соняшника та кукурудзи, так і розмір цього доходу.

52. Відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

53. Ураховуючи наведене Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем належними і достатніми доказами того, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також щодо вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів, зокрема реального наміру запланованої сівби на спірній земельній ділянці саме соняшнику в 2015 році та кукурудзи в 2016 році шляхом закупівлі відповідних обсягів насіння та оплати рахунків тощо.

54. Водночас, обґрунтовуючи доведеність розміру завданих Товариству збитків у виді упущеної вигоди, суди безпідставно послалися виключно на надані позивачем докази, а саме: план-схему розташування земельної ділянки на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області на 01.06.2015, підписаний головою Вишеньківської сільської ради Кирилюка О. С.; підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2015 форми №29-сг, затвердженої Держкомстатом 21.06.2010; копію структури посівних площ по філії "Хмільник" на 2015-2016рр.; копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2016 форми №29-сг, затвердженої Держкомстатом 25.09.2015 (зі змінами), з квитанцією №2 від 01.12.2016; копії бухгалтерських довідок на списання ПММ (дизпаливо) та мінеральних добрив; копії облікових листів тракториста-машиніста комбайнера за 2015 рік; "Производственный отчет по аналитическим признакам, хозяйствам, видам работ МО_Хмельницкий ООО СП "Нибулон" період с 1/03/2015 по 4/05/2015; копію відомості на виплату грошей тощо.

55. За змістом частин 1, 2 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

56. Як свідчать матеріали справи ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 з власної ініціативи суду призначено судову експертизу на вирішення якої поставлено питання: "1. Якими є документально обґрунтовані розміри збитків, завданих ТОВ СГП "Нібулон" через неможливість користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004 (0524881200:04:002:0028), у 2015 році та упущеної вигоди за 2015 рік?; 2. Якими є документально обґрунтовані розміри збитків завданих ТОВ СГП "Нібулон" через неможливість користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0524881200:04:002:3004 (0524881200:04:002:0028), у 2016 році та упущеної вигоди за 2016 рік?".

У мотивувальній частині цієї ухвали зазначено, що представник позивача не заперечив проти проведення експертизи для встановлення розміру збитків та покладення на нього вартості оплати експертизи. Встановивши, що розмір збитків визначено позивачем самостійно, колегія суддів дійшла висновку, що для з`ясування реального розміру збитків необхідні спеціальні знання.

Оскільки 19.09.2019 на адресу апеляційного суду надійшло повідомлення експертів ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" про неможливість проведення експертизи у зв`язку з несплатою позивачем вартості проведення дослідження, ухвалою від 02.10.2019 провадження у справі № 902/803/17 було поновлено.

57. У зв`язку з наведеним касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання відповідачем розміру завданих позивачу збитків, оскільки, по-перше, Підприємець на адресу судів не направляв будь-яких заяв по суті справи, в яких би визнавав здійснений позивачем розрахунок розміру збитків, по-друге, постановляючи ухвалу від 02.08.2019 про призначення судової економічної експертизи, апеляційний суд спочатку обґрунтовано виходив з того, що розмір збитків визначено позивачем самостійно, натомість для з`ясування реального розміру збитків необхідні спеціальні знання, але в подальшому внаслідок відмови Товариства оплатити вартість судової експертизи непослідовно дійшов висновку про достатність доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.

58. Разом з тим, оскільки судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та сторонами не заперечуються обставини фактичного використання у 2015-2016рр. спірної земельної ділянки не позивачем, а саме Підприємцем, тобто вже після його обізнаності у червні 2015 року з фактом законного перебування цієї земельної ділянки у користуванні Товариства як первісного орендаря на умовах договору оренди від 12.05.2006, що зафіксовано актом перевірки від 05.06.2015 № 22/15, складеним Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, а також після припинення з 01.06.2016 права оренди ФОП Кулика Є. А. на спірну земельну ділянку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність понесення позивачем реальних збитків у виді витрат по виплаченій ОСОБА_1 орендній платі та відшкодування сплати земельного податку, а саме в частині 7330,84 грн витрат, пов`язаних з виплатою орендної плати за 2015 рік (7159,36 грн орендної плати + 171,48 грн компенсації сплати земельного податку), та 995,16 грн витрат, пов`язаних з нарахуванням орендної плати за 7 місяців 2016 року (781,73 грн орендної плати + 213,43 грн компенсації сплати земельного податку), які обґрунтовано стягнуто з відповідача.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин.

59. При цьому Верховний Суд зауважує, що наявне посилання місцевого господарського суду в обґрунтування висновку щодо наявності підстав для відшкодування реальних збитків у виді 7330,84 грн витрат, пов`язаних з виплатою орендної плати за 2015 рік, та 995,16 грн витрат, пов`язаних з нарахуванням орендної плати за 7 місяців 2016 року, з яким помилково погодився і суд апеляційної інстанції, на норму пункту 3 Порядку № 284, яким спірні правовідносини не регулюються, не призвело до ухвалення неправильних по суті судових рішень в цій частині позовних вимог, та не може бути достатньою підставою для їх скасування у відповідній частині, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

60. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, зокрема, у частині позовних вимог про відшкодування збитків у виді 5086,87 грн витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році та у виді 227643,40 грн упущеної вигоди (67600 грн неодержаного доходу за 2015 рік, 160043,40 грн неодержаного доходу за 2016 рік). Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

61. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

62. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій достатньо повно встановлено фактичні обставини справи, однак при розгляді та задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у виді 5086,87 грн витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році та 227643,40 грн збитків у виді упущеної вигоди за 2015- 2016рр. допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення зазначених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в цій частині позову.

63. Водночас у решті позовних вимог (про відшкодування реальних збитків у виді 7330,84 грн витрат, пов`язаних з виплатою орендної плати за 2015 рік і компенсації сплати земельного податку за цей рік, та 995,16 грн витрат, пов`язаних з нарахуванням орендної плати за 7 місяців 2016 року і компенсації сплати земельного податку за цей період), суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість таких позовних вимог, що виключає підстави для скасування судових рішень у відповідній частині.

64. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства у частині наявності підстав для стягнення з відповідача реальних збитків у загальній сумі 8326 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

67. Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

68. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідають положенням статей 125, 152 ЗК України, статей 22, 623, 1166 ЦК України, статей 224, 225 ГК України та статей 74, 76, 86, 269, 98, 99, 236, 282 ГПК України.

69. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5086,87 грн збитків у виді витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році та 227643,40 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаного доходу) за 2015- 2016рр., як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, доводи в частині відсутності підстав для задоволення зазначених позовних вимог, викладені відповідачем у касаційній скарзі, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження і спростовують висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову у відповідній частині.

70. У свою чергу, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 8326 грн реальних збитків за 2015-2016рр., як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині позову.

71. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5086,87 грн збитків у виді витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році та 227643,40 грн збитків у виді неодержаного доходу за 2015- 2016рр. і ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову. При цьому в частині задоволення решти позовних вимог оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

72. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення пропорційного розподілу судових витрат скаржника у виді сплаченого ним судового збору у сумі 15709,95 грн, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 у справі №902/803/17 скасувати у частині задоволення позовних вимог про стягнення 5086,87 грн збитків у виді витрат на виконання робіт з обробітку земельної ділянки у 2015 році та 227643,40 грн збитків у виді неодержаного доходу за 2015-2016рр.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

У решті рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 у справі №902/803/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ?Нібулон? (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113) на користь фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича (22041, Вінницька область, Хмільницький р-н, с. Вишенька, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 15709,95 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`ять) грн 95 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Наказ доручити видати Господарському суду Вінницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков