Ухвала

від 08.01.2020 по справі 910/16258/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/16258/19

.Суддя Демидов В.О., розглянувши заяву Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія-Трейдінг (пров. Новопечерський, буд. 5, м. Київ, 01042) до Приватного підприємства МІЖНАРОДНА Маркетингова Група Київ (вул. Фрунзе, буд. 69В, оф. 602, м. Київ, 04080) про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача - Конопля А. М.,

від відповідача - Білицький П. В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/16258/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія-Трейдінг (пров. Новопечерський, буд. 5, м. Київ, 01042) до Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ (вул. Фрунзе, буд. 69В, оф. 602, м. Київ, 04080) про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія-Трейдінг до Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

28.12.2019 до Господарського суд міста Києва надійшла заява відповідача Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 910/16258/19 та передана судді Демидову В.О. згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Заява мотивована тим, що судом не вирішено питання про стягнення х позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 02.01.2020 вищевказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.01.2020.

08.01.2020 позивач подав до суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що ним не доведено фактичне здійснення таким витрат.

У судовому засіданні 08.01.2020 представник відповідача подану ним заяву підтримав, просив суд вказану заяву задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вищевказаної заяви заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (абз. 4 п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення ).

Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Білицький П.В. навів попередній розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану із даною справою, у розмірі 50 000 грн.

Також представник відповідача - адвокат Білицький П.В. зазначав, що вказані витрати підтверджуються договором № 10-12/19 про надання правової допомоги від 10.12.2019, згідно якого гонорар адвоката Білицького П. В. погоджено сторонами у загальному розмірі 50 000 грн., виходячи із тарифу у 2000 грн. за одну робочу годину адвоката; випискою з банківського рахунку Білицького П.В. від 10.12.2019, яка свідчить про фактичну оплату відповідачем 50 000 грн. Також вказував, що 1 робочу годину ним було витрачено на ознайомлення з матеріалами справи, 2 робочі години на консультації із відповідачем, 4 години на збір доказової бази, 16 робочих годин на вивчення позовної заяви та додатків до неї, генерування правової позиції та підготування відзиву на вказану позовну заяву, 1 годину на підготування заяви про залучення третьої особи та 1 годину на підготування до судового засідання у даній справі.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, за ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України .

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву додано копію договору № 10-12/19 про надання правової допомоги від 10.12.2019 та копію виписки з банківського рахунку Білицького П.В. від 10.12.2019.

Разом з тим, зі змісту вказаної роздруківки не вбачається, що оплату у розмірі 50 000 грн. було фактично здійснено відповідачем саме за договором від 10.12.2019 №10-12/19.

Також, зі змісту вказаного документу неможливо встановити, що вищезазначена роздруківка належним чином посвідчена.

Будь-яких інших доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн. у цій справі матеріали справи не містять.

Отже, судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ не підтверджені достатніми доказами.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що викладені у позовній заяві доводи позивача він вважає необґрунтованими, а позов - завідомо безпідставним.

Водночас, у заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат не міститься жодного пояснення, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійсненні у ході розгляді справи.

У ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу .

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України , оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Асканія-Трейдінг до Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії залишено без розглядуна підставі п. 4 ч. 1ст. 226 ГПК України , з огляду на те, що позивач без поважних причин не з`явився в судові засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 , 124 Конституції України , є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

В межах розгляду справи № 910/16258/19 судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України , а ухвала суду від 26.12.2019 про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони.

Ухвала суду не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішення справи по суті.

Отже, відповідач згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.

Враховуючи наведене, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16258/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 129, 130, 226 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства Міжнародна Маркетингова Група Київ про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 20.01.2020

Суддя В.О. Демидов