Постанова

від 18.03.2020 по справі 910/16258/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. Справа№ 910/16258/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 08.01.2020 (повний текст ухвали складений 21.01.2020)

у справі №910/16258/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг"

до Приватного підприємства "МІЖНАРОДНА Маркетингова Група Київ"

про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 в задоволенні заяви Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Приватне підприємство "Міжнародна Маркетингова Група Київ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/16258/19 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" на користь Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" понесені судової витрати , пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у даній справі в Господарському суді міста Києва в розмірі 50000 грн.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що відповідач не був учасником інших судових справ, що знаходились в провадженні Господарського суду міста Києва станом на дату судового засідання (08.01.2020), а тому і відсутні інші договори, укладені Білицьким П.В з відповідачем, а тому у виписці по рахунку зазначений саме договір №10-12/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16258/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.02.2020 для розгляду справи № 910/16258/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/16258/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Тищенко А.І. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/16258/19. Призначено справу до розгляду на 18.03.2020.

10.03.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що зміст роздруківки не підтверджує, що оплату було фактично здійснено за договором від 10.12.2019 №10-12/19.

В судовому засіданні 18.03.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/16258/19 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" на користь Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" понесені судової витрати , пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у даній справі в Господарському суді міста Києва в розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні 18.03.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі № 910/16258/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 18.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" (далі - відповідач, скаржник), у якому просить суд визнати інформацію щодо результатів опитування споживачів щодо доброї відомості знака, що міститься у "Висновку за результатами опитування споживачів щодо доброї відомості знака від 02.12.2016", виданому ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ" такою, що є недостовірною; зобов`язати ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ" не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену у Висновку, оформивши письмову заяву, адресовану невизначеному колу осіб, на бланку ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ" із зазначенням дати складання заяви, прізвища, імені, по батькові керівника ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ", засвідчену підписом керівника і печаткою ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ", наступного змісту:

"СПРОСТУВАННЯ.

Тим кого це стосується.

Приватне підприємство "Міжнародна Маркетингова Група Київ" спростовує інформацію щодо результатів опитування, що міститься в "Висновку за результатами опитування споживачів щодо доброї відомості знака від 02 грудня 2016 року", а саме: відповіді респондентів на кожне питання опитування, відсоткові значення наданих відповідей на кожне питання, що містяться в таблицях з діаграми, усю інформацію в розділі "Висновки дослідження", - як таку, що є недостовірною", - а також зобов`язати ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ" направити засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" по одному примірнику оригіналу вищезазначеної заяви на адресу Господарського суду міста Києва, на адресу позивача і представника позивача; стягнути з ПП "Міжнародна Маркетингова Група Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" 1921,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" до Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

28.12.2019 до Господарського суд міста Києва надійшла заява відповідача Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 910/16258/19.

Заява мотивована тим, що судом не вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у даній справі в розмірі 50 000 грн.

Позивач заперечуючи проти ухвалення додаткового рішення, зазначав те, що відповідачем не доведено фактичне здійснення витрат.

Відмовляючи у задоволенні заяви Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (абз. 4 п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення").

Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Білицький П.В. навів попередній розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану із даною справою, у розмірі 50 000 грн.

Також представник відповідача - адвокат Білицький П.В. зазначав, що вказані витрати підтверджуються договором № 10-12/19 про надання правової допомоги від 10.12.2019, згідно якого гонорар адвоката Білицького П. В. погоджено сторонами у загальному розмірі 50 000 грн., виходячи із тарифу у 2000 грн. за одну робочу годину адвоката; випискою з банківського рахунку Білицького П.В. від 10.12.2019, яка свідчить про фактичну оплату відповідачем 50 000 грн. Також вказував, що 1 робочу годину ним було витрачено на ознайомлення з матеріалами справи, 2 робочі години на консультації із відповідачем, 4 години на збір доказової бази, 16 робочих годин на вивчення позовної заяви та додатків до неї, генерування правової позиції та підготування відзиву на вказану позовну заяву, 1 годину на підготування заяви про залучення третьої особи та 1 годину на підготування до судового засідання у даній справі.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, за ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Скаржником до відзиву на позовну заяву додано копію договору № 10-12/19 про надання правової допомоги від 10.12.2019 та копію виписки з банківського рахунку Білицького П.В. від 10.12.2019.

Разом з тим, зі змісту вказаної роздруківки не вбачається, що оплату у розмірі 50 000 грн. було фактично здійснено відповідачем саме за договором від 10.12.2019 №10-12/19.

Також, зі змісту вказаного документу неможливо встановити, що вищезазначена роздруківка належним чином посвідчена.

Будь-яких інших доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000 грн. у цій справі матеріали справи не містять.

Твердження скаржника, що останній не був учасником інших судових справ, що знаходились в провадженні Господарського суду міста Києва станом на дату судового засідання (08.01.2020), а тому і відсутні інші договори, укладені Білицьким П.В з відповідачем, а тому у виписці по рахунку зазначений саме договір №10-12/19, судовою колегією залишаються поза увагою як необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доданий до апеляційної скарги акт здачі-прийняття робіт №1/20-ММГК від 13.01.2020, судовою колегією залишається поза увагою, у зв`язку із тим, що на момент розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в суді першої інстанції, його не існувало.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" не підтверджені достатніми доказами.

Щодо тверджень скаржника у апеляційній скарзі, що позов є завідомо безпідставним, судова колегія зазначає наступне.

У ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Трейдінг" до Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії залишено без розглядуна підставі п. 4 ч. 1ст. 226 ГПК України, з огляду на те, що позивач без поважних причин не з`явився в судові засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В межах розгляду справи № 910/16258/19 судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 26.12.2019 про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони.

Ухвала суду не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішення справи по суті.

Отже, скаржник згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Тобто, скаржник не доведено та не підтверджено в своїй апеляційній скарзі, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.

Водночас, скаржник зазначає, що зараз позивач в черговий раз звернувся до Господарського суду міста Києва з аналогічним позовом до відповідача, що також вимусить відповідача звернутися до адвоката та укласти з ним вже інший договір про надання правової допомоги у іншій справі №910/489/20.

Судова колегія звертає увагу, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а звернення відповідача до адвоката про надання правової допомоги є правом відповідача, а не обов`язком.

Враховуючи все вище наведене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16258/19.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/16258/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/16258/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Міжнародна Маркетингова Група Київ" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/16258/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/16258/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко