Ухвала

від 16.01.2020 по справі 5010/1126/2012-б-25/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 5010/1126/2012-Б-25/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ТОВ "Фінансова компанія "Леверідж": Кобук Р. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019

у складі колегії суддів: Матущака О. І. (головуючого), Оришин Г. В., Якімець Г. Г.

у справі за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Станславінвестбуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 5010/1126/2012-Б-25/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019.

Із матеріалів касаційної скарги випливає, що об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанови апеляційної інстанції від 24.10.2019, прийняті за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 09.04.2019 за скаргою на дії ліквідатора та ухвали місцевого господарського суду від 08.05.2019 в частині рішення про заміну кредитора у даній справі про банкрутство .

Щодо розгляду касаційної скарги в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 прийнятою за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 09.04.2019 у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 (за скаргою на дії ліквідатора) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає наступне.

Зі змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачений порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Зазначений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним .

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції за скаргою на дії ліквідатора.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 18.11.2019 у справі № 910/26972/14, від 09.12.2019 у справі № 911/397/16, від 12.12.2019 у справі № 909/722/14, від 24.12.2019 у справі № 910/11981/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття касаційного провадження.

Втім, хоча стаття 296 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, яке помилково відкрите, однак у даному випадку процесуально вірними будуть дії суду касаційної інстанції щодо закриття касаційного провадження у відповідній частині, оскільки касаційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі в тій частині, яка не підлягає оскарженню, і у разі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень в цій частині суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 прийнятою за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 09.04.2019 у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 (за скаргою на дії ліквідатора) на підставі статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розгляду касаційної скарги в частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 прийнятою за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 08.05.2019 в частині рішення про заміну кредитора у даній справі про банкрутство, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування обмеження на касаційне оскарження судових рішень у справах про банкрутство, зокрема, прийнятих за результатом розгляду заяв про процесуальну заміну кредитора, згідно з вимогами частини третьої статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 911/806/17.

Передаючи справу № 911/806/17 на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів у вказаній справі посилалася на неоднакові правові підходи суддів Верховного Суду, які входять до складу Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, до вирішення питання щодо можливості касаційного перегляду судових рішень у справі про банкрутство, якими здійснено заміну (відмовлено у заміні) кредитора правонаступником, з огляду на що виникла потреба узгодження судової практики вирішення такого процесуального питання.

Ухвалою палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 справу № 911/806/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Оскільки розгляд справи № 911/806/17 станом на 16.01.2020 не завершено, колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики дійшла висновку про наявність підстав для зупинення з власної ініціативи провадження у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 за касаційною ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-франківської області від 08.05.2019 до закінчення перегляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/806/17.

Положеннями частини другої статті 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

На підставі викладеного та керуючись статтями 228, 232, 234, 235, 296, 301, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 закрити.

2. Зупинити провадження у справі № 5010/1126/2012-Б-25/24 за касаційною ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.05.2019 до закінчення перегляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/806/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. В. Білоус В. Г. Пєсков