Рішення

від 16.01.2020 по справі 499/800/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/800/19

Провадження № 2/499/22/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 січня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка Іванівському районі Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Позивач є спадкоємцем майна померлого за законом.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач не може оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок. Та вони не можуть бути видані після смерті власника, що суперечить ст. 25 ЦК України, згідно якої цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, позов визнав в повному обсязі, про що надав письмову заяву, просив справу слухати у його відсутність.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, проте надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, вказала, що проти задоволення позову не заперечує, також надала заяву, відповідно до якої вказала, що відмовляється від належної їй частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_3 , яка складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд, при дослідженні доказів, якими позивач обґрунтував позов встановив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, позивач була дружиною ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Білчанської сільської ради від 23.09.2019 року будинок за адресою АДРЕСА_1 відноситься до колгоспної суспільної групи, головою домогосподарства був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , відповідно до наданої довідки були ОСОБА_3 (проживав за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (проживав за адресою АДРЕСА_1 до 1980 року) та ОСОБА_6 (проживав за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які були його синами.

Судом на перевірку обставин прийняття останніми спадщини були витребувані відомості про відкриття спадкової справи на померлого ОСОБА_4 , до суду надійшла відповідь, що спадкова справа не заводилася.

Отже, можливо прийти до висновку, що ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований разом з своїм батьком ОСОБА_4 на день його смерті, спадщину фактично прийняв.

Враховуючи правову організацію такої житлової форми, як колгоспний двір, то можливо прийти до висновку, що станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 саме ОСОБА_3 був головою даного домогосподарства, отже після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Позивач та третя особа ОСОБА_2 (ступінь споріднення підтверджується матеріалами спадкової справи) звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, та отримали на своє ім`я постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Інші особи, які б зверталися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у строк визначений ст.1269 ЦК України відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст.1261 ЦК України)

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування, заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Судом встановлено, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв у встановленому законом порядку: звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами зі спадкової справи.

Оформлення спадкового майна не є можливим в нотаріальному порядку, оскільки відповідно до ст.42 Закону України Про нотаріат та п.1 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до відповіді нотаріуса, з якої вбачається, що для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , позивачу та ОСОБА_2 , крім іншого необхідно надати нотаріусу оригіналу документів, що підтверджували б право власності на спірний будинок на ім`я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У випадку, коли перехід права власності від спадкодавця до спадкоємців не може бути оформлено в нотаріальному порядку, зокрема у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не завершив процедуру оформлення права власності на землю, спадкоємець може вимагати визнання права власності на землю в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

ОСОБА_3 не оформив за життя право власності на вказаний житловий будинок, який станом на 15 квітня 1991 року належав до майна колишнього колгоспного двору за чинним раніш законодавством (ст. 120 ЦК УРСР), що підтверджується довідкою виконкому Білчанської сільської ради.

Житловий будинок, що входить у склад спадщини, був внесений у по господарську книгу та відносився до суспільної групи колгоспний двір, що підтверджується випискою з по господарської книги, долученою до матеріалів справи.

Згідно з положеннями статтей 120-127 ЦК УРСР 1963 року, ст. 17 Закону України Про власність , постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року за № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь в громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

У зв`язку з введенням Закону України Про власність така організаційно-правова форма як колгоспи, і відповідно колгоспний двір були припинені.

Згідно з п. 4 постанови Верховної ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мінюсті 18.07.2002 року за № 157/6445.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не дає підстав для висновку про те, що останній не був власником даного житлового будинку.

Ця позиція повністю відповідає практиці Верховного Суду України. Так, постановою ВСУ від 15 січня 2014 року у справі № 6-145цс13 сформована єдина правова позиція по даній категорії справ.

З огляду на вищенаведене, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 після смерті свого батька ОСОБА_4 володів будинком за адресою АДРЕСА_1 , тобто йому належало право власності на зазначений будинок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд вважає за можливе позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно задовольнити, оскільки по перше, у судовому засіданні було встановлено, що фактично ОСОБА_3 володів вищевказаним будинком після смерті свого батька ОСОБА_4 , позивач спадщину прийняла, а донька померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді, скориставшись своїм правом відмовилася від належній їй частці у спадковому майні, яке складається зі спірного будинку на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 16,328,1216,1218,1221,1222,1223 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 р., ст. ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області (Одеська область, Іванівський район, с. Білка, провулок Шкільний 7, код ЄДРПОУ 04378407), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , та яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

СуддяІ. В. Погорєлов