Постанова

від 20.01.2020 по справі 911/1977/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Справа№ 911/1977/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 (повний текст складено 28.10.2019) у справі №911/1977/19 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком"

до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд" про стягнення 4455,12 грн інфляційний втрат, 2352,60 грн 3% річних, 12238,55 грн пені. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн та понесені позивачем витрати на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати наданих позивачем послуг згідно договору №0101/17 від 04.01.2017, у зв`язку з чим позивачем здійснено вищезазначені нарахування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" 3% річних у розмірі 2352,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 4455,12 грн, судовий збір у розмірі 686,62 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3931,74грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1977/АС від 11.11.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1977/19 та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.

14.11.2019 матеріали справи разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1977/19, вирішено розгляд скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників.

03.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" на апеляційну скаргу.

09.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь апелянта на відзив.

19.12.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Интелком" на відповідь на відзив.

Обґрунтовуючи подану скаргу (з урахуванням відповіді на відзив), апелянт зазначає, що всі послуги надавались позивачем відповідачеві не на підставі договору №0101/17 від 04.01.2017, а на підставі замовлення покупця № 30 від 01.01.2017, здійсненого до укладення договору; судом першої інстанції не враховано, що факт виникнення вказаних правовідносин на підставі замовлення підтверджується, зокрема, платіжним дорученням № 612 від 18.07.2018;судом не було витребувано та досліджено замовлень, на підставі яких позивачем надавались послуги, хоча у актах є посилання на замовлення покупця № 30 від 01.01.2017 ; позивачем не доведено належними доказами факт сплати грошових коштів на користь адвоката.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком", заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначало, що твердження відповідача про те, що всі правовідносини, які виникли між сторонами після 31.12.2017, виникли на підставі замовлення спростовуються підписаною сторонами додатковою угодою № 1 від 19.12.2017, а також тим, що у кожному із спірних актів надання послуг міститься посилання на договір №0101/17 від 04.01.2017; факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги, актами здачі-прийняття виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Київської області встановлено, що 04.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Интелком" (виконавець) укладено договір №0101/17, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі БМУ-3 ПАТ "Київметробуд", вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів БМУ-3 ПАТ "Київметробуд" по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності БМУ-3 ПАТ "Київметробуд" на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства БМУ-3 ПАТ "Київметробуд" (т. 1 а.с. 24-25).

Щомісячна вартість послуг становить 11301,67 грн окрім того ПДВ 20% - 2260,33 грн. Разом з ПДВ - 13562,00 грн, згідно з протоколом погодження договірної ціни (п. 2.1 договору).

Після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін.

За порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг (п. 6.2 договору).

Договір вступає в силу з 04.01.2017 і діє до 31.12.2017, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

19.12.2017 між замовником та виконавцем укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій продовжено строк дії договору до 28.02.2018, а в відносинах розрахунків до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (т. 1 а.с. 98).

Договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом У країни (ч. 1 ст. 175 Господарським кодексом України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарським кодексом України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору, виконавцем було надано замовнику послуги загальною вартістю 189868,00 грн, що підтверджується актами надання послуг:

від 01.03.2017 №17 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у січні 2017 року);

від 10.03.2017 №26 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у лютому 2017 року);

від 31.03.2017 №40 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у березні 2017 року);

від 28.04.2017 №73 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у квітні 2017 року);

від 31.05.2017 №100 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у травні 2017 року);

від 30.06.2017 №124 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у червні 2017 року);

від 31.07.2017 №152 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у липні 2017 року);

від 31.08.2017 №174 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у серпні 2017 року);

від 29.09.2017 №195 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у вересні 2017 року);

від 31.10.2017 №210 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у жовтні 2017 року);

від 30.11.2017 №228 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у листопаді 2017 року);

від 29.12.2017 №246 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у грудні 2017 року);

від 20.02.2018 №19 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у січні 2018 року);

від 28.02.2018 №30 на суму 13562,00 грн (за надані послуги у лютому 2018 року).

Вказані акти підписані без зауважень та скріплені печатками сторін Договору (т. 1 а.с. 30-43).

У свою чергу, замовником оплачені надані виконавцем послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 44-47):

№558 від 13.09.2017 на суму 94934,00 грн (призначення платежу: за січень-липень 2017року, згідно актів: №№17, 26, 40, 73, 100, 124, 152);

№436 від 14.05.2018 на суму 35000,00грн (призначення платежу: за виконані послуги за 2017 рік, згідно акту звірки станом на 01.01.2018);

№569 від 10.07.2018 на суму 30000,00грн (призначення платежу: згідно актів №№ 174, 195, 210);

№612 від 18.07.2018 на суму 29934,00 грн (призначення платежу (з урахуванням листа №61/1 від 26.07.2018, т. 1 а.с. 48): оплата за обслуговування згідно дог. №0101/17 від 03.01.2017).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.1. договору сторони погодили, що замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з березня 2017 року по лютий 2018 року позивачем надавались обумовлені договором послуги, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами надання послуг, водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг виконував несвоєчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, чим у свою чергу порушив п.3.1 договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування втрат від інфляції, 3%річних та пені.

24.07.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 11 від 23.07.2019, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 24.07.2019, у якій просив замовника оплатити нараховані у зв`язку з прострочення оплати 4455,12 грн - втрат від інфляції, 2352,60 грн - 3% річних, 12238,55 грн - пені.

Відповідач вимоги вказаної претензії не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4455,12 грн втрат від інфляції, 2352,60 грн 3% річних, 12238,55 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 12238,55 грн за період з прострочення з 18.01.2018 по 18.07.2018.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач у відзиві клопотав про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про нарахування пені, з чим і погодився позивач у своїй відповіді на відзив, проте, заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач не подавав.

Проаналізувавши положення ст.ст. 223, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 12238,55 грн, а відтак відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2352,60 грн за період з прострочення з 16.03.2017 по 18.07.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 2352,60 грн встановив, що він є арифметично неправильним, а розмір 3% річних є більшим ніж заявлено позивачем, тож суд першої інстанції вимогу про стягнення з відповідача 3% річних задовольнив повністю у сумі 2352,60грн.

Серед іншого, позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 4455,12

грн за період з прострочення з березня 2017 року по липень 2018 року.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції у сумі 4455,12 грн встановив, що він є арифметично неправильним, а розмір втрат від інфляції є більшим ніж заявлено позивачем, тож суд першої інстанції вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольнив повністю у сумі 4455,12 грн.

Обґрунтовуючи подану скаргу (з урахуванням відповіді на відзив), апелянт наголошував на тому, що всі послуги надавались позивачем відповідачеві не на підставі договору №0101/17 від 04.01.2017, а на підставі замовлення покупця № 30 від 01.01.2017, що здійснено ще до укладення договору. Отже правовідносини між позивачем та відповідачем, що відображені в актах виникли на підставі замовлення, та на них відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України не поширюються умови договору, у зв`язку з чим, встановлений договором строк оплати наданих послуг не поширюється на послуги, що надані за спірними актами. Відповідно, відповідачем не було порушено зобов`язання в частині оплати наданих послуг, а спір між сторонами відсутній. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що факт виникнення вказаних правовідносин на підставі замовлення підтверджується, зокрема, платіжним дорученням № 612 від 18.07.2018, згідно якого відповідачем сплачено 60000,00 грн з призначенням платежу оплата за обслуг. локальної комп`ютерної мережі за жовтень 2017 р. - лютий 2018 р. згідно актів № 210, 228, 246, 8, 19, 30 від 28.08.2018 , що змінено листом відповідача № 61/1 від 26.07.2018, яким останній уточнює призначення платежу Оплата за обслуговування локальної комп`ютерної мережі згідно дог. № 0101/17 від 03.01.2017 - 29934,00 грн; зг. дог. № 0103/18 від 04.03.2018 - 30066,00 . З наведеного, на думку скаржника вбачається факт виникнення вказаних правовідносин на підставі замовлення, тож позивачем не доведено факту існування спору між сторонами, що залишено судом першої інстанції поза увагою. І, насамкінець, судом не було витребувано та досліджено замовлень, на підставі яких позивачем надавались послуги, хоча у актах є посилання на замовлення покупця № 30 від 01.01.2017 . Зазначеними актами та замовленням строк оплати не встановлений.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта з огляду на таке.

В кожному з актів надання послуг за період з березня 2017 по лютий 2018 року, що є підставою даного позову, містяться посилання на договір №0101/17 від 04.01.2017. Вказані акти підписані замовником без зауважень, жодних претензій щодо якості або строків надання послуг замовником не заявлялось.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 29) за період з 01.01.2017 по 17.07.2019 за договором №0101/17 від 04.01.2017, в якому зафіксована вартість послуг, що надані у вказаний період у сумі 189868,00 грн та містяться посилання на вищезазначені акти надання послуг. Вказаний акт також підписаний замовником без зауважень.

З наведеного вбачається, що відповідач підтвердив факт надання послуг загальною вартістю 189868,00 грн саме за договором №0101/17 від 04.01.2017. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо договірної природи спірних правовідносин, позаяк вказаний факт підтверджується належними та допустимим доказами.

Щодо посилання апелянта на платіжне доручення № 612 від 18.07.2018, згідно якого відповідачем сплачено 60000,00 грн з призначенням платежу оплата за обслуг. локальної комп`ютерної мережі за жовтень 2017 р. - лютий 2018 р. згідно актів № 210, 228, 246, 8, 19, 30 від 28.08.2018 , що змінено листом відповідача № 61/1 від 26.07.2018, яким останній уточнює призначення платежу Оплата за обслуговування локальної комп`ютерної мережі згідно дог. № 0101/17 від 03.01.2017 - 29934,00 грн; зг. дог. № 0103/18 від 04.03.2018 - 30066,00 , з чого, на думку скаржника, вбачається факт існування між сторонами правовідносин, що виникли на підставі замовлення, то останні не приймаються судом апеляційної інстанції, позаяк сам факт того, що між сторонами існують інші правовідносини не спростовує факту надання послуг за спірними актами саме по договору №0101/17 від 04.01.2017.

Щодо твердження апелянта про те, що судом не було витребувано та досліджено замовлень, на підставі яких позивачем надавались послуги, хоча у актах є посилання на замовлення покупця № 30 від 01.01.2017 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

З наведеного вбачається, що відповідач не був позбавлений права подати до суду клопотання про витребування зазначеної заявки, якщо вважав, що вона має істотне значення для правильного вирішення спору, та у разі неможливості подати її самостійно. Водночас, відповідач своїм правом на витребування вказаного доказу не скористався.

Отже, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано застосував до спірних актів, встановлений договором №0101/17 від 04.01.2017, строк оплати, та дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, та обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені.

Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3931,74грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що договір про надання правової допомоги укладено позивачем з адвокатом Стеців Р.І., тоді як у платіжних доручення № 553 від 01.08.2019, № 583 від 03.10.2019 отримувачем грошових коштів є Фізична особа-підприємець Стеців Р.І., тож позивачем не доведено належними доказами факт сплати грошових коштів на користь адвоката.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Интелком", заперечуючи проти зазначених тверджень апелянта, зазначало, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019, актами здачі-прийняття виконаних робіт №3107/1 від 31.07.2019 та №1209/1 від 12.09.2019, платіжними дорученнями №553 від 01.08.2019 на суму 8500,00 грн та №583 від 03.10.2019 на суму 2500,00 грн. Стеців Р.І. є само зайнятою особою та може здійснювати як підприємницьку діяльність (тобто бути фізичною особою-підприємцем), так і здійснювати незалежну професійну діяльність.

Північний апеляційний господарський суд відхиляє твердження апелянта з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомоги позивачем надано: договір про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019, акти здачі-приймання виконаних робіт №3107/1 від 31.07.2019 та №1209/1 від 12.09.2019, платіжні доручення №553 від 01.08.2019 на суму 8500,00 грн та №583 від 03.10.2019 на суму 2500,00грн (т. 1 а.с. 62-68,102-103).

З договору про надання правової допомоги №1707/19 від 17.07.2019 та актів здачі-приймання виконаних робіт №3107/1 від 31.07.2019 та №1209/1 від 12.09.2019 вбачається, що вони укладені між позивачем та адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною. Дійсно, у платіжних дорученнях №553 від 01.08.2019 на суму 8500,00 грн та №583 від 03.10.2019 на суму 2500,00грн Стеців Роксолана Іванівна зазначена як фізична особа-підприємець.

Проте, при вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Водночас, порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 922/1747/19).

Отже, оскільки факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами, то недоліки оформлення адвокатом бухгалтерських документів не можуть впливати на право позивача на відшкодування таких витрат. Відповідно, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3931,74 грн.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Будівельно-монтажне управління №3 ПАТ "Київметробуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2019 у справі №911/1977/19 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 21.01.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова