Рішення

від 14.01.2020 по справі 908/2721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 Справа № 908/2721/19

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет» , код ЄДРПОУ 31576566 (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 102)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» , код ЄДРПОУ 00191230 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення суми 1220463,61 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Добровольський А.Т., довіреність № 1 від 01.12.2019;

від відповідача: Ніколенко М.М., довіреність № 20-19 від 18.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет» б/н від 17.09.2019 до відповідача: ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення суми 1220463,41 грн., яка складається з: 1200208,06 грн. основної заборгованості, суми 16802,80 грн. пені за прострочення оплати, суми 3452,75 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 23.10.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2721/19, присвоєний номер провадження 9/191/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2019. Ухвалою суду від 21.11.2019 підготовче засідання відкладено на 18.12.2019. Ухвалою суду від 18.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2020.

14.01.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. На підставі укладеного сторонами договору №20/2019/1638 від 06.05.2019 та Специфікації № 1 від 06.05.2019 до нього позивач відвантажив відповідачу ресурси на суму 1200208,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000065 від 11.06.2019, довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 97036000/3665 від 05.06.2019, товарно-транспортною накладною №РН-0000065 від 11.06.2019, актом зважування на автоваговій № 20437 від 11.06.2019. Згідно з п. 5 Специфікації № 1 встановлено строк оплати поставлених ресурсів: відстрочення платежу 60 календарних днів з моменту поставки партії ресурсів та надання повного пакету документів, зазначених в п. 6.4 договору. Поставка ресурсів відбулась 11.06.2019. Таким чином, оплата повинна була відбутись не пізніше 60-го дня з моменту поставки, а саме: 11.08.2019. Відповідач оплату не здійснив. У відповіді на направлену позивачем претензію № 37 щодо сплати заборгованості, відповідач з вимогами ТОВ Раритет погодився, зазначивши, що погашення заборгованості заплановано в строк до 10.09.2019, за виключенням суми 200434,68 грн. - по причині визнання угоди сумнівною з боку Державної фіскальної служби України. На прохання позивача документальних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав. За порушення строку оплати позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 16802,80 грн. за період з 14.08.2019 по 17.09.2019, а також 3% річних у розмірі 3452,75 грн. за вказаний період. Позов обґрунтовано умовами договору № 20/2019/1638 від 06.05.2019, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, 626, 610-612, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 265 ГК України. В направленому на адресу суду листі вих. № 44 від 15.01.2019 щодо усунення недоліків позовної заяви, який отримано судом 21.10.2019, позивач просив розглянути справу без врахування судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, про які було зазначено у позовній заяві.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (який прийнятий судом до розгляду), зазначивши, зокрема, про наступне. Згідно з п. 5.2 договору строк оплати за поставлені ресурси відраховується з моменту їх поставки і надання документів, зазначених в п.6.4 договору. Постачальник, в тому числі, зобов`язаний надати покупцеві в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, які виникли у постачальника згідно діючого законодавства України. За доводами відповідача, позивачем порушено умови п. 6.4 договору щодо надання повного пакету документів; позовна заява не містить будь-яких посилань позивача на конкретні докази своєчасності надання повного пакету товаросупровідних документів, до позовної заяви не додано жодних доказів своєчасного надання документів на адресу відповідача ані поштовим зв`язком, ані кур`єрською доставкою чи нарочно. Крім того, відповідач зазначив, що з наданої видаткової накладної не вбачається підпису уповноваженої особи покупця стосовно отримання ресурсів. Позивачем не доведено належними засобами доказування, що строк виконання грошового зобов`язання на оплату з боку ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ресурсів за договором настав, тому нарахування пені та 3% річних є безпідставним. У зв`язку із викладеним, відповідач просив відмовити в позові у повному обсязі.

Слід зазначити, що відзив на позову заяву підписаний начальником відділу судової практики та виконання рішення юридичного управління ПАТ Запоріжсталь Т.М. Пругло за довіреністю № 20-195 від 18.12.2018. Щодо посилання позивача, що відзив підписаний неуповноваженою особою, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не обмежено коло осіб на підписання заяв по суті справи.

Позивачем в порядку ст. 166 ГПК України надано відповідь на відзив в якій, зокрема, позивач зазначив про те, що згідно з п. 6.5 договору покупець вправі відмовитись від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених в п. 6.4 цього договору. Відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень, претензій щодо відсутності необхідних документів від нього не надходило. У своїх листах відповідач неодноразово підтверджував чинність взятих на себе зобов`язань за договором, в тому числі і після отримання позовної заяви.

14.01.2020 до господарського суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення на один рік (з додатками).

Суд, заслухавши сторін, відповідно до ст. 207 ГПК України залишив заяву відповідача без розгляду, як таку, що без поважних причин не була заявлена в підготовчому провадженні.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

При цьому, суд зазначає, що за змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненнями нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2019 між Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (Покупцем, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Раритет (Постачальник, позивач у справі) був укладений договір №20/2019/1638, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали - труби (далі - Ресурси) на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).

Згідно п.п. 2.1, 2.4, 3.4 договору кількість, номенклатура Ресурсів вказується у специфікаціях до договору, що є його невід`ємною частиною. Під партією Ресурсів розуміється Ресурси, передані на умовах даного договору за одним транспортним документом. Право власності на ресурси переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки ресурсів.

Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, що визначені у відповідності до умов поставки, вказаних у Специфікаціях (п. 4.1).

В пунктах п.п. 5.1, 5.2 договору встановлено, що оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі. Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, зазначених в п. 6.4 договору.

Відповідно до п. 6.4 договору Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві до початку приймання Ресурсів оригінали наступних документів:

- рахунок на оплату ресурсів;

- транспортні та супровідні документи;

- сертифікат або паспорт якості Постачальника чи виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником).

Постачальник зобов`язаний надати Покупцю в електронній формі податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань, що виникають у Постачальника згідно діючого законодавства України.

Покупець вправі відмовитись від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, вказаних в п.6.4 договору (п. 6.5 договору).

06.05.2019 сторонами було підписано Специфікацію № 1 до вищевказаного договору, згідно з якою узгоджено постачання Ресурсів, їх номенклатуру (труби), кількість та ціну.

Згідно з п. 5, п. 7 даної Специфікації строк оплати поставлених Ресурсів: відстрочка платежу 60 календарних днів з моменту поставки партії Ресурсів та надання повного пакету документів згідно п. 6.4 договору. Датою поставки вважається дата з відміткою представника Покупця у видатковій накладній.

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги ТОВ Раритет про стягнення з ПАТ ЗМК Запоріжсталь суми 1220463,41 грн., яка складається з: 1200208,06 грн. основної заборгованості, суми 16802,80 грн. пені, суми 3452,75 грн. - 3% річних, які мотивовано тим, що в порушення умов договору № 20/2019/1638 від 06.05.2019 відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати поставлених йому ресурсів (труб).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з умовами укладеного сторонами Договору відповідачу було передано партію Ресурсів, передбачених Специфікацією №1, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000065 від 11.06.2019., довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 05.06.2019, товарно-транспортною накладною № РН-0000065 від 11.06.2019, актом зважування на автоваговій № 20437 від 11.06.2019.

Відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання з оплати вказаних ресурсів не настав у зв`язку з ненаданням позивачем доказів того, що постачальником було передано покупцю повний пакет документів, передбачених п. 6.4 договору.

Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що у видатковій накладній №РН-0000065 від 11.06.2019 на товар (труби) на загальну суму 1200208,06 грн., у графі Отримав вказано прізвище та ініціали особи уповноваженої на отримання матеріальних цінностей та реквізити відповідної довіреності, а саме: Пожуєв О.В. за дов. № 97036000/3665 від 05.06.2019. Підпис одержувача у накладній відсутній. Позивачем також надано в матеріали справи копію вказаної довіреності, виданої Пожуєву Олександру Володимировичу на отримання від ТОВ Раритет цінностей за договором №20/2019/1638 від 06.05.2019, а саме: трубний нержавіючий прокат у кількості 20 т.

У товарно-транспортній накладній № РН-0000065 від 11.06.2019 на товар згідно з вищевказаною видатковою накладною, в графі про прийняття вантажу вантажоодержувачем міститься прямокутний відбиток складського штемпеля ПАТ ЗМК Запоріжсталь з підписом. У графі Супровідні документи на вантаж ТТН № РН-0000065 значиться: видаткова накладна, рахунок, сертифікат відповідності. Також в матеріали справи позивачем надано копію Акту зважування на автоваговій ПАТ Запоріжсталь за № 20437 від 11.06.2019, згідно з якою відбувалось зважування металопрокату (труби), постачальник: ТОВ Раритет , отримувач: ПАТ Запоріжсталь , транспортний документ № РН-0000065 від 11.06.2019. в акті міститься прізвище, ініціали та підпис зважувальника цеху-отримувача.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.ст. 78, 79 цього Кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку, для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, факту поставки товару, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Оцінивши у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що докази надані позивачем на підтвердження факту поставки ресурсів за договором є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування факту поставки.

Дані відображені у видатковій накладній разом із наявністю довіреності на отримання матеріальних цінностей від 05.06.2019 дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та, враховуючи, наявність товарно-транспортної накладної № РН-0000065 від 11.06.2019 та акту зважування на автоваговій № 20437 від 11.06.2019, а також те, що відповідач фактично не заперечує факт отримання матеріальних ресурсів за видатковою накладною № РН-0000065 від 11.06.2019, суд приходить до висновку, що факт поставки ресурсів за вказаною накладною є підтвердженим.

Судом також враховано, що позивачем зареєстровано податкову накладну № 13, складену 11.06.2019, в якій відображено здійснення господарської операції з поставки ПАТ ЗМК Запоріжсталь товару згідно з видатковою накладною № РН-0000065 від 11.06.2019 на суму 1200208,06 грн.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача та настання у останнього обов`язку з оплати.

Заперечення відповідача стосовно порушення позивачем умов договору щодо передачі повного пакету товаросупровідних документів суд визнав необґрунтованими.

Згідно з п. 6.5 укладеного сторонами договору встановлено, що Покупець вправі відмовитись від приймання поставлених Ресурсів до надання документів, вказаних в п.6.4 договору.

Суду не надано доказів, що при прийнятті товару відповідачем заявлялося про відсутність будь-яких товаросупровідних документів або що відповідчем виставлялися позивачу претензії щодо непередання супроводжуючих документів на отриманий товар.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання. Однак, докази відмови від товару чи його прийняття на зберігання відповідачем не надано, та у матеріалах справи вони також відсутні.

Позивачем на адресу ПАТ ЗМК Запроріжсталь була направлена претензія вих.№ 37 від 14.08.2019 про сплату заборгованості в сумі 1200208,06 грн. за поставлений товар, яка згідно з рекомендованим повідомленням про вручення була отримана відповідачем 16.08.2019. Відповідач у своїх листах вих. № 17/2048756 від 27.08.2019, вих. № 17/2057476 від 04.10.2019, адресованих ТОВ «Раритет» , не вказував про те, що відповідні ресурси ним не отримувалися, зазначав, зокрема, про намір погасити заборгованість за виключенням заблокованої суми в розмірі 200034,68 грн. з причин визнання угоди сумнівною зі сторони ДФС України. Просив направити представника для проведення перемовин щодо заборгованості з поставки нержавіючих труб за договором поставки № 20/2019/1638 від 06.05.2019.

Враховуючи вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки ресурсів (товару) за договором на суму 1200208,06 грн. та не звільняють покупця від обов`язку здійснити оплату за нього. Посилання на протилежне не підтверджено документально. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Отже, з моменту поставки (дати вказаної у видатковій накладній) та отримання вказаних в ній ресурсів (товару), враховуючи встановлений п. 5 Специфікації № 1 строк оплати, зобов`язання по сплаті ціни переданого товару виникло через 60 календарних днів, а саме: 11.08.2019.

Обставини справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості отриманих ресурсів (їх партії), всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в обумовлений Договором строк не виконав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1200208,06 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 16802,80 грн., нарахованої за період з 14.08.2019 по 17.09.2019.

В пункті 7.2 укладеного сторонами Договору передбачено, що у випадку порушення більш ніж на три календарні дні строку оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді.

Відповідно до змісту ст. ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період: з 14.08.2019 по 17.09.2019 (35 днів) на суму 16802,80 грн., суд дійшов до висновку, що його здійснено вірно, з урахуванням вимог діючого законодавства, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати, позивач також просить стягнути з відповідача суму 3452,75 грн. 3% річних за період прострочення з 14.08.2019 по 17.09.2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що розмір річних процентів від простроченої суми за заявлений позивачем період фактично складає 3452, 65 грн. У зв`язку з цим, позовні вимоги задовольняються частково на вказану суму, в частині стягнення 0,10 грн. 3% річних у позові відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 18306,95 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» , код ЄДРПОУ 00191230 (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раритет» , код ЄДРПОУ 31576566 (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 102) суму 1200208 (один мільйон двісті тисяч двісті вісім) грн. 06 коп. основного боргу, суму 16802 (шістнадцять тисяч вісімсот дві) грн. 80 коп. пені, суму 3452 (три тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн. 65 коп. - 3 % річних, суму 18306 (вісімнадцять тисяч триста шість) грн. 95 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва