Рішення

від 13.01.2020 по справі 908/3119/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/220/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2020 Справа № 908/3119/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Трейд Україна» , 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Електротехніка» , 71313, Запорізька область, Кам`янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Степова, буд. 246

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Погрібна С.О., ордер серія АР № 1005196 від 01.11.2019;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

06.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Трейд Україна» , м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Електротехніка» , Запорізька область, Кам`янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам`янка про стягнення суми заборгованості за договором поставки за № 1/1 від 10.01.2017 у розмірі 252 913,50 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 233 462,56 грн, сума пені у розмірі 16 553,45 грн, 3% річних у розмірі 2897,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019, справу № 908/3108/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.11.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

19.11.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Трейд Україна» , м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3119/19, присвоєно справі номер провадження 15/220/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11.12.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором поставки № 1/1 від 10.01.2017 щодо допоставrи товару у повному обсязі, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання договірного зобов`язання, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Електротехніка» , утворилась заборгованість у розмірі 233 462,56 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 16 553,45 грн та 3 % річних у розмірі 2897,49 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 173, 174, 175, 217, 230 , 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.01.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові б/н від 04.11.2019.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являлися, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд» .

В судому засіданні 13.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

10.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром Трейд Україна» , (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Електротехніка» (відповідач, постачальник) укладено договір поставки за № 1/1.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти кабельно-провідникову продукцію, надалі іменовану Товар , відповідно до оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Найменування товару, його кількість, якість узгоджується сторонами і вказується в оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках-специфікаціях (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, термін постачання товару обмовляється в оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках-специфікаціях.

22.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 10.01.2017 № 1/1 у відповідності до якої термін дії основного договору пролонговано на строк до 31.12.2019 на умовах згідно з договором від 10.01.2017 №1/1.

На виконання умов договору постачальник виставив покупцю рахунки на оплату товару:

- № 410 від 19.04.2019 на загальну суму 98 362,80 грн;

- № 487 від 16.05.2019 на загальну суму 310 704,00 грн, в якому визначив строк на поставку товару 21 календарний день, умови оплати наступні: 60% - передплати, 40% - по факту оплати.

Згідно з виставленими рахунками позивач переказав грошові кошти відповідачу, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1392 від 25.04.2019 на загальну суму 100 000,00 грн та № 1431 від 16.05.2019 на загальну суму 200 00,00 грн.

Відповідач у відповідності до видаткової накладної №378 від 10.06.2015 поставив першу партію товару на загальну суму 66 494,96 грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання договором поставки від 10.01.2017 № 1/1, сплативши відповідачу за товар згідно виставлені рахунків. В свою чергу, відповідач у визначений договором строк не поставив товар у повному обсязі, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання договірного зобов`язання.

Заборгованість відповідача за недоотриманий товар станом на теперішній час склала 233 462,56 грн.

З метою досудового врегулювання позивач 27.08.2019 направив на адресу відповідача претензію № 27/08-1, з проханням або поставити залишки товару, або повернути залишок грошових коштів в сумі 233 462,56 грн.

Станом на теперішній час відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув, товар не поставив.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Стосовно суми основного боргу необхідно зазначити, що при арифметичному підрахунку встановлено те, що залишок коштів на які відповідачем не поставлено товар складає: 300 000,00 грн - 66 494,96 грн = 233 505,04 грн. Тоді як позивачем заявлено до стягнення кошти в розмірі 233 462,56 грн. Суд звертав увагу представника позивача на вказану обставину однак вимоги позивача залишились без змін. Суд позбавлений процесуальної можливості з власної ініціативи вирішити дану ситуацію, відтак позов розглядався в межах заявлених позивачем вимог.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів оплати боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 233 462,56 грн підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 07.06.2019 по 04.11.2019 в сумі 16 553,45 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору, якщо сторона, не виконає свої зобов`язання в терміни, вказані в договорі, вона повинна сплатити іншій стороні пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє в цей період.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд встановив, що його виконано неточно, оскільки не враховано прострочення поставки товару за різними рахунками, а саме: № 410 від 19.04.2019 на суму 98 362,80 грн та № 487 від 16.05.2019 на суму 310 704,00 грн. За рахунком № 487 від 16.05.2019 встановлено строк виготовлення товару 21 календарний день. Рахунок № 410 від 19.04.2019 строку виготовлення товару не зазначено. У зв`язку з чим розрахунок пені за невиконання зобов`язань стороною за рахунком № 410 від 19.04.2019 необхідно було проводити з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку (терміну) виконання зобов`язань. При розрахунку пені окремо за кожним з рахунків розмір пені є більшим ніж заявлено позивачем. Так, із загальної суми заборгованості на суму заборгованості в розмірі 135 099,76 грн за період з 07.06.2019 по 04.11.2019 пеня становить 18 854,74 грн, за рахунком № 410 від 98 362,80 грн на суму 98 362,80 грн пеня становить 4920,83 грн, що за сумою 23 775,57 грн є більшим розміром пені ніж заявлено позивачем.

Відтак вимога позивача про стягнення пені в розмірі 16 553,45 грн є такою, що підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2897,49 грн за період з 07.06.2019 по 04.11.2019.

Як вже зазначалося, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 27/08-1 від 27.08.2019, з проханням або поставити залишки товару, або повернути залишок грошових коштів в сумі 233 462,56 грн.

Аналіз змісту претензії не свідчить про наявність у відповідача грошового зобов`язання, оскільки позивач ставить альтернативні вимоги або поставити товар, або повернути грошові кошти.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору. Натомість, право на повернення грошових коштів виникло у позивача внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання.

Тобто, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Сума основого боргу в розмірі 233 462,56 грн у зв`язку з пред`явленням претензії не стала грошовим зобов`язанням, яке було прострочене відповідачем, оскільки в претензії позивач не зазначив про відмову від договору та обов`язок відповідача повернути кошти. Натомість, як вже зазначалось, позивач у претензії вимагав або поставити товар або повернути кошти, оскільки до пред`явлення позову до суду позивач правомірно сподівався на отримання товару від відповідача.

Враховуючи викладене, нарахування 3% річних на кошти в розмірі 233 462,56 грн у розмірі 2897,49 грн, суд вважає безпідставним.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо поставки товару виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Електротехніка» (71313, Запорізька область, Кам`янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам`янка, вул. Степова, буд. 246; ідентифікаційний код юридичної особи 19275366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Трейд Україна» (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165; ідентифікаційний код юридичної особи 39198789) суму основної заборгованості за договором поставки № 1/1 від 10.01.2017 в сумі 233 462,56 грн (двісті тридцять три тисячі чотириста шістдесят дві гривні 56 коп.), пеню у розмір 16 553,45 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 45 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3750,24 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 24 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 2897,49 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 січня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов