Рішення

від 23.12.2019 по справі 911/2019/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2019/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни , м. Камінь-Каширський Волинської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю МОФ , с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна , м. Київ,

2) товариство з обмеженою відповідальністю Жефко Україна , м. Київ

про стягнення 327 473,68 грн.

за участю представників:

від позивача: Рогачов Ю.М., адвокат, ордер серія КВ №412363 від 21.10.2019;

від відповідача : Покотило М.Б., адвокат, ордер, серія ПТ №139964 від 25.10.2019;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - фізична особа-підприємець Лисова Ірина Василівна, м. Камінь-Каширський Волинської області (далі по тексту ФОП Лисова І.В.), звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю МОФ , с. Чайки Києво-Святошинського району (далі по тексту ТОВ "МОФ"), в якому просила суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 327 473,68 грн. та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору.

Позовна заява мотивована порушенням відповідачем вимог законодавства та взятих на себе договірних зобов`язань зі збереження транспортних засобів та вантажу, що прибули на підзвітну йому територію Вантажного митного комплексу. У зв`язку з чим спричинений несанкціонований доступ до транспортного засобу позивача як перевізника та крадіжка частини ввіреного ФОП Лисовій І.В. вантажу, а саме 59 коробів фармпрепаратів. Позивач як перевізник отримав претензію від замовника перевезення - експедитора ТОВ Жефко Україна , який у свою чергу отримав претензію від власника вантажу - вантажоодержувача товариства з обмеженою відповідальністю Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна про відшкодування суми збитків, та відшкодував завдані збитки. Обґрунтовуючи звернення з позовом, позивач вважає, що збитки спричинені йому саме з вини відповідача як зберігача, який не забезпечив схоронність вантажу та недопущення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до транспортного засобу перевізника, який знаходився на території вантажного митного комплексу.

Ухвалою суду від 01.10.2018 (суддя Кошик А.Ю.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2019/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.11.2018. Залучено до участі у справі №911/2019/18 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна та товариство з обмеженою відповідальністю Жефко Україна .

02.11.2018 від ТОВ МОФ до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що представників відповідача не було запрошено для належного огляду товару та складання відповідної документації, що могла б підтвердити нестачу вказаних позивачем товарів.

12.12.2018 від ТОВ Жефко Україна до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення №u-105mv від 10.12.2018, в яких третя особа 2 просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

12.12.2018 від ФОП Лисової І.В. до господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив.

09.01.2019 від позивача до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що ТОВ Жефко Україна повністю відшкодовано вантажоодержувачу вартість втраченого вантажу у розмірі 327 437,68 грн. В подальшому позивач відшкодував ТОВ Жефко Україна понесені збитки шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 327 437,68 грн. Позивач вказує, що з відповідача як з особи, яка за приписами діючого законодавства несла перед позивачем зобов`язання зі збереження транспортного засобу та забезпечення цілісності вантажу під час перебування на території вантажного митного комплексу та не виконала таке зобов`язання належним чином, підлягають стягненню збитки, завдані втратою вантажу у розмірі 327 437,68 грн.

30.01.2019 від ФОП Лисової І.В. до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення,в яких позивач зазначає, що діючим митним законодавством України декларанту надано право зменшувати кількість у випадку втрати чи залишати її незмінною, але у будь-якому випадку митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів підлягають сплаті у повному обсязі. Таким чином, декларантом було прийняте рішення не змінювати кількість вантажу і на обставини втрати такого вантажу на митному терміналі такі дані митної декларації жодним чином не впливають.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/2019/18 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни задоволено повністю. Ухвалено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МОФ на користь фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни 327 437,68 грн. збитків у вигляді вартості втраченого вантажу, 4 912,11 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі №911/2019/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю МОФ на рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/2019/18 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі №911/2019/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №911/2019/18 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю МОФ задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 19.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 у справі №911/2019/18 скасовано.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у постанові від 19.09.2019 у справі №911/2019/18 зазначив, що судами попередніх інстанцій при встановленні обставин причинно-наслідкового зв`язку щодо факту втрати вантажу, належало проаналізувати зміст товарно-транспортних декларацій, відповідно до якого при перегрузке досмотреть товар на складе в Польше не было возможности . Проте господарськими судами залишено поза увагою та не з`ясовано, яку саме кількість товару було подано до остаточного митного оформлення, а також не перевірено інформацію на предмет відповідності вартості та ваги товару в повній мірі тим відомостям, які були зазначені у CMR на момент завантаження товару.

Крім того, Верховний Суд у постанові вказав, що Суди попередніх інстанцій, вірно встановивши, що матеріали справи містять належні та допустимі докази фіксації факту втрати вантажу, як-от: протокол поліції від 26.12.2017 та довідку від 27.12.2017, письмові пояснення чергового співробітника ВМК, вантажно-митні декларації про втрату вантажу, - залишили не з`ясованими обставини пов`язані із специфікою статусу вантажно-митного комплексу. Так, ВМК є зоною митного контролю, тому передбачає здійснення на відповідній території митно-оглядових заходів (огляду та переогляду товарів) для ввезення товарів, їх перевірки та обліку на митній території України саме посадовими особами органів доходів і зборів (регіональними митницями) (пункти 3, 5 частини першої статті 336 МК України).

При цьому, за наявності обставин дій непереборної сили, в тому числі, злочинних дій третіх осіб, передбачено надання митному органу документального підтвердження вказаного факту, що узгоджується з імперативністю вимог спеціального законодавства України з питань державної митної справи, а саме пунктів 1 та 2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок № 657).

Крім того, відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 657, якщо факт дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутися до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов`язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов`язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили.

При цьому, пунктом шостим Порядку № 657 унормовано, що в разі наявності факту дії обставин непереборної сили, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутися до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом із заявою подаються:

- документи, що підтверджують факт дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку;

- примірник акта про проведення огляду територій, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю.

Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання.

Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав.

За результатами розгляду заяви щодо факту дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення.

Враховуючи викладене вище, Суд вважає обґрунтованими аргументи скаржника про те, що за наявності прямого нормативного регулювання спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні спору залишили поза увагою встановлення обставин щодо звернення позивача або уповноваженої власником вантажу особи до митного органу із відповідною заявою про втрату його частини; наявності рішення керівництва митного органу про огляд території ВМК, де зберігався вантаж, а також огляд залишків товару або з яких причин недоцільно проводити такий огляд; складення акту встановленої форми, яким би підтверджувалися юридичні факти непереборної сили щодо зникнення частини вантажу; дотримання порядку припинення (завершення) митного режиму товару, який перебував під митним контролем та частина якого була втрачена. Водночас суди, оцінюючи інші докази, надані позивачем не надали жодної правової оцінки цим доказам з урахуванням вимог Порядку № 657, а також не встановили, яким чином недотримання позивачем вимог цього Порядку може вплинути на встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі та з`ясування всіх елементів складу цивільного правопорушення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 для розгляду справи №911/2019/18 визначено суддю Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 26.09.2019 прийнято до свого провадження суддею Грабець С.Ю. справу №911/2019/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.10.2019.

На підставі розпорядження №92-АР від 22.10.2019 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №911/2019/18 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл справи №911/2019/18.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019 для розгляду справи №911/2019/18 визначено суддю Конюх О.В.

Ухвалою суду від 23.10.2019 прийнято справу №911/2019/18 до провадження суддею Конюх О.В.

25.10.2019 від фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни до господарського суду Київської області надійшли додаткові письмові пояснення.

25.10.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю МОФ до господарського суду Київської області надійшло клопотання про витребування доказів.

Також, 25.10.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю МОФ до господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що відповідно до абз. 1 п.5 розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2012, якщо факт дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму) повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки дії обставин непереборної сили. Так, відповідач наголошує, що матеріали справи не містять доказів звернення до митного органу із відповідною заявою про втрату частини товару. Також, матеріали справи не місять відомостей чи приймалось керівником митного органу рішення про огляд території вантажного митного комплексу, де зберігався товар, або якщо такий огляд визнаний недоцільним, то з яких причин. Крім того, позивачем не надано акт встановленої форми, яким би підтверджувались юридичні факти непереборної сили щодо зникнення частини товару.

Ухвалою суду від 25.10.2019 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.2019.

Ухвалою суду від 25.10.2019 клопотання відповідача ТОВ МОФ про витребування доказів від 23.10.2019 задоволено та витребувано у Київської митниці ДФС письмову інформацію та письмові докази.

08.11.2019 від товариства з обмеженою відповідальністю МОФ до господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення,в яких відповідач зазначає, що з наявних у справі CMR №0044024, №0044025 з яких вбачається, що при перевантажені товару на складі у Польщі не здійснювався його фактичний огляд. Без проведення митним органом контрольного заходу з огляду залишків товару та з`ясування фактичної його кількості, неможливо сформувати будь-яких обґрунтованих висновків про реальний розмір збитків, які нібито були завдані.

11.11.2019 від ФОП Лисової І.В. до господарського суду Київської області надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача вантажовідправника - RECKITT BENCKISER B.V та витребувати у вантажовідправника ряд документів.

Ухвалою суду від 11.11.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 02.12.2019.

12.11.2019 від Київської митниці ДФС до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками, з яких встановлено, що позивач не звертався до митного органу для оформлення втрати вантажу на території ВМК.

29.11.2019 від ФОП Лисової І.В. до господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача.

Ухвалою суду від 02.12.2019 клопотання представника ФОП Лисової І.В. про залучення третьої особи залишено без задоволення з підстав, зазначених в ухвалі. Підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2019.

В судове засідання 23.12.2019 з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю в заявленому обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не обґрунтовані належними та допустимими доказами, відтак позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Після завершення судових дебатів представник позивача адвокат Рогачов Ю.М. залишив приміщення суду, на оголошення вступної та резолютивної частини рішення після виходу суду із нарадчої кімнати не з`явився, про причини суд не повідомив.

Розглянувши позов фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни до товариства з обмеженою відповідальністю МОФ , за участі третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна , 2) товариство з обмеженою відповідальністю Жефко Україна про стягнення 327 473,68 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

28.07.2017 між ФОП Лисовою Іриною Василівною (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Жефко Україна (клієнт) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг (організація мобільних перевезень) №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017, відповідно до умов якого сторони погодили:

- згідно з даним договором виконавець приймає на себе обов`язки за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме організувати виконання послуг, пов`язаних із безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та оброблення вантажів клієнта з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України і інших держав (п.1.1 договору);

- виконавець на виконання даного договору, зобов`язаний самостійно здійснювати перевезення, або за умови письмового погодження з клієнтом, від свого імені і за рахунок клієнта укласти договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками транспортного процесу; у випадках визначених умовами п.1.4 цього договору вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, втому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, при цьому залишаючись безпосередньо відповідальним перед клієнтом за виконання таких зобов`язань (п.1.2 договору);

- вид, об`єм, строки, вартість послуг перевізника за угодою визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до узгоджених заявок клієнта (п.1.4 договору);

- виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов Конвенції CMR (п.6.3 договору);

- виконавець несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталось внаслідок обставин, яким виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (п.6.7.7. договору);

- договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, а також скріплення печатками сторін, та діє до останнього дня поточного календарного року (п.9.1 договору).

Сторони договору підписали заявку №42, відповідно до якої перевізник взяв на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (медикаменти) до 20 тонн за маршрутом: м. Гарволін, Польща - с. Мила, Україна, дата подачі транспортного засобу під навантаження 27.12.2017, строк доставки 26.12.2017, місце митної очистки - Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонов, буд. 1-А.

На виконання вказаної заявки позивачем надано транспортний засіб НОМЕР_3/ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 для перевезення вантажу (медикаментів) за маршрутом м. Гарволін, Польща - с. Мила, Україна.

Перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями транспортних накладних від 21.12.2017 CMR №0044024 та №00444025, відповідно до яких одержувачем вантажу є ТОВ Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд , а також перевантажувальним актом від 21.12.2017, який засвідчений підписом представника відправника.

Судом встановлено, що 23.12.2017 вище зазначений транспортний засіб перетнув державний кордон України в пункті пропуску Дорохуск/Ягодин та продовжив рух до вантажного митного комплексу МЛП-Чайка для подальшого розмитнення та розвантаження, що підтверджується печатками у міжнародних товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 442 Митного кодексу України вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 443 Митного кодексу України утримувач вантажного митного комплексу повинен обов`язково забезпечувати: 1) надання посередницьких послуг з декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України; 2) надання послуг із зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення; 3) виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Відповідно до 443 Митного кодексу України утримувач вантажного митного комплексу повинен обов`язково забезпечувати: наявність та функціонування контрольно-пропускної системи при в`їзді на територію вантажного митного комплексу та при виїзді з неї, обладнаної шлагбаумами, засобами автоматичної фіксації даних реєстраційних номерних знаків транспортних засобів та електронними вагами, з можливістю автоматичного внесення інформації про реєстраційний номер транспортного засобу та його загальну вагу до системи електронного обліку товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 446 Митного кодексу утримувач вантажного митного комплексу зобов`язаний виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення.

26.12.2017 о 2:46 транспортний засіб НОМЕР_3/НОМЕР_1 заїхав на територію ВМК МЛП-Чайка , що належить відповідачу та знаходиться за адресою: 08130, Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, буд 1-А, з неушкодженим цілісним митним забезпеченням (з неушкодженими пломбами), згідно з даними талону-перепустки на територію ВМК №Імп 17 930.

26.12.2017 водієм виявлено, що митне забезпечення (пломба) була пошкоджена, замок зник та пропало 59 коробів вантажу, на підставі чого здійснено виклик поліції на територію ВМК, складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно довідки, виданої 27.12.2017 слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції О.Є. Потаповським Києво-Святошинським ВП ГУНП в Київській області було розпочате досудове розслідування кримінального провадження №12017110200007953 за ч.1 ст. 185 КК України. В довідці зазначено, що на даний час встановлено, що 26.12.2017 невідома особа, шляхом пошкодження пломбулвального троса проникла в напівпричіп № НОМЕР_2 транспортного засобу № НОМЕР_3 , який перебував на території вантажного митного комплексу Чайка (ТОВ МОФ ) за адресою: Києво-Святошинський район , село Чайки, вул.. Антонова, 1-А, з якого викрала ліки Нурофен та Нурофен Форте в кількості 8 496 шт., чим спричинила майнову шкоду.

Позивач як перевізник отримав претензію від замовника перевезення - експедитора ТОВ Жефко Україна (ТОВ Жефко Україна було направлено ФОП Лисовій І.В. претензію №2018-001 від 24.01.2018 з вимогою сплатити протягом 20 календарних днів з моменту отримання даної вимоги збитки у розмірі 327 473,68 грн.), який у свою чергу отримав претензію від власника вантажу - вантажоодержувача товариства з обмеженою відповідальністю Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна про відшкодування суми збитків (ТОВ Жефко Україна відшкодувало завданий збиток ТОВ Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд в розмірі 327 473,68 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією меморіального ордеру №209 від 16.02.2018), та відшкодував завдані збитки шляхом укладення додаткових угод до договору, а саме:

ь 20.07.2018 між фізичною особою-підприємцем Лисовою Іриною Василівною (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Жефко Україна (клієнт) було укладено додаткову угоду №1 від 20.07.2018 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організація мобільних перевезень) №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017, відповідно до умов якої сторони погодили:

- сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із нижче вказаного договору, у яких сторона 1 і сторона 2 є сторонами (п.1 додаткової угоди);

- за документами:

А) договір №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 та претензія №2018-001 від 24.01.2018 відповідно до умов яких: сторона 1 є кредитором, а сторона 2 боржником при виконанні грошового зобов`язання по відшкодуванні завданих збитків в сумі 327 473,68 грн.

Б) договір №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 та рахунки і акти виконаних робіт №40 від 27.1.2017 на суму 47 852,00 грн., №2 від 12.01.2018 на суму 49 259,00 грн., №11 від 06.03.2018 на суму 40 839,00 грн., №20 від 29.03.2018 на суму 40 808,00 грн., №22 від 07.05.2018 на суму 39 261,00 грн., №24 від 05.06.2018 на суму 38 091,00 грн. та №27 від 06.07.2018 на суму 38 348,00 грн. відповідно до умов якого : сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання по оплаті послуг за умовами договору в сумі 294 458,00 грн. (п.1.1 додаткової угоди);

- з моменту підписання цієї угоди зустрічні зобов`язання на суму 294 458,00 грн. припиняються зарахуванням (п.2 додаткової угоди);

- на дату зарахування зустрічних однорідних вимог сторона 2 залишається боржником сторони 1 на суму 33 015,68 грн. (п.3 додаткової угоди);

ь 14.08.2018 між ФОП Лисовою Іриною Василівною (виконавець) та ТОВ Жефко Україна (клієнт) було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організація мобільних перевезень) №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017, відповідно до умов якої сторони погодили:

- сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із нижче вказаного договору, у яких сторона 1 і сторона 2 є сторонами (п.1 додаткової угоди);

- за документами:

А) договір №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 та претензія №2018-001 від 24.01.2018 та додаткова угода №1 до договору про надання транспортного-експедиційних послуг №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 відповідно до умов яких: сторона 1 є кредитором, а сторона 2 боржником при виконанні грошового зобов`язання по відшкодуванні завданих збитків в сумі 33 015,68 грн.

Б) договір №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 та рахунок і акт виконаних робіт №28 від 01.08.2018 на суму 38 888,00 грн.: сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання по оплаті послуг за умовами договору в сумі 38 888,00 грн. (п.1.1 додаткової угоди);

- з моменту підписання цієї угоди зустрічні зобов`язання на суму 33 015,68 грн. припиняються зарахуванням (п.2 додаткової угоди);

- на дату зарахування зустрічних однорідних вимог сторона 1 залишається боржником сторони 2 на суму 5 872,32 грн. (п.3 додаткової угоди).

Позивач вважає, що збитки спричинені йому саме з вини відповідача, як зберігача, внаслідок несанкціонованого доступу сторонніх особіб до транспортного засобу перевізника, який знаходився на території вантажного митного комплексу.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Згідно із ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Загальна кількість вантажу - лікарські засоби Нурофен, який було передано на зберігання відповідачу в опломбованому транспортному засобі становить:

Nurofen12 s, нурофен тм, табетки, вкриті оболонкою, 200 мг - 142416 шт.

Nurofen 6 s, нурофен тм, табетки, вкриті оболонкою, 200 мг - 52272 шт.

Nurofen Forte, нурофен форте тм, 400 мг - 53424 шт., що в загальній кількості становить 142416+52272 +53424=248 112, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями експортної декларації від 21.12.2017, митної перепустки EE UA 125000/2017/963807, інвойсом №2134013695 від 19.12.2017, разова перепустка на територію вантажного комплексу відповідача №Імп 17 930 від 26.12.2017.

Судом встановлено, що транспортний засіб НОМЕР_3/ НОМЕР_1 позивача заїхав на території ВМК МЛП-Чайка , що належить відповідачу з неушкодженими пломбами, згідно з даними талону-перепустки на територію ВМК №Імп 17 930 та вподальшому водієм виявлено, що митне забезпечення (пломба) була пошкоджена, замок зник та пропало 59 коробів вантажу, на підставі чого здійснено виклик поліції на територію ВМК, складено протокол прийняття заява про вчинене кримінальне правопорушення.

Кількість вантажу, що було втрачено на охоронюваній території відповідача складає: Nurofen 6 s, нурофен тм, табетки, вкриті оболонкою, 200 мг - 6 912 шт. загальною вартістю 218 476,91 грн.; Nurofen Forte, нурофен форте тм, 400 мг - 1 584 шт., загальною вартістю 108 996,78 грн., що в сукупності становить 327 473,68 грн., зазначене підтверджується копією міжнародної накладної CMR 0044024 від 21.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах . Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (ч.1 ст. 951 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 224, 225 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що саме зберігач - ТОВ МОФ відповідає за втрату частини вантажу на його вантажно-митному комплексі та повинен відшкодувати збитки позивачу у розмірі вартості втраченого (вкраденого) товару.

Суд прийняв до уваги:

- доводи відповідача про те, що відповідача не було запрошено для належного огляду товару та складання відповідної документації, що могла б підтвердити нестачу вказаних позивачем товарів,

- та інформацію повідомлену Київською митницею ДФС про те, що

фізична особа-підприємець Лисова Ірина Василівна, ТОВ Жефко Україна , ТОВ Реккіт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна не звертались до митного органу із відповідними заявами в грудні 2017 про втрату частини товару, який перевозився згідно з митною декларацією від 27.12.2017 №125110/2017/456685. В зв`язку з відсутністю відповідних звернень вищевказаних осіб митним органом не проводився митний огляд території вантажного митного комплексу ТОВ МОФ . Митним органом не складався акт встановленої форми, щодо зникнення частини товару. Митним органом не приймалось рішення про припинення митного режиму щодо частини товару, який перевозився згідно з митною декларацією від 27.12.2017 №125110/2017/456685. Інформація щодо товару, який перевозився згідно з митною декларацією від 27.12.2017 №125110/2017/456685: за даною митною декларацією здійснено митне оформлення товару, зазначеного в графі31, згідно з описом у загальній кількості 5 774,66 кг (вага брутто), 5022,72 кг (вага нетто). Інформація про зважування товару в пункті пропуску до митного оформлення не надавалось. Випуск товару у вільний обіг здійснено в повному обсязі за митнею декларацієї від 27.12.2017 № UA125110/2017/423885 у відповідності із вимогами чинного митного законодавства та наданими до митного оформлення товарно-супровідними документами. В зв`язку з тим, що АСАУР не були сформовані оглядові ризики митним органом огляд вантажу не проводився. Вага ввезеного за митною декларацією від 27.12.2017 №125110/2017/456685 товару відповідає вазі товару, який пройшов митне очищення за митною декларацією від 27.12.2017 №125110/2017/423885.

Суд зазначає, що Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657, визначає особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі.

При цьому, відповідно до ст. 4 Митного Кодексу України,

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку;

митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення

Відповідач не є митним органом, не здійснює діяльності щодо митного контролю, а здійснює діяльність, яка у відносинах із позивачем за правовим змістом є відповідальним зберіганням.

Відтак, відсутність звернення до митного органу, відсутність складання акту, на чому наголошує відповідач, стосується відносин декларанта та митного органу, щодо здійснення митного контролю, а не цивільних договірних правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем щодо зберігання транспортного засобу та вантажу (ліків). Факт крадіжки товару саме на території належного відповідачу вантажного митного комплексу підтверджений належними письмовими доказами та відповідачем не спростований.

Щодо доводів відповідача про те, що з письмових свідчень ОСОБА_2 (старший менеджер МЛП-Чайка), ОСОБА_3 (змінного менеджера МЛП-Чайка) та ОСОБА_4 (старший черговий зміни митного терміналу), копії яких долучено до матеріалів справи, вбачається, що до автомобіля позивача за період з 02:46 26.12 до 07.00 26.12.2017 до пломб на причепі ніхто не підходив крім водія в 03:17, 05:25 та 07:00 згідно відеозапису, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Враховуючи наведене, суд не може прийняти як належні та допустимі докази відсутності факту крадіжки вищевказані письмові свідчення, оскільки такі не відповідають формі заяви свідка та вимогам, які до неї ставляться.

Крім того, зазначені пояснення підтверджують факт того, що водій позивача звернувся до працівників вантажного митного комплексу та повідомив про пошкодження пломби та відсутність частини вантажу, що, у сукупності із разовою перепусткою на територію вантажного комплексу відповідача №Імп 17 930 від 26.12.2017 (з непошкодженими пломбами), спростовує твердження відповідача про недоведеність факту зникнення частини вантажу саме під час перебування на території вантажного митного комплексу, підконтрольного відповідачу.

Щодо доводів відповідача про те, що територія вантажного митного комплексу повністю відповідає п.1.7 Наказу Міністерства фінансів України №646 від 30.05.2012 Про місця доставки товарів транспортними засобами , у якому вказано, що при визначенні митницею призначення місця доставки необхідно врахувати, що територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту повинна бути забезпечена: освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння , наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв`язку, у тому числі з ЄАІС Держмитслужби України, для виконання посадовими особами митних органів своїх повноважень. Відповідач зазначає, що повністю відповідає означеним вимогам, на підтвердження охорони території долучив договір №1 про надання послуг з охорони приміщень і працівників від 29.03.2012, що укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю ИББ .

Суд зазначає, що зазначені доводи не мають жодного доказового значення для розгляду даної справи, оскільки забезпечення відповідачем відповідності території вантажного митного комплексу чинним вимогам є його обов`язком та умовою для провадження господарської діяльності з надання послуг за публічним договором зберігання, однак, не звільняє його від відповідальності перед позивачем за втрату вантажу.

Суд бере до уваги твердження відповідача про те, що згідно митних декларацій при перевантаженні вантажу на складі у Польщі вантаж не був оглянутий, у зв`язку з чим кількість вантажу, який перетнув митний кордон України є недоведеною, у зв`язку з чим і розмір завданої шкоди позивачем не доведено. Однак у суду відсутні підстави ставити під сумнів кількість вантажу, зазначену у інвойсах та CMR з причини відсутності огляду вантажу на складі у Польщі, враховуючи, що згідно з даними талону-перепустки на територію ВМК №Імп 17 930 автомобіль потрапив на територію вантажного митного комплексу із неушкодженим цілісним митним забезпеченням (з неушкодженими пломбами). Розмір шкоди позивачем належно доведений письмовими доказами в сукупності, в тому числі копіями експортної декларації від 21.12.2017, митної перепустки EE UA 125000/2017/963807, інвойсом №2134013695 від 19.12.2017, разової перепустки на територію вантажного комплексу відповідача №Імп 17 930 від 26.12.2017, міжнародної накладної CMR 0044024 від 21.12.2017, довідки, виданої слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, меморіального ордеру №209 від 16.02.2018), додаткової угоди №1 від 20.07.2018 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організація мобільних перевезень) №L-OVL-28-07-2017 від 28.07.2017 тощо.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни до товариства з обмеженою відповідальністю МОФ про стягнення 327 473,68 грн. збитків підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 4 911,56 грн., покладається судом на відповідача.

Також позивач просить суд включити до судових витрат та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду: договір №50/6/0014 від 25.06.2014 про надання правової допомоги, заявка №2 на дання правової допомоги від 11.07.2018 на представництво інтересів клієнта в господарському суді Київської області у справі щодо викрадення вантаже, винагорода бюро 15 000,00 грн., актом про витрати на послуги адвоката у справі №911/2019/18, копією квитанції до прибуткового касового ордера серія 01АААС №000052 на суму 15 000,00 грн., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №002448.

Відповідно до частин 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач своїм правом на звернення до суду з обґрунтованим клопотанням про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу не скористався, суд з власної ініціативи не може зменшувати розмір витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим, витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн., які підтверджені належним платіжним документом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв`язку з задоволенням позовних вимог повністю в заявленому розмірі.

керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МОФ (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд 1-А, ідентифікаційний код 36796783)

на користь фізичної особи-підприємця Лисової Ірини Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 )

327 473,68 грн. (триста двадцять сім тисяч чотириста сімдесят три гривні шістдесят вісім копійок) збитків ,

4 911,56 грн. (чотири тисячі дев`ятсот одинадцять гривень п`ятдесят шість копійок) судового збору.

15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 21.01.2020.

Суддя О.В. Конюх