Рішення

від 16.01.2020 по справі 500/2597/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2597/19

16 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Нужди С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування ОСОБА_1 страхового стажу у період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Комунальному підприємстві сфери послуг Чайка ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж у період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Комунальному підприємстві сфери послуг Чайка .

В обгрунтування позову зазначено, що 05.03.2019 ОСОБА_1 після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Листом відповідача від 18.06.2019 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку із не зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 через відсутність у трудовій книжці на печатці у записі про звільнення з роботи ідентифікаційного коду підприємства.

Позивач зазначає, що у трудовій книжці на печатці, якою скріплено запис про його звільнення, ідентифікаційний код підприємства відсутній не з його вини, тому це не повинно впливати на зарахування стажу, оскільки відповідальності за неналежне ведення трудової книжки працівник не несе. Недоліки у заповнення трудової книжки, не можуть були підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи.

Відтак, позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування йому страхового стажу у період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Комунальному підприємстві сфери послуг Чайка протиправними.

З підстав, наведених у позовній заяві, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.11.2019 задоволено клопотання представника позивача про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та звільнено його від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 12.12.2019, викликано в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

04.12.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позов (а.с.31-34), в якому останній позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що спірний період роботи позивача з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Комунальному підприємстві сфери послуг Чайка не зарахований до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці на печатці у записі про звільнення працівника немає коду підприємства. Зазначення ідентифікаційного коду є обов`язковим на печатках і штампах згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118.

Інших документів, окрім трудової книжки, які б підтверджували роботу позивача у спірний період до відповідача подано не було, а тому відповідні періоди не зараховані до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Страховий стаж згідно з поданими документами становить 25 років 03 місяці 22 дні при необхідному 26 років, а тому права на призначення пенсії за віком відповідно до поданої заяви від 05.03.2019 позивач немає через відсутність необхідного стажу роботи.

З наведених вище підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи учасниками справи не подано.

Позивач, представник позивача, які брали участь у судових засіданнях, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 12.12.2019 допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відомі їм обставини у цій справі.

У судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву до 11.30 год 16.01.2020 у зв`язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази.

У судове засідання 16.01.2020 представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується його підписом у розписці (а.с. 49), причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відтак, відповідно до положень частин першої та третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи відсутність повідомлення відповідача про причини неявки в судове засідання його представника, суд визнав такі причини неповажними та продовжив розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами та показаннями свідків, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся із заявою від 05.03.2019 про призначення пенсії за віком до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (а.с.58), правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області. Як вбачається із розписки-повідомлення (а.с.52), одночасно з заявою позивачем подано обов`язкові документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема трудову книжку.

Розглянувши заяву позивача, Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 18.06.2019 № 9083/05 повідомило йому про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.12). Таку відмову обґрунтовано тим, що період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення працівника за цей період скріплений печаткою, на якій немає коду підприємства, який є обов`язковим на печатках та штампах. У листі вказано, що загальний стаж ОСОБА_1 для визначення його права на пенсію становить 25 років 3 місяці 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Позивач вважає, що не зарахування періоду роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 до загального страхового стажу порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статі 26 Закону №1058-ІV чоловіки набувають право на пенсію за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

В судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до матеріалів адміністративної справи (а.с.13-15, 59), в якій містяться, серед інших, такі записи щодо яких виник спір:

Тернопільське державно-комунальне підприємство сфери послуг Чайка ,

05.11.1996, прийнятий на роботу слюсарем-сантехніком, запис внесений на підставі наказу №37 від 05.11.1996 (запис №15);

12.10.1998, звільнений з роботи за власним бажанням пункт 1 статті 36 КЗПП України по переводу на завод Оргоснастка , запис внесений на підставі наказу №44 від 12.10.1998 (запис №16).

Вказані записи засвідчені підписом директора підприємства та скріплені печаткою Тернопільського державно-комунального підприємства сфери послуг Чайка (яке в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство сфери послуг Чайка ) (а.с.15-зворот, 59-зворот).

Разом з тим, на печатці підприємства, якою скріплено запис про звільнення позивача від 12.10.1998 відсутній ідентифікаційний код юридичної особи, що слугувало підставою для відмови відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду з 05.11.1996 по 31.12.1997.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка , суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993 .

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу другого пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачена пунктом 2.4 Інструкції № 58. Разом з тим, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, відсутність коду ЄДРПОУ на печатці, якою скріплено запис трудової книжки, не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У даному випадку записи трудової книжки ОСОБА_1 № 15, №16 містять повні і точні відомості (без виправлень), які дають підстави зарахувати період роботи позивача з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Тернопільському державно-комунального підприємстві сфери послуг Чайка до трудового стажу.

Також суд проаналізував положення законодавства, на яке при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності посилається відповідач.

Так, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22.01.1996 постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України і ввести його в дію з 01.01.1996 (далі - Положення №118).

Згідно з пунктом 1 Положення №118 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Відповідно до пункту 3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про такі суб`єкти господарської діяльності:

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України;

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, розташовані за межами України, які створені з участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав.

Пунктами 9, 15 Положення №118 передбачено, що для включення до Державного реєстру суб`єкт господарської діяльності в десятиденний термін після його державної реєстрації (перереєстрації) або прийняття рішення (постанови, розпорядження, наказу) про створення, в тому числі філії, відділення, представництва тощо, подає до відповідного органу державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні та установчі документи.

У разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом

протягом усього періоду його існування.

У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Пунктом 16 Положення №118 визначено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов`язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб`єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

З наведених норм вбачається, що суб`єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є суб`єкти господарської діяльності (підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи). Будь-якій юридичній особі, як суб`єкту Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має бути присвоєно ідентифікаційний код, який є індивідуальним та зберігається за нею протягом існування такого підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів, в тому числі трудових книжок працівників, та зазначення у них передбачених законодавством відомостей, в тому числі ідентифікаційного коду юридичної особи, несе суб`єкт господарювання. Не зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства жодним чином не спростовує факту роботи працівника на підприємстві.

Також суд звертає увагу, що положення діючої на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643 на виконання постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи , яка визначала порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів у штемпельно-граверних майстернях. Ця Інструкція не містила норм про недійсність фактично існуючих печаток юридичних осіб (без зазначення ідентифікаційного коду).

Крім того, на позивача не покладено обов`язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства при внесенні записів до його трудової книжки. Такі повноваження щодо перевірки дотримання відомостей про підприємство у сфері дозвільної системи відсутні і в органів Пенсійного фонду.

На підтвердження внесення відомостей в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України про підприємство, у якому працював позивач у спірний період з 05.11.1996 по 31.12.1997, у матеріалах справи наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи 13.11.1992 (а.с. 16-17).

Отже, та обставина, що керівник підприємства, де працював позивач не засвідчив записи в трудовій книжці печаткою, яка б містила код ЄДРПОУ не робить запис недійсним чи неправдивим. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його трудового стажу.

На переконання суду, у спірному випадку записів трудової книжки ОСОБА_1 достатньо для підтвердження стажу роботи позивача у період з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка . Разом з тим, судом за клопотанням позивача допитано у судовому засіданні 12.12.2019 двох свідків про обставини, пов`язані з трудовою діяльністю позивача у спірний період у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка .

Так, свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначив, що у період з 04.11.1994 працював головним механіком в Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка , яке 07.10.1999 було перейменоване на Комунальне підприємство сфери послуг Чайка , на підтвердження чого у трудовій книжці ОСОБА_3 від 16.11.1959 наявні відповідні записи № 16, № 17 (а.с.39-41). ОСОБА_3 підтвердив, що у період 1996-1998 роки у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка під його підпорядкуванням працював ОСОБА_1

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , допитана у судовому засіданні як свідок, зазначила, що у період з 27.07.1994 працювала офіціантом бару Експрес Тернопільського державно-комунального підприємства сфери послуг Чайка , 01.09.1997 ОСОБА_4 була переведена на роботу продавцем продовольчої крамниці та 11.06.2007 звільнена з займаної посади, на підтвердження чого у трудовій книжці ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 наявні відповідні записи (а.с.44-45). ОСОБА_4 підтвердила, що у період 1996-1998 роки у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка разом із нею працював ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу, що позивач працював у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка у період з 05.11.1996 по 12.10.1998, однак спірним є лише період з 05.11.1996 по 31.12.1997. Згідно листа відповідача від 18.06.2019 (а.с. 12) та відомостей централізованої підсистеми Призначення та виплата пенсій стосовно ОСОБА_1 (а.с. 53-54) період роботи позивача у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка з 01.01.1998 по 12.10.1998 (9 місяців 12 днів) зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо обставин не зарахування страхового стажу позивача у спірний період з 05.11.1996 по 31.12.1997 за аналогічних обставин праці та оформлення трудової діяльності ОСОБА_1 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка у період з 01.01.1998 по 12.10.1998 та зарахування такого періоду до страхового стажу позивача представником відповідача не дано жодних пояснень. Разом з тим, з цього приводу суд враховує інформацію, що міститься у відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5, якими підтверджено суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, сплати страхових внесків за позивача Тернопільським державно-комунальним підприємством сфери послуг Чайка (код ЄДРПОУ 14042551) у період 1998 року (а.с.55).

Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки ОСОБА_1 про роботу в Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка цілком підтверджують факт його роботи у період з 05.11.1996 по 31.12.1997, а вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 є протиправними.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність відмови у зарахуванні спірного періоду до стажу роботу позивача.

Як передбачено пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи повноваження суду, визначені наведеною нормою, позовні вимоги слід задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка .

Відтак, позов належить задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки ухвалою суду від 18.11.2019 позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 05.11.1996 по 31.12.1997 у Тернопільському державно-комунальному підприємстві сфери послуг Чайка .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.