Рішення

від 17.01.2020 по справі 640/9809/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 640/9809/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КПК-ІНВЕСТ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КПК-ІНВЕСТ (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 №05542615140106, №05552615140106, №05562615140106.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. У той же час, як стверджує позивач, задекларовані позивачем суми податкових вигод підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а відтак позивач вважає правомірним формування податкового кредиту та податкових зобов`язань за результатами здійснення таких господарських операцій, у зв`язку з чим просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Головним управлінням ДФС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань, а складені первинні документи не мають юридичної сили, тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, прийняті на підставі них спірні податкові повідомлення-рішення правомірними. На підставі викладеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій виклав свої заперечення та пояснення на твердження відповідача, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі вимог на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 3507 від 20.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB КПК-ІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з TOB ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830) за травень, червень, серпень 2016 року, з TOB СЕЛАЙНА (код ЄДРПОУ 41580267) за листопад, грудень 2017 року, показників декларацій з податку на додану вартість за 2016, 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 03.04.2019 №204/26-15-14-01-06/34350484.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України та інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку на загальну суму 329 823 грн., утому числі по періодам за 2016 рік - 125000 грн., за 2017 рік - 204823 грн.;

п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 076 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 8 060 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав до акту свої заперечення та додаткові документи.

За результатами розгляду заперечень на акт ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 25.04.2019 №79156/10/26-15-14-01-06 про розгляд заперечення, що є невід`ємною частиною акта, яким контролюючий орган змінив висновки акту перевірки, виклавши їх у новій редакції:

п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 П(С)БО 1, п.5 П(с)БО № 15, п.6 П(с)БО 16 Витрати , п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59 368 грн, в тому числі по періодам за 2016 рік - 22500 грн., за 2017 рік - 36868 грн.;

п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 076 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 8 060 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019:

№ 05542615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 59 368 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 14 842 грн.;

№ 05552615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 51 076 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 12 768 грн.;

№ 05562615140106, яким зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість на суму 8 060 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 якого первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити доводи про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як підтверджується матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, між TOB КПК-ІНВЕСТ (Замовник) та TOB ЦЕРАЙРА-С (Виконавець) укладено договір №280416-1 від 28.04.2016, відповідно до умов якого Замовник отримує і оплачує, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику місце (рекламну площу) і розмістити рекламні матеріали Замовника, надані останнім для їх подальшого розміщення шляхом публікації, зокрема, у виданні IT Business .

До договору Сторонами підписано Додаток № 1 до договору № 280416-1 від 28.04.2016, згідно якого позивач та TOB ЦЕРАЙРА-С погодили використання факсимільного підпису для підписання будь-яких документів між сторонами.

Відповідно до Додатків №2, №3, №4 до договору № 280416-1 від 28.04.2016, Сторонами узгоджено надання TOB ЦЕРАЙРА-С послуг з розміщення реклами позивача в травні, червні, серпні 2016 року та оплату останнім даних послуг, у зв`язку з чим позивачу виставлено рахунки-фактури №СФ-0000212 від 28.04.2016 на суму 50 000 грн., № СФ-0000403 від 25.05.2016 на суму 50 000 грн., № СФ-0000698 від 26.06.2016 на суму 50 000 грн.

В підтвердження виконання контрагентом умов даного договору надано копії видання IT Business № 5 за травень 2016 року, № 6 за червень 2016 року, № 8 за серпень 2016 року, в яких були розміщені реклами позивача.

Надані послуги оплачено позивачем в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень № 875 від 02.06.2016, № 915 від 01.07.2016, № 917 від 02.07.2016, № 942 від 18.07.2016, № 1017 від 08.09.2016, № 1079 від 05.10.2016.

Внаслідок цього між позивачем та TOB ЦЕРАЙРА-С підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000102 від 31.05.2016, № ОУ-0000235 від 30.06.2016, № ОУ-0000347 від 31.08.2016, а також подано на реєстрацію податкові накладні № 21 від 31.05.2016, № 138 від 30.06.2016, № 79 від 31.08.2016, реєстрації яких підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт реального здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та TOB ЦЕРЕЙРА-С підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю TOB КПК-ІНВЕСТ по рахунку 631 (контрагент - TOB ЦЕРЕЙРА-С ) за 01.05.16-31.10.16 та картками рахунку 631 (контрагент - TOB ЦЕРЕЙРА-С ) за 01.05.16-31.10.16, які складені посадовими особами позивача згідно із вимогами для ведення бухгалтерського обліку.

Окрім того, у в періоді, що перевірявся, що позивач мав господарські взаємовідносини із TOB СЕЛАЙНА на підставі договору купівлі-продажу № 0111/2017 від 01.11.2017, згідно з яким Продавець (TOB СЕЛАЙНА ) зобов`язується поставити, а Покупець (TOB КПК-ІНВЕСТ ) прийняти і оплатити комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів.

Відповідно до підписаних Сторонами Специфікацій № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу № 0111/2017 від 01.11.2017, TOB СЕЛАЙНА зобов`язане поставити товар на загальну суму 204 823,20 грн, а позивач прийняти та оплатити зазначений товар.

В підтвердження виконання умов договору Сторонами підписано акти прийому-передачі № 1 від 20.11.2017, № 2 від 11.12.2017, виписано видаткові накладні № РН-0000065 від 20.11.2017, № РН-0000063 від 11.12.2017, рахунок-фактуру № СФ- 0000062 від 11.12.2017.

Оплата за поставку товару підтверджується копіями платіжних доручень № 2111 від 13.12.2017, № 2123 від 15.12.2017, № 2202 від 22.01.2018, № 2229 від 31.01.2018, № 39 від 02.02.2018.

Внаслідок цього було подано на реєстрацію податкові накладні № 41 від 20.11.2017, № 11 від 11.12.2017 реєстрація яких підтверджується квитанцією.

Також факт реального здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та TOB СЕЛАЙНА підтверджується оборотно-сальдовою відомістю TOB КПК-ІНВЕСТ по рахунку 631 (контрагент - TOB СЕЛАЙНА ) за 20.11.17-31.01.18 та карткою рахунку 631 (контрагент - TOB СЕЛАЙНА ) за 20.11.17-28.02.18, які складені посадовими особами позивача згідно із вимогами для ведення бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно матеріалів справи, куплені позивачем у TOB СЕЛАЙНА комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів (товар) в подальшому продані TOB Дизельний Завод , що підтверджується специфікацією № 1 до договору поставки № 46/17 від 27.11.2017, видатковими накладними № РН-0000050 від 04.12.2017, № РН-0000052 від 20.12.2017, товарно-транспортною накладною № 828 від 04.12.2017.

Виходячи із наведених норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 суд зазначає, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені Податковим кодексом України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Щодо правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість, то суд звертає увагу на таке.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачають, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище положень Податкового кодексу України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами з метою використання у господарській діяльності, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначено в акті перевірки та представником відповідача у відзиві на позовну заяву, перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій TOB КПК-ІНВЕСТ з TOB ЦЕРЕЙРА-С за травень, червень, серпень 2016 року та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Контролюючим органом встановлено неможливість здійснення ТОВ ЦЕРЕЙРА-С господарської діяльності, оскільки не мало можливості виконати послуги з розміщення реклами в журналах відповідно до умов договору від 25.05.2016 № 280416-1, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих TOB ЦЕРЕЙРА-С номенклатур товарів та послуг.

При цьому, всі первинні документи від імені TOB ЦЕРЕЙРА-С підписано громадянкою ОСОБА_1 , що значиться керівником вказаного товариства.

Відповідач, посилаючись на протокол допиту директора ТОВ ЦЕРЕЙРА-С від 17.07.2018, за яким директор повідомляє, що немає ніякого відношення до господарської діяльності підприємства, а також на отримання податкової інформації про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017150000000087 від 26.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 209 КК України, в межах якого проведено допит директора ТОВ ЦЕРЕЙРА-С в якості свідка, зробив висновок про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , внаслідок яких, на думку контролюючого органу, занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту.

Також, представником відповідача стверджується про те, що TOB СЕЛАЙНА не мало можливості поставити запчастини до залізничних вагонів відповідно до умов договору 01.11.2018 № 0111/2017, оскільки згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих TOB СЕЛАЙНА номенклатур товарів та послуг.

Від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 03.09.2018 №4148/26-15-21-33 з копією протоколу допиту директора TOB СЕЛАЙНА , відповідно до якого ОСОБА_2 надала пояснення в ході розгляду матеріалів досудового розслідувану, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100100000090 від 09.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, та повідомила, що зареєструвала TOB СЕЛАЙНА за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мала та не здійснювала.

На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок про непідтвердження проведення господарських операцій TOB КПК-ІНВЕСТ з TOB СЕЛАЙНА за листопад, грудень 2017 року та встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Поряд з цим слід зазначити, що контролюючим органом в акті перевірки не ставиться під сумнів наявність у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами. А також не зазначено про можливі недоліки форми первинних документів, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що докази, на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Крім того, протокол допиту свідка, який наявний в матеріалах справи, та на який посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчений у порядку передбаченому законом.

В силу положень статті 95 КПК України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Контролюючим органом на момент розгляду справи по суті не надано інформації щодо наявності вироків у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідка.

Таким чином, факт порушення кримінальної справи та отримання пояснень посадових осіб контрагентів, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено, що податкові накладні, на виконання господарських операцій позивачем із вказаними контрагентами, складені з порушенням вимог чинного законодавства та не зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку. Навпаки, в акті перевірки відповідач підтверджує наявність виписаних податкових накладних та їх реєстрацію в ЄРПН.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , TOB СЕЛАЙНА , останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право складати та підписувати первинні документи, у тому числі податкові накладні, які є підставою для формування податкового обліку.

Подальше анулювання свідоцтв платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Також, суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься заява директора TOB ЦЕРЕЙРА-С ОСОБА_1 від 19.07.2018, копія якої засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., в якій вона зазначила, зокрема, що особисто організувала, зареєструвала та приймала рішення про те, щоб зареєструвати TOB ЦЕРЕЙРА-С , підписувала документи (в тому числі фінансово-господарської діяльності), договори в банках при відкритті розрахункових рахунків, надавала довіреності як засновник та керівник підприємства, а також наголосила, що при повному розумінні цілком і повністю її ніхто до реєстрації вказаного товариства не примушував, це був її вибір і її рішення.

Крім того, у справі міститься заява директора TOB СЕЛАЙНА ОСОБА_2 від 18.04.2019, копія якої засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., в якій вона підтвердила про укладання між TOB СЕЛАЙНА та TOB КПК-ІНВЕСТ договору № 0111/2017 від 01.11.2017 та його підписання нею особисто. На підставі вказаного договору було поставлено ТОВ СЕЛАЙНА дві партії деталей на загальну суму 204 832,20 грн., акти приймання-передачі та рахунки-фактури на оплату підписувались також нею особисто.

З огляду на викладене, судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та TOB ЦЕРЕЙРА-С і ТОВ СЕЛАЙНА мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та належним чином відображені у податковій звітності.

Отже позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшення розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів.

Відтак спірні податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 05542615140106, № 05552615140106, № 05562615140106 винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2191,72 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КПК-ІНВЕСТ ((01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 7, корпус 3, кв.5, код ЄДРПОУ 35481824) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.05.2019 № 05542615140106, № 05552615140106, № 05562615140106.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КПК-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 35481824) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2191,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко