ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9809/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПК-ІНВЕСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2019 року ТОВ КПК-ІНВЕСТ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 травня 2019 року: № 05542615140106, № 05552615140106, № 05562615140106.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини між позивачем та TOB ЦЕРЕЙРА-С і ТОВ СЕЛАЙНА мали реальний характер, придбані товари (роботи) використані у господарській діяльності позивача, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни його майнового стану та належним чином відображені у податковій звітності. Наголосив, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Зауважив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Головне управління ДПС у місті Києві, подало апеляційну скаргу у якій, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань, а складені первинні документи не мають юридичної сили, тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення правомірними. Також апелянт стверджує, що незважаючи на те, що відповідно до протоколів допиту засновників контрагентів позивача: ТОВ ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830) - ОСОБА_1 та TOB СЕЛАЙНА - ОСОБА_2 , останні заперечують свою причетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариств та стверджують, що такі товариства були створені за грошову винагороду, суд першої інстанції не допитав вказаних осіб у якості свідків по справі.
У тексті апеляційної скарги міститься клопотання про заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30 липня 2019 року.
З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Крім того, у апеляційній скарзі відповідач заявив клопотання про виклик та допит у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у задоволенні заяви про виклик свідків відмовлено, оскільки відповідачем не доведено які саме відомості та обставини можуть підтвердити згадані ним свідки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що задекларовані ним суми податкових вигод підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 20 березня 2019 року № 3507 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB КПК-ІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з TOB ЦЕРЕЙРА-С (код ЄДРПОУ 39998830) за травень, червень, серпень 2016 року, з TOB СЕЛАЙНА (код ЄДРПОУ 41580267) за листопад, грудень 2017 року, показників декларацій з податку на додану вартість за 2016, 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 03 квітня 2019 року № 204/26-15-14-01-06/34350484.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України та інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку на загальну суму 329 823 грн 00 коп., утому числі по періодам за 2016 рік - 125000 грн 00 коп., за 2017 рік - 204823 грн 00 коп..;
- п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 076 грн 00 коп. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 8 060 грн 00 коп.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав до акту свої заперечення та додаткові документи.
За результатами розгляду заперечень на акт Головне управління ДФС у м. Києві прийнято рішення від 25 квітня 2019 року № 79156/10/26-15-14-01-06 про розгляд заперечення, що є невід`ємною частиною акта, яким контролюючий орган змінив висновки акту перевірки, виклавши їх у новій редакції:
- п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України, п. 3 П(С)БО 1, п.5 П(с)БО № 15, п.6 П(с)БО 16 Витрати , п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, п. 3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 59368 грн 00 коп., в тому числі по періодам за 2016 рік - 22500 грн 00 коп.., за 2017 рік - 36868 грн 00 коп.;
- п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 076 грн 00 коп. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 8 060 грн 00 коп.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 03 травня 2019 року:
-№ 05542615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 59 368 грн 00 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 14 842 грн 00 коп.;
-№ 05552615140106, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 51 076 грн 00 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 12 768 грн 00 коп.;
-№ 05562615140106, яким зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість на суму 8 060 грн 00 коп.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Оскільки під час розгляду справи в суді позивач надав докази, що свідчать про реальність господарських операцій з його контрагентами, а відповідач зазначеного не спростував, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пункт 44.2 ст. 44 ПК України визначає, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 п. 139,1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).
Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.
Крім іншого, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).
За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, позивач співпрацював з TOB ЦЕРАЙРА-С та TOB СЕЛАЙНА .
Як стверджує Головне управління ДФС у м. Києві під час перевірки встановлено, що проведення господарських операцій TOB КПК-ІНВЕСТ з TOB ЦЕРЕЙРА-С за травень, червень, серпень 2016 року не підтверджується, а документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку відбулось без реального отримання результатів таких операцій.
На переконання контролюючого органу ТОВ ЦЕРЕЙРА-С не мало можливості виконати послуги з розміщення реклами в журналах відповідно до умов договору від 25 травня 2016 року № 280416-1, оскільки згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих TOB ЦЕРЕЙРА-С номенклатур товарів та послуг.
Також відповідач зазначав, що всі первинні документи від імені TOB ЦЕРЕЙРА-С підписано громадянкою ОСОБА_1 , яка є засновником і директором товариства. Однак, відповідно до протоколу допиту від 17 липня 2018 року заперечує свою причетність до його господарської діяльності.
Також Головне управління ДФС у м. Києві стверджувало, що в результаті перевірки було встановлено, що інший контрагент позивача - TOB СЕЛАЙНА не мало можливості поставити запчастини до залізничних вагонів відповідно до умов договору 01 листопада 2018 року № 0111/2017, оскільки згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаних та реалізованих TOB СЕЛАЙНА номенклатур товарів та послуг.
Відповідач зазначає, що від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 03 вересня 2018 року № 4148/26-15-21-33 з копією протоколу допиту директора TOB СЕЛАЙНА , відповідно до якого ОСОБА_2 надала пояснення в ході розгляду матеріалів досудового розслідувану, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100100000090 від 09 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та повідомила, що зареєструвала TOB СЕЛАЙНА за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мала та не здійснювала.
З огляду на встановлені під час перевірки обставини, відповідач зробив висновок про непідтвердження проведення господарських операцій TOB КПК-ІНВЕСТ з TOB СЕЛАЙНА за листопад, грудень 2017 року та документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без реального отримання результатів таких операцій.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом в акті перевірки не ставиться під сумнів наявність у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами. А також не зазначено про можливі недоліки форми первинних документів, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача щодо підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами у період, що відображений у акті перевірки, колегія суддів виходить з наступного.
Між TOB КПК-ІНВЕСТ (далі - Замовник) та TOB ЦЕРАЙРА-С (далі - Виконавець) укладено договір від 28 квітня 2016 року №280416-1, відповідно до умов якого Замовник отримує і оплачує, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику місце (рекламну площу) і розмістити рекламні матеріали Замовника, надані останнім для їх подальшого розміщення шляхом публікації, зокрема, у виданні IT Business .
Сторонами підписано додаток № 1 до договору від 28 квітня 2016 року № 280416-1, згідно якого позивач та TOB ЦЕРАЙРА-С погодили використання факсимільного підпису для підписання будь-яких документів між сторонами.
Відповідно до додатків № 2, № 3, № 4 до договору від 28 квітня 2016 року № 280416-1, сторонами узгоджено надання TOB ЦЕРАЙРА-С послуг з розміщення реклами позивача в травні, червні, серпні 2016 року та оплату останнім вказаних послуг, у зв`язку з чим позивачу виставлено рахунки-фактури від 28 квітня 2016 року № СФ-0000212 на суму 50000 грн 00 коп., від 25 травня 2016 року № СФ-0000403 на суму 50 000 грн 00 коп., від 26 червня 2016 року № СФ-0000698 на суму 50 000 грн 00 коп.
Для підтвердження виконання контрагентом умов договору надано копії видання IT Business № 5 за травень 2016 року, № 6 за червень 2016 року, № 8 за серпень 2016 року, в яких були розміщені реклами позивача.
Надані послуги оплачено позивачем в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень від 02 червня 2016 року № 875, від 01 липня 2016 року № 915, від 02 липня 2016 року № 917, від 18 липня 2016 року № 942, від 08 вересня 2016 року № 1017, від 05 жовтня 2016 року № 1079.
Між позивачем та TOB ЦЕРАЙРА-С підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2016 року № ОУ-0000102, від 30 червня 2016року № ОУ-0000235, від 31 серпня 2016 року № ОУ-0000347, а також подано на реєстрацію податкові накладні від 31 травня 2016 року № 21, від 30 червня 2016 року № 138, від 31 серпня 2016 року № 79, реєстрація яких підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних.
Факт реального здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та TOB ЦЕРЕЙРА-С підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю TOB КПК-ІНВЕСТ по рахунку 631 (контрагент - TOB ЦЕРЕЙРА-С ) за 01 травня - 31 жовтня 2016 року та картками рахунку 631 (контрагент - TOB ЦЕРЕЙРА-С ) за 01 травня - 31 жовтня 2016 року, які складені посадовими особами позивача згідно із вимогами для ведення бухгалтерського обліку.
Також з матеріалів справи встановлено, що в періоді, який перевірявся, що позивач мав господарські взаємовідносини із TOB СЕЛАЙНА на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року № 0111/2017, згідно з яким TOB СЕЛАЙНА (далі - Продавець) зобов`язується поставити, а TOB КПК-ІНВЕСТ (Покупець) прийняти і оплатити комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів.
Відповідно до підписаних сторонами специфікацій № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року № 0111/2017, TOB СЕЛАЙНА зобов`язане поставити товар на загальну суму 204823 грн 20 коп, а позивач прийняти та оплатити зазначений товар.
Для підтвердження виконання умов договору сторонами підписано акти прийому-передачі від 20 листопада 2017 року № 1, від 11 грудня 2017 року № 2, виписано видаткові накладні від 20 листопада 2017 року № РН-0000065, від 11 грудня 2017 року № РН-0000063, рахунок-фактуру від 11 грудня 2017 року № СФ- 0000062.
Оплата за поставку товару підтверджується копіями платіжних доручень від 13 грудня 2017 року № 2111, від 15 грудня 2017 року № 2123, від 22 січня 2018 року № 2202, від 31 січня 2018 року № 2229, від 02 лютого 2018 року № 39.
Внаслідок цього було подано на реєстрацію податкові накладні від 20 листопада 2017 року № 41, від 11 грудня 2017 року № 11 реєстрація яких підтверджується квитанцією.
Також факт реального здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та TOB СЕЛАЙНА підтверджується оборотно-сальдовою відомістю TOB КПК-ІНВЕСТ по рахунку 631 (контрагент - TOB СЕЛАЙНА ) за 20 листопада 2017 року - 31 січня 2018 року та карткою рахунку 631 (контрагент - TOB СЕЛАЙНА ) за 20 листопада 2017 - 28 лютого 2018 року, які складені посадовими особами позивача згідно із вимогами для ведення бухгалтерського обліку.
Разом з тим необхідно зазначити, що куплені позивачем у TOB СЕЛАЙНА комплектуючі і запасні частини до залізничних вагонів (товар) в подальшому продані TOB Дизельний Завод , що підтверджується специфікацією № 1 до договору поставки від 27 листопада 2017 року № 46/17, видатковими накладними від 04 грудня 2017 року № РН-0000050, від 20 грудня 2017 року № РН-0000052, товарно-транспортною накладною від 04 грудня 2017 року № 828.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЦЕРЕЙРА-С , TOB СЕЛАЙНА , останні були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також були платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для збільшення суми податкових зобов`язань за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідача не було.
Посилання апелянта на протоколи допиту директорів ТОВ ЦЕРЕЙРА-С та TOB СЕЛАЙНА оцінюються судом критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо вказаних суб`єктів, Головне управління ДПС у м. Києві надано не було.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у матеріалах справи міститься заява директора TOB ЦЕРЕЙРА-С Бондарчук С.С. від 19 липня 2018 року, копія якої засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. та заява директора TOB СЕЛАЙНА Шевчук О.І. від 18 квітня 2019 року, копія якої засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , у яких останні зазначили, що підписували від імені вказаних товариств документи, в тому числі з фінансово-господарської діяльності.
З огляду на зазначені обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає, що господарські відносини між позивачем та TOB ЦЕРЕЙРА-С і ТОВ СЕЛАЙНА мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.
Під час розгляду справи колегія суддів враховує правові позиції Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні КАС України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Крім того, згідно з постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 вбачається, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
При цьому, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14 викладено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2020 року.
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2020 |
Оприлюднено | 15.10.2020 |
Номер документу | 92164911 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Степанюк Анатолій Германович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Степанюк Анатолій Германович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Степанюк Анатолій Германович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні