Ухвала

від 21.01.2020 по справі 200/7403/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2020 року справа №200/7403/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Компанієць І.Д., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 200/7403/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільторг ІСТ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 200/7403/19-а.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме: апелянтом не сплачено судовий збір та не надано доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від сплати судового збору, а також пропущено строк звернення з апеляційною скаргою та не надано доказів поважності причин такого пропуску.

Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати мають бути встановлені законом про судовий збір.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону № 3674-VI в даному випадку об`єктом справляння судового збору є апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 1921,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 2 881,50 грн. (1921 грн. * 150%).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів Краматор.УК/м Краматорськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банка отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA578999980313111206081005059; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації, позивача), Перший апеляційний адміністративний суд» .

Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Перевіривши зазначене клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Тобто, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є врахування майнового стану сторони.

При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.

Отже, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнити його від сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору або для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Крім того, за приписами ч. 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 17 вересня 2019 року.

З апеляційною скаргою апелянт звернувся 28 грудня 2019 року. Тобто апелянтом пропущений строк звернення з апеляційною скаргою.

Апелянтом до суду подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суду першої інстанції, посилаючись на те, що первинно апеляційна скарга подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте, за відсутності коштів на рахунках по сплаті судового збору, до неї не було додано доказів сплати судового збору, тому.

Апелянт просив вважати доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку такими, що не залежали від волі апелянта та зрозуміти ситуацію, що склалась та з метою недопущення втрати бюджетних коштів через не оскарження незаконних судових рішень та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З приводу вищезазначених підстав, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне фінансування суб`єктів владних повноважень з Державного бюджету України не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбачене для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн, а також клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами на їх підтвердження .

Керуючись ст.ст. 133, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Визнати неповажними підстави, вказані в заяві Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 200/7403/19-а - залишити без руху.

Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн, а також клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження з обґрунтованими причинами такого пропуску та доказами на їх підтвердження.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити, що в разі невиконанні вимог даної ухвали стосовно надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць