Постанова

від 21.01.2020 по справі 200/6877/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року справа №200/6877/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Ястребової Л.В

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: Гуревич Р.Г (за ордером)

відповідач: Пономарьов А.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Дмитрієв В.С.) від 19 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 29 вересня 2019 року) у справі №200/6877/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "СХІД" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0000161410 за формою "Р", сума грошового зобов`язання за основним платежем 300881 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75220,25 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0000161410 за формою "Р".

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44,пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1статті 200 Розділу V Податок на додану вартість Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. Відповідач вважає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано відповідних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій із постачальником ТОВ ЛОТУС СІТІ за серпень 2018 року .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи 26 січня 2011 року, основними видами діяльності згідно КВЕД, зокрема, є: покрівельні роботи, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Бахмутське управління, Бахмутська ДПІ.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ ЛОТУС СІТІ за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт від 29 березня 2019 року №318/05-99-14-10/37506624 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0000161410, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 376101,25 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням - 300881 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75220,25 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем ведення бухгалтерського та податкового обліку; пункту 44.1 статті 44,пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1статті 200 Розділу V Податок на додану вартість Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 300881 грн., у тому числі: за серпень 2018 року на суму 300881 грн.

Висновок відповідача обґрунтований тим, що правочин укладений позивачем з контрагентом ТОВ ЛОТУС СІТІ є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки:

-укладені позивачем договори не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет;

- у договорах поставки №29/8 від 15 серпня 2018 року, договору (мовою оригіналу) о переуступке права продажи товару № 12 від 16 серпня 2018 року по договору № 25/8-СПЦ от 15 серпня 18 року, договору (мовою оригіналу) о переуступке права № 10 від 31 серпня 2018 року по договору підряду № 26/18 від 20 серпня 2018 року, у реквізитах Постачальника (Нового постачальника та Нового підрядника) ТОВ ЛОТУС СІТІ зазначено розрахунковий рахунок, який відповідно даним інформаційного реєстру ДФС, дата відкриття відповідного рахунку 6 вересня 2018 року;

- рахунки складені ТОВ БУД-ПРАКТИК в межах договору поставки №25/8-СПЦ від 15 серпня 2018 року не містять посилання на відповідний договір та ПІБ посадової особи, що підписала відповідні рахунки;

- рахунок від 19 серпня 2018 року №29 на постачання матеріалів, складений ТОВ "ЛОТУС СІТІ" в межах договору поставки №29/8 від 15 серпня 2018 року, не містить посилання на відповідний договір та ПІБ посадової особи, що підписала відповідний рахунок та у реквізитах Продавця зазначено розрахунковий рахунок, який відповідно даним інформаційного реєстру ДФС, дата відкриття відповідного рахунку 6 вересня 2018 року, отже зазначення банківського рахунку НОМЕР_1 в рахунку №29 від 19 серпня 2018 року - свідчить проте, що даний документ було складено не раніше 6 вересня 2018 року;

- товарно-транспортні накладні, шляхові листи на перевезення вантажу до перевірки не надано;

- рахунок від 31 серпня 2018 року №12, складений TOB АСТЕРІОН ГРУП (ЄДРПОУ 41916647) на адресу TOB ТБК СХІД у межах договору підряду № 26/18 від 20 серпня 2018 року, на оплату будівельних робіт на об`єкті благоустрою Парасковіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №40 Донецької обласної ради із улаштуванням спортивного майданчику, по вулиці Гірників, 23, с. Парасковіївка, Бахмутського району Донецької області на суму 1500000грн., в т.ч. ПДВ 250000грн. не містить посилання на відповідний договір, а також ПІБ посадової особи, що підписала відповідний рахунок;

- до перевірки не надано актів виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3), передбачених п.3.3 договору підряду № 26/18 від 20 серпня 2018 року.

Тобто, надані первинні документи не відповідають здійсненню господарських операцій, в результаті чого встановлено відсутність документального підтвердження права ТОВ ТБК СХІД включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості товарів по даті події, яка відбулася раніше - або оприбуткування товарів, або перерахування коштів не підтверджується документально передача права власності та відповідно використання у власній господарській діяльності ТОВ ТБК СХІД .

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "БУД-ПРАКТИК" було укладено договір поставки №25/8-СПЦ від 15 серпня 2018 року. 16 серпня 2018 року між позивачем (покупець), ТОВ БУД-ПРАКТИК (Первісний постачальник) та ТОВ ЛОТУС СІТІ (Новий постачальник ) укладено договір №12, згідно умов якого Первісний постачальник передає, а Новий постачальник приймає на себе право продажу товару, яке належить Первісному постачальнику по договору №25/8-СПЦ від 15 серпня 2018 року, а покупець приймає проданий товар, за який раніше сплачено Первісному постачальнику.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки товару позивачем до суду надано: рахунки ТОВ БУД-ПРАКТИК №28 від 18 серпня 2018 року, №26 від 16 серпня 2018 року, №27 від 17 серпня 2018 року, видаткові накладні ТОВ ЛОТУС СІТІ №28 від 18 серпня 2018 року, №26 від 16 серпня 2018 року, №27 від 17 серпня 2018 року (т. 1, а.с. 82-90).

Випискою ПАТ ПУМБ за 31 серпня 2019 року підтверджено сплату позивачем ТОВ БУД-ПРАКТИК коштів у розмірі 244968,91 грн. за матеріали згідно рахунків №26 від 16 серпня 2018 року, №27 від 17 серпня 2018 року, №28 від 18 серпня 2018 року (т.1, а.с. 105).

Крім того, позивачем надано: сертифікати відповідності, що зареєстровані в реєстрі за №№ UA/TR.042.61-18, UA1.049.0041346-16, UA.PN.104.0208-18, UA.TR.042.37-18, UA1.170.0087796-16, радіаційний сертифікат №035-04/18 від 6 квітня 2018 року, паспорт радіаційної якості №035-04/18, №039-04/18.

Також на підтвердження використання придбаних матеріалів позивачем надано до суду: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень, грудень 2018 року, підсумкові відомості ресурсів на об`єкті: "Реконструкція нежитлової будівлі під Центр надання адміністративних та соціальних послуг Соледарської міськобєднаної територіальної громади", матеріальні звіти за серпень 2018 року, докази складського обліку матеріальних цінностей та договір оренди нежитлових приміщень №153/14 від 6 травня 2014 року.

Крім того, 20 серпня 2018 року між позивачем та ТОВ АСТЕРІОН ГРУП (підрядник) укладено договір підряду №26/18 згідно якого підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи на об`єкті Реконструкція об`єктів благоустрою Парасковіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №40 Донецької обласної ради із улаштуванням спортивного майданчику, по вулиці Гірників, 23, с. Парасковіївка, Бахмутського району Донецької області на суму 1500000грн., в т.ч. ПДВ 250000 грн.

31 серпня 2018 року між ТОВ АСТЕРІОН ГРУП (первинний підрядник), ТОВ ЛОТОС СІТІ (новий підрядник) та ТОВ ТБУ СХІД (замовник) укладено договір про переуступку права №10 згідно якого первинний підрядчик передає, а новий підрядчик приймає на себе право проведення ремонтних робіт по договору № 26/18 від 20 серпня 2018 року, первинний підрядник зобов`язаний перерахувати на рахунок нового підрядника суму за сплачені ремонтні роботи Замовником у розмірі 1500000 грн., в т.ч. ПДВ 250 000 грн.

На підтвердження виконання зазначених договору підряду позивачем до суду було також надано: рахунок ТОВ АСТЕРІОН ГРУП №12 від 31 серпня 2018 року, акт виконаних робіт №37 від 9 грудня 2018 року між підрядником ТОВ ЛОТУС СІТІ та позивачем , видаткова накладна між ТОВ ЛОТУС СІТІ та позивачем №42 від 5 грудня 2018 року, №28 від 10 грудня 2018 року, акти на закриття прихованих робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, загальні журнали робіт Реконструкція об`єктів благоустрою Парасковіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №40 Донецької обласної ради із улаштуванням спортивного майданчику, по вулиці Гірників, 23, с. Парасковіївка, Бахмутського району Донецької області .

В матеріалах справи наявні письмові докази, які надавались до перевірки, а саме підписані із замовником акти виконаних робіт КБ-2 та довідки про вартість робіт КБ-3 по роботах виконаних у 2018 році.

Випискою ПАТ Перший український міжнародний банк за 31 серпня 2019 року підтверджено сплату позивачем ТОВ АСТЕРІОН-ГРУП коштів за будівельні роботи у розмірі 1500000 грн. згідно рахунку від 31 серпня 2019 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, вищенаведені договори укладені позивачем в рамках виконання договору №137 від 18 червня 2018 року Реконструкція об`єктів благоустрою Парасковіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №40 Донецької обласної ради із улаштуванням спортивного майданчику, по вулиці Гірників, 23, с.Парасковіївка, Бахмутського району Донецької області .

На підтвердження використання у господарській діяльності придбаних товарів та виконання будівельних робіт та витрат за договором №137 від 18 червня 2018 року позивачем надано: підсумкові відомості ресурсів за серпень 2018 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, матеріальний звіт за серпень 2018 року (форма №КБ-3), за листопад 2018 року, за червень 2019 року, Акт №2 приймання виконаних робіт за листопад 2018 року, підсумкові відомості ресурсів за листопад 2018 року (форма № КБ-2в), Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, узагальнений журнал робіт (т. 2, а.с. 144-152, 153-170), Рекомендаційний лист-відгук в.о. директора Параскоївської спеціалізованої загальноосвітньої школи - інтернату №40 Донецької обласної ради (т. 1, а.с. 107-250, т. 2, а.с. 1-26), сертифікати відповідності продукції (т. 2, а.с. 171-181), Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (т. 2, а.с. 184-188), Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року (т. 2, а.с. 214-219), підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1, Акт на закриття прихованих робіт №5, №1, №2, №3, №6, №11, №8, №9, №13, №17, №10, №7, №15, №14, №4, №16, №12, №18 (т. 2, а.с. 192-209), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2019 року, Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2019 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Як встановлено судом, витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання товару, а не транспортних послуг. Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів вважає, що нереальність господарських операцій, укладення договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів щодо наявності вироків по кримінальним справам, які пов`язані з господарськими операціями, які є предметом розгляду даної справи, податковим органом не надано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов`язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 02.04.2019 року по справі № 811/1772/13-а.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44,пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1статті 200 Розділу V Податок на додану вартість Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 19 вересня 2019 року у справі №200/6877/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 19 вересня 2019 року у справі №200/6877/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 січня 2020 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 21 січня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г. Сухарьок

Л.В. Ястребова