Постанова

від 16.01.2020 по справі 320/5806/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5806/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадської організації Зелений патруль міста Вишневе на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (суддя Кушнова А.О.) у справі за позовом громадської організації Зелений патруль міста Вишневе до товариства з обмеженою відповідальністю Будінвестконтакт , товариства з обмеженою відповідальністю Євро-2000 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація Зелений патруль міста Вишневе звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будінвестконтакт , товариства з обмеженою відповідальністю Євро-2000 , у якому просила заборонити ТОВ "Будінвестконтакт", ТОВ "Євро 2000" здійснювати будівництво багатоквартирного житлового кварталу на земельній ділянці в м. Вишневе Київської області в межах вулиць Святошинська та Машинобудівників за кадастровим номером 3222410600:01:009:0007, площею 10,2516 га.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з такою ухвалою громадська організація Зелений патруль міста Вишневе подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що при визначенні підвідомчості спору та способу захисту порушеного права мають бути застосовані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року в справі № 910/8122/17 за позовом Міжнародної благодійна організації Екологія-Право-Людина до ТОВ Аквадельф про заборону діяльності дельфінарію Оскар-Трускавець ТзОВ Аквадельф в м. Трускавець Львівської області.

Апелянт зазначає, що спір між ГО Зелений патруль м. Вишневе та ТОВ Будінвестконтакт , ТОВ Євро-2000 про зупинення будівельних робіт, як таких що порушують екологічні права, є адміністративним. Звертаючись до суду з даним позовом ГО Зелений патруль м. Вишневе фактично реалізує повноваження Державної екологічної інспекції Столичного регіону, Департаменту ДАБІ у Київській області, відділу ДАБК Виконкому Вишневої міської ради, які належним чином не здійснюють свої повноваження, не здатні здійснити свої повноваження та забезпечити дотримання ТОВ ЄВРО 2000 та ТОВ Будінвестконтакт екологічного та містобудівного законодавства.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу без учасників справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, виходив з того, що як за складом осіб, так і за характером відносин, даний спір не є публічно-правовим спором, а за критеріями та правилами частини третьої статті 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року № 832-XIV, яка набрала чинності для України 30.10.2001, які передбачають можливість оскарження дій або бездіяльності приватних осіб, позивач не оскаржує таких дій у відносинах з юридичними особами, які заявлені відповідачами у справі, що могло б за певних умов та підстав зумовлювати виникнення юридичного спору, на який поширюється юрисдикція судів (ч. 3 ст. 124 Конституції України) та зумовлювати його вирішення, що у сукупності також вказує на те, що положення частини третьої статті 9 Конвенції не поширюються на даний випадок, а тому, у даному випадку взагалі відсутній не тільки публічно-правовий спір, але й юридичний спір взагалі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

При цьому, віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом заявлено позовну вимогу щодо заборони ТОВ "Будінвестконтакт", ТОВ "Євро 2000" здійснювати будівництво багатоквартирного житлового кварталу на земельній ділянці в м. Вишневе Київської області в межах вулиць Святошинська та Машинобудівників за кадастровим номером 3222410600:01:009:0007, площею 10,2516 га.

ГО Зелений патруль м. Вишневе вважає, що забудова спірної земельної ділянки проводиться з грубим порушенням затвердженої містобудівної документації міста Вишневе, яка діяла як на час передачі земельної в оренду так і на даний час, що, як наслідок, порушує екологічні права та інтереси позивача та інших мешканців міста Вишневе.

Здійснення будівництва багатоквартирного житлового кварталу, знищення струмка Желань замість створення парків, скверів, інших природних об`єктів для короткочасного відпочинку, будівництва об`єктів соціальної інфраструктури, грубо порушує Генеральний план м. Вишневе, план Зонування території міста Вишневе, нормативи з площі зеленої зони загального користування та як наслідок порушує екологічні права та інтереси позивача та суспільства, призвело до погіршення екологічної обстановки і виникненню небезпеки для життєдіяльності населення.

При цьому, позивач вказує, що органи державної влади не здійснюють та не здатні забезпечити належним чином контроль за дотриманням законодавства ТОВ ЄВРО 2000 , ТОВ Будінвестконтакт у сфері екологічного та містобудівного законодавства та діють виключно в інтересах забудовника, а факти порушення містобудівної документації міста Вишневе, знищення струмка Желань залишились без належного реагування зі сторони Державної екологічної інспекції Столичного регіону, Департаменту ДАБІ у Київській області, відділу ДАБК Виконкому Вишневої міської ради.

При цьому, апелянт вказує, що громадська організація Зелений патруль міста Вишневе фактично реалізує повноваження Державної екологічної інспекції Столичного регіону, Департаменту ДАБІ у Київській області, відділу ДАБК Виконкому Вишневої міської ради, які належним чином не здійснюють свої повноваження, не здатні здійснити свої повноваження та забезпечити дотримання ТОВ "Євро 2000" та ТОВ "Будінвестконтакт" екологічного та містобудівного законодавства, при цьому громадська організація Зелений патруль міста Вишневе у цьому спорі має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

В обґрунтування мотивів апеляційної скарги позивач посилається на Статут громадської організації Зелений патруль міста Вишневе , Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), а також на позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17.

Щодо права громадської організації Зелений патруль міста Вишневе на звернення до суду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 22 Розділу ІІ Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року було ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуську конвенцію).

З огляду на норму частини першої статті 9 Конституції України, якою передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, то положення Орхуської конвенції є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Стаття 9 Орхуської конвенції передбачає право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Громадським об`єднанням є добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина перша статті 1 Закону України № 4572-VI від 22 березня 2012 року Про громадські об`єднання ).

Так, в матеріалах справи міститься копія Статуту громадської організації Зелений патруль міста Вишневе , затвердженого рішенням установчих зборів засновників громадської організації Зелений патруль міста Вишневе (протокол №1 від 14 серпня 2019 року) (т. 1, а.с. 27-32).

Відповідно до пункту 3.1 Статуту громадської організації Зелений патруль міста Вишневе основною метою Організації є захист та задоволення екологічних прав та інтересів членів Організації чи інших осіб, сприяння у створенні та забезпеченні функціонування на земельній ділянці в місті Вишневе за кадастровим номером 3222410600:01:009:0007 та інших ділянках міста Вишневе зеленої зони загального користування, парку, паркового спортивно-розважального комплексу, сприяння збереженню струмка Желань та інших водойм, сприяння дотриманню містобудівного законодавства та затвердженої містобудівної документації міста Вишневе.

Із врахуванням вищенаведених норм законодавства та Статуту позивача, колегія суддів дійшла висновку, що громадська організація Зелений патруль міста Вишневе є громадською організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції, Конституції України та Законів України Про охорону навколишнього природного середовища , Про громадські об`єднання ), а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції застосував обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є Орхуська конвенція, проігнорувавши, що право на захист порушеного екологічного права належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості, яким у цьому випадку є громадська організація Зелений патруль міста Вишневе .

Згідно із частиною другою статті 293 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до знищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Водночас згідно з екологічним законодавством припиненню в судовому порядку підлягає не лише діяльність, яка завдає шкоди довкіллю, а й діяльність, що здійснюється з порушенням його вимог.

У цій справі публічний характер позовних вимог обумовлений не стільки порушенням вимог статті 293 ЦК України, скільки порушенням норм конституційного та екологічного права, якими гарантовано право власності Українського народу на природні ресурси, а також похідним від нього правом кожного на здійснення загального та спеціального використання природних ресурсів.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг.

Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів.

Відповідно до Керівних принципів щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі ухвалення рішень в галузі охорони навколишнього середовища (Софія, 23-25 жовтня 1995 року) (Софійські принципи) громадськість повинна мати доступ у міру необхідності до адміністративних і судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Обґрунтовуючи публічно-правовий характер спору у даній справі та необхідність його вирішення у порядку адміністративного судочинства, позивач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 та вважає, що у даному випадку громадська організація Зелений патруль міста Вишневе у цьому спорі фактично реалізує повноваження органів державного нагляду (контролю), які мають здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного та екологічного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №910/8122/17 у справі за позовом Міжнародної благодійної організації Екологія-Право-Людина до товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф про заборону діяльності дельфінарію вказала, що позивач у відповідному спорі фактично реалізує повноваження органу державної влади (як суб`єкта владних повноважень) щодо захисту диких тварин, які незаконно використовуються у комерційних цілях саме з огляду на те, що фактичні обставини справи свідчили про незабезпечення з боку органів державної влади належного захисту диких тварин, які використовуються у видовищних заходах та комерційних цілях.

Оскільки зверненням з таким позовом позивач фактично замінював органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, Велика Палата дійшла висновку, що цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Таким чином, у справі № 910/8122/17, на яку в своїх обґрунтуваннях посилається апелянт, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо публічно-правового характеру спору та необхідності його вирішення в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що органи державної влади не здійснювали належним чином визначених законодавством повноважень у сфері захисту диких тварин, а тому позивач, в такому випадку, фактично реалізував відповідні повноваження органу державної влади як суб`єкта владних повноважень.

Однак, суд першої інстанції при вирішення питання про відкриття провадження не надав оцінки доводам позивача щодо нездатності державних органів: Державної екологічної інспекції Столичного регіону, Департаменту ДАБІ у Київській області, відділу ДАБК Виконкому Вишневої міської ради, забезпечити дотримання ТОВ Будінвестконтакт та ТОВ Євро-2000 екологічного законодавства та природоохоронного законодавства, не врахував можливості / неможливості залучення таких органів як учасників справи, та доводам щодо того, що ГО Зелений патруль міста Вишневе у цьому спорі фактично реалізує повноваження органів державної влади (як суб`єктів владних повноважень).

Передчасність ухвали про відмову у відкритті провадження підтверджується також тим, що суд не встановив причини, які, на думку позивача, зумовили виникнення спору, а також мету, яку переслідує позивач, звертаючись до суду. Крім того, суд не дав відповіді на питання стосовно того, чи існують альтернативні способи захисту порушеного права позивача.

Важливо, що сформовані Європейським судом з прав людини умови обмеження права особи на доступ до суду передбачають одночасне дотримання, щонайменше, трьох обставин, які дозволяють таке обмеження:

1. переслідують легітимну мету, і така мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб;

2. забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою;

3. існує альтернативний спосіб захисту і він гарантує не теоретичну, а практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Такі підходи застосовані, зокрема, у рішеннях Європейським судом з прав людини у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви № 17160/06 та № 35548/06, п. 33; Рош проти Сполученого Королівства (Roche v. the United Kingdom), заява № 32555/96, п. 117; Салонтаджі-Дробняк проти Сербії (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява № 36500/05, п. 132; Кордова проти Італії (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54; Фаєд проти Сполученого Королівства (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, п. 65; Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява № 42527/98, п. 45; Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, п. 54; Ашингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, п. 59).

Позбавлення ГО Зелений патруль міста Вишневе права на звернення до адміністративного суду з даним позовом вчинено без перевірки вищенаведених доводів позивача та без визначення альтернативних способів захисту, які б гарантували не теоретичну, а практичну та ефективну можливість захисту відповідного порушеного права.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав непідсудності даного спору адміністративним судам.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу передчасно, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадської організації Зелений патруль міста Вишневе задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року скасувати, а справу № 320/5806/19 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов