Ухвала

від 20.01.2020 по справі 200/5309/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2020 року

Київ

справа № 200/5309/19-а

адміністративне провадження № К/9901/36767/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 200/5309/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захист інтелекту до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - скаржник, ДФС), направлена до суду поштою 24.12.2019

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, зокрема, скаржником не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування судами при ухваленні судових рішень норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Як вбачається з касаційної скарги, вона містить виключно відомості щодо проведеної перевірки, висновки за її результатами, які дублюють Акт перевірки, та абстрактне зазначення, що судами попередніх інстанцій ухвалені рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права без урахування усіх обставин, що мають значення для справи. При цьому, зазначаючи обставини, які як на думку скаржника не були враховані судами, ДФС наводить виклад знеособленого вироку без належного правового обґрунтуванням його значення як підстави касаційного оскарження судових рішень.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області підлягає поверненню, як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 .

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень у визначених законом випадках, кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку . Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

При цьому, у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 200/5309/19-а повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

М.М. Гімон,

Суддя Верховного Суду