Постанова

від 24.12.2019 по справі 2-21/06

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-21/06

провадження № 61-26134св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство Райффайзен банк Аваль ,

боржники: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Інтрансавтострой , Приватне автотранспортне підприємство Інтрансавтострой ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року, постановлену у складі судді Кухти В. О., та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бечка Є. М., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 2-21 від 27 жовтня 2006 року.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2006 року стягнено солідарно з нього, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтрансавтострой (далі - ТОВ Інтрансавтострой ), Приватного автотранспортного підприємства Інтрансавтострой (далі - ПАП Інтрансавтострой ) на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен банк Аваль ) заборгованість за кредитним договором № 010/12/189 від 28 березня 2005 року у розмірі 2 272 675,76 гривень.

27 жовтня 2006 року на виконання зазначеного рішення виданий виконавчий лист № 2-21, за яким він є боржником. Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; станом на дату подання цієї заяви заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає 1 742 078,40 гривень.

29 березня 2012 року Правлінням ПАТ Райффайзен Банк Аваль прийнято постанову № П-59/3 про списання за рахунок сформованого резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями безнадійної заборгованості, у тому числі заборгованості ТОВ Інтрансавтострой за кредитним договором № 010/12/189 від 28 березня 2005 року у розмірі 2 801 209,46 гривень (пункт 173.1).

Списана заборгованість не приймає участь у фінансово-господарській діяльності банку, тобто, вчинивши такі дії, банк забезпечив відшкодування неотриманих сум за рахунок страхового резерву, віднісши їх до складу витрат податкового обліку.

ОСОБА_1 вважає, що вимоги банка до нього відсутні і його боргове зобов`язання перед банком також припинилися, тому просив визнати виконавчий лист № 2-21 від 27 жовтня 2006 року таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що визначені законодавством правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, оскільки списання заборгованості з балансу юридичної особи не припиняє боргове зобов`язання.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком не погашена і його боргове зобов`язання не припинилося, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року скасувати і задовольнити заяву.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали судів першої і апеляційної інстанцій постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.

Заявник зазначає, що банк за власним рішенням списав кредитну заборгованість ТОВ Інтрансавтострой , на кореспондентському рахунку товариства вона не рахується, у фінансовому балансі банку не зазначена, тому, на думку заявника, ПАТ Райффайзен Банк Аваль не має права вимагати її погашення.

Вказує, що з 27 жовтня 2015 року банк зобов`язаний припинити дії щодо відшкодування за рахунок позичальника списаної безнадійної заборгованості, оскільки постанову Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 172 Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву , яка передбачала вчинення таких дій, скасовано постановою Правління Національного банку України від 27 жовтня 2015 року № 737.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 серпня 2006 року, яке набрало законної сили, стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Інтрансавтострой і ПАП Інтрансавтострой на користь ПАТ Райффайзен банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 010/12/189 від 28 березня 2005 року у розмірі 2 272 675,76 гривень.

27 жовтня 2006 року на виконання зазначеного рішення виданий виконавчий лист № 2-21, який перебуває на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

29 березня 2012 року Правління ПАТ Райффайзен Банк Аваль прийняло постанову № П-59/3, згідно з якою списано з віднесенням до складу витрат податкового обліку банку за рахунок сформованого резерву безнадійну кредитну заборгованість ТОВ Інтрансавтострой за кредитним договором № 010/12/189 від 28 березня 2005 року у розмірі 2 801 209,46 гривень (пункт 173.1).

У пункті 174 даної постанови зазначено, що списання безнадійної заборгованості позичальників-боржників за рахунок резерву не є підставою для припинення вимог банку до них.

Оцінивши довідки ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 14 серпня 2017 року № 140/8/1882 та від 4 жовтня 2017 року № 140/8/2124, суди встановили, що заборгованість ТОВ Інтрансавтострой за кредитним договором №010/12/189 від 28 березня 2005 року рахується на обліку банку.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Стаття 543 ЦК України визначає, що солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Правові підстави припинення зобов`язань визначені статтями 599-601, 604-609 ЦК України.

Постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 172, чинною на час прийняття Правлінням ПАТ Райффайзен Банк Аваль постанови від 29 березня 2012 року № П-59/3, затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву (далі - Порядок).

Цим Порядком встановлено правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку банк відображає в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку.

Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не відносило списання безнадійної кредитної заборгованості до підстав припинення боргового зобов`язання, а інших, визначених ЦК України, підстав його припинення також не встановлено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа № 2-21 таким, що не підлягає виконанню.

Доводи заявника про те, що банк за власним рішенням списав кредитну заборгованість ТОВ Інтрансавтострой , на кореспондентському рахунку товариства вона не рахується і у фінансовому балансі банку не зазначена, тому ПАТ Райффайзен Банк Аваль не має права вимагати її погашення, касаційний суд відхиляє.

Суди попередніх інстанцій у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку оцінили подані банком докази і встановили, що станом на час розгляду заяви заборгованість ТОВ Інтрансавтострой перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль обліковується у банку. Та обставина, що стягувач визнав цю кредитну заборгованість безнадійною і списав її з віднесенням до складу витрат податкового обліку банку за рахунок сформованого резерву, не свідчить про його відмову від відповідних вимог до боржників, про що зазначено у пункті 174 постанови від 29 березня 2012 року № П-59/3, згідно з яким підрозділам банку доручено продовжити роботу щодо стягнення списаної заборгованості.

Безпідставними є посилання заявника на те, що з 27 жовтня 2015 року банк зобов`язаний припинити дії щодо стягнення з позичальника списаної безнадійної заборгованості, оскільки постанову Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 172 Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву , яка передбачала вчинення таких дій, скасовано постановою Правління Національного банку України від 27 жовтня 2015 року № 737.

Скасування постанови Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 172 не є підставою для припинення зобов`язання боржника, яке виникло на підставі судового рішення, і жодним чином не перешкоджає банку вчиняти дії щодо стягнення кредитної заборгованості. У постанові Правління Національного банку України від 27 жовтня 2015 року № 737, на яку посилається заявник, не зазначено про те, що з її прийняттям банки припиняють дії, спрямовані на стягнення безнадійної заборгованості.

Доводи касаційної скарги щодо втрати ПАТ Райффайзен Банк Аваль права вимагати стягнення із заявника заборгованості за кредитним договором № 010/12/189 від 28 березня 2005 року не обґрунтовані посиланням на законодавство, яке встановлює саме такі наслідки визнання заборгованості безнадійною та її списання. У іншій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, постановили оскаржувані ухвали з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвал судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 3 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов