Постанова

від 24.12.2019 по справі 164/983/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 164/983/16-ц

провадження № 61-24811св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Волтар ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Вороб`єнко Надією Василівною, на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року, ухвалене у складі судді Ониска Р. В., та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у травні 2016 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю Волтар (далі - ТОВ Волтар ) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 грудня 2015 року між ним і відповідачем укладено договір купівлі-продажу побутового товару - бойлера непрямого нагріву Draziсе ОКСЕ 200 NTRR 2,2 кВт . Укладення договору відбулося за допомогою мережі Інтернет шляхом оформлення заявки на офіційному сайті товариства. На підтвердження прийняття замовлення позивачу у СМС-повідомленні надійшов його номер - 22345, а також він отримав реквізити рахунку, на які 22 грудня 2015 рок сплатив вартість товару у сумі 12 600 гривень.

Доставка товару здійснювалася логістичною компанією Ін-Тайм ; після отримання СМС-повідомлення про надходження замовлення та прибуття до відділення кур`єрської служби доставки позивач з`ясував, що упаковка бойлера пошкоджена і він має істотні недоліки, а саме пошкоджена зовнішня конструкція, наявні тріщини та вм`ятини на корпусі.

ОСОБА_1 зазначає, що йому направлено не новий бойлер, а пошкоджений і повністю непридатний до використання товар, тому він відмовився від його отримання, про що у цей же день повідомив відповідача. У свою чергу ТОВ Волтар зобов`язався з`ясувати ситуацію у найкоротші строки, проте жодної відповіді він не отримав.

За таких обставин він звернувся до відповідача із електронним листом-вимогою, у відповідь на який йому зателефонував представник магазину і повідомив, що товариство грошові кошти за товар повертати не буде, як і не буде здійснювати обмін товару.

Після тривалих перемовин у лютому 2016 року ТОВ Волтар повернуло йому грошові кошти, сплачені за договором.

ОСОБА_1 вказує, що такі неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, оскільки він вимушений докладати зусиль для повернення своїх грошових коштів і конфліктувати із представниками магазину, постійно думав про ситуацію, яка склалася, і про шляхи її вирішення. Крім того, його плани щодо облаштування власного житла порушені, оскільки він тривалий час позбавлений можливості використовувати бойлер за призначенням.

Посилаючись на зазначене, просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку оцінює в 10 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у сумі 3 307,20 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Стягнено з позивача на користь ТОВ Волтар у відшкодування витрат на правову допомогу 3 423,60 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених ЦК України і Законом України Про захист прав споживача правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 відшкодування витрат на правову допомогу скасовано. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, суд апеляційної інстанції погодився із твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати і ухвалити у нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди не надали належної оцінки неправомірним діям відповідача і не врахували, що такі дії завдали йому моральних страждань.

Вважає, що його право на відшкодування моральної шкоди закріплене у статті 23 ЦК України.

Доводів щодо незаконності рішення апеляційного суду в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу касаційна скарга не містить.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2018 року ТОВ Волтар подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що 21 грудня 2015 року через мережу Інтернет на офіційному сайті ТОВ Волтар ОСОБА_1 замовив товар - бойлер непрямого нагріву Draziсе ОКСЕ 200 NTRR 2,2 кВт .

Доставку товару здійснювала логістична служба Ін-Тайм .

При огляді товару у відділенні служби доставки ОСОБА_1 виявив, що бойлер пошкоджений, тому відмовився отримувати товар, про що повідомив ТОВ Волтар .

26 січня 2016 року позивач звернувся до ТОВ Волтар із листом-вимогою про повернення сплачених коштів або обмін товару.

25 лютого 2016 року ТОВ Волтар повернув ОСОБА_1 сплачені за товар грошові кошти.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Стаття 698 ЦК України встановлює, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно зі статтею 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Стаття 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній на час виникнення спірних правоідносин, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України Про захист прав споживачів у тій же редакції передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції потерпілим від недоліків продукції (дефекту в продукції) є споживач або користувач, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції. Шкодою у розумінні цього Закону вважаються завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Статтями 5, 6 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції , передбачено, що продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема, пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію. Потерпілий повинен довести наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причино-наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.

Шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 ЦК України (стаття 711 ЦК України).

Встановивши, що ОСОБА_1 відмовився від отримання замовленого товару і йому повернено сплачені за нього грошові кошти, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність визначених законодавством про захист прав споживачів правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки товаром позивач не користувався і через його недоліки (дефекти) шкоди у розумінні Закону України Про захист прав споживачів і Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції йому не завдано.

Доводи заявника про те, що суди не надали належної оцінки неправомірним діям відповідача і не врахували, що такі дії завдали йому моральних страждань, касаційний суд відхиляє.

Правовідносини сторін регулюються законодавством про захист прав споживачів, згідно з яким моральна шкода відшкодовується споживачу у разі завдання такої шкоди внаслідок недоліків (дефектів) продукції, яку споживач придбав і фактично використовував, чого у цій справі не встановлено.

Твердження заявника про те, що його право на відшкодування моральної шкоди закріплене у статті 23 ЦК України, не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні, регулюються Законом України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції .

Стаття 2 цього Закону, яка визначає сферу його дії, встановлює, що положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів застосовуються до зазначених правовідносин у частині, не врегульованій цим Законом.

Закон України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції встановлює спеціальні умови, за яких споживач має право на відшкодування моральної шкоди, та пов`язує таке відшкодування із наявністю причино-наслідкового зв`язку між дефектом у продукції та завданою шкодою, під якою розуміється каліцтво, інше ушкодження здоров`я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об`єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Заявник, діючи на власний розсуд, при виявленні недоліків придбаного товару відмовився від його отримання і заявив вимогу про повернення сплаченої за товар грошової суми, тобто цим товаром не користувався. За таких обставин він не має права на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у частині, залишеній без змін апеляційним судом, та рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Вороб`єнко Надією Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року у частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов