Постанова

від 24.12.2019 по справі 190/1073/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 190/1073/15-ц

провадження № 61-29450св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , поданою його представником Єрмолаєвим Юрієм Анатолійовичем, на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Митошоп В. М., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) СФГ Гермес , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року, зареєстрованого 5 червня 2006 року за № 040613800199, та додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 14-09 від 10 жовтня 2009 року, зареєстрованого 12 березня 2010 року за № 041013800386; визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20091359 від 18 березня 2015 року та індексний номер 20093445 від 18 березня 2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є власником земельних ділянок з кадастровим номером 1224583000:01:044:0287, загальною площею 7,702 га, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2004 року, зареєстрованого за № 010413801231Ю, та кадастровим номером 1224583000:01:005:0457, загальною площею 6,903 га, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 23 жовтня 2007 року, зареєстрованого за № 010713800760.

Вказані земельні ділянки передані в оренду селянському фермерському господарству (далі - СФГ) Гермес відповідно до укладених договорів оренди: № 71 від 3 березня 2006 року, зареєстрованого 5 червня 2006 року за № 040613800199, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:044:0287, строком на 25 років з урахуванням укладеної сторонами договору додаткової угоди № 1 від 10 жовтня 2009 року і акта передачі та приймання земельної ділянки від 3 березня 2006 року; № 14-09 від 10 жовтня 2009 року, зареєстрованого 12 березня 2010 року за № 041013800386, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:005:0457, строком на 25 років і акта передачі та приймання земельної ділянки від 13 березня 2010 року.

У зв`язку з укладенням СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договорів купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 12/12/Б та № 13/12/Б на вказаних орендованих земельних ділянках, між господарством та товариством 17 січня 2015 року підписано угоди про передачу права оренди на такі земельні ділянки, які оформлені як додаткова угода № 7 до договору оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року, зареєстрованого 5 червня 2006 року за № 040613800199, та додаткова угода № 7 до договору № 14-09 від 10 жовтня 2009 року, зареєстрованого 12 березня 2010 року за № 041013800386.

Право оренди зареєстровано за товариством у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно 18 березня 2015 року індексний номер 20091359 та індексний номер 20093445 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1224583000:01:044:0287 та земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:005:0457 відповідно.

На момент звернення із позовом до суду СФГ Гермес припинено у зв`язку з ліквідацією.

Враховуючи, що позивач як власник земельних ділянок не надавав своєї згоди на передачу права оренди іншій особі, не отримував будь-яких повідомлень від орендаря про передачу права оренди іншій особі, не є стороною у додаткових угодах № 7 до договорів оренди, укладених між ним та СФГ Гермес , вважає, що такі угоди укладені з порушенням статті 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, порушують його права, тому звернувся до суду за їх захистом шляхом визнання недійсними таких додаткових угод та визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію права оренди ТОВ СФГ Гермес .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року, зареєстрованого 5 червня 2006 року за № 040613800199, і визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 14-09 від 10 жовтня 2010 року, зареєстрованого 12 березня 2010 року за № 041013800386.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обмежень індексний номер 20091359 та індексний номер 20093445 від 18 березня 2015 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ СФГ Гермес .

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з товариства на користь позивача судові витрати у розмірі 243,60 гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично оспорювані правочини за своєю суттю є договорами суборенди, право на яку умовами договорів оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року та № 14-09 від 10 жовтня 2010 року не передбачено; позивач як власник земельних ділянок повноважень орендарю на їх передачу в суборенду та/або користування на інших підставах не надавав; земельні ділянки, що належать позивачу, у порушення встановленого законом порядку, передані шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди особами, одна з яких не є стороною за первісними договорами оренди, тому вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 7 від 17 січня 2015 року до договорів оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року та № 14-09 від 10 жовтня 2010 року, на підставі яких товариство неправомірно набуло право оренди належних позивачу земельних ділянок, є обґрунтованими, підтвердженими дослідженими судом доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Враховуючи, що відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію від 18 березня 2015 року права оренди земельних ділянок за ТОВ СФГ Гермес на підставі вказаних додаткових угод також є обґрунтованими. У задоволені позовних вимог про визнання рішень про реєстрацію права оренди протиправними відмовлено, оскільки статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав.

Відповідно до ухвали П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2017 року ТОВ СФГ Гермес відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що орендар СФГ Гермес здійснив передачу ТОВ СФГ Гермес права користування належних позивачу земельних ділянок у порушення умов укладених ними договорів оренди та без належного повідомлення позивача. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права та обов`язки учасників, обставини справи, перевірив доводи сторін та, надавши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2017 року ТОВ СФГ Гермес звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року скасувати, а заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з ухваленням у цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. ТОВ СФГ Гермес не було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що унеможливило встановлення обставин справи, зокрема, щодо направлення позивачу повідомлення про перехід права користування земельною ділянкою до ТОВ СФГ Гермес . Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є одним із речових прав на чуже майно і закон не встановлює вимог щодо оформлення таких прав, тобто не встановлює, на підставі якого саме правочину має відбуватися передача права користування чужою земельною ділянкою. Таким чином, користувач земельної ділянки сільськогосподарського призначення незалежно від підстави виникнення у нього вказаного права користування має право відчужити це право іншим особам на підставі будь-якого договору (стаття 411 ЦК України). Рішення про реєстрацію права оренди земельних ділянок за відповідачем прийняті законно, підстави для відмови, визначені законодавством, у державного реєстратора були відсутні. Також заявник вказує на невірне обрання позивачем способу захисту порушеного права, оскільки відповідно до статті 411 ЦК України він мав звернутися із позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких посилається на безпідставність її доводів. Вказав, що відповідач свідомо не отримував судові повістки для затягування розгляду справи у суді першої інстанції. Відповідачу було відомо про судовий розгляд, про що свідчать численні скарги та клопотання, подані ним до суду першої інстанції. Посилання товариства на положення цивільного законодавства, що регулюють відносини за договором емфітевзису, є необґрунтованим, оскільки позивач передав земельні ділянки в оренду. Враховуючи вказане, позивач вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 043835 від 20 квітня 2004 року власником земельної ділянки площею 7,702 га, (кадастровий номер 1224583000:01:044:0287), що розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є ОСОБА_1 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 912454 від 23 жовтня 2007 року власником земельної ділянки площею 6,903 га, (кадастровий номер 1224583000:01:005:0457), що розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є ОСОБА_1 .

Відповідно до договору оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року, який зареєстровано в Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства (далі - ДРФ ДП) Центр ДЗК від 5 червня 2006 року за № 040613800199, ОСОБА_1 передав СФГ Гермес в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 7,702 га строком на 5 років.

На виконання вказаного договору сторони підписали акт про передачу та прийом земельної ділянки від 3 березня 2006 року.

10 жовтня 2009 року ОСОБА_1 та СФГ Гермес уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди № 71 від 3 березня 2006 року, якою внесли зміни до договору оренди щодо строку його дії та визначили, що строк дії договору становить 25 років.

За договором оренди землі № 14-09 від 10 жовтня 2009 року, зареєстрованим у Жовтоводському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК від 12 березня 2010 року за № 041013800368, ОСОБА_1 передав СФГ Гермес в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 6,903 га строком на 25 років.

На виконання вказаного договору сторони підписали акт про передачу та прийом земельної ділянки від 13 березня 2006 року.

За договором купівлі-продажу посівів № 12/12/Б від 10 грудня 2014 року СФГ Гермес передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, розташовані на земельній ділянці площею 7,702 га, щодо якої укладено договір оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року. У договорі купівлі-продажу визначено, що разом з посівами на підставах, передбачених статтею 411 ЦК України, від продавця до покупця перейшло право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне продавцю на підставі договору оренди землі, із збереженням за покупцем усіх прав та обов`язків орендаря, передбачених договором оренди землі (п. 1.4 договору).

Між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 71 від 3 березня 2006 року, за якою СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди земельної ділянки, набутої СФГ Гермес на підставі договору оренди землі, укладеного 3 березня 2006 року з позивачем.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 17 січня 2015 року СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес земельну ділянку площею 7,702 га.

За договором купівлі-продажу посівів № 13/12/Б від 10 грудня 2014 року СФГ Гермес передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес посіви озимої пшениці, розташовані на земельній ділянці площею 6,903 га, щодо якої укладено договір оренди землі № 14-09 від 10 жовтня 2009 року. У договорі купівлі-продажу визначено, що разом з посівами на підставах, передбачених статтею 411 ЦК України, від продавця до покупця перейшло право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне продавцю на підставі договору оренди землі, із збереженням за покупцем усіх прав та обов`язків орендаря, передбачених договором оренди землі (п. 1.4 договору).

Між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі № 14-09 від 10 жовтня 2009 року, за якою СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди земельної ділянки, набутої СФГ Гермес на підставі договору оренди землі, укладеного 10 жовтня 2009 року з позивачем.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 17 січня 2015 року СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес земельну ділянку площею 6,903 га.

Судами встановлено, що доказів направлення та вручення позивачеві листів СФГ Гермес № 10/12/002 від 10 грудня 2012 року та № 10/12/003 від 10 грудня 2012 року, адресованих ОСОБА_1 , якими СФГ Гермес повідомляє про укладення вказаних договорів купівлі-продажу посівів з ТОВ СФГ Гермес , матеріали справи не містять. Вказані листи позивач отримав від реєстраційної служби на свій запит щодо надання документів, на підставі яких зареєстровано право оренди за ТОВ СФГ Гермес , від СФГ Гермес такі листи на адресу позивача не надходили.

За рішенням засновників СФГ Гермес 11 березня 2015 рокувчинено реєстраційний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, дані щодо правонаступництва відсутні.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами встановлено, що земельні ділянки, які передані позивачем в оренду СФГ Гермес , належать йому на праві власності.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що СФГ Гермес (орендар за договорами оренди) передало право оренди земельними ділянками ТОВ СВГ Гермес (відповідачу) на підставі укладених між ними додаткових угод до первісних договорів оренди.

Відповідно до частини першої статті 792 ЦК України (тут і надалі норми матеріального права вказані у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Частиною п`ятою статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

З вказаної норми вбачається, що всі зазначені правомочності належать виключно власнику земельної ділянки.

Частиною шостою цієї ж статті Земельного кодексу, встановлено, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Таким чином, орендар земельної ділянки може передати орендовану ним земельну ділянку або її частину іншій особі тільки на підставі суборенди за умови згоди на це орендодавця.

По суті оскаржуваних правочинів, укладених між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , передача орендованих селянським господарством земельних ділянок іншій особі є суборендою.

Однак, відповідно до законодавчих положень, що вказані вище, право передачі орендованої земельної ділянки орендарем іншій особі може бути реалізовано тільки за згодою орендодавця, яка може бути виражена у договорі оренди, шляхом надання окремої письмової згоди або у разі ненадіслання заперечень протягом одного місяця щодо укладення суборенди у відповідь на запит орендаря про отримання такої згоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами договорів оренди № 71 від 3 березня 2006 року та № 14-09 від 10 жовтня 2010 року, укладеними між позивачем та СФГ Гермес , не передбачено право орендаря на передачу земельних ділянок у суборенду.

Також судами встановлено, що будь-яких письмових повідомлень щодо отримання згоди орендодавця на передачу орендованих земельних ділянок у суборенду позивач не отримував.

Посилання заявника у касаційній скарзі на направлення СФГ Гермес позивачу листів від № 10/12/002 від 10 грудня 2012 року та № 10/12/003 від 10 грудня 2012 року відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки вказані листи містять пропозицію позивачу придбати право оренди належних йому земельних ділянок, а не запит на згоду позивача щодо передання орендованих ділянок у суборенду і такі листи позивач не отримував.

Крім того, оспорювані правочини між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено у формі додаткових угод № 7 до договорів оренди земельних ділянок № 71 від 3 березня 2006 року та № 14-09 від 10 жовтня 2010 року, які, в свою чергу, укладені між позивачем та СФГ Гермес .

Додатковими угодами № 7 СФГ Гермес та відповідачем внесено зміни до основних договорів, укладених між СФГ Гермес та позивачем.

Відповідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін.

ТОВ СФГ Гермес не є стороною договорів оренди.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що оскаржувані додаткові угоди № 7 від 17 січня 2015 року до договорів оренди земельних ділянок № 71 від 3 березня 2006 року та № 14-09 від 10 жовтня 2010 року суперечать наведеним вимогам законодавства, рішення судів попередніх інстанцій про визнання таких правочинів недійними є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Зважаючи на вказані правові норми та враховуючи те, що державна реєстрація права оренди земельних ділянок за відповідачем була здійснена на підставі недійсних правочинів, суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги щодо скасування рішень про держану реєстрацію права оренди за відповідачем.

Посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій статті 411 ЦК України при прийнятті рішень у справі касаційним судом відхиляються, оскільки зазначеною нормою регулюються відносини, що виникають на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а не договору оренди.

Також судом касаційної інстанції відхиляються посилання заявника на неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що судові повістки направлялись за місцем реєстрації відповідача, який подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про зупинення провадження у справі та численні апеляційній скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема на ухвали про відкриття провадження у справі, про відмову у зупиненні провадження у справі, що свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності судового спору проти нього у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить вирішення спору, правильно застосувавши норми права, дійшов обгрунтованого висновку про те, що належні ОСОБА_1 земельні ділянки у порушення встановленого законом порядку передані СФГ Гермес без згоди орендодавця в суборенду ТОВ СФГ Гермес шляхом укладення з товариством 17 січня 2015 року додаткових угод до договорів оренди землі.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693сво18.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів. Проте, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , подану її представником Єрмолаєвим Юрієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов