Рішення

від 29.11.2019 по справі 448/1928/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1928/18

Провадження № 2/448/245/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29.11.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

Представник Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклуваннязвернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Наказом служби у справах дітей Мостиської районної державної адміністрації Львівської області взяті на облік 18.08.2016р. як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах з причин ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків. Батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Діти проживають в сім`ї ОСОБА_2 за адресою: с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_6 проживає зі співмешканкою в с.Петриків Тернопільського району Тернопільської області у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах в будинку, який складається з кімнати, кухні та веранди, зловживає алкоголем, такий свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , 2006 року народження, у бесіді з працівниками служби у справах дітей Тернопільської райдержадміністрації відповідач зазначив, що не має змоги забрати до себе на виховання сина ОСОБА_4 та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.

Вказує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими проживають малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не працюють, зловживають алкоголем, належним чином не реагують на зауваження щодо їх негативної поведінки, вони недостатньо піклуються про дітей, не приділяють уваги їхньому навчанню та вихованню. Відповідачі неодноразово заслуховувалися на засіданні з питань захисту прав дитини Мостиської райдержадміністрації Львівської області та на засіданні опікунської ради при виконкомі Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, однак до наданих їм рекомендацій не прислухаються, нехтують наданою їм можливістю покращити умови життя та утримання дітей. Зокрема, відповідачі не виконали рекомендацій про обстеження дітей вузькими спеціалістами у закладах охорони здоров`я, не усвідомлюють того, що у кожної людини повинні бути особисті засоби гігієни та дотримання санітарних норм у забезпеченні постільної білизни.

Вважає, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому просить суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_6 його батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позбавити відповідача ОСОБА_3 його батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити відповідачку ОСОБА_2 її батьківських прав щодо малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просить стягнути з кожного з відповідачів в користь Мостиської районної державної адміністрації Львівської області аліменти на утримання дітей, зокрема з відповідача ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1013, 50 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1013, 50 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття; з відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 2027 грн., тобто по 1013, 50 грн. на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово заслуховувалися на засіданні з питань захисту прав дитини Мостиської райдержадміністрації Львівської області та засіданні опікунської ради при виконкомі Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, однак до наданих їм рекомендацій прислухалися лише на деякий час, а в подальшому такі продовжували неналежно виконувати свої батьківські обов`язки щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, зважаючи на відсутність в даний час будь-яких повідомлень про негативну поведінку відповідачів за місцем їх проживання, зважаючи на висловлене ними бажання приймати безпосередню участь у вихованні дітей, вважає, що відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доцільно надати можливість виправити свою поведінку та не позбавляти їх батьківських прав, попередивши про необхідність зміни ставлення до виховання дітей. В іншій частині підтримала позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердили, що бажають приймати безпосередню участь у вихованні своїх дітей, забезпечили дітям належні умови проживання, змінили свою неналежну поведінку та просять не позбавляти їх батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, а скерував на адресу суду письмову заяву, в якій зазначив, що визнає пред`явлені до нього позовні вимоги, не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи - Гостинцівської сільської ради Мостиського району Львівської областіЧура М. в судове засідання не з`явився, а скерував на адресу суду письмову заяву, в якій зазначив, що вирішення даної справи покладає на розсуд суду, просить розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Щодо позовних вимог в частині позбавлення відповідача ОСОБА_6 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Актовий запис про народження №20 від 27.09.2006р., складений виконавчим комітетом Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою батька дитини ОСОБА_6 .

Малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 в с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області. Відповідач ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації, наданої службою у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, та акту обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_6 , складеного 14.12.2018 р. , такий проживає в АДРЕСА_1 зі співмешканкою у будинку, який складається з однієї кімнати, кухні та веранди. Санітарно-гігієнічні норми в будинку не відповідають нормам, будинок потребує ремонту, на стінах і стелі грибок, в кімнаті старі меблі, не прибрано, відчувається неприємний запах. У бесіді з працівником служби у справах дітей Тернопільсокї РДА відповідач зазначив, що не має змоги забрати до себе на виховання сина ОСОБА_4 , 2006 р.н., та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Зі слів працівників Петриківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області відповідач зловживає алкоголем.

Згідно висновку органу опіки та піклування Мостиської райдержадміністрації Львівської області за №02-29/26 від 09.01.2019р. Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_6 свідомо ухиляється від утримання та виховання дитини - сина ОСОБА_4 , не хоче піклуватися про його фізичний та духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовний цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_6 батьківських прав відносно його малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через ухилення його від виконання батьківських обов`язків.

Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Отже, факт свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_6 своїми обов`язками щодо виховання дитини знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Поважних причини, які б перешкоджали відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню сина ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 та ч.2 ст.15 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у тому разі, коли вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного суду України в п.16 постанови від 30.03.2007року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми батьківськими обов`язками.

Необхідно зазначити, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні і було встановлено, виходячи з поведінки відповідача.

Враховуючи наведене та те, що в судовому засіданні дослідженими доказами та поясненнями сторін доведено винну поведінку відповідача ОСОБА_6 по відношенню до сина ОСОБА_4 , яка полягає в ухиленні від виконання батьківських обов`язків, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини - малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча має таку можливість, а тому вважає можливим задовольнити позов про позбавлення відповідача батьківських прав щодо цієї дитини (сина ОСОБА_4 ), що, як вважає суд, відповідатиме її (дитини) інтересам.

Суд також роз`яснює відповідачу ОСОБА_6 , що відповідно до ст.169 СК України Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав .

Оскільки пред`явлені до відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав задоволено, то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, як вважає суд, з відповідача ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Щодо позовних вимог в частині позбавлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітніх дітей, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають разом з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в с.Гостинцеве Мостиського району Львівської області.

Згідно висновку органу опіки та піклування Мостиської райдержадміністрації Львівської області за №02-29/1917 від 03.12.2018р. Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо ухиляються від утримання та виховання дітей, зокрема часто залишають дітей, не хочуть піклуватися про їх фізичний та духовний розвиток, навчанням дітей, підготовкою до самостійного життя, не спілкуються з синами в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надають доступу до культурних та інших духовний цінностей, не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст.9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи.

Згідно з абзацом другим пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі Хант проти України від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому, звернув увагу на те, що заявник у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував рішення про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.

Отже, сам факт непогодження відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позбавленням їх батьківських прав відносно дітей, як вважає суд, свідчить про їх інтерес до дітей.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хоча і не в повній мірі виконують свої батьківські обов`язки по відношенню до малолітніх синів, однак такі виявляють і мають дійсне бажання підтримувати зв`язок зі своїми синами та приймати безпосередню участь у їх вихованні.

Відтак, позовні вимоги, пред`явлені до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про позбавлення їх батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , задоволенню не підлягають.

Разом з тим, слід попередити відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, про необхідність виконання ними в подальшому тих обов`язків щодо виховання та утримання дітей, які передбачені сімейним законодавством, а також покласти на Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області як орган опіки та піклування, контроль за виконанням відповідачами батьківських обов`язків щодо дітей.

Оскільки малолітній ОСОБА_5 залишається проживати разом з батьками - відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а малолітній ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 , судом не вирішено питання про передачу дітей органу опіки та піклування, то не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідачів в користь Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки та піклування аліментів на утримання дітей.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Мостиської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей- задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис №20 від 27.09.2006 року, зроблений Петриківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області).

В задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. судового збору в дохід держави.

Попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо дітей.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області, код ЄДРПОУ:04056434.

Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.01.2009р. Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м.Львів, житель та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Гостинцівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81332, с.Гостинцеве, вул.Центральна, 4 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ:04371650.

Суддя (підпис) Ю.В.Кічак

З оригіналом згідно:

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак