Постанова

від 20.01.2020 по справі 910/8221/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Справа№ 910/8221/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019

у справі №910/8221/19 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп", м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97", м. Київ

про стягнення 32 426,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

24 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 21.06.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" (надалі - відповідач) суми заборгованості в розмірі 32 426,93 грн, з яких: 15 000, 00 основного боргу, пені в розмірі 11 639,20 грн, 3% річних в розмірі 1 115,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 672,00 грн, заявлених за спірний період за період з 28.12.2016 по 20.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №271 від 21.06.2016, в частині здійснення оплати за надані транспортно-експедиційні послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8221/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), суму пені у розмірі 2263,52 грн (дві тисячі двісті шістдесят три гривни 52 копійки), суму 3% річних в розмірі 1115,00 грн (одна тисяча сто п`ятнадцять гривень 00 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 399,77 грн (чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 77 копійок), суму судового збору в розмірі 1 349,41 грн (одна тисяча триста сорок дев`ять гривень 41 копійка) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 400,00 грн (чотири тисячі чотириста гривень 00 копійок). В іншій частині позову відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 571,59 грн покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп".

Суд визнав обґрунтованими позовні вимоги, зокрема дійшов висновку, що позивачем доведено надання транспортно-експедиційних послуг та строк оплати настав. Проте, не погодився із заявленим розміром пені, яку нараховано без врахування ч.6 ст. 232 ГК України, тобто більше ніж за шість місяців, тому зазначена вимога задоволена частково. Також, частково задоволено інфляційні втрати, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку при його розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 27 178,29 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження скаржник не заперечує факту надання послуг перевезення. Проте, на думку відповідача, обов`язок з оплати транспортно-експедиційних послуг за договором не настав, оскільки позивачем не надано повного переліку документів, передбаченого п. 2.2 договору, а саме відсутній підписаний сторонами акт виконаних робіт. Враховуючи зазначені обставини, відповідач наголосив, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. При цьому, про відкриття апеляційного провадження у даній справі повідомлено завчасно - 20.11.2019, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням №09.2.04/122408/19. (а/с 148)

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8221/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Демидова А.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8221/19 залишено без руху та роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути наведені недоліки, надавши суду докази доплати судового збору у сумі 960,50 грн.

14.11.2019 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, зокрема надано платіжне доручення №4059 від 12.11.2019 про сплату судового збору у сумі 960,50 грн.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" на Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8221/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше - 13.12.2019.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 32 426,93 грн., вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі скасувати частково, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

21.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №271. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе відповідальність за транспортування та збереження вантажу.

Згідно з п. 1.2. Договору інформація про транспортний засіб виконавця, маршрут перевезення, водія та відповідальних і контактних особах оформлюється у окремій заявці, котра є невід`ємною частиною даного Договору.

Замовник зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця кошти за виконану роботу у сумі, що вказується у заявці. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору розрахунок замовником проводиться по факту перевезення та розвантаження вантажу, на підставі оригіналу Договору, ТТН, рахунку-фактури виконавця та акту виконаних робіт протягом п`яти банківських днів.

Цей договір укладений на строк до виконання сторонами всіх зобов`язань і діє до 31.12.2016 року. (п.7.1. Договору).

Заявкою №01 від 21.06.2016 до Договору сторонами погоджено: маршрут - Ізмаїл-Буськ, вантажовідправника - ТОВ "Рибпродукт 97", дату та час завантаження - 22.6.2016 року, контактну особу по завантаженню - ОСОБА_5 (тел. НОМЕР_4), адресу завантаження - м. Ізмаїл, вул. Портова, 4-А, ТОВ РКЗ "Дунай", вантажоотримувача - ТОВ "Буський консервний завод", дату та час розвантаження - 23.06.2016, адресу розвантаження - м. Буськ, вул. Петрушевича, 28, контактну особу по розвантаженню - ОСОБА_4 (тел. НОМЕР_3), суму фракта - 15 000,00 грн з ПДВ, марку автомобіля - Рено, держномер тягача - НОМЕР_1 , держномер причепа - НОМЕР_2 , П.І.Б. водія - ОСОБА_3 .

Згідно товарно-транспортної накладної №3 від 23.06.2016 відповідальна особа вантажовідправника ОСОБА_2 здала вантаж (19 118,00 кг сардинели с/м в тушках) водію вантажоперевізника ОСОБА_3 , який надалі здав вантаж відповідальній особі вантажоодержувача ОСОБА_4 .

Позивач вказав, що він виконав договірні зобов`язання щодо перевезення та відвантаження товару в місці призначення, проте відповідач оплату послуг перевезення не здійснив, що слугувало підставою звернення з позовом про стягнення з відповідача вартості послуг перевезення в розмірі 15 000,00 грн, пені в розмірі 11 639,20 грн, 3% річних в розмірі 1 115,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 672,00 грн.

Відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції засобами поштового зв`язку було надіслано відзив з додатками. Місцевим господарським судом відзив долучено до матеріалів справи, однак залишено без розгляду та правова оцінка йому не надавалась на підставі ст. 118, ч. 8 ст. 165 ГПК України, оскільки відзив подано з порушенням встановленого судом строку та без обгрунтування поважних причин пропуску цього строку.

В апеляційній скарзі ці обставини відповідачем не зазначаються та не оскаржуються.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Статтею 919 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків -у розумний строк.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, на виконання умов Договору, на підставі письмової заявки №01 від 21.06.2016 року до Договору позивач надав послуги з перевезення, що підтверджується товарно-транспортною накладною №3 від 23.06.2016.

Зазначена товарно-транспортна накладна підписана відповідальною особою ТОВ "Буський консервний завод" Крупа О.Й., яке згідно заявки №01 від 21.06.2016 є вантажоодержувачем.

Так, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (надалі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Також в п. 11.1. Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. (п. 13.1. Правил).

Таким чином, згідно норм чинного законодавства, основним документом в підтвердження факту поставки є товарно-транспортна накладна, яка, в свою чергу, є підставою для проведення між сторонами розрахунків.

У відповідно до п. 2.2. Договору розрахунок замовником проводиться по факту перевезення та розвантаження вантажу, на підставі оригіналу Договору, ТТН, рахунку-фактури виконавця та акту виконаних робіт протягом п`яти банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами акт виконаних робіт підписано не було. Однак, вантажоодержувачем отримано вантаж в місці розвантаження, передбаченому в Заявці №01 від 01.06.2016, відповідно до товарно-транспортної накладної №3 від 23.06.2016, яка є належним доказом та слугує доказом підтвердження факту здійснення позивачем перевезення.

Відтак, відповідно до п. 2.2. Договору та ст. 909 Цивільного кодексу України, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості послуг перевезення протягом п`яти банківських днів з дня отримання вантажу, тобто до 30.06.2016 включно, як передбачено умовами договору.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості послуг перевезення на суму в розмірі 15 000,00 грн., доказів протилежного відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргумент скаржника про те, що обов`язок з оплати послуг перевезення за договором не настав, оскільки позивачем не надано повного переліку документів, передбаченого п. 2.2 договору, а саме відсутній підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Позивач в обґрунтуванні позову зазначив, що 22.11.2016 він надіслав відповідачу пакет документів, визначений п. 2.2 договору, в тому числі акт прийняття робіт (надання послуг), за поштовою адресою, яка визначена сторонами у договорі, який було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . (а/с 19; 94-95)

Відповідач даного факту не спростував, доказів протилежного не надав. До того ж, обов`язок забезпечити отримання кореспонденції за поштовою адресою лежить безпосередньо на юридичній особі, яка повідомила цю адресу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що умовами договору, зокрема п. 2.2, не визначено процедуру підписання акту виконаних робіт між замовником та виконавцем, а також не встановлено порядку надіслання документів, які є підставою для оплати. Тому, обов`язок щодо підписання такого акту по факту перевезення та розвантаження вантажу лежить, як на виконавцю так і на замовнику.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин та наявних у справі доказів, сама по собі відсутність акту виконаних робіт, не може слугувати підставою для висновку про те, що такі послуги не були надані та обов`язок з оплати не настав, оскільки позивачем були виконані вимоги щодо належного надіслання всього переліку документів, які є підставою для оплати.

Колегія суддів, враховуючи те, що факт перевезення та отримання вантажу відповідачем не спростовано, за відсутності доказів оплати, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення 15 000,00 грн боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 11 639,20 грн, 3% річних в розмірі 1 115,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 672,00 грн, заявлених за період з 28.12.2016 по 20.06.2019. Позивач визначив зазначений період з посиланням на повернення надісланого ним переліку документів відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за період з 28.12.2016 по 20.06.2019, погоджується з висновком місцевого суду про їх часткове задоволення на суму 1 115,00 грн 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 4 399,77 грн, оскільки у розрахунку позивача щодо інфляційних втрат допущено арифметичну помилку.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 11 639,20 грн за період за період з 28.12.2016 по 20.06.2019, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Суд першої інстанції, перевіривши наведені позивачем розрахунки в частині стягнення пені, дійшов висновку про її часткове задоволення, оскільки встановив, що розрахунок по пені є хибним. Помилка розрахунку полягала у тому, що пеню нараховано без врахування ч.6 ст. 232 ГК України, тобто більше ніж за шість місяців, тому вимога про стягнення пені задоволена частково на суму 2 263,52 грн, розрахована судом за період з 01.07.2016 по 31.12.2016.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду в цій частині, виходячи з такого.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статей 546, 547, 549 Цивільного кодексу України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, неустойкою, про що сторони укладають відповідний правочин у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення пені, не навів пункту договору, який є підставою для застосування договірної неустойки, матеріально правової підстави для її стягнення, у позові міститься лише здійснений ним розрахунок цієї вимоги.

Водночас, судом апеляційної інтенції встановлено, що відповідно до розділу 4 договору Відповідальність сторін , передбачено:

- у випадку втрати вантажу, Виконавець повертає збитки на підставі рахунку Замовника . У випадку доставки вантажу в термін більше вказаного (п.п.1.2) Виконавець сплачує пеню у розмірі 300 (триста) гривень за кожен день затримки. (п. 4.1)

- у випадку якщо Виконавець поніс витрати, пов`язані з неналежним оформленням документації вантажу, що перевозиться, Замовник повертає понесенні витрати, згідно наданих квитанцій. (п.4.2)

- у випадку простою більше вказаної норми (п.п.3.1) Замовник виплачує пеню у розмірі 300 (триста) гривень за кожен день простою.

Колегія суддів, враховуючи наведені умови договору, звертає увагу на те, що сторонами у спірних правовідносинах не визначено відповідний письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання відповідачем у вигляді пені за прострочення оплати транспортно-експедиційних послуг, тому суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про задоволення позову про стягнення пені у сумі 2 263,52 грн. За наведених підстав, у задоволенні позову в частині стягнення пені слід відмовити.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 №904/2158/18, від 19.09.2019 №910/10899/18.

Серед іншого, позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". За приписами статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2019 року між Адвокатським об`єднанням "Глобал Лігал Груп" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Трансервісгруп" (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №20-06/02, предметом якого є прийняття виконавцем на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 20.06.2019 року на суму 5 000,00 грн та Акт приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що Бондаренко В.Г. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Із матеріалів справи також вбачається , що згідно з Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2019 та калькуляцією вартості послуг з надання правової допомоги адвокатським об`єднанням "Глобал лігал Груп" ВІД 20.06.2019, заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, складається з: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1,2 години - 800,00 грн; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи - 2,5 години 1 500,00 грн; підготовка позову про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги за позовом ТОВ "Юг-Трансервісгруп" - 3,5 години - 2 100,00 грн; представництво інтересів ТОВ "ЮГ-Трансервісгруп" в суді першої інстанції - 1 година - 600,00 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Місцевим судом обґрунтовано взято до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, а також правомірно враховано, що розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін і Адвокатським об`єднанням "Глобал лігал Груп" безпідставно включено вартість послуг представництва інтересів ТОВ "ЮГ-Трансервісгруп" в суді першої інстанції в розмірі 600,00 грн.

Проте, колегія суддів, з огляду на те, що позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду справи підлягають частковому задоволенню, оскільки пеню заявлено безпідставно, дійшла висновку заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України, задовольнити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 783,64 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч.1ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97"задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 скасувати частково, відмовиши у задоволенні стягнення пені та задовольнивши витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 783,64 грн.

Судові витрати.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (надалі - Закон) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Таким чином, за подання апеляційної скарги вірною до сплати сумою судового збору є 2 881,50 грн, як за вимогу майнового характеру, що складає мінімальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги, з урахуванням оспорюваної відповідачем суми в зальному розмірі 32 426,93 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду судового рішення з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1058,53 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240,269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/8221/19 скасувати в частині стягнення пені та розміру витрат на професійну правничу допомогу, прийняти в цій частині нове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" (ідентифікаційний код 36643851, місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корпус 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" (ідентифікаційний код 38409976, місцезнаходження: 43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, буд. 1) суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 115,00 грн (одна тисяча сто п`ятнадцять гривень 00 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 4 399,77 грн (чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень 77 копійок), суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 783,64 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят три гривні 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 215, 31 грн (одна тисяча двісті п`ятнадцять гривень тридцять одну копійку).

В іншій частині позову відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Транссервісгруп" (ідентифікаційний код 38409976, місцезнаходження: 43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Авіаторів, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопродукт 97" (ідентифікаційний код 36643851, місцезнаходження: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корпус 1) 1058,53 (одну тисячу п`ятдесят три гривні п`ятдесят три копійки) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи №910/8221/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.01.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова