Постанова

від 15.01.2020 по справі 911/1598/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 911/1598/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача - Вербицький Я.В. довіреність № б/н від 20.08.19;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019

у справі № 911/1598/19 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"

про стягнення 627 556,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2019 у справі № 911/1598/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 519 645,44грн. інфляційних втрат, 107653,10 грн. - 3% річних, 9 409,48грн. судового збору та 11 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що:

- господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 (рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/2854/17), вимоги 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, грунтуються на нормах закону.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 у справі № 911/1598/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Фарконт Проджект" до ТОВ "Біогазенерго" залишити без задоволення.

В апеляційній відповідач зазначає про те, що:

- строк позовної давності на стягнення інфляційних витрат та 3% річних за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 сплив 04.01.2019 у зв`язку з чим відповідачем до Господарського суду Київської області подана заява про застосування позовної давності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019, справу № 911/1598/19 призначено до розгляду на 15.01.2020.

09.01.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 - без змін.

Крім того, у відзиві позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фарконт Проджект 2 000грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що:

- позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 24.06.2016 по 11.04.2018, тобто пред`явлені в межах строку позовної давності.

В судове засідання апеляційного господарського суду 15.01.2019 не з`явився представник відповідача.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача судовою колегією встановлено.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2854/17, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та Верховного Суду від 13.06.2018 задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект"; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" 1 998 204,54грн. основного боргу, 100 987,49 грн. інфляційних втрат, 21783,71грн. 3 % річних та 31814,63грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, при розгляді справи № 911/2854/17 судами було встановлено, що 01.03.2014 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (експедитор) та ТОВ "Біогазенерго" (клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № 17, відповідно до умов п.1.1 якого експедитор зобов`язується за плату и за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиційної винагороди є складовою частиною вартості перевезень і залежить від транспортних та інших витрат по кожному окремому перевезенню.

Відповідно до п.п.1.3, 2.1.1, 2.2.3, 2.4.13, 7.1 договору експедирування чіткий перелік послуг експедитора, вид і найменування вантажу, розмір плати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправки і доставки вантажу визначаються відповідною заявкою.

Експедитор має право укладати договори та угоди с перевізниками, портами, складами, судноплавними організаціями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за даним договором.

Експедитор зобов`язаний надавати послуги, пов`язані з прийняттям, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням (вивантаженням), зберіганням та перевезенням вантажів.

Клієнт зобов`язаний оплатити експедитору вартість зберігання вантажів у портах завантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, демередж/детеншн у відповідності з рахунками портів, морських перевізників та їх агентів.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків по розпочатому експедируванню і якщо одна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Як було встановлено під час розгляду справи № 911/2854/17, на виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" здійснило організацію і забезпечення перевезення вантажу відповідача.

Після розвантаження зазначені контейнери з вантажем відповідача зберігалися на контейнерному терміналі, оператором якого є ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ", на підставі Договору від 14.01.2013 № 13976/К, укладеного між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ".

За зберігання відповідних контейнерів ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" виставило ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" рахунки № 24685 від 17.08.2105 на суму 1 062 005,29грн., № 24937 від 19.08.2015 на суму 936 199,25 грн., що загалом становить 1 998 204,54 грн.

У зв`язку з неотриманням від ТОВ "Біогазенерго" оплати за зберігання контейнерів ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" про стягнення 1 998 204,54 грн. заборгованості за Договором № 13976/К від 14.01.2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" задоволено повністю.

З огляду на відповідні обставин та умови договору експедирування, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунки на оплату послуг зберігання.

Крім того, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунок № 1508011 від 12.08.2015 на оплату послуг з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди загальною вартістю 97 881,72 грн.

18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн", як первісним кредитором, та ТОВ "Фарконт прожект", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов п. 1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 (основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ "Біогазенерго" (боржник).

Відповідно до п.п. 2, 3 та 11 договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 за основним договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 1 998 204,54грн. заборгованості за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, які були надані ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ", за замовленням первісного кредитора в інтересах боржника на підставі Договору № 13976/К від 14.01.2013 і спір щодо оплати яких став предметом судового розгляду у господарській справі №916/4757/15.

За основним договором до нового кредитора також переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 97 881,72грн. заборгованості за послуги, які були надані боржнику щодо його вантажу, що перевозився у контейнерах SJKU5400960, GAEU7509264, і про прийняття яких боржником та первісним кредитором було складено акт № FT003133 прийому-здачі наданих послуг до основного від 17.08.2015.

Таким чином, позивач у справі №911/2854/17, як новий кредитор за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2 096 086,26 грн. основного боргу, що складається з 1 998 204,54 грн. за послуги зберігання вантажів відповідача та 97881,72 грн. за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди, а також нарахованих на відповідні суми 109 749,73 грн. інфляційних втрат та 24 023,60 грн. 3 % річних.

Під час розгляду справи № 911/2854/17, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, обставини надання ДП "ГПК Україна" компанією "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" послуг зі зберігання належного відповідачу вантажу, які в силу приписів ст. 35 ГПК України (чинній на час винесення рішення редакції) є преюдиціальними, свідчать про обґрунтованість доводів позивача про понесення ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" витрат на зберігання вантажу, що були здійсненні на виконання умов договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014, а отже дійшов висновку щодо задоволення вимоги ТОВ "Фарконт Прожект", як нового кредитора, в частині стягнення з 1 998 204,54 грн.

Крім того, судом, під час розгляду справи № 911/2854/17, були розглянуті вимоги, на підставі ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку щодо їх часткового задоволення в сумі 100 987,49 грн. інфляційних втрат та 21 783,71грн. 3% річних, за період з 06.01.2016 по 17.05.2016.

Рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2854/17, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та Верховного Суду від 13.06.2018.

За твердженнями позивача, рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 у справі № 911/2854/17 виконано відповідачем в рамках виконавчого провадження 11.04.2018, що підтверджується реєстром документів по рахунку приватного виконавця Ніколаєва С.В.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що з відповідача присуджено до стягнення грошові кошти у справі № 911/2854/17, зокрема, 1 998 204,54грн. основного боргу, 100 987,49грн. інфляційних втрат, 21 783,71грн. 3 % річних та 31814,63 грн. судового збору.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014 (рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/2854/17), місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що строк позовної давності на стягнення інфляційних витрат та 3% річних за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 сплив 04.01.2019 у зв`язку з чим відповідачем до Господарського суду Київської області подана заява про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК), а тому 11.04.2018 (дата зарахування грошових коштів в порядку виконавчого провадження) і є датою, коли зобов`язання припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку із спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, господарський судом вірно встановлено, що останній містить помилки, оскільки в розрахунок включено день фактичної оплати. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат і 3 % річних за період з 24.06.2016 по 10.04.2018 включно, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, дати виконання судового рішення (11.04.2018), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в розмірі 519 645,44 грн. інфляційних втрат та 107 653,10 грн. 3 % річних.

Крім того, місцевий господарський суд, на підставі наявних документів та фактичних обставин дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката по даній справі у розмірі 11 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фарконт Проджект 2 000 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано копію Договору про надання правової допомоги від 02.01.2019, Додаткової угоди від 03.06.2019 до договору (наявні в матеріалах справи), акту виконаних робіт (наданих послуг) від 27.12.2019 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 27/12/19/1 від 27.12.2019.

З урахуванням наданих доказів та наданих адвокатом послуг, які були надані позивачу, судова колегія дійшла висновку про те, щодо задоволення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката ( в апеляційній інстанції) по даній справі у розмірі 2 000,00грн., що є співмірним об`єму наданих і отриманих юридичних послуг.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2019 у справі №911/1598/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Розважівська, 192, код ЄДРПОУ 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 16, код ЄДРПОУ 38438504) 2 000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2020р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов